Рішення № 78313807, 26.11.2018, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2018 року (о 16 год. 30 хв.)Справа № 0840/3643/18 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Батрак І.В.,

за участю секретаря Лялько Ю.В.,

представників позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг України

до Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго»

про стягнення внесків

ВСТАНОВИВ:

Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг України (далі – НКРЕКП, позивач) звернулась до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» (далі – ПАТ «Запоріжжяобленерго», відповідач), в якому просить стягнути з відповідача 360 960,00 грн. в дохід Державного бюджету України (код бюджетної класифікації 21084000 «Внески на регулювання, які сплачуються суб’єктами господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, відповідно до статті 13 Закону України «Про національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг»).

На обґрунтування позовних вимог у позовній заяві що відповідач є суб’єктом господарювання, який здійснює підприємницьку діяльність з передачі (розподілу) електричної енергії місцевими (локальними) електромережами та діяльність з постачання електричної енергії за регульованими ставками, які регулює позивач. Пояснює, що Постановою НКРЕКП від 28.04.2017 № 617 визначено планову ставку внеску на регулювання на 2018 рік у розмірі 0,065 відсотки. Разом з тим, Постановою НКРЕКП від 27.12.2017 № 1403 визначено ставку внеску на регулювання на І квартал 2018 року у розмірі 0,073 відсотка. При цьому, ПАТ «Запоріжжяобленерго» було не в повному обсязі сплачено внески на регулювання з провадження господарської діяльності з розподілу та постачання електричної енергії за ІІ квартал 2018 року. Щодо підстав звернення до суду позивач зазначає, що Законом України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» (далі - Закон про НКРЕКП), визначено правовий статус НКРЕКП, її завдання, функції, повноваження та порядок їх здійснення. Відповідно до статті 3 Закону про НКРЕКП Регулятор здійснює державне регулювання з метою досягнення балансу інтересів споживачів, суб'єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, і держави, забезпечення енергетичної безпеки, європейської інтеграції ринків електричної енергії та природного газу України. Регулятор здійснює державне регулювання, зокрема, шляхом державного контролю та застосування заходів впливу. Основними завданнями Регулятора є забезпечення ефективного функціонування та розвитку ринків у сферах енергетики та комунальних послуг; сприяння ефективному відкриттю ринків у сферах енергетики та комунальних послуг для всіх споживачів і постачальників та забезпечення недискримінаційного доступу користувачів до мереж/трубопроводів; забезпечення захисту прав споживачів товарів, послуг у сферах енергетики та комунальних послуг щодо отримання цих товарів і послуг належної якості в достатній кількості за обґрунтованими цінами; сприяння розвитку конкуренції на ринках у сферах енергетики та комунальних послуг. Статтею 13 Закону про НКРЕКП визначено порядок сплати внесків на регулювання, в якій зазначено, що платниками внесків на регулювання є суб’єкти господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, визначену статтею 2 цього Закону. Також наголошує, що постановою НКРЕКП від 06.04.2017 № 491 затверджено Порядок розрахунку та встановлення ставки внесків на регулювання (далі - Порядок), яким передбачено методику визначення ставки внесків на регулювання та механізм сплати сум внесків на регулювання, які сплачуються суб’єктами господарювання, державне регулювання яких здійснює НКРЕКП. Так, пунктом 8 Порядку визначено, що структурні підрозділи НКРЕКП на територіях перевіряють достовірність сплати внеску відповідно до виписок Державної казначейської служби і забезпечують зведення поданої звітності. Структурні підрозділи НКРЕКП на територіях надсилають зведений звіт про сплату внеску на регулювання до центрального апарату НКРЕКП не пізніше 01 числа третього місяця поточного кварталу, за формою згідно з додатком 3. Крім того, відповідно до пункту 10 Порядку контроль за надходженням внесків на регулювання здійснює управління з фінансово-економічних питань, бухгалтерського обліку та звітності відповідно до зведеної звітності, наданої структурними підрозділами НКРЕКП на територіях. НКРЕКП зазначає, що з метою захисту своїх прав та законних інтересів, зокрема, забезпечення достатності фінансових ресурсів для виконання своїх завдань, звертається до суду з даним позовом про стягнення несплаченої ПАТ «Запоріжжяобленерго» суми внеску на регулювання за ІІ квартал 2018 року. Виходячи з наведеного, просить стягнути з відповідача 360 960,00 грн. в дохід Державного бюджету України.

Ухвалою судді від 02.10.2018 відкрито провадження у справі, призначено адміністративну справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи та призначене перше судове засідання на 30 жовтня 2018 року. Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.

Відповідача позов не визнав, 25.10.2018 надіслав до суду відзив (вх. №34041), у якому посилається на приписи ст. 19 Конституції України, ч. 4 ст.5, ч. 4 ст. 46 КАС України, ч. 1 ст. 1, ч. 4, 5 ст. 13, п. 6 ч. 2 ст. 17 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» та зауважує, що позивач нормативно та документально не обґрунтував та не довів свого права, визначеного (передбаченого) законами України, на звернення із вказаним позовом до адміністративного суду. За вказаних обставин, на думку відповідача підлягає встановленню право НКРЕКП на звернення з позовом про стягнення в дохід Держбюджету внесків на регулювання відповідно до ст. 13 вказаного Закону саме до суду адміністративної юрисдикції, оскільки таке право повинно прямо бути передбачено у законі. Відсутність такого права є підставою для відмови у відкритті провадження в адміністративній справі (п. 1 ч. 1 ст. 170 КАС України), якщо такі обставини будуть встановлені під час вирішення питання щодо прийняття позову до розгляду, або закриття провадження в адміністративній справі (п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України), якщо обставини будуть встановлені після відкриття провадження в адміністративній справі. Такої правової позиції додержується, зокрема, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд (постанова від 25.09.2018 у справі №808/2100/18 за позовом НКРЕКП про стягнення з ПАТ «Запоріжжяобленерго» в дохід Держбюджету 1 180 710,00 грн. внесків на регулювання, які сплачуються суб’єктами господарювання, що проводять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг відповідно до ст. 13 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг». На підставі вищевикладеного, просить закрити провадження в даній адміністративній справі.

31 жовтня 2018 року представником позивача надано суду відповідь на відзив (вх. №34908), у якій додатково наголошує, що у відповідності до приписів ст. 171 КАС України судом, відкриваючи провадження у даній справі, було з’ясовано право НКРЕКП на звернення до суду з позовом до ПАТ «Запоріжжяобленерго». Також звертає увагу суду на приписи ст. 1, п. 2 ч. 1 ст. 4, п. 5 ч. 1, ч. 2 ст. 19 КАС України, п. 6 ч. 2 ст. 17 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» та вважає, що вказаними приписами визначено право НКРЕКП на звернення до адміністративного суду за захистом своїх прав та законних інтересів. Вказує, що в аналогічній справі, ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 08.06.2018 у справі №812/1554/18, було відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом НКРЕКП до ТОВ «Луганське енергетичне об’єднання» про стягнення внесків на регулювання діяльності суб’єктів господарювання у сфері енергетики за І квартал 2018 року із підстав не визначення позивачем права на звернення до адміністративного суду. Так, постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 24.07.2018 у праві №812/1554/18 скасовано ухвалу Луганського апеляційного адміністративного суду від 08.06.2018 та направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. На думку позивача, абзацом дев’ятим сторінки 2 постанови Донецького апеляційного адміністративного суду від 24.07.2018 у праві №812/1554/18 встановлено наявність права на звернення НКРЕКП до суду. З урахуванням викладеного вище, просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

У період з 29.10.2018 по 19.11.2018 суддя Батрак І.В. була відсутня на роботі на підставі листка непрацездатності, що підтверджується довідкою від 20.11.2018 №02-35/18/64, у зв’язку із чим розгляд справи призначений на 26 листопада 2018 року о 14 год. 30 хв.

Представники позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі, надали пояснення аналогічні викладеним у позові та відповіді на відзив. Просять адміністративний позов задовольнити повністю.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив, надавши пояснення, аналогічні викладеним у відзиві. Просив закрити провадження у справі, а після оголошеної судом перерви звернувся до суду із заявою (вх. №38455 від 26.11.2018) про подальший розгляд справи за його відсутності.

На підставі статті 243 КАС України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови та оголошено про час виготовлення постанови у повному обсязі.

Розглянувши та дослідивши надані документи, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлені наступні обставини.

Постановою НКРЕКП від 28.04.2017 № 617 «Про визначення планової ставки внеску на регулювання на 2018 рік» визначено планову ставку внеску на регулювання на 2018 рік у розмірі 0,065 відсотки.

Разом з тим, Постановою НКРЕКП від 27.12.2017 № 1403 «Про визначення планової ставки внеску на регулювання на ІІ квартал 2018 року» визначено ставку внеску на регулювання на ІІ квартал 2018 року у розмірі 0,020, відсотка.

