Рішення № 78318318, 05.12.2018, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2018 рокум. ПолтаваСправа № 1640/2908/18

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чеснокової А.О., розглянувши у письмовому провадженні за правилами загального позовного провадження справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Астроінвест-Енерджі" до Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

22 серпня 2018 року позивач ТОВ "Астроінвест-Енерджі" звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішення Комісії Державної фіскальної служби України з питань розгляду скарг № 2342/35193237/2 від 04 травня 2018 року, зобов'язання Державної фіскальної служби України зареєструвати в ЄРПН податкову накладну ТОВ "Астроінвест-Енерджі" № 15 від 26 вересня 2017 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на невідповідність спірного рішення вимогам чинного законодавства. Зазначив, що на вимогу фіскального органу, після зупинення реєстрації податкових накладних, позивачем надано письмові пояснення разом із документами, що стали підставою для формування накладної. Проте, відповідні документи не враховані відповідачем під час прийняття рішення про відмову в реєстрації податкової накладної в ЄРПН. Звертав увагу на те, що спірне рішення не містить чіткого обґрунтування підстав для його прийняття.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2018 року відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.

22 вересня 2018 року судом одержано відзив ДФС України, в якому відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що контролюючий орган, діючи у відповідності до приписів Податкового кодексу України, забезпечуючи виконання покладених на нього функцій та повною мірою використовуючи надані законодавством права, правомірно, на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України прийняв рішення про відмову в реєстрації податкової накладної позивача № 15 від 26 вересня 2017 року в ЄРПН № 650435/35193237. Причиною прийняття комісією вказаного рішення стало ненадання платником контролюючому органу документів, які не є достатніми для прийняття комісією рішення про реєстрацію вищевказаної податкової накладної. Зауважував, що рішення Комісії ДФС України з питань розгляду скарг від 04 травня 2018 року № 2342/35193237/2 не створює для позивача юридичних наслідків, не є актом індивідуальної дії, а відтак не може бути предметом оскарження в адміністративному суді /т. ІІ а.с. 24-27/.

У відповіді на відзив від 20 вересня 2018 року позивач звертав увагу на те, що спірна податкова накладна надіслана позивачем для реєстрації в ЄРПН саме 04 жовтня 2017 року, як про це вказано у першій квитанції, а не 05 жовтня 2017 року як на цьому наполягає контролюючий орган та що зафіксовано в другій квитанції /т. ІІ а.с. 111-114/.

Ухвалою від 23 жовтня 2018 року, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, підготовче судове засідання закрито, справу призначено до розгляду по суті.

08 листопада 2018 року до суду надійшли додаткові пояснення відповідача, у яких представник контролюючого органа вказав на некоректність відображення дати в другій з квитанцій та наполягав на направленні відповідачем квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної з дотриманням вимог підпункту 201.16.1 пункті 201.16 статті 201 Податкового кодексу України /т. ІІ а.с. 212-214/.

Представником позивача подано клопотання про розгляд справи за його відсутності в порядку письмового провадження; в указаному клопотанні ТОВ "Астроінвест-Енерджі" підтримало позовні вимоги та просило їх задовольнити у повному обсязі з підстав, викладених в заявах по суті справи.

Представник відповідача проти позову заперечував, наполягав на відмові у задоволенні позовних вимог.

Згідно з частиною дев'ятою статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Відповідно до частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Зважаючи на відсутність перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених статтею 205 Кодексу адміністративного судочинства України, а також відсутність потреби заслухати свідка або експерта, суд 03 грудня 2018 року перейшов до розгляду справи у порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі факти та відповідні до них правовідносини.

ТОВ "Астроінвест-Енерджі" є юридичною особою приватного права (код ЄДРПОУ 35193237), яке здійснює господарську діяльність у сфері нафтогазовидобувної промисловості з серпня 2007 року. Одним з профільних видів діяльності товариства було здійснення геологічного вивчення: фактичне проведення дослідно-промислової розробки Загорянського родовища на підставі спеціального дозволу № 3108 від 19 жовтня 2007 року, дія якого закінчилась 24 квітня 2014 року. Позивач у встановленому законом порядку зареєстрований платником податку на додану вартість.

Судом встановлено, що 25 вересня 2017 року між ТОВ "Астроінвест-Енерджі" (Продавець) та ТОВ "Астроінвест-Україна" (Покупець) укладено договір поставки № 101-2509/17 АІЕ /т. І а.с. 44-56/ (з урахуванням додатку № 1 від 25 вересня 2017 року), згідно пункту 1.1 умов якого Продавець зобов'язується на умовах, визначених цим Договором, поставити та передати у власність Покупця обладнання, інструмент, матеріали (Товар), у відповідності до специфікацій, які оформлені додатками до цього Договору та є невід'ємною його частиною, а Покупець зобов'язується прийняти й оплатити Товар. Сторони Договору узгодили, що ціна Договору визначається як сума вартостей Товару згідно всіх підписаних Сторонами специфікацій.

Відповідно до умов специфікації № 1 від 25 вересня 2017 року (надалі - Специфікація) до Договору № 01-2509/17 АІЕ від 25 вересня 2017 року позивач взяв на себе зобов'язання передати ТОВ "Астроінвест-Україна" з виробничих запасів обладнання, інструменти, матеріали згідно з узгодженим сторонами переліком /т. І а.с. 52-56/.

На виконання умов зазначеного Договору позивачем складено первинні документи, а також податкову накладну № 15 від 26 вересня 2017 року, яка 04 жовтня 2017 року була направлена на реєстрацію в ЄРПН /т. І а.с. 28-30/.

05 жовтня 2017 року позивачем отримано квитанцію № 1, де зазначено, що відповідно до пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України реєстрація податкової накладної зупинена, оскільки дана податкова накладна відповідає пункту 6 Критеріїв оцінки ступенів ризиків, достатніх для зупинення реєстрації ПН/РК в ЄДРПН. Запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН /т. І а.с. 31/.

04 квітня 2018 року позивачем подані пояснення та копії документів.

Комісією ДФС України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН або відмову в такій реєстрації /надалі - Комісія/ 16 квітня 2018 року прийнято рішення № 650435/35193237 про відмову в реєстрації податкової накладної від 26 вересня 2017 року № 15 в ЄРПН /т. І а.с. 37/. Відповідно до вказаного рішення підставою для відмови в реєстрації податкової накладної є ненадання платником копій первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні, розрахункових документів, банківських виписок з особових рахунків.

25 квітня 2018 року ТОВ "Астроінвест-Енерджі" подано Скаргу на вищезазначене Рішення ДФС /т. І а.с. 38/. До скарги на Рішення комісії ДФС про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН, позивачем приєднано пояснення із зазначенням причин незгоди платника податків з рішенням Комісії /т. І а.с. 39-42/ та пакет документів, які підтверджують реальність здійснення продажу товарів за Договором № 01-2509/17 АІЕ від 25 вересня 2017 року.

За результатами розгляду скарги, Комісією ДФС з питань розгляду скарг прийнято Рішення № 2342/35193237/2 від 04 травня 2018 року (далі - Рішення комісії з питань розгляду скарг) про залишення скарги позивача без задоволення, а рішення Комісії ДФС № 650435/35193237 від 16 квітня 2018 року - без змін /т. І а.с. 27/.

Не погодившись з Рішенням комісії з питань розгляду скарг № 2342/35193237/2 від 04 травня 2018 року, позивач звернувся до суду за захистом порушених прав.

Надаючи правову оцінку спірному рішенню суб'єкта владних повноважень та відповідним доводам сторін, суд виходить з такого.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Цим Кодексом визначаються функції та правові основи діяльності контролюючих органів, визначених пунктом 41.1 статті 41 цього Кодексу, та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику /пункт 1.1 статті 1 Податкового кодексу України/.

За змістом підпункту "а" пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Пунктом 187.1 статті 187 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до абзацу першого пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в ЄРПН та надати покупцю за його вимогою.

Абзацом першим пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку-продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в ЄРПН та надати покупцю за його вимогою.

