Рішення № 78293756, 16.11.2018, Центральний районний суд м. Миколаєва

н\п 2/490/2860/2018 Справа № 490/5868/18

Центральний районний суд м. Миколаєва

_____________

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2018 року місто Миколаїв

Центральний районний суд м. Миколаєва у складі:

головуючого у справі судді Гуденко О.А.

за участі секретаря судових засідань ОСОБА_1,

без участі сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження позовну заяву ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», Департаменту надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача ОСОБА_3 про припинення іпотеки та зобов’язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 16 липня 2018 року звернулась до суду з позовом до публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» (далі – ПАТ «Укрсоцбанк»), Центра надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача ОСОБА_3, про припинення іпотеки квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1; зобов’язання відповідного державного реєстратора Центру надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради виключити із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна записи про обтяження квартири АДРЕСА_2.

В обґрунтування заявленого позову позивач зазначила, що 12 лютого 2008 року на підставі кредитного договору № 640/67-К67 акціонерно-комерційний банк соціального розвитку «Укрсоцбанк» надав її батьку ОСОБА_4 кредит у розмірі 65 000,00 доларів США на придбання нерухомого майна – трикімнатної квартири загальною площею 67,5 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, зі сплатою 12 % річних строком до 11 лютого 2033 року.

За рахунок кредитних коштів ОСОБА_4 12 лютого 2008 року придбано у власність квартиру АДРЕСА_2 та за іпотечним договором від 12 лютого 2008 року передано її в іпотеку акціонерно-комерційному банку соціального розвитку «Укрсоцбанк».

Після смерті 28 жовтня 2008 року ОСОБА_4, який є рідним батьком позивачки, остання прийняла спадщину та 22 травня 2009 року отримала свідоцтво про право на спадщину за законом на спадкове майно, яке складається з квартири АДРЕСА_2.

Ураховуючи, що після відкриття спадщини пройшло майже десять років, ПАТ «Укрсоцбанк», який є правонаступником акціонерно-комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк» вимоги кредитора до спадкоємця боржника в порядку статті 1281 ЦК України не пред’явив, позивач вважає, що строки на пред’явлення такої вимоги спливли. У зв’язку з викладеним вважає, що наявні правові підстави для припинення іпотеки нерухомого майна та зняття з нього обтяжень у Державному реєстрі іпотек та Єдиному реєстрі заборон відчуження об’єктів нерухомого майна.

Відповідачі у судове засідання не з’явилися. Про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили, відзиви на позов не подали.

Третя особа у судове засідання не з’явилася. Про дату, час та місце судового засідання повідомлена належним чином, про причини неявки суд не повідомила.

У судовому засіданні 25 жовтня 2018 року представник позивача подав клопотання про витребування доказів – спадкової справи після смерті ОСОБА_4. Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 25 жовтня 2018 року вказане клопотання задоволено, з Першої Миколаївської державної нотаріальної контори витребувано копію спадкової справи після смерті ОСОБА_4.

Представник позивача подав заяву про розгляд справи у судовому засіданні за його відсутності, проти заочного розгляду справи та ухвалення заочного рішення на підставі наявних у справі доказів не заперечує.

Відповідно до частини 1 статті 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з’явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Згідно положень статті 281 ЦПК України судом постановлено ухвалу про заочний розгляд справи.

З’ясувавши обставини справи та дослідивши наявні у справі докази, судом встановлено наступні фактичні обставини та відповідні правовідносини.

Згідно договору кредиту № 640/67-К67 від 12 лютого 2008 року, акціонерно-комерційний банк соціального розвитку «Укрсоцбанк» надав у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання ОСОБА_4 грошові кошти у розмірі 65 000,00 доларів США на придбання нерухомого майна – трикімнатної квартири загальною площею 67,5 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, зі сплатою 12 % річних строком до 11 лютого 2033 року.

Згідно договору купівлі-продажу від 12 лютого 2008 року, який посвідчено приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу ОСОБА_5 та зареєстровано в реєстрі за № 704, ОСОБА_4 придбав у ОСОБА_6 у власність трикімнатну квартиру загальною площею 67,5 кв. м, розташовану за адресою: АДРЕСА_1.

У якості забезпечення виконання зобов’язання за договором кредиту № 640/67-К67 від 12 лютого 2008 року, ОСОБА_4 за іпотечним договором від 12 лютого 2008 року передав в іпотеку акціонерно-комерційному банку соціального розвитку «Укрсоцбанк» квартиру АДРЕСА_2. Вказаний договір 12 лютого 2008 року посвідчено приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу ОСОБА_5 та зареєстровано у реєстрі за № 732.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна від 07 червня 2018 року, щодо квартири АДРЕСА_2 12 лютого 2008 року за реєстраційним номером 6577571 зареєстровано обтяження у вигляді заборони на відчуження та за реєстраційним номером 6664262 зареєстровано іпотеку акціонерно-комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк» на підставі іпотечного договору № 732 від 12 лютого 2008 року.

Згідно свідоцтва про смерть від 31 жовтня 2008 року серії 1-ФП № 087135, ОСОБА_4 помер 28 жовтня 2008 року.

Відповідно до матеріалів наданої Першою Миколаївською державною нотаріальною конторою спадкової справи № 1361/2008, ОСОБА_2 прийняла спадщину після смерті батька ОСОБА_4 та 22 травня 2009 року отримала свідоцтво про право на спадщину за законом на спадкове майно, яке складається з квартири АДРЕСА_2.

Згідно інформаційної довідки з Реєстру прав власності на нерухоме майно від 07 червня 2018 року № 126643884, державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_2 здійснено 30 червня 2009 року .

Установлено, що 22 травня 2009 року державним нотаріусом Першої Миколаївської державної нотаріальної контори за вих. № 1951/02-14 на адресу акціонерно-комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк» направлено листа, яким кредитора повідомлено, що на майно боржника ОСОБА_4, який помер 28 жовтня 2008 року – квартиру АДРЕСА_2, видано свідоцтво про право на спадщину за законом на ім’я ОСОБА_2.

Як зазначає у позовній заяві ОСОБА_2, з часу прийняття нею спадщини після смерті батька ОСОБА_4 та оформлення права власності на квартиру АДРЕСА_2, відповідач ПАТ «Укрсоцбанк» з вимогами кредитора до неї, як спадкоємця боржника, не звертався.

Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний їх зв'язок у сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Правові підстави виникнення, дії та припинення іпотеки врегульовано положеннями ЦК України та Закону України «Про іпотеку».

Статтею 598 ЦК України встановлено, що зобов’язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Згідно статті 1 Закону України «Про іпотеку», іпотекою є вид забезпечення виконання зобов’язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку встановленому Законом.

Відповідно до частини 5 статті 3 Закону України «Про іпотеку», іпотека має похідний характер від основного зобов’язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Статтею 17 Закону України «Про іпотеку» визначені підстави припинення іпотеки. Зокрема, іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; з інших підстав, передбачених цим Законом.

Частинами 1-3 статті 23 Закону України «Про іпотеку» встановлено, що у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов’язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки. Якщо право власності на предмет іпотеки переходить до спадкоємця фізичної особи - іпотекодавця, такий спадкоємець не несе відповідальність перед іпотекодержателем за виконання основного зобов’язання, але в разі його порушення боржником він відповідає за задоволення вимоги іпотекодержателя в межах вартості предмета іпотеки.

Судом враховано, що зі смертю позичальника усі його зобов'язання, що виникають з договору кредиту, включаються до складу спадщини, а тому у даному випадку підлягають застосуванню положення книги шостої Цивільного кодексу України.

Згідно статті 1281 ЦК України, спадкоємці зобов'язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги. Кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги. Кредитор спадкодавця, який не пред'явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.

Отже, статтею 1281 ЦК України встановлено преклюзивні строки пред'явлення вимог кредитором до спадкоємців, у тому числі і по кредитних зобов'язаннях. Наслідком пропуску визначеного статтею строку є позбавлення кредитора права вимоги.

Аналогічний висновок про застосування вищевказаних норм права викладено у постанові Великої палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 522/407/15-ц.

Частиною 3 статті 17 Закону України «Про іпотеку» встановлено, що відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

Згідно частини 1 статті 6 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», організаційну систему державної реєстрації прав становлять: 1) Міністерство юстиції України та його територіальні органи; 2) суб’єкти державної реєстрації прав: виконавчі органи сільських, селищних та міських рад, Київська, Севастопольська міські, районні, районні у містах Києві та Севастополі державні адміністрації; акредитовані суб’єкти; 3) державні реєстратори прав на нерухоме майно.

З огляду на встановлені факти, наявність спору, доведеність позовних вимог, суд дійшов висновку про задоволення позову.

Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За такого, з відповідачів пропорційно підлягає стягненню на користь позивача судовий збір, сплачений нею при поданні позову в сумі 704,80 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 259, 263-265, 280-282 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», Центра надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради про припинення іпотеки та зобов’язання вчинити певні дії – задовольнити.

Припинити іпотеку трикімнатної квартири загальною площею 67,5 кв. м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, що виникла на підставі іпотечного договору укладеного між акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_4, посвідченого приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу ОСОБА_5 за реєстровим номером 732.

Зобов’язати Департамент надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради виключити з Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна запис з реєстраційним номером 6577571 про обтяження забороною на нерухоме майно – трикімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_1, зареєстроване 12 лютого 2008 року приватним нотаріусом ОСОБА_5 на підставі іпотечного договору № 732 від 12 лютого 2008 року.

Зобов’язати Департамент надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради виключити з Державного реєстру іпотек запис з реєстраційним номером 6664262 про обтяження іпотекою нерухомого майна – трикімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_1, зареєстроване 26 лютого 2008 року приватним нотаріусом ОСОБА_5 на підставі іпотечного договору № 732 від 12 лютого 2008 року.

Стягнути з публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» та Департаменту надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради на користь ОСОБА_2 сплачений судовий збір у сумі 352,40 грн. з кожного.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення виготовлено 20 листопада 2018 року .

Інформація щодо сторін:

Позивач:

ОСОБА_2; 54046, АДРЕСА_1; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1.

Відповідачі:

Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк»; 03150, м. Київ, вул. Ковпака, 29; ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 00039019.

Департамент надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради; 54001, м. Миколаїв, вул. Адміральська, 20; ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 41210422.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача:

ОСОБА_3; 54046, АДРЕСА_1; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2.

Суддя Гуденко О.А.