Ухвала суду № 78290093, 04.12.2018, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

04 грудня 2018 р. м. Чернівці справа № 824/1076/18-а

Суддя Чернівецького окружного адміністративного суду Левицький В.К., розглянув у порядку письмового провадження заяву про забезпечення позову за матеріалами адміністративного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Держпраці у Чернівецькій області про визнання протиправним та скасування постанов.

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивачка) звернулася до суду із вказаним позовом, в якому з урахування адміністративного позову у новій редакції, просить:

- визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ЧВ-523/18/423/АВ/П/ПТ/ТД-1ФС/230 від 30.08.2018 р., винесену заступником начальника управління Держпраці у Чернівецькій області Кушнір Г.М. відносно неї про накладення штрафу у розмірі 446760,00 грн;

- визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ЧВ-523/18/423/АВ/П/2ПТ/ІП-2ФС/231 від 30.08.2018 р. винесену заступником начальника управління Держпраці у Чернівецькій області Кушнір Г.М. неї про накладення штрафу у розмірі 3723,00 грн.

Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 20.11.2018 р. відкрито загальне провадження у адміністративній справі №824/1076/18-а.

03.12.2018 р. позивачкою подано заяву про забезпечення позову шляхом:

- зупинення стягнення у виконавчому провадженні №57757607 щодо примусового виконання постанови управління Держпраці у Чернівецькій області №ЧВ-523/18/423/АВ/П/ПТ/ТД-1ФС 230 від 30.08.2018 р. про накладення штрафу у розмірі 446 760,00 грн;

- зупинення стягнення у виконавчому провадженні №57757819 щодо примусового виконання постанови управління Держпраці у Чернівецькій області №ЧВ-523/18/423/АВ/П/2ПТ/ІП-2ФС/231 від 30.08.2018 р. про накладення штрафу у розмірі 3723,00 грн до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі № 824/1076/18-а.

В обґрунтування заяви позивачка вказувала, що постановою державного виконавця Вижницького районного відділу виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області Нистерюк Оксаною Михайлівною від 22.11.2018 р. відкрито виконавче провадження №57757607 щодо примусового виконання постанови управління Держпраці у Чернівецькій області №ЧВ-523/18/423/АВ/П/ПТ/ТД-1ФС/230 від 30.08.2018 р. про накладення штрафу у розмірі 446760,00 грн.

Крім того, 26.11.2018 р. постановою державного виконавця Вижницького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області Гайсаном О.В. відкрито виконавче провадження №57757819 щодо примусового виконання постанови управління Держпраці у Чернівецькій області №ЧВ-523/18/423/АВ/П/2ПТ/1П-2ФС/231 від 30.08.2018 р. від 30.08.2018 р. про накладення штрафу у розмірі 3723,00 грн.

Враховуючи той факт, що державними виконавцями розпочато примусове виконання постанови про накладення на позивача штрафу, що тягне за собою накладення арешту на грошові кошти, які знаходяться на банківських рахунках позивача, на інше рухоме та нерухоме майно, позивачка вказувала, що це створить обмеження при здійснення нею підприємницької діяльності, і призведе до порушення її майнових прав та інтересів, за захистом яких вона звернулася, враховуючи, що позивачем оспорюється правомірність даних постанов.

Порядок розгляду заяви про забезпечення позову врегульовано ст. 154 КАС України.

Відповідно до ч. 1 ст. 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Пунктом 10 ч. 1 ст. 4 КАС України надано визначення письмовому провадженню. Так, письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом

Враховуючи положення п. 10. ч. 1 ст. 4 та ст. 154 КАС України, суд вважає за можливе розглянути заяву про забезпечення позову без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, дослідивши матеріали адміністративного позову, суд зазначає наступне.

Частиною 1 ст. 150 КАС України передбачено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Згідно з ч. 2 цієї статті Кодексу забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Перелік видів забезпечення позову встановлено ч. 1 ст. 151 КАС України, а саме: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову (ч. 4 ст. 150 КАС України).

Таким чином, суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Отже, забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, до прийняття у справі судового рішення по суті заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчується, зокрема в тому, чи існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду в майбутньому. Основним завданням процесуальних норм, які регламентують вжиття судом заходів забезпечення позову, є досягнення балансу між правом позивача на захист свого порушеного права та правом відповідача заперечувати проти адресованих йому вимог у будь-який дозволений законом спосіб.

Суд також зазначає, що забезпечення адміністративного позову є крайнім заходом, вжиття якого можливе виключно за наявності підстав вважати, що рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень є очевидно протиправними.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Крім того, у вирішенні питання про забезпечення позову суд здійснює оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності та обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд бере до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Також суд має враховувати співрозмірність вимог клопотання про забезпечення позову заявленим позовним вимогам та обставинам справи.

Водночас, будь-яке забезпечення позову в адміністративній справі є наданням тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявністю об'єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.

Враховуючи стислі строки розгляду заяви про забезпечення позову, у суду відсутня можливість у витребуванні додаткових доказів в порядку ст. 70-77 КАС України, які б змогли надати суду можливість забезпечити позов.

Таким чином, в справах, у яких заявлені клопотання про забезпечення позову, обов'язок доказування покладається на заявника.

Відносини, що виникають у сфері примусового виконання судових рішень та рішень інших органів регулюються Законом України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 р. №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII).

У ст. 1 Закону №1404-VIII надано визначення виконавчому провадженню. Так, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Пунктом 1 ст. 3 Закону №1404-VIII передбачено, що підлягають примусовому виконанню рішення на підставі постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом.

Частиною 1 ст. 5 Закону №1404-VIII встановлено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 34 Закону №1404-VIII виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа.

Частиною 1 ст. 35 Закону №1404-VIII визначено, що виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у випадках, передбачених пунктами 1, 4, 6, 8, 11 ч. 1 ст. 34 цього Закону, до закінчення строку дії зазначених обставин, а у випадках, передбачених пунктами 2, 3 і 5 ч. 1 ст. 34 цього Закону, - до розгляду питання по суті.

Згідно з ч. 5 ст. 26 Закону №1404-VIII виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону. У разі якщо в заяві стягувача зазначено рахунки боржника у банках, інших фінансових установах, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження накладає арешт на кошти боржника. У разі якщо в заяві стягувача зазначено конкретне майно боржника, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження перевіряє в електронних державних базах даних та реєстрах наявність права власності або іншого майнового права боржника на таке майно та накладає на нього арешт. На інше майно боржника виконавець накладає арешт в порядку, визначеному статтею 56 цього Закону (ч. 7 ст. 26 Закону №1404-VIII).

Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону №1404-VIII виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

З аналізу вищенаведених норм судом встановлено, що законодавцем чітко визначений порядок вчинення виконавцем дій по примусовому виконанню судових рішень та рішень інших органів, в якому відкриття виконавчого провадження лише початковий етап погашення наявної заборгованості.

З матеріалів справи судом встановлено, що 22.11.2018 р. головним державним виконавцем Вижницького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області Нистирюк О.М. за результатами розгляду заяви про примусове виконання винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №57757607 по примусовому виконанню постанови Управління Держпраці в Чернівецькій області №ЧВ-523/18/423/АВ/П/ПТ/ТД-1ФС/230 від 30.08.2018 р. про накладення штрафу у розмірі 446760,00 грн.

Дослідженням вказаної постанови, встановлено, що п. 2 зобов`язано боржника подати декларацію про доходи та майно та попереджено боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

Відповідно до п. 3 постанови постановлено, стягнути з боржника збір/основну винагороду у розмірі 44676,00 грн.

Сплатити борг у сумі 491599,30 грн, а саме штраф у сумі 446760,00 грн, виконавчий збір 44676,00 грн та витрати виконавчих дій в сумі 163,30 грн.

Крім того, 26.11.2018 р. заступником начальника відділу Вижницького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області Гайсаном О.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №57757819 по примусовому виконанню постанови Управління Держпраці в Чернівецькій області №ЧВ-523/18/423/АВ/П/2ПТ/ІП-2ФС/231 від 30.08.2018 р. про накладення штрафу у розмірі 3723,00 грн.

Пунктом 2 вказаної постанови, зобов`язано боржника подати декларацію про доходи та майно та попереджено боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

Пунктом 3 постановлено стягнути з боржника збір/основну винагороду у розмірі 372,30 грн та витрати на вчинення виконавчих дій в розмірі 168,00 грн.

Дослідженням інформації із Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень мережі інтернет ВП. №5775607 встановлено, 22.11.2018 р. головним державним виконавчим Вижницького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області Нистерюк О.М. винесено постанову про стягнення виконавчого збору з ОСОБА_1 у розмірі 44676,00 грн на користь Вижницького районного відділу виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області.

З огляду на вищенаведене, судом не встановлено наявності очевидних ознак протиправності рішення суб'єкта владних повноважень, як підстави для забезпечення адміністративного позову.

Крім того, відсутні об'єктивні докази, які б свідчили про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивачки до ухвалення рішення в адміністративній справі, неможливості захисту цих прав та інтересів без вжиття таких заходів.

При цьому, в якості підстави для забезпечення позову позивачка вказує, що існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам позивачки до ухвалення рішення в адміністративній справі, адже враховуючи той факт, що державним виконавцем розпочато примусове виконання постанов про накладення на позивача штрафу тягне за собою накладення арешту на грошові кошти, які знаходяться на банківських рахунках позивачки, на інше нерухоме майно, що створить обмеження при здійсненні нею підприємницької діяльності.

Однак, жодних доказів на підтвердження вищенаведених обставин позивачкою не надано.

Крім того, позивачкою ненаведено обставин та не надано доказів того, що у випадку задоволення позову їй доведеться докладати значних додаткових зусиль для поновлення своїх прав.

Дослідженням інформації із Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень мережі інтернет по виконавчому провадженню ВП №57757607 та №57757819 встановлено, що державними виконавцями в межах вказаних виконавчих проваджень не вчинено жодних дій щодо примусового виконання постанов управління Держпраці в Чернівецькій області №ЧВ-523/18/423/АВ/П/ПТ/ТД-1ФС/230 від 30.08.2018 р. та №ЧВ-523/18/423/АВ/П/2ПТ/ІП-2ФС/231 від 30.08.2018 р.

Беручи до уваги вищенаведене, суд приходить до висновку, що позивачкою не було наведено достатньо обґрунтованих доводів та доказів, які б вказували на очевидну небезпеку заподіянню шкоди її правам, свободам та інтересам, а отже, позивачкою не доведено наявність підстав для вжиття судом заходів забезпечення позову, відповідно до ст