Рішення № 78318508, 30.11.2018, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

30 листопада 2018 року Справа № 280/4144/18 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Конишевої О.В., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 (69013, м. Запоріжжя, вул. Військобуд, 72, к.5)

до Державної служби України у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції (01001, м. Київ, пров. Музейний,12)

про зобов’язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі – позивач) до Державної служби України у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції (далі – відповідач), в якому позивач просить суд зобов’язати Державну службу України у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції на підставі наданих ОСОБА_1 документів надати йому статус учасника бойових дій та видати посвідчення учасника бойових дій встановленого законодавством зразка.

08.10.2018 ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду вказана позовна заява була залишена без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків. 26.10.2018 позивачем через канцелярію суду надані документи на виконання ухвали суду, якими були усунуті недоліки позовної заяви.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він як пілот цивільної авіації виконував авіарейси по перевезенню військових та гуманітарних вантажів: на територію колишньої Югославії у період з 10 лютого 1994 року по 10 серпня 1994 року; на територію Центрально Африканської республіки у період з 22 березня 1996 року по 25 травня 1996 року. Враховуючи зазначене, позивач просить суд зобов’язати відповідача надати йому статус учасника бойових дій та видати посвідчення учасника бойових дій встановленого законодавством зразка.

Ухвалою судді від 30.10.2018 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження. Сторонам повідомлено про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні) у судовому засіданні на 27.11.2018. Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.

Від представника відповідача 26.11.2018 надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просить суд в задоволенні позову відмовити в повному обсязі з підстав викладених у відзиві, зокрема зазначає, що у Державної служби України у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції відсутні повноваження щодо розгляду документів та встановлення Позивачу статусу учасника бойових дій, оскільки із документів вбачається, що Позивач виконував рейси з перевезення військових та гуманітарних вантажів до Югославії та Центральної Африканської Республіки. Крім того, Відповідач не наділений повноваженнями видавати посвідчення учасника бойових дій.

Відповідно до п. 2 ч.1 ст.263 КАС України, суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Відповідно до ч.4 ст.229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.

Позивачем до матеріалів справи була надана копія свідоцтва пілота цивільної авіації видане СРСР №040563 та копія класифікаційного свідоцтва військового пілота (штурмана) серія ОЖ №060387.

Крім того,був наданий документ підписаний керівником служби об’єднаної підтримки HQ UNPROFOR, в якому зазначено, що позивач, як член екіпажу АН-26 виконував рейси UNPROFOR до Югославії з 10.02.1994 по 10.04.1994 по перевезенню військ.

Також, судом встановлено, що Позивач виконував рейси з перевезення військових та гуманітарних вантажів до Югославії та Центральної Африканської Республіки.

Позивач звернувся до Державної авіаційної служби України з заявою про надання статусу учасника бойових дій.

Державна авіаційна служба України листом повідомила Позивачу, що відповідно до Положення про Міністерство закордонних справ України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.03.2016 №281, МЗС є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері зовнішніх зносин, у зв’язку із чим, запропонувала Позивачу звернутися до зазначеного органу з порушеного у заяві питання.

Позивач звернувся до Міністерства закордонних справ України з заявою про надання статусу учасника бойових дій.

Міністерство закордонних справ України листом від 10.05.2018 №71/ВКЗ/19-091-34493 повідомило Позивачу, що з порушеного питання слід звернутися за відповідним роз’ясненням до Державної служби України у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції.

Позивач звернувся до Державної служби України у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції з заявою про надання статусу учасника бойових дій.

Відповідач листом від 30.05.2018 № 2373/03/05.1-18 повернув Позивачу подані ним документи та роз'яснив, що у Державної служби України у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції відсутні повноваження щодо їх розгляду та встановлення йому статусу учасника бойових дій, оскільки із документів вбачається, що Позивач виконував рейси з перевезення військових та гуманітарних вантажів до Югославії та Центральної Африканської Республіки.

На адресу Відповідача повторно надійшла заява Позивача від 11.06.2018 (вх. № Б-660 від 11.06.2018,) щодо надання йому статусу учасника бойових дій.

Відповідач листом від 15.06.2018 №2643/03/05.1-18 повідомив Позивача, що відповідь з порушеного питання вже була надана листом від 30.05.2018 №2373/03/05.1-18.

Не погоджуючись з отриманою відповіддю Відповідача, Позивач звернувся до суду із позовною заявою, в якій просить суд зобов'язати Державну службу України у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції на підставі поданих документів надати йому статус учасника бойових дій та видати відповідне посвідчення встановленого законодавством зразка.

Щодо надання статусу учасника бойових дій у зв'язку із участю позивача в міжнародних операціях з підтримання миру та безпеки, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" учасниками бойових дій визнаються:

учасники бойових дій на території інших країн - військовослужбовці ОСОБА_2, ОСОБА_3, Комітету державної безпеки, особи рядового, начальницького складу і військовослужбовці Міністерства внутрішніх справ колишнього Союзу РСР (включаючи військових та технічних спеціалістів і радників), працівники відповідних категорій, які за рішенням Уряду колишнього Союзу РСР проходили службу, працювали чи перебували у відрядженні в державах, де в цей період велися бойові дії, і брали участь у бойових діях чи забезпеченні бойової діяльності військ (флотів).

Військовослужбовці Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, поліцейські, особи рядового, начальницького складу і військовослужбовці Міністерства внутрішніх справ України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які за рішенням відповідних державних органів були направлені для участі в міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки або у відрядження в держави, де в цей період велися бойові дії.

Перелік держав, зазначених у цьому пункті, періоди бойових дій у них та категорії працівників визначаються Кабінетом Міністрів України.

Із зазначеної в позовній заяві інформації вбачається, що Позивач як пілот цивільної авіації виконував авіарейси по перевезенню військових та гуманітарних вантажів:

на територію колишньої Югославії у період з 10 лютого 1994 року по 10 серпня 1994 року;

на територію Центрально Африканської республіки у період з 22 березня 1996 року по 25 травня 1996 року.

Переліком держав і періодів бойових дій на їх території, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1994 № 63 (далі - Постанова № 63), визначено Югославію як країну, на території якої велись бойові дії у період з 15 липня 1992 року по 16 червня 1999 року.

Водночас Центральна Африканська Республіка не зазначена як країна, на території якої велись бойові дій.

Так як бойові дії проходили у Югославії у період 15 липня 1992- 16 червня 1999 роки, відповідно позивач не міг бути військовослужбовцем в колишньому СРСР, відповідно абзац 2 пункту 2 частини 1 статті 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" розповсюджується на військовослужбовців України

Тому Постанови КМ України від 13 січня 1995 р. № 16 Про застосування пункту 2 статті 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" до позивача не застосовується.

Як вбачається з документів наданих до матеріалів справи, позивач, як член екіпажу АН-26, виконував рейси UNPROFOR до Югославії з 10.02.1994 по 10.04.1994 по перевезенню військ.

Місія UNPROFOR була створена 21 лютого 1992 року резолюцією Ради безпеки ООН 743. Враховуючи ситуацію не території країн колишньої Югославії, яка виникла у 1992—1995 року, Рада створила миротворчу місію в країні, назва якої Сили ООН по охороні (СООНО), з метою досягнення мирного політичного врегулювання в регіоні.

У Постанові Верховної Ради України від 03.07.1992 N 2538-XII «Про участь батальйону Збройних Сил України в Миротворчих Силах Організації Об'єднаних Націй у зонах конфліктів на території колишньої Югославії» зазначено, доручити Міністерству оборони України терміново виділити батальйон чисельністю до 420 військовослужбовців із складу Збройних Сил України для участі в Миротворчих Силах Організації Об'єднаних Націй у зонах конфліктів на території колишньої Югославії.

Міністерству закордонних справ і Міністерству оборони України провести необхідні переговори з Радою Безпеки ООН з метою укладення відповідної угоди.

Інші питання фінансування військовослужбовців та збільшення їх чисельності, у Миротворчих Силах Організації Об'єднаних Націй у зонах конфліктів на території колишньої Югославії регулюються Постановою Верховної Ради України від 19.11.1993 № 3626-ХІІ ТА Постанова Кабінету Міністрів України від 11.08.1992 № 461.

Відповідно до п.2 Наказу 07.05.2015 № 200 Міністерством оборони України затверджено Положення про комісії Міністерства оборони України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій та Інструкції про порядок видачі в Міністерстві оборони України посвідчень учасника бойових дій, нагрудних знаків “Ветеран війни - учасник бойових дій” та листів талонів на право одержання проїзних квитків з 50-відсотковою знижкою їх вартості.

Утворити комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій в Міністерстві оборони України, Генеральному штабі Збройних Сил України, командуваннях видів Збройних Сил України, військовій частині А0515, Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту та військовому комісаріаті Автономної Республіки Крим, обласних та Київському міському військових комісаріатах.

Як вже зазначалося, позивач, як член екіпажу, виконував рейси UNPROFOR, однак з пояснень наданих позивачем у позовній заяві зрозуміло, що позивач був пілотом Цивільної авіації, відповідно не перебував у складі Збройних Сил України. Доказів, які б підтверджували, що позивач перебував на службі у Збройних силах України у період з 10.02.1994 по 10.04.1994 суду надані не були.

Інші надані документи або не мають перекладу або не стосуються району проведення бойових дій, тому суд не бере їх до уваги. Доказів на підтвердження в який період та де працював позивач суду не надано.

Враховуючи те, що доказів на підтвердження того, що позивач перебував у складі Збройних Сил України у зазначений період суду не надавалися, відповідно Міністерство оборони України не має законних підстав розглянути питання щодо надання статусу учасника бойових дій позивачу.

Що стосується Державної авіаційної служби України, до якої позивач звертався щодо надання статусу учасника бойових дій.

25 березня 1992 року прийнята постанова Кабінету Міністрів України № 146 «Про створення Державної адміністрації авіаційного транспорту України».

17 лютого 1993 року прийнята постанова Кабінету Міністрів України №106, відповідно до якої, Державну адміністрацію авіаційного транспорту України ліквідовують, а її функції і повноваження передають Департаменту авіаційного транспорту Міністерства транспорту України.

14 липня 2004 року міністерство реорганізоване в Міністерство транспорту та зв'язку України. 9 грудня 2010 року міністерство реорганізоване в Міністерство інфраструктури України. Постановою Кабінету Міністрів України від 30 червня 2015 року № 460 затверджено Положення про Міністерство інфраструктури України.

Відповідно до п.1 Положення Мінінфраструктури є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах автомобільного, залізничного, морського та річкового транспорту, надання послуг поштового зв’язку, а також забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері авіаційного транспорту та використання повітряного простору України, розвитку, будівництва, реконструкції та модернізації інфраструктури авіаційного, морського та річкового транспорту, дорожнього господарства, навігаційно-гідрографічного забезпечення судноплавства, торговельного мореплавства, з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування, міському електричному, залізничному, морському та річковому транспорті, а також державного нагляду (контролю) за безпекою на автомобільному транспорті загального користування, міському електричному, залізничному, морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибної промисловості).

Постановою Кабінету Міністрів України від 8 жовтня 2014 року № 520 затверджене Положення про Державну авіаційну службу України.

Відповідно до п.1 Положення Державна авіаційна служба (Державіаслужба) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури, який реалізує державну політику у сфері цивільної авіації та використання повітряного простору України та є уповноваженим органом з питань цивільної авіації.

Відповідно Положень про Міністерство інфраструктури України та про Державну авіаційну службу України, жодний із цих органів не наділений правом щодо надання статусу учасника бойових дій, тому також не можуть бути належними відповідачами.

Відповідно до п.5 Постанови Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року № 413 якою затверджено Порядок

надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, встановлено, що Рішення про надання та позбавлення статусу учасника бойових дій приймається:

комісіями з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, утвореними в Міноборони, МВС, Мін’юсті, Національній поліції, Національній гвардії, СБУ, Службі зовнішньої розвідки, Адміністрації Держприкордонслужби, Адміністрації Держспецтрансслужби, Генеральній прокуратурі України, Управлінні державної охорони, Адміністрації Держспецзв’язку, ДСНС, ДФС (далі - комісія);

міжвідомчою комісією з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності волонтера і деяких інших категорій осіб відповідно до Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, яка утворюється Державною службою у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції (далі - міжвідомча комісія), - у разі виникнення спірних питань, що потребують міжвідомчого врегулювання.

Так як позивач не перебував на службі в жодному із вище перелічених органів в яких утворюються комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, а Державна авіаційна служба України, яка реалізує державну політику у сфері цивільної авіації, не наділена правом щодо надання статусу учасника бойових дій, тому суд вважає, що дане питання потребує міжвідомчого врегулювання, а саме Державною службою України у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції, яка проводить засідання міжвідомчої комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій.

Згідно з Положенням про Державну службу України у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2014 р. № 416 (далі - Положення № 416), Служба є центральним органом виконавчої влади України, який реалізує державну політику у сфері соціального захисту ветеранів війни та учасників антитерористичної операції.

Підпунктом 9 пункту 4 Положення № 416 передбачено, що Служба відповідно до покладених на неї завдань організовує та координує роботу з надання статусу учасника бойових дій, зокрема проводить засідання міжвідомчої комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності волонтера і деяких інших категорій осіб відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (далі - міжвідомча комісія).

Відповідно до абзацу третього пункту 5 Порядку надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 р. №413, міжвідомча комісія уповноважена приймати рішення про надання статусу учасника бойових дій у разі виникнення спірних питань, що потребують міжвідомчого врегулювання таким особа військовослужбовцям (резервістам, військовозобов'язаним) Збройних Сил, Національної гвардії, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, військовослужбовцям військових прокуратур, особам рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції ДФС, поліцейським, особам рядового, начальницького складу, військовослужбовцям МВС, Управління державної охорони, Держспецзв'язку, ДСНС, Державної кримінально-виконавчої служби, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів;

особам, які у складі добровольчих формувань, що були утворені або самоорганізувалися для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, за умови, що в подальшому такі добровольчі формування згідно з переліком, визначеним Антитерористичним центром при СБУ та Генеральним штабом Збройних Сил, були включені до складу Збройних Сил, МВС, Національної поліції, Національної гвардії та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів.

Згідно з абзацом другим пункту 2 розділу VII Положення про міжвідомчу комісію з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності волонтера і деяких інших категорій осіб відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 10.11.2014 № 867, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24.11.2014 за № 1494/26271 (далі - Положення № 867), у разі надходження документів, розгляд яких не належить до повноважень міжвідомчої комісії, визначених розділом II цього Положення, Служба протягом п'яти робочих днів з дати їх отримання повертає документи заявнику з відповідними роз'ясненнями або надсилає їх за належністю.

Також згідно з підпунктом 1 пункту 3 розділу І та підпунктом 1 пункту 2 розділу II Положення № 867, міжвідомча комісія приймає рішення про надання (позбавлення) статусу учасника бойових дій особам (осіб), які захищали незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України та брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, в разі виникнення спірних питань, що потребують міжвідомчого врегулювання.

Міжвідомча комісія має право розглядати документи зі спірних питань, що потребують міжвідомчого врегулювання, надіслані комісіями при міністерствах, інших центральних органах виконавчої влади чи інших державних органах, щодо надання статусу учасника бойових дій.

Таким чином, міжвідомча комісія має право приймати документи, які надійшли лише з відомчих комісій та не має повноважень розглядати заяви громадян.

Таким чином, Відповідач як окремий суб'єкт владних повноважень ні згідно Положення № 416 та Порядку № 413, ні згідно жодного іншого нормативно - правового акта безпосередньо не наділений компетенцією надавати статус учасника бойових дій пілотам які за рішенням відповідних державних органів були направлені для участі в міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки або у відрядження в держави, де в цей період велися бойові дії.

Як встановлено судом, листом від 30.05.2018 №2373/03/05.1-18 Відповідач повернув документи Позивачу із відповідними роз'ясненнями.

Враховуючи всі вище зазначені обставини по справі та проаналізувавши наведені нормативно правові акти, суд приходить до висновку, що позивач не був військовослужбовцем Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, поліцейські, особи рядового, начальницького складу і військовослужбовці Міністерства внутрішніх справ України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які за рішенням відповідних державних органів були направлені для участі в міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки або у відрядження в держави, де в цей період велися бойові дії, тому жодний із цих органів не має законних підстав для розгляду даного питання.

Крім того, позивач не приймав безпосередньо участь у бойових діях, тому враховуючи всі вище наведені обставини та наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до висновку, що позивач не має права на отримання статусу учасника бойових дій та отримання посвідчення учасника бойових дій.

Відповідно до ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням з’ясованих обставин, досліджених матеріалів справи суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню.

Згідно вимог ст.139 КАС України судові витрати не підлягають відшкодуванню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.9, 77, 132, 143, 243-246 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 (69013, м. Запоріжжя, вул. Військобуд, 72, к.5, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до Державної служби України у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції (01001, м. Київ, пров. Музейний,12, код ЄДРПОУ 39396335)- відмовити в повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду – якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відповідно до п.п. 15.5 п. 15 ч. 1 Перехідних положень КАС України рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду – протягом п’ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлений 30.11.2018.

Суддя О.В. Конишева