Рішення № 78306065, 16.11.2018, Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/6125/18

Р І Ш Е Н Н Я

6 листопада 2018 року Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого-судді Демчика Р.В.,

при секретарі Бузун Л.В.,

за участі представника позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси у порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2, в особі представника ОСОБА_1 до Першої Черкаської державної нотаріальної контори про зняття арешту з майна, -

встановив:

ОСОБА_2, в особі представника ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Першої Черкаської державної нотаріальної контори про зняття арешту з майна.

Свій позов обгрунтовує тим, що ОСОБА_3 є власником 7/100 частин житлового будинку з надвірними спорудами, що знаходиться за адресою: вулиця Маршала Красовського, 38. м. Черкаси по договору дарування відповідної частини житлового будинку.

1 листопада 2016 року ОСОБА_3 померла, спадщину після її смерті прийняв її внук, ОСОБА_2

Відповідно до відомостей з єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна житловий будинок з надвірними спорудами № 38 по вулиці Маршала Красовського у місті Черкаси накладено арешт Першою черкаською державною нотаріальною конторою зареєстрованого в реєстрі від 22 серпня 2006 року за № 3636346 на підставі ухвали Придніпровського районного суду м. Черкаси б/н від 17 серпня 2006 року.

Дана ухвала Придніпровського районного суду м. Черкаси б/н від 17 серпня 2006 року не збереглася, що унеможливлює з’ясувати підставу накладення арешту на її майно.

На даний час, оскільки ухвала про зняття арешту на житловий будинок з надвірними спорудами № 38 по вулиці Маршала Красовського у місті Черкаси відсутня, у позивача немає можливості зняти вищевказаний арешт на дане майно у позасудовому порядку, чим порушуються його майнові права щодо оформлення на себе спадщини.

Згідно статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту є відновлення становища, яке існувало до порушення.?

Відповідно до ч. 5 ст. 1268 ЦК України, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

За пунктом 9 частиною 1 статті 19 ЗУ Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, підставою для реєстрації прав є в тому числі й рішення суду, що набрало законної сили.

Таким чином для зняття вищевказаного арешту на майно позивач вимушений звернутися до суду.

Просить суд скасувати арешт на нерухоме майно, а саме на житловий будинок з надвірними спорудами № 38 по вулиці Маршала Красовського у м. Черкаси, який зареєстрований в Єдиному реєстрі заборон відчуження об’єктів нерухомого майна від 22 серпня 2006 року за № 3636346; виключити з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запис від 22 серпня 2006 року за № 3636346, зареєстрованого Першою черкаською державною нотаріальною конторою, про накладення арешту на житловий будинок з надвірними спорудами № 38 по вулиці Маршала Красовського у м. Черкаси.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав, просив задовольнити його повністю.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, надіславши заяву про розгляд справи у відсутності представника відповідача. Крім того, в заяві від 14 серпня 2018 року завідувач Першої черкаської державної нотаріальної контори ОСОБА_4 зазначила що Перша черкаська державна нотаріальна контора не була суб’єктом, який ініціював накладення арешту та не приймала самостійного рішення про його накладання, а лише зареєструвала арешт в Реєстрі обтяжень на підставі відповідної ухвали Придніпровського районного суду м. Черкаси. У зв’язку з цим, і рішення про зняття арешту має приймати не нотаріальна контора, а безпосередній обтяжував майна – Придніпровський районний суд м. Черкаси.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частино 3 ст. 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як вбачається з договору дарування частини будинку від 5 серпня 2000 року, ОСОБА_5 подарував, а ОСОБА_3 прийняла в дар 7/100 частин житлового будинку з відповідною частиною надвірних споруд, що знаходиться в м. Черкаси по вул.. Маршала Красовського,38.

З скріншоту від 31 серпня 2017 року, доданого позивачем до позовної заяви вбачається, що в єдиному Реєстрі заборон відчуження об’єкті нерухомого майна зареєстроване обтяження – арешт нерухомого майна. Зареєстровано 22 червня 2006 року 11:35:38 за №3636346 реєстратором: Перша черкаська державна нотаріальна контора. Підстава обтяження: ухвала б/н від 17 серпня 2006, Придніпровський райсуд м. Черкаси, суддя Клочко О.В. Об’єкт обтяження: домоволодіння, адреса: Черкаська обл., м. Черкаси, вул. Красовського маршала, 38. Власник: ОСОБА_3

