Рішення № 78312263, 02.08.2018, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

02.08.2018 Справа № 905/877/18

Господарський суд Донецької області у складі судді Ніколаєвої Л.В.,

при секретарі судового засідання Паніній Я.М.,

розглянувши справу № 905/877/18

за позовом: Приватного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь»

до відповідача: Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Донецька залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця»

про стягнення 1 508,19 грн.,

за участю представників:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

Суть спору: ПрАТ «МК «Азовсталь» звернулося до господарського суду Донецької області з позовом про стягнення з ПАТ «Українська залізниця» в особі РФ «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця» збитків, що виникли у зв'язку з незбереженням вантажу при перевезенні, у розмірі 1 508,19грн.

Позовну заяву обґрунтовано виявленою недостачею вантажу, який прийнятий до перевезення відповідачем.

11.06.2018р. за вх. №2007/38 господарський суд одержав заперечення відповідача на позовну заяву, згідно з якими останній посилається на те, що позивачем не надано докази заподіяних збитків. Крім того, посилаючись на ст. 136 Статуту залізниць України, відповідач звернувся до суду з заявою про застосування строку позовної давності до заявлених вимог.

09.07.2018р. за вх. № 14272/18 господарський суд одержав відповідь позивача на відзив по справі, відповідно до якої позивач зазначає про наявність у матеріалах справи доказів оплати вантажу. Також, позивач вважає що строк позовної давності для звернення з даним позовом позивачем не пропущений з огляду на ч. 2 ст. 315 ГК України.

У судовому засіданні 01.08.2018р. за участю представників сторін судом оголошено перерву до 02.08.2018р.

Представники сторін у судове засідання 02.08.2018р. не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, оскільки останні були присутні у судовому засіданні 01.08.2018р.

Справа розглянута за правилами загального позовного провадження.

На підставі ст. 240 ГПК України у судовому засіданні 02.08.2018р. господарським судом складено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд встановив:

07.05.2017р. зі станції Авдіївка Донецької залізниці ПрАТ «АКХЗ» згідно залізничної накладної на групу вагонів № 49867310 відправило на адресу ПрАТ «МК «Азовсталь» на станцію призначення Сартана Донецької залізниці кокс доменний (вологий), зокрема, у вагоні № 53125381 масою 48 600 кг.

У залізничній накладній відправником зазначено, що вантаж - кокс доменний (вологий) завантажений навалом, зважувався на елеваторних вагах (заводський №7260RSM), маса вантажу визначена відправником, вантаж розміщено й закріплено згідно з п.1-4 Глави 14 Додатка 3 до СМГС.

При надходженні вагону №53125381 на станцію призначення Сартана Донецької залізниці, на підставі акту загальної форми №11504 від 08.05.2017р. станції Волноваха здійснено комісійне переважування вказаного вагону, за результатами якого виявлена недостача поставленого вантажу, про що складено комерційний акт №484809/389 від 08.05.2017р.

У комерційному акті №484809/389 від 10.05.2017р. встановлено, що у вагоні №53125381 по документу значиться: брутто не вказано, нетто 48 600 кг, тара 23 500 кг; при переважуванні вантажу з відчепленням на справних 150-т вагонних вагах (держповірка 09.09.2016р.) вантажоодержувача виявилось: брутто 70 950 кг, тара 23 500 кг, нетто 47 450 кг, що менше маси накладної на 1150 кг. Навантаження у вагоні навалом, вище бортів на 40-50см. Вантаж маркований однією повздовжньою смугою вапна по довжині вагону. За ходом поїзду, над 3, 4, 5 люками є виїмка довжиною 350 см, шириною 280 см, глибиною 60 см. У місцях заглиблення маркування відсутнє. Течі вантажу немає. Вагон бездверний, люки закриті на запірні механізми. З моменту прибуття та до ком. переважування вагон знаходився під охороною служби безпеки к-та Азовсталь та ком. агентів ст. Сартана. Ком. переважування здійснювали ваговий та ст.пр.сд. к-та Азовсталь Садовчая, Маслова, ДС ст. Сартана ОСОБА_1 та ком/агент ст. Сартана ОСОБА_2 Завідуючий вантажним двором за штатним розкладом не значиться.

Комерційний акт підписаний належними особами згідно п.10 Правил складення актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 334 від 28.05.2002р.

Зазначені обставини стали підставою для звернення позивача з позовом.

У якості підтвердження понесених збитків, позивачем у підтвердження оплати спірного вантажу додані до матеріалів позову в копіях: довідка за підписом головного бухгалтера ПрАТ «МК «Азовсталь» та банківська виписка від 16.08.2017р.

Як вже зазначалося, відповідач заперечив проти позову з підстав, викладених у відзиві, просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити та застосувати позовну давність.

Проаналізувавши наявні у справі докази, та надавши їм правову оцінку, господарський суд дійшов наступних висновків:

Відповідно до ст. 909 ЦК України та 307 ГК України, за договором перевезення вантажу залізниця зобов'язується доставити ввірений їй відправником вантаж до пункту призначення та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

За приписами ч.5 ст. 307 ГК України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Виходячи з ч. 3 ст. 909 ЦК України, ч.2 ст.307 ГК України, ст. 6 Статуту залізниць України, наявна в матеріалах справи залізнична накладна на групу вагонів №53125381 від 10.05.2017р. свідчить про укладення між ПрАТ «АКХЗ» (вантажовідправник) і залізницею (перевізник) договору перевезення вантажу на користь вантажоодержувача, яким є ПрАТ «МК «Азовсталь».

Відповідні відомості у вказаній залізничній накладній свідчать, що завантаження вантажу у вагони здійснювалося відправником, а відповідно до вимог ч.3 ст.308 ГК України, які кореспондуються з вимогами ч.2 ст.917 ЦК України, вантажовідправник зобов'язаний підготувати вантаж до перевезення з урахуванням необхідності забезпечення транспортабельності та збереження його в процесі перевезення. Аналогічні вимоги щодо обов'язку вантажовідправника підготувати вантаж до перевезення містяться і у п.4 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених Наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000р. №644 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000р. за №861/5082. При цьому в силу вимог ч.1 ст.918 ЦК України завантаження вантажу здійснюється відправником у порядку, встановленому договором, із додержанням правил, встановлених транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Із залізничної накладної вбачається, що вантаж розміщувався і закріплювався вантажовідправником відповідно до п. 1-4 гл.14 Додатка 3 до СМГС, та відправником вжиті заходи щодо маркування вантажу.

Отже, встановлені обставини справи свідчать, що при завантаженні спірного вантажу вантажовідправником вжиті заходи щодо забезпечення транспортабельності та схоронності вантажу в процесі його перевезення і вантаж переданий до перевезення відповідачу. Водночас, жодних зауважень щодо неправильностей завантаження і кріплення вантажу позивачем, а тим більш щодо відсутності його маркування, відповідачем не висловлено і вантаж прийнятий до перевезення.

Відповідно до ст. 110 Статуту залізниць України залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу. Разом з тим у ст.111 Статуту залізниць України наведено перелік обставин, наявність яких звільняє залізницю від відповідальності, зокрема, якщо вантаж прибув у непошкодженому відкритому рухомому складі, завантаженому засобами відправника, якщо не має ознак втрати, псування або пошкодження вантажу під час його перевезення.

Згідно зі ст.129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення, зокрема, обставин невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах. Залізниця зобов'язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу.

Як свідчать матеріали справи, при надходженні вантажу у вагоні № 53125381 на станцію Сартана Донецької залізниці складено комерційний акт № 484809/389 від 10.05.2017р., в якому встановлені обставини недостачі вантажу у спірному вагоні та сліди доступу до вантажу.

Господарський суд вважає, що такі обставини є підставою для покладення відповідальності за недостачу вантажу на перевізника.

Згідно до п. а) ч. 1 ст.114 Статуту залізниць України залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, зокрема, за втрату чи недостачу вантажу залізниця відповідає у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі.

Частиною 1 ст. 115 Статуту залізниць України передбачено, що вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.

За відомостями акту прийому передачі №91511577 від 07.05.2017р. та рахунку- фактури №91511577 від 01.05.2017р. вартість 1т вантажу у вагоні №53125381 складає 8 473,00 грн. разом з ПДВ.

У ч. 2 ст. 114 Статуту залізниць України встановлено, що недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.

За приписами п.27 Правил видачі вантажів, які затверджені наказом №644 від 21.11.2000р. Міністерства транспорту України, при видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) для вантажів рідких або зданих до перевезення в сирому (свіжому) або у вологому стані становить 2%.

Згідно матеріалів справи, у спірній накладній у графі найменування вантажу зазначено, що спірний вантаж був відправлений у вологому стані.

Згідно розрахунку, що міститься в матеріалах справи, вартість недостачі розрахована позивачем з урахуванням норми природної втрати маси вантажу з застосуванням 2% маси, зазначеної в перевізному документі, та заявлена у розмірі 1508,19грн. Перевіривши арифметичний розрахунок збитків, суд дійшов висновку, що він є арифметично вірним (8473 грн. х 0,178 т = 1508,19 грн.).

Статут залізниць України не передбачає обов'язкового додання до позову доказів сплати вантажоодержувачем або уповноваженою особою вартості вантажу. Разом з тим, позивачем додані до матеріалів позову: виписка по банківському рахунку, а також довідка за підписом головного бухгалтера скріплена печаткою товариства.

Приймаючи до уваги вищезазначене, суд відхиляє заперечення відповідача про відсутність належних доказів понесення позивачем збитків у пред'явленому розмірі.

З огляду на викладене, з урахуванням даних, зазначених в комерційному акті, своїх зобов'язань за договором перевезення відповідач не виконав належним чином, оскільки не забезпечив збереження довіреного йому вантажу. Факт недостачі вантажу підтверджений матеріалами справи, у зв'язку з чим суд вважає, що вимоги позивача є обґрунтованими.

Разом з тим, під час розгляду справи відповідачем було заявлено про застосування строку позовної давності.

Відповідач мотивує свою позицію тим, що згідно з ст. 136 Статуту залізниць України позови до залізниць можуть бути подані у шестимісячний термін, який обчислюється відповідно до вимог пункту «ж» ст. 134 цього Статуту. Посилаючись на те, що позивач не звертався до перевізника з претензією з підстав, зазначених у позовній заяві, відповідач вважає, що строк на звернення з позовом сплинув через шість місяців з дня виявлення обставин, які є підставою для його заявлення.

Позивач у відповіді на відзив, посилаючись на ч. ч. 2, 4 ст. 315 ГК України, вважає, що граничний строк звернення до суду з позовом не сплинув на час подання позову.

Розглядаючи заяву відповідача про застосування наслідків спливу строку позовної давності до заявленої у позові вимоги, суд виходив з наступного.

Відповідно до ст.ст. 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з ч. 1 ст. 258 цього ж Кодексу для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

За змістом ч.1 ст. 261 ЦК України України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Положеннями ст. 257 вказаного Кодексу загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, а статті 258 - до окремих вимог встановлено позовну давність в один рік.

При цьому приписами ч. 1 ст. 258 цього Кодексу визначено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Предметом даного спору є стягнення вартості недостачі вантажу.

Положеннями ч. 5 ст. 307 ГК України, яка кореспондується із ч. 4 ст. 909, ч. 1 ст. 920 ЦК України, встановлено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів за цими перевезеннями визначаються транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Тобто ст. 315 ГК України і ст.ст. 134, 136, 137 Статуту залізниць України є спеціальними нормами, які регулюють питання перебігу строку позовної давності у позовах про відшкодування збитків (вартості нестачі вантажу), що виникають із залізничних перевезень.

Частинами 1,2 ст. 315 ГК України встановлено, що до пред'явлення перевізникові позову, що випливає з договору перевезення вантажу, можливим є пред'явлення йому претензії. Претензії можуть пред'являтися протягом шести місяців, а претензії щодо сплати штрафів і премій - протягом сорока п'яти днів.

Докази звернення позивача до відповідача з претензією за спірною відправкою в матеріалах справи відсутні.

Статтею 136 Статуту залізниць України встановлено, що позови до залізниць можуть бути подані у шестимісячний термін, який обчислюється відповідно до вимог статті 134 цього Статуту.

Відповідно до ст. 134 Статуту залізниць України претензії до залізниць можуть бути заявлені протягом шести місяців. Зазначені терміни обчислюються:

а) з дня видачі вантажу, багажу або вантажобагажу - для претензій про відшкодування за псування, пошкодження або недостачу вантажу, багажу та вантажобагажу;

б) через 30 діб з дня закінчення терміну доставки - для претензій про відшкодування за втрату вантажу;

в) через 2 місяці з дня прийому вантажу до перевезення - для претензій про відшкодування за втрату вантажу, що виникли з приводу перевезень у прямому змішаному сполученні;

г) через 10 діб після закінчення терміну доставки багажу чи вантажобагажу - для претензій про відшкодування за втрату багажу чи вантажобагажу;

д) від дня видачі вантажу, багажу або вантажобагажу - для претензій з приводу прострочення доставки вантажу, багажу або вантажобагажу;

е) після закінчення п'ятиденного терміну, встановленого для оплати штрафу, - для претензій про стягнення штрафу за невиконання плану перевезень;

є) підпункт «є» абзацу другого пункту 134 виключено (згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2002р. № 1973)

ж) з дня встановлення обставин, що спричинили заявлення претензії, - в усіх інших випадках.

В даному випадку підставою відшкодування збитків, заподіяних внаслідок незбереження прийнятого до перевезення вантажу згідно залізничної накладної №49867310 є комерційний акт №484809/389 від 10.05.2017р.

Відповідно до календарного штемпелю видачі вантажу у розділі 52 вказаної накладної, дата видачі вантажу 09.05.2017р.

Отже, шестимісячний термін для пред'явлення даного позову сплив ще на початку листопада 2017 року, оскільки згідно положень ст.ст. 253, 254 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок, а строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку.

Як встановлено судом, позов ПрАТ «МК «Азовсталь» був направлений до суду 10.05.2018р., що підтверджується календарним штемпелем поштової установи на описі вкладення та конверті, в якому надійшла позовна заява.

Таким чином, позов пред'явлено з пропуском встановленого строку.

Відповідно до ч.ч. 3-5 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем не заявлялися клопотання про поновлення пропущеного строку позовної давності.

Таким чином, суд вважає, що позивач не був позбавлений можливості пред'явити позов до відповідача в межах шестимісячного строку позовної давності.

Доказів зворотного позивачем суду не надано, а судом не встановлено.

Суд відхиляє позицію позивача щодо відліку строку позовної давності з огляду на наступне.

Як вже зазначалося вище, ст. 315 ГК України унормовано, що до пред'явлення перевізникові позову, що випливає з договору перевезення вантажу, можливим є пред'явлення йому претензії. Претензії можуть пред'являтися протягом шести місяців, а претензії щодо сплати штрафів і премій - протягом сорока п'яти днів. Перевізник розглядає заявлену претензію і повідомляє заявника про задоволення чи відхилення її протягом трьох місяців, а щодо претензії з перевезення у прямому змішаному сполученні - протягом шести місяців.

Відповідно до ч. 4 ст. 315 ГК України початком строку позовної давності є день одержання відповіді на претензію або закінчення строку, встановленого для даної відповіді.

З викладеного вбачається, що вказаною правовою нормою по-іншому, ніж Статутом залізниць України, розраховується початок перебігу строку позовної давності.

Однак ця правова позиція позивача до даного спору не застосовується, оскільки у справі, що розглядається, не мало місце пред'явлення претензії перевізнику, що є відмінним від встановлених у даному спорі фактичних обставин.

Аналогічна правова позиції викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду по справі № 905/3245/16 від 24 квітня 2018 року.

Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд звертає увагу на те, що у постанові по справі № 905/3245/16 від 24 квітня 2018 року прямо зазначено, що інша правова позиція Верховного суду України, викладена у постанові від 19.04.2012р. по справі № 10-26/166-10-4300, застосовувалася у справі з іншими фактичними обставинами, де мало місце пред'явлення претензії перевізнику.

За таких обставин, у зв'язку зі спливом позовної давності, суд дійшов висновку про відмову ПрАТ «МК «Азовсталь» у задоволенні позову.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору у разі відмови у позові покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

В И Р І Ш И В :

Відмовити Приватному акціонерному товариству «Металургійний комбінат «Азовсталь» у задоволенні позову.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст.241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено в апеляційному порядку через господарський суд Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складання повного рішення.

Повне рішення складено 13.08.2018р.

Суддя Л.В. Ніколаєва