Отже, платник податку-постачальник з настанням першої з умов виникнення податкових зобов'язань, визначених у пункті 187.1 статті 187 Податкового кодексу України, зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі та зареєструвати її в ЄРПН.

Абзацами другим та третім пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна, складена та зареєстрована в ЄРПН платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 01 липня 2017 року в ЄРПН платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Тобто, законодавцем введено положення, за яким фіскальний орган з 01 липня 2017 року фактично позбавляється повноважень на здійснення контролю за правомірністю формування платниками податку-покупцями податкового кредиту, адже в силу наведеної вище норми абзацу третього пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, є зареєстрована у ЄРПН податкова накладна.

Згідно з пунктом 201.16 статті 201 Податкового кодексу України реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН може бути зупинена у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, у разі відповідності такої податкової накладної/розрахунку коригування сукупності критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН, встановлених відповідно до пункту 74.2 статті 74 цього Кодексу.

Як визначено пунктом 74.2 статті 74 Податкового кодексу України, в ЄРПН забезпечується проведення постійного автоматизованого моніторингу відповідності податкових накладних/розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації таких податкових накладних/розрахунків коригування в ЄРПН.

Критерії оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН, визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Таким чином, законодавцем фактично змінено порядок здійснення фіскальними органами контролю за правомірністю нарахування платниками сум ПДВ, що відносяться до податкового кредиту, а саме - визначено, що відповідна перевірка проводиться контролюючим органом на стадії реєстрації податкової накладної в ЄРПН.

Згідно з підпунктом 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України (у редакції станом на момент зупинення реєстрації податкової накладної № 15 від 26 вересня 2017 року), у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН платнику податку протягом операційного дня контролюючий орган в автоматичному режимі надсилає (в електронному вигляді у текстовому форматі) квитанцію про зупинення реєстрації такої податкової накладної/розрахунку коригування.

У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються: а) порядковий номер та дата складення податкової накладної/розрахунку коригування; б) визначення критерію(їв) оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН, на підставі яких було здійснено зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування; в) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та/або копії документів (за вичерпним переліком), достатніх для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію такої податкової накладної / розрахунку коригування в ЄРПН.

Вичерпний перелік таких документів у розрізі критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Підпунктом 201.16.2 пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що письмові пояснення та/або копії документів, зазначені у підпункті "в" підпункту 201.16.1 цього пункту, платник податку має право подати до контролюючого органу за основним місцем обліку такого платника податку протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов'язання, відображеного у такій податковій накладній/розрахунку коригування. Такі документи передаються контролюючим органом за основним місцем обліку платника податку не пізніше наступного робочого дня з дня їх отримання до комісії центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику.

Разом із тим, реєстрація поданої позивачем податкової накладної зупинена (як зазначено у квитанції від 05 жовтня 2017 року) у зв'язку з тим, що "податкова накладна/розрахунок коригування відповідає вимогам пункту 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації ПН/РК в ЄРПН, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 13 червня 2017 року № 567. За результатами опрацювання СМКОР виявлено невідповідність обсягів постачання обсягам придбання по товарах згідно УКТ ЗЕД: 7304, 8413, 8421, 8428, 8516, 9406 /т. І а.с. 31/.

Положеннями зазначеного пункту Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації ПН/РК в ЄРПН, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 13 червня 2017 року № 567 встановлено, що Моніторинг податкової накладної/розрахунку коригування здійснюється ДФС за такими критеріями:

1) обсяг постачання товару/послуги, зазначений у податковій накладній/розрахунку коригування, яку (який) подано на реєстрацію в Реєстрі, у 1,5 раза більший за величину, що дорівнює залишку різниці обсягу придбання на митній території України такого товару/послуги (крім обсягу придбання товарів/послуг за операціями, які звільнені від оподаткування та підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою) та/або ввезення на митну територію України такого товару, зазначеного з 01 січня 2017 року в отриманих податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих в Реєстрі, і митних деклараціях, та обсягу постачання відповідного товару/послуги, зазначеному у податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих з 01 січня 2017 року в Реєстрі, і переважання в такому залишку (більше 75 % загального такого залишку для платників, у яких значення показника D становить більше 0,03; більше 60 % - від 0,02 до 0,03; більше 50 % - від 0,015 до 0,02; більше 40 % - від 0,01 до 0,015, більше 30 % - від 0,005 до 0,01, більше 20 % - до 0,005) товарів з кодами згідно з УКТ ЗЕД, які визначаються ДФС, та відсутність товару/послуги, зазначеного/зазначеної в податковій накладній, яка подана на реєстрацію в Реєстрі, в інформації, поданій платником податку за встановленою формою, як товару/послуги, що на постійній основі постачається (виготовляється);

2) відсутність (анулювання, призупинення) ліцензій, виданих органами ліцензування, які засвідчують право суб'єкта господарювання на виробництво, експорт, імпорт, оптову і роздрібну торгівлю підакцизними товарами (продукцією), визначеними підпунктами 215.3.1 та 215.3.2 пункту 215.3 статті 215 розділу VI Податкового кодексу України (далі - Кодекс), стосовно товарів, які зазначені платником податку у податковій накладній, поданій на реєстрацію в Реєстрі;

3) розрахунок коригування, складений постачальником товарів/послуг до податкової накладної, яка складена на отримувача-платника податку на додану вартість, якщо передбачається зміна вартості товару/послуг більше ніж удвічі та/або зміна номенклатури товарів/послуг (для кодів товарів згідно з УКТ ЗЕД - зміна перших чотирьох цифр кодів, а для кодів послуг відповідно до Державного класифікатора продукції та послуг - перших двох цифр кодів).

У разі якщо за результатами Моніторингу визначено, що податкова накладна/розрахунок коригування відповідає вимогам підпункту 1 цього пункту та сума податку на додану вартість, зазначена в податкових накладних, зареєстрованих платником податку в Реєстрі у звітному (податковому) періоді з урахуванням податкової накладної/розрахунку коригування, поданої на реєстрацію в Реєстрі, які відповідають вимогам підпункту 1 цього пункту, більша за середньомісячну суму сплачених за останні 12 місяців єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків і зборів (крім суми податку на додану вартість, сплаченої при ввезенні товарів на митну територію України) платником податку та його відокремленими підрозділами, реєстрація такої податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється відповідно до вимог пункту 201.16 статті 201 розділу V Кодексу.

У разі якщо за результатами Моніторингу визначено, що податкова накладна/розрахунок коригування відповідає одній з умов, зазначених у підпунктах 2, 3 цього пункту, реєстрація такої (такого) податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється відповідно до вимог пункту 201.16 статті 201 розділу V Кодексу.

Однак, відповідач не надав суду обґрунтованих пояснень стосовно того, в чому ж саме полягає невідповідність обсягів постачання обсягам придбання по товарах згідно УКТ ЗЕД: 7304, 8413, 8421, 8428, 8516, 9406 та якому виду, визначеному пунктом 6 зазначених Критеріїв, вона відповідає.

На підтвердження реальності господарських відносин між позивачем та ТОВ "Астроінвест-Україна" щодо поставки Товару на умовах Договору від 25 вересня 2017 року № 01-2509/17 АІЕ на суму 1286625,78 грн., у т.ч. ПДВ 214437,63 грн., про що виписано спірну податкову накладну від 26 вересня 2017 року № 15, позивачем до матеріалів справи приєднано специфікацію, видаткові накладні від 26 вересня 2017 року № АИ-0000006 та № АИ-0000013 /т. І а.с. 52-59/.

Розрахунки між позивачем та його контрагентом за поставлений Товар проведено в повному обсязі у безготівковій формі, що підтверджується наявною у справі випискою з розрахункового рахунку позивача /т. І а.с. 60/.

Крім того, контролюючому органу надано копії документів на підтвердження придбання позивачем зазначеного товару упродовж 2008-2012 років, докази його зберігання, транспортування. супровідні документи, що підтверджують якість товару.

Таким чином, наявні у матеріалах справи документи фактично свідчать про реальність господарських відносин позивача з його контрагентом.

Разом із тим, контролюючим органом порушено вимоги підпункту 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України, оскільки ним не зазначено у квитанції від 05 жовтня 2017 року про зупинення реєстрації конкретного чіткого критерію оцінки ступеня ризиків, достатнього для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН, на підставі яких було здійснено зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування.

01 січня 2018 року набув чинності Закон України від 07 грудня 2017 року № 2245-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2018 році", яким з Податкового кодексу України виключено пункт 74.2 статті 74, а пункт 201.16 статті 201 викладено у такій редакції: "Реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України".

Пунктом 21 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 117, передбачено, що підставами для прийняття комісіями контролюючих органів рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування є:

ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено;

ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту 4 пункту 13 цього Порядку;

надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства.

Згідно вимог пункту 22 Порядку № 117, рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі за формою згідно з додатком 2 підлягає реєстрації в окремому Реєстрі податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрація яких зупинена. Відповідне рішення набирає чинності після реєстрації його в такому Реєстрі.

Відповідно до пункту 23 Порядку № 117, таке рішення приймається комісією регіонального рівня протягом п'яти робочих днів, що настають за днем отримання пояснень та копій документів, поданих відповідно до пункту 15 цього Порядку щодо платників податку, у яких обсяг постачання, зазначений в податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих в поточному місяці у Реєстрі, з урахуванням поданої податкової накладної/розрахунку коригування на реєстрацію в Реєстрі, більше 30 млн. гривень включно, приймається рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, яке попередньо реєструється в окремому Реєстрі податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрація яких зупинена, та надсилається до комісії центрального рівня.

Як встановлено судом та не заперечується сторонами, у спосіб, визначений Порядком № 117, позивачем направлено відповідачу пояснення та копії документів до зазначених господарських операцій та податкової накладної.

Поряд із цим, форма рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН визначена Порядком зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 117 /додаток 2 до вказаного Порядку/.

Форма такого рішення передбачає, що в разі відмови в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН через ненадання платником податку копій документів, документи, які не надано (з тих, що визначені вказаною формою рішення), мають бути підкреслені.

Так, Рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН № 650435/35193237 від 16 квітня 2018 року містить відмітку в графі "ненадання платником податку копій документів", зокрема, рядках: "Первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні" та "Розрахункові документи, банківські виписки з особових рахунків".

Разом із тим, матеріалами справи підтверджено факт надання позивачем контролюючому органу разом із письмовими поясненнями копії усіх необхідних документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної в ЄРПН /т. І а.с. 32-36/.

Суд наголошує, що будь-які рішення чи дії суб'єкта владних повноважень мають бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, містити конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Натомість, рішення відповідача про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН від 16 квітня 2018 року № 650435/35193237 не містить чіткого визначення підстав та мотивів для прийняття рішення про відмову в реєстрації податкової накладної, що свідчить про його необґрунтованість.

У той же час, господарська операція, за результатами якої сформована податкова накладна № 15 від 26 вересня 2017 року на переконання суду має реальний характер.

Зважаючи на наявність передбачених законодавством документів, які свідчать про фактичне здійснення господарської операції між позивачем та ТОВ "Астроінвест-Україна", а також на те, що такі документи були надані контролюючому органу, останній не мав достатніх правових підстав для відмови у реєстрації податкової накладної № 15 від 26 вересня 2017 року.

Слід зауважити, що рішення контролюючого органа про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН від 16 квітня 2018 року № 650435/35193237 позивачем не оскаржується, проте суд переконаний, що саме воно є таким, що порушує права та законні інтереси позивача.

Відповідно до частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України cуд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єкта владних повноважень.

Одним з принципів адміністративного судочинства, передбачених статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України, є принцип верховенства права, який відповідно до статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, полягає в наступному, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Обираючи належний спосіб порушених прав позивача суд вважає за необхідне відповідно до частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України вийти за межі позовних вимог - визнати протиправним та скасувати рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН від 16 квітня 2018 року № 650435/35193237.

Щодо позовної вимоги про зобов'язання зареєструвати в ЄРПН податкову накладну № 15 від 26 вересня 2017 року (направлену на реєстрацію 04 жовтня 2017 року, реєстраційний номер документу НОМЕР_1), складену та подану на реєстрацію ТОВ "Астроінвест-Енерджі".

Відповідно до пунктів 201.1, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, реєстрацію податкової накладної в ЄРПН віднесено до обов'язків платника податків.

У той же час, наведені норми розраховані на відсутність спірних правовідносин, тому у випадку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування механізм її подальшої реєстрації в ЄРПН є іншим.

Згідно із пунктом 28 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 117, податкова накладна/розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструється у день настання однієї з таких подій: прийнято та набрало чинності рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі; набрання рішенням суду законної сили про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі; протягом п'яти робочих днів не прийнято та/або не зареєстровано в окремому Реєстрі податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрація яких зупинена, комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі щодо платників податку, у яких обсяг постачання, зазначений в податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих у Реєстрі в поточному місяці, з урахуванням поданих податкової накладної/розрахунку коригування на реєстрацію в Реєстрі, становить менше 30 млн. гривень; протягом семи робочих днів не прийнято та/або не зареєстровано в окремому Реєстрі податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрація яких зупинена, комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі щодо платників податку, у яких обсяг постачання, зазначений в податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих у Реєстрі в поточному місяці, з урахуванням поданих податкової накладної/розрахунку коригування на реєстрацію в Реєстрі, становить більше 30 млн. гривень включно.

При цьому, згідно з нормами пунктів 19, 20 Порядку ведення ЄРПН, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року № 1246, податкова накладна та/або розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструється у день настання однієї з таких подій: прийняття в установленому порядку та набрання чинності рішенням про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування; набрання рішенням суду законної сили про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування (у разі надходження до ДФС відповідного рішення); неприйняття та/або відсутність реєстрації в установленому порядку рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування.

У разі надходження до ДФС рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується. При цьому датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду.

Отже, реєстрація в ЄРПН податкової накладної/розрахунку коригування, реєстрацію якої попередньо було зупинено, є повноваженням ДФС.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи і не спростовано відповідачами, наданими позивачем копіями документів належним чином підтверджено реальність спірної господарської операції та обґрунтованість складення податкової накладної № 15 від 26 вересня 2017 року, а відтак, були достатніми підстави для реєстрації податкової накладної в ЄРПН. Обставин, які б перешкоджали реєстрації вказаної податкової накладної в ЄРПН, судом не встановлено.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011 в справі "Чуйкіна проти України" (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE, заява №28924/04) констатував: "50. Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (рішення від 21 лютого 1975 року у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom, пп. 2836, Series A № 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (рішення у справах "Мултіплекс проти Хорватії" (Multiplex v. Croatia), заява № 58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та "Кутіч проти Хорватії" (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II) ".

З метою відновлення прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, та з метою дотримання судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений, суд дійшов висновку про необхідність зобов’язання відповідача зареєструвати податкову накладну ТОВ "Астроінвест-Енерджі" № 15 від 26 вересня 2017 року в ЄРПН.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення Комісії Державної фіскальної служби України з питань розгляду скарг № 2342/35193237/2 від 04 травня 2018 року, суд зазначає наступне.

Стаття 56 Податкового кодексу України регулює питання оскарження рішень контролюючих органів.

Так, вказаною статтею встановлено, що рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку. У разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення. Скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій формі (за потреби - з належним чином засвідченими копіями документів, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати з урахуванням вимог пункту 44.6 статті 44 цього Кодексу) протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується. Скарги на рішення державних податкових інспекцій подаються до контролюючих органів в Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі, областях, міжрегіональних територіальних органів. Скарги на рішення контролюючих органів в Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі, областях, міжрегіональних територіальних органів та митниць подаються до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику.

Пунктом 56.6 статті 56 Податкового кодексу України передбачено, що у разі коли контролюючий орган приймає рішення про повне або часткове незадоволення скарги платника податків, такий платник податків має право звернутися протягом 10 календарних днів, наступних за днем отримання рішення про результати розгляду скарги, зі скаргою до контролюючого органу вищого рівня.

Згідно з пунктом 56.10 цієї статті рішення центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, прийняте за розглядом скарги платника податків, є остаточним і не підлягає подальшому адміністративному оскарженню, але може бути оскаржене в судовому порядку.

Відповідно до пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України, з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання у будь-який момент після отримання такого рішення. Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню. Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Водночас згідно з пунктом 56.19 статті 56 Податкового кодексу України у разі коли до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

За змістом цієї норми предмет оскарження за правилами адміністративного судочинства повинен мати юридичне значення, тобто впливати на коло прав, свобод, законних інтересів чи обов'язків, а також встановлені законом умови їх реалізації.

Статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

При цьому визначальним для вирішення питання про обґрунтованість вимог особи у розв'язанні публічно-правового спору є встановлення факту порушення відповідних прав, свобод чи інтересів такої особи. У свою чергу, порушення прав, свобод та інтересів особи наявне тоді, коли сталися зміни стану суб'єктивних прав та обов'язків особи, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов'язку в публічно-правових відносинах. Відповідні зміни або перешкоди можуть бути створені протиправними рішеннями, діями або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень.

Якщо відповідні рішення, дії чи бездіяльність протиправно, на думку особи, спричинили виникнення, зміни чи припинення прав та обов'язків особи (тобто є юридично значимими), особа може порушити питання про визнання таких рішень, дій чи бездіяльності в судовому порядку. Таким чином, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або має місце інше ущемлення прав чи свобод. При цьому позивач на власний розсуд визначає, чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень.

Реалізуючи право на судовий захист, звертаючись до суду позивач вказує у позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право, охоронюваний інтерес та спосіб його захисту. Вирішуючи спір по суті вимог, суд надає об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до адміністративного суду, а також визначає, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб відновлення порушеного права позивача. Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Тобто, предмет оскарження за правилами адміністративного судочинства повинен мати юридичне значення для позивача, тобто впливати на його обсяг прав, свобод, законних інтересів чи обов'язків. Наслідком розв'язання публічно-правового спору по суті має бути захист порушеного суб'єктивного права позивача.

Проте, оскаржуване рішення Комісії Державної фіскальної служби України з питань розгляду скарг № 2342/35193237/2 від 04 травня 2018 року не створює для позивача будь-якого обов'язку, а відтак не має юридичного значення та не є актом індивідуальної дії у розумінні норм Кодексу адміністративного судочинства України. Юридичний наслідок створює для позивача Рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН № 650435/35193237 від 16 квітня 2018 року, правова оцінка якому надана судом вище. У зв’язку з цим, визнання судом протиправним та скасування рішення про результати розгляду скарги не буде мати своїм правовим наслідком захист прав позивача.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що вимога позивача про визнання протиправним та скасування рішення Комісії Державної фіскальної служби України з питань розгляду скарг № 2342/35193237/2 від 04 травня 2018 року задоволенню не підлягає.

Отже, позов підлягає частковому задоволенню.

За змістом частини третьої статті 139 Кодексу при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Керуючись статтями 2, 3, 6-10, 72-78, 90, 139, 241-246, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Астроінвест-Енерджі" (АДРЕСА_1, 38100, код ЄДРПОУ 35193237) до Державної фіскальної служби України (Львівська площа, 8, м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ 39292197) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Державної фіскальної служби України про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних № 650435/35193237 від 16 квітня 2018 року.

Зобов'язати Державну фіскальну службу України (код ЄДРПОУ 39292197, місцезнаходження: 04053, м. Київ, Львівська площа, 8) зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну Товариства з обмеженою відповідальністю "Астроінвест-Енерджі" № 15 від 26 вересня 2017 року.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної фіскальної служби України (Львівська площа, 8, м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ 39292197) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Астроінвест-Енерджі" (АДРЕСА_2, 38100, код ЄДРПОУ 35193237) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1762 (одну тисячу сімсот шістдесят дві) гривні 00 копійок.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

СуддяОСОБА_1