З листа приватного нотаріуса Черкаського міського нотаріального округу ОСОБА_6 від 1 березня 2018 року №60/01-16 вбачається, що за перевіреними даними приватного нотаріуса Черкаського міського нотаріального округу ОСОБА_6, єдиним спадкоємцем спадкового майна після смерті ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, померлої 1 листопада 2016 року, спадкова справа №96/2016, є її внук ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Листом від 20 вересня 2018 року Придніпровський районний суд м. Черкаси повідомив представник позивача про те, що згідно обліково-статистичних даних за 2005-2007 рр. до Придніпровського районного суду м. Черкаси надійшло два цивільних провадження відносно ОСОБА_3О: 2-4159/06 за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_3 про усунення перешкод в здійсненні приватизації земельної ділянки, та № 2-1943/07 за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_3, треті особи: ОСОБА_8, КП «ЧООБТІ» ОСОБА_9 про усунення перешкод в здійсненні приватизації земельної ділянки, але у вище зазначених провадженнях ухвали від 17 серпня 2006 року про накладення арешту, постановленої суддею Клочко О.В. не міститься.

Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Першого протоколу та протоколів № 2. 4. 7 та 11 до Конвенції» закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ст. ст. 316-317, 319 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Згідно ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Статтею 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати 1 усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Пунктами 1, 2 постанови № 5 пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 3 червня 2016 року «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» роз’яснено, що у порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.

Спори про право цивільне, пов'язані з належністю майна, на яке накладено арешт, відповідно до статей 15, 16 Цивільного процесуального кодексу України розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства.

Позов про зняття арешту з майна може бути пред’явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).

Відповідно до пункту 9 постанови № 5 пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 3 червня 2016 року «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна», заходи забезпечення позову можуть бути скасовані судом, який розглядає цивільну справу (частина тертя стаття 154 ЦПК). При цьому із заявою про скасування заходів забезпечення позову (накладення арешту на майно або грошові кошти) може звернутись лише особа, щодо якої такі заходи забезпечення позову вжито, тобто сторона у справі чи третя особа, яка заявила самостійні вимоги щодо предмета спору (частина четверта статті 154 ЦПК). Інша особа, яка вважає, що майно, на яке було накладено арешт у порядку забезпечення позову, належить їй, а не стороні у справі, може звернутись до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

У рішенні суду про визнання права власності на майно і про зняття з нього арешту суд зазначає про скасування заходів забезпечення позову, які оскаржуються (пункт 8 частини 1 статті 214 ЦПК).

Обгрунтовуючи свої позовні вимоги позивач вказує на те, що він не має можливості зняти вищевказаний арешт на майно у позасудовому порядку, чим порушуються його майнові права щодо оформлення на себе спадщини.

У зв’язку з цим, су вважає за необхідне вказати на наступне.

Як встановлено в судовому засіданні, позивач прийняв спадщину після смерті ОСОБА_3, померлої 1 листопада 2016 року, про що заведена спадкова справа 96/2016.

Відповідно до ч.ч.1,5 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Незалежно від прийняття спадщини вона належить спадкодавцеві з часу відкриття спадщини.

Частиною 1 ст. 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов’язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Відповідно до ч.ч.1,5,7 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов’язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно ч.2 ст. 83 ЦПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви, а ч.5 ст. 177 ЦПК України передбачено, що позивач зобов’язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Позивачем, ані до позовної заяви, ані в судовому засіданні не надано доказів, які підтверджують те, що він зверталася до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва на спадкове майно і йому було відмовлено у видачі такого свідоцтва у зв’язку з наявністю арешту, що стало б підставою для звернення до суду з відповідним позовом.

Крім того, скіріншот від 31 серпня 2017 року, доданий позивачем до позовної заяви, не може бути належним доказом, що підтверджує наявність арешту, накладеного ухвалою суду на майно ОСОБА_3

За таких обставин суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову.

На підставі наведеного, ст.ст.16,391,1268,1297 ЦК України, керуючись ст.ст. 76-81, 263-265,268,273 ЦПК України,-

вирішив:

В задоволенні позову ОСОБА_2 (18035, АДРЕСА_1) в особі представника ОСОБА_1 до Першої Черкаської державної нотаріальної контори (18001, м. Черкаси, вул. Гоголя, 288) про зняття арешту з майна відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Черкаської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 16 листопада 2018 року.

Головуючий: ОСОБА_10