Крім того, Постановою НКРЕКП від 27.12.2017 № 1403 «Про визначення планової ставки внеску на регулювання на І квартал 2018 року» визначено ставку внеску на регулювання на І квартал 2018 року у розмірі 0,073 відсотка.

Так, на виконання п. 10 Порядку розрахунку та встановлення ставки внесків на регулювання, затвердженого постановою НКРЕКП від 06.04.2017 № 491, Управління фінансово-економічних питань, бухгалтерського обліку та звітності, проаналізувавши надісланий структурними підрозділами НКРЕКП на територіях зведений звіт про сплату внеску на регулювання за ІІ квартал до центрального апарату НКРЕКП, було сформовано «Зведений звіт про сплату внеску на регулювання за ІІ квартал 2018 року».

При цьому, відповідно до Звіту за ІІ квартал, ПАТ «Запоріжжяобленерго» здійснює діяльність з розподілу електричної енергії, чистий дохід за звітний квартал якої складає 255 473,00 тис. грн., отже сума внеску на регулювання, що підлягає сплаті за ІІ квартал 2018 року становить 51 095,00 грн.

Крім того, відповідно до Звіту за ІІ квартал, ПАТ «Запоріжжяобленерго» здійснює діяльність з постачання електричної енергії, чистий дохід за звітний квартал складає 1 552 275 590,00 грн., отже сума внеску на регулювання, що підлягає сплаті за ІІ квартал 2018 року з цього виду діяльності складає 310 455,00 грн.

Таким чином, позивач зазначає,що загальна сума несплачених за ІІ квартал 2018 року ПАТ «Запоріжжяобленерго» внесків на регулювання (з урахуванням часткової сплати у сумі 560,00 грн.) складає 360 960,00 грн.

У зв’язку зі сплатою відповідачем не в повному обсязі внески на регулювання з провадження господарської діяльності з розподілу та постачання електричної енергії за ІІ квартал 2018 року, позивач звернувся із даним позовом до суду.

Ураховуючи викладене, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до положень частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (частина перша статті 2 КАС України).

Положеннями пункту 7 частини першої статті 4 КАС України визначено, що під суб'єктом владних повноважень слід розуміти орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно - владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Положеннями статті 5 КАС України закріплено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист. Суб'єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.

Отже, законодавцем чітко визначено, що суттю адміністративного судочинства є судовий контроль за діяльністю органів влади та місцевого самоврядування у сфері дотримання прав та свобод громадян та юридичних осіб за допомогою процесуального закону з певними особливостями, зокрема, обов'язком доказування правомірності своєї діяльності органами влади чи самоврядування.

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб'єкту законом.

Ураховуючи частину четверту статті 46 КАС України, громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, громадські об'єднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень: 1) про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності громадського об'єднання; 2) про примусовий розпуск (ліквідацію) громадського об'єднання; 3) про затримання іноземця або особи без громадянства чи примусове видворення за межі території України; 4) про встановлення обмежень щодо реалізації права на свободу мирних зібрань (збори, мітинги, походи, демонстрації тощо); 5) в інших випадках, коли право на звернення до суду надано суб'єкту владних повноважень законом.

Таким чином, громадяни, іноземці чи особи без громадянства, громадські об'єднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень лише у випадках превентивного (попереднього) судового контролю за рішеннями, діями органів влади, які при реалізації своїх владних управлінських повноважень можуть порушити права чи свободи фізичних чи юридичних осіб, проте, і в цих випадках, водночас із перевіркою дій чи бездіяльності згаданих осіб, обставин, що стали підставою для втручання суб'єктів владних повноважень, суд має перевірити на відповідність чинному законодавству рішення, дії чи бездіяльність самих суб'єктів владних повноважень.

Крім того, пункт 5 частини четвертої статті 46 КАС України, який є частиною норми процесуального права, існує як послідовне продовження випадків превентивного судового контролю і має розумітися та застосовуватися судом саме в такому значенні, а не як норма, що давала би право для розширеного тлумачення права суб'єкта владних повноважень на адміністративний позов.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори за зверненням суб'єкта владних повноважень, в яких одночасно можуть бути відповідачами фізичні та юридичні особи, в чітко визначених законами України випадках.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06.03.2018 у справі №826/7962/16.

Отже, у визначених випадках НКРЕКП має право подавати позов в адміністративному судочинстві, а також представляти інтереси НКРЕКП за її дорученням під час розгляду справ у судах.

Згідно з частиною першою статті 1 Закону України №1540-VIII від 22.09.2016 «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - Регулятор), є постійно діючим незалежним державним колегіальним органом, метою діяльності якого є державне регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб’єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Внески на регулювання сплачуються платниками до спеціального фонду Державного бюджету України щоквартально, протягом перших 30 днів кварталу, наступного за звітним, та є джерелом фінансування Регулятора (частиною четвертою статті 13 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг»).

Як передбачено частиною п’ятою статті 13 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», у разі несплати внеску на регулювання або сплати його не в повному обсязі протягом кварталу, наступного за звітним, Регулятор приймає рішення про накладення на такого платника внеску штрафу у розмірі 5 відсотків несплаченої суми внеску на регулювання. Рішення про накладення штрафу приймається Регулятором на підставі акта перевірки суб’єкта господарювання або подання відповідного структурного підрозділу Регулятора про несплату внеску на регулювання або сплату його не в повному обсязі протягом кварталу, наступного за звітним, у 15-денний строк з моменту складення акта перевірки або отримання відповідного подання та оформлюється постановою Регулятора. Штраф може бути накладено протягом шести місяців з дня виявлення правопорушення, але не пізніше одного року з дня його вчинення. Кошти, отримані внаслідок стягнення штрафів, зараховуються до доходів Державного бюджету України. Платники внесків на регулювання не пізніше 15 днів з дня вручення або отримання копії постанови про накладення штрафу зобов’язані сплатити штраф та надати Регулятору копію завіреного банком платіжного документа, що засвідчує факт сплати штрафу. У разі несплати штрафу та/або ненадання копії платіжного документа, що засвідчує факт сплати штрафу, в зазначений строк, виконання постанови про накладення штрафу здійснюється державною виконавчою службою в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження». Рішення Регулятора про накладення штрафу може бути оскаржено до суду в порядку, встановленому законом.

Згідно з пунктом 9 Порядку розрахунку та встановлення ставки внесків на регулювання, затвердженого 06 квітня 2017 року постановою Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №491, у разі несплати внеску на регулювання або сплати його не в повному обсязі протягом кварталу, наступного за звітним, НКРЕКП приймає рішення про накладення на такого платника внеску штрафу у розмірі 5 відсотків несплаченої суми внеску на регулювання, що не звільняє платника внеску на регулювання від сплати такого внеску. Рішення про накладення штрафу приймається НКРЕКП відповідно до Порядку контролю за дотриманням ліцензіатами, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, законодавства у відповідних сферах та ліцензійних умов. Штраф може бути накладено протягом шести місяців з дня виявлення правопорушення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.

Відповідно до пункту 6 частини другої статті 17 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» Регулятор має право: звертатися до суду з підстав, передбачених законом, та здійснювати захист своїх прав та законних інтересів у суді.

Позивачем всупереч вимогам КАС України у позові нормативно та документально не обґрунтовано можливість звернення з вказаним позовом до адміністративного суду. Позивачем не доведено суду визначення даного права у законах України.

Суд вважає за необхідне наголосити на тому, що у рішенні Європейського Суду з прав людини від 20.10.2011 у справі "Рисовський проти України" надано визначення принципу "належного урядування", який, зокрема, передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовніший спосіб. При цьому, на них покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість уникати виконання своїх обов'язків.

Також, суд наголошує на тому, що Конституція України не передбачає право центральних органів виконавчої влади застосовувати аналогію права або закону при вирішенні будь-яких питань, що належать до їх компетенції, а вимагає діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведене в своїй сукупності вказує на безпідставність посилань позивача на положення частини другої статті 17 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», як на правову підставу для звернення до суду з даним позовом.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Згідно з частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані докази, враховуючи, що позивачем, як суб'єктом владних повноважень не доведено, а судом не встановлено повноважень на звернення до адміністративного суду із позовом про стягнення внесків на регулювання, які сплачуються суб’єктами господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, відповідно до статті 13 Закону України «Про національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог НКРЕКП та вважає їх такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України питання щодо розподілу судових витрат не вирішується, оскільки в задоволенні позову було відмовлено.

Керуючись ст. ст. 2, 5, 9, 77, 242-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд –

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг України (03057, м. Київ, вул. Смоленська, 19, код ЄДРПОУ 39369133) до Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» (69035, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, 14, код ЄДРПОУ 00130926) про стягнення внесків відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст рішення виготовлений 03.12.2018.

Суддя І.В. Батрак