Рішення № 78315789, 21.11.2018, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

21 листопада 2018 р. № 820/5084/18

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Рубан. В.В.,

за участі секретаря судового засідання - Абояна І.І.,

представника позивача - Скребець О.М.,

представника відповідача - Нікішиної Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Харківської медичної академії післядипломної освіти (61176, м. Харків, вул. Амосова, 58, код ЄДРПОУ 01896872) до Головного управління Держпраці у Харківській області (61002, м. Харків, вул. Алчевських, 40) про скасування постанови, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач, Харківська медична академія післядипломної освіти, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Держпраці у Харківській області Державної служби України з питань праці, у якому просить суд скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ХК0339/30НП/АВ/П/ПТ/ІП-ФС від 14.06.2018 р., видану Головним управлінням Держпраці у Харківській області Державної служби України з питань праці.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 14.06.2018 року відповідачем складено по відношенню до Харківської медичної академії післядипломної освіти постанову № ХК0339/30НП/АВ/П/ПТ/ІП-ФС про накладення штрафу. Зазначену постанову Головного управління Держпраці у Харківській області позивач вважає необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню, оскільки з боку академії порушень положень ст. 43 КЗпП, ст. 47 КЗпП, ч. 1 ст. 116 КЗпП не вчинялось.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача надав до суду відзив на адміністративний позов, позиція якого повністю збігається з викладеною у судовому засіданні, де вказав, що позивачем порушено приписи діючого законодавства про працю, а саме: звільнено працівника без попереднього погодження з виборним органом (профспілкового представника) , первинної профспілкової організації, членом якої є працівник. Крім того, виплата всіх сум, що належить гр. ОСОБА_3 від установи при звільненні, проведено не в день звільнення, а 20.04.2018 року, тобто після звільнення. Також, працівнику Харківської медичної академії післядипломної освіти не видано в день звільнення належно оформленої трудової книжки, а також не надано копії наказу про звільнення.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи встановив такі обставини.

Судовим розглядом встановлено, що 07.05.2018 року по 31.05.2018 року інспектором Ващенко Т.М. (службове посвідчення №303) проведено інспекційне відвідування Харківської медичної академії післядипломної освіти, за адресою: 61176, Харківська область, Немишлянський район, м. Харків, вул. Амосова, буд. 58.

Підставою для проведення інспекційного заходу є наказ від 03.05.2018 року №01.01-07/401 (а.с. 74), направлення на проведення інспекційного відвідування № 01.01-94/02.04/768 від 03.05.2018р. (а.с. 75), яке отримано позивачем. Зазначений вище наказ видано в зв'язку із зверненням гр. ОСОБА_3 від 13.02.2018р., від 23.03.2018 року до Головного управління Держпраці в Харківській області (а.с. 71-72, 73 зі зворотного боку), який перебував у трудових відносинах з позивачем, в якому він зазначив про порушення ним своїх трудових прав.

31 травня 2018 року відповідачем складено акт інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю № ХК0339/303/НП/АВ (а.с. 17-54), яким зафіксовано порушення: ст. 43 КЗпП, ст. 47 КЗпП, ч. 1 ст. 116 КЗпП.

Не погодившись з висновками акту перевірки позивач 08.06.2018 року подав на них свої заперечення вих.№01-10/945 до Головного управління Держпраці у Харківській області (а.с. 55-56).

На підставі розгляду акту інспекційного відвідування відповідачем складено припис №ХК0339/303/НП/АВ/П від 31.05.2018 року, яким зобов'язано ректора Харківської медичної академії післядипломної освіти ОСОБА_4 усунути порушення зафіксовані в акті інспекційного відвідування до 30.06.2018 року (а.с.76-77).

14 червня 2018 року відповідачем на підставі акту інспекційного відвідування № ХК0339/303/НП/АВ від 31 травня 2018 року прийнято постанову про накладення штрафу, відповідно до якої до позивача застосовано штраф в розмірі 3723 грн., яка отримана уповноваженою особою позивача 14.06.2018 року (а.с. 11-13).

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог суд зазначає наступне.

Згідно з пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 96 від 11.02.2015 року, Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику, крім іншого, з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю.

Пунктом 7 вказаного Положення встановлено, що Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Відповідно до Положення про Головне управління Держпраці у Харківській області, затвердженого наказом Державної служби України з питань праці № 75 від 22.06.2017 року (далі по тексту - Положення), Головне управління Держпраці у Харківській області є територіальним органом. Державної служби України з питань праці, що їй підпорядковується.

Підпунктом 5 пункту 4 Положення встановлено, що Головне управління Держпраці у Харківській області здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням. законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю.

Згідно з ч. 1 ст. 259 Кодексу законів про працю України (далі по тесту - КЗпП) державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 295 від 26 квітня 2017 року (далі по тексту - Порядок № 295) визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об'єкт відвідування).

Відповідно до п. 2 Порядку № 295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюються у формі проведення інспекційних відвідувань або невиїзних інспектувань інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів.

Згідно до ч. 4 ст. 2 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" (далі по тексту - Закон № 877) заходи контролю здійснюються органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.

Згідно з ч. 5 ст. 2 Закону № 877 зазначені у частині четвертій цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов'язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої - четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21, частини третьої статті 22 цього Закону.

Статтею 265 КЗпП України передбачена відповідальність за порушення законодавства про працю.

Відповідно до абз.8 ч. 2 ст. 265 КЗпП юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі порушення інших вимог трудового законодавства, крім передбачених абзацами другим - сьомим цієї частини, - у розмірі мінімальної заробітної плати.

Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 509 від 17 липня 2013 року (далі по тексту - Порядок №509) визначає механізм накладення на суб'єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України та частинами другою - сьомою статті 53 Закону України "Про зайнятість населення".

Відповідно до пункту 2 Порядку № 509 однією з підстав для накладення штрафів є акт про виявлення під час перевірки суб'єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу.

Отже, підставою для накладення штрафів є виявлені під час перевірки суб'єкта господарювання порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення зафіксовані в акті перевірки.

Щодо встановлених відповідачем порушень позивачем ч. 1 ст. 43, ст. 47, ст. 116 КЗпП, суд зазначає наступне.

За правилами положень ст. 43 Кодексу законів про працю України розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2 - 5, 7 статті 40 пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника) первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, крім випадків, коли розірвання трудового договору із зазначених підстав здійснюється з прокурором, поліцейським і працівником Національної поліції, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань України, Національного антикорупційного бюро України чи органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства.

У випадках, передбачених законодавством про працю, виборний орган первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, розглядає у п'ятнадцятиденний строк обґрунтоване письмове подання власника або уповноваженого ним органу про розірвання трудового договору з працівником.

Подання власника або уповноваженого ним органу має розглядатися у присутності працівника, на якого воно внесено. Розгляд подання у разі відсутності працівника допускається лише за його письмовою заявою. За бажанням працівника від його імені може виступати інша особа, у тому числі адвокат. Якщо працівник або його представник не з'явився на засідання, розгляд заяви відкладається до наступного засідання у межах строку, визначеного частиною другою цієї статті. У разі повторної неявки працівника (його представника) без поважних причин подання може розглядатися за його відсутності.

У разі якщо виборний орган первинної профспілкової організації не утворюється, згоду на розірвання трудового договору надає профспілковий представник, уповноважений на представництво інтересів членів професійної спілки згідно із статутом.

Виборний орган первинної профспілкової організації (профспілковий представник) повідомляє власника або уповноважений ним орган про прийняте рішення у письмовій формі в триденний строк після його прийняття. У разі пропуску цього строку вважається, що виборний орган первинної профспілкової організації (профспілковий представник) дав згоду на розірвання трудового договору.

Зі змісту акту перевірки вбачається, що відповідно до наказу від 16.04.2018 року №60-к у зв'язку з ліквідацією структурного підрозділу ХМАПО - ННІС ХМАПО на підставі наказу №478-з від 30.11.2017 року, наказу №480-з від 30.11.2017 року та наказу №51-з від року гр. ОСОБА_3 звільнено з посади директора ННІС 16.04.2018 року за п.1 ст. 40 КЗпП України з виплатою компенсації за 21 к.д. невикористаної відпустки та вихідної допомоги у розмірі середнього місячного заробітку згідно ст. 44 КЗпП України. Крім того, наказом передбачено провести нарахування та виплату ОСОБА_3 середнього заробітку за період з 17.04.2018 року по 20.04.2018 року (термін виплати заробітної плати за Колективною угодою) за період затримки виплати сум, які виплачуються при звільненні та дні фактичного розрахунку згідно ст. 116, 117 КЗпП України.

Тобто, розірвання трудового договору з гр. ОСОБА_3 за п. 1 ст. 40 КЗпП було проведено без попередньої згоди виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, відтак позивачем порушено приписи ст. 43 Кодексу законів про працю України. Доказів, які б спростовували вказана матеріали справи не містять.

Відповідно до приписів ст. 47 Кодексу законів про працю України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

У разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу він зобов'язаний також у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи. В інших випадках звільнення копія наказу видається на вимогу працівника.

У разі мобілізації власника - фізичної особи свої обов'язки, визначені цією статтею, він повинен виконати протягом місяця після своєї демобілізації без застосування санкцій та штрафів.

Відповідно до приписів ст. 116 Кодексу законів про працю України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.

Як встановлено судом, з наказом про звільнення №60-к від 16.04.2018 року гр. ОСОБА_3 був ознайомлений лише 25.04.2018 року, про що свідчить його підпис у наказі (а.с. 81).

Як пояснив позивач у своїх письмових запереченнях на відзив відповідача, 16.04.2018р. ректором ХМАПО було видано розпорядження №20 про термінове прибуття до адміністрації ХМАПО ОСОБА_3 для ознайомлення з наказом та отримання трудової книжки (а.с. 149).

Згідно зі службовою запискою фахівця відділу кадрів ОСОБА_5 від 16.04.2018р., вона зателефонувала до ОСОБА_3 за номером 067-912-04-31 , оголосила йому розпорядження, але він повідомив що не прийде (а. с.147).

За підписом ректора ХМ.АПО складено пропозицію щодо подальшого проходження роботи гр. ОСОБА_3 в ХМАПО на посаді професора кафедри ортодонтичної стоматології та ортодонтії дорослих (а.с. 148).

17.04.2017р., складені доповідні записки працівників відділу кадрів ХМАПРО, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, акт про те що ОСОБА_3 прийшов до відділу кадрів, але отримувати копію наказу про звільнення, трудову книжку, підписати особисту картку працівника форми П-2, інші розрахункові документи та підписувати їх відмовився (а.с.142-144).

При цьому, суд зауважує, що не бере до уваги посилання позивача на той факт, що позивач намагався вручити гр. ОСОБА_3 копію наказу про звільнення, трудову книжку, інші розрахункові документи, про що працівниками складено акт (а.с. 140), оскільки при складанні даного акту гр. ОСОБА_3 не був присутній.

Крім того, згідно табелю обліку використання робочого часу за квітень 2018 року судом встановлено, що гр. ОСОБА_3 16.04.2018 року був присутній на роботі, відтак позивач не був позбавлений можливості у відповідності до приписів ст. 47, 116 Кодексу законів про працю ознайомити його з копією наказу про звільнення, видати на руки належним чином оформлену трудову книжку, а також провести з працівником всі необхідні виплати при звільненні.

Належні гр. ОСОБА_3 виплати при звільнені перераховані позивачем 20.04.2018 року, згідно наданих виписки по рахунку та списку перерахувань в банк №063 (а.с. 79), що свідчить про порушення позивачем норми закону про здійснення розрахунку із звільненим працівником безпосередньо у день його звільнення.

Таким чином, суд дійшов висновку, що у даному випадку позивачем не були дотримані вимоги чинного законодавства про працю стосовно: отримання попередньої згоди профспілкової організації на звільнення, видачі гр. ОСОБА_3 копії наказу про звільнення, належно оформленої трудової книжки, а також проведення виплат підприємством всіх сум, що належать звільненому працівнику в день звільнення, а тому суд вважає необґрунтованими доводи позивача щодо правомірності вчинених ним дій при звільненні гр. ОСОБА_3 та не спростовують факту допущеного ним та встановленого фахівцем відповідача порушення Харківською медичною академією післядипломної освіти Кодексу законів про працю України.

Враховуючи викладене, беручи до уваги той факт, що відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, відповідач належними доказами довів правомірність винесеної постанови №ХК0339/30НП/АВ/П/ПТ/ІП-ФС від 14.06.2018 р., а тому суд не знаходить підстав для задоволення адміністративного позову.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 246, 250, 255, 295 КАС України, суд,-

В И Р І Ш И В :

В задоволенні адміністративного позову Харківської медичної академії післядипломної освіти (61176, м. Харків, вул. Амосова, 58, код ЄДРПОУ 01896872) до Головного управління Держпраці у Харківській області (61002, м. Харків, вул. Алчевських, 40) про скасування постанови - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 03 грудня 2018 року.

Суддя Рубан В.В.