Рішення № 78309810, 05.09.2018, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/19905/17

провадження № 2/753/633/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

"05" вересня 2018 р. Дарницький районний суд м.Києва в складі судді Вовка Є.І., за участю секретаря судового засідання Крамарчук А.О., в приміщенні Дарницького районного суду м.Києва, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Єврокар Україна» та ОСОБА_3 про визнання договору фінансового лізингу недійсним та стягнення грошових коштів,

В С Т А Н О В И В :

27.10.2017 р. позивач звернулася до Дарницького районного суду м.Києва з позовною заявою щодо визнання договору фінансового лізингу №568 від 24.02.2017 р. недійсним та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Єврокар Україна» на користь ОСОБА_2 грошових коштів в сумі 24493 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 24.02.2017 р. між чоловіком позивача - ОСОБА_3 (лізингоодержувач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Єврокар Україна» (лізингодавець) в особі представника ОСОБА_4, в м.Києві було укладено договір фінансового лізингу № 568 (далі Договір №568), за яким лізингодавець бере на себе зобов'язання придбати предмет лізингу у власність (отримати право власності на предмет лізингу) - автомобіль Chevrolet Niva - та передати предмет лізингу у користування лізингоодержувача на строк та на умовах, передбачених договором.

24.02.2017 р. ОСОБА_3 було сплачено на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Єврокар Україна» 24493 грн. за вказаним Договором №568.

Позивач зазначає, що кошти, витрачені ОСОБА_3 на придбання автомобіля по вказаному Договору № 568 є спільною сумісною власністю подружжя, а отже, подібні угоди укладаються за згодою подружжя.

Проте, позивач не надавала згоди ОСОБА_3 на укладання вказаного Договору № 568. Крім того, вказаний договір не був посвідчений нотаріально, чим на думку позивача, порушено її права, що є підставою для визнання недійсним вказаного договору та повернення авансового платежу, оскільки Товариством з обмеженою відповідальністю «Єврокар Україна» не надано ОСОБА_3 транспортний засіб.

Представник позивача позовні вимоги підтримав, проти заочного розгляду справи не заперечував, просив розглядати справу у його відсутність.

Належним чином повідомлений відповідач до суду не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Проаналізувавши наведені дані, а також всі інші матеріали справи, в тому числі, копії: договору фінансового лізингу №568 від 24.02.2017 року, платіжного доручення, свідоцтва про шлюб серія НОМЕР_1, виданого Відділом реєстрації актів цивільного стану Олександрівського РУЮ Кіровоградської області 05.09.2012року (а.с.11), суд вважає встановленими наступні факти та відповідні ним правовідносини.

24.02.2017 року між ОСОБА_3 (лізингоодержувач) та ТОВ «Єврокар Україна» (лізингодавець) у простій письмовій формі укладено договір фінансового лізингу № 568, за яким лізингодавець бере на себе зобов'язання придбати предмет лізингу у власність (отримати право власності на предмет лізингу) - автомобіль Chevrolet Niva - та передати предмет лізингу у користування лізингоодержувача на строк та на умовах, передбачених договором (а.с.12-19).

24.02.2017 р. ОСОБА_3 було сплачено на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Єврокар Україна» 24493 грн. комісії за організацію до Договору фінансового лізингу №568 від 24.02.17 р.(а.с.9).

Позивач зазначає, що кошти, витрачені ОСОБА_3 на придбання автомобіля по вказаному Договору № 568 є спільною сумісною власністю подружжя, але доказів на підтвердження того, що вказані кошти, є спільною сумісною власністю подружжя (зокрема щодо джерел походження цих коштів) позивачем не надано.

Відповідно до положень ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до положень ч.1 та ч.2 ст.83 ЦПК України, сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Крім того, не надано доказів, що вищевказане майно є цінним, на що міститься лише огульне посилання.

Враховуючи викладене, суд вважає, що належить: відмовити в задоволенні позову ОСОБА_2 у повному обсязі; судові витрати у виді судового збору зарахувати в доход держави.

Керуючись статтями 4, 5, 7, 12, 13, 76, 77, 80, 141, 259, 263-265, 268, 280-282 ЦПК України,

В И Р І Ш И В :

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_2 у повному обсязі.

Судові витрати у виді судового збору зарахувати в доход держави.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду може бути оскаржено до Київського апеляційного суду протягом 30-ти днів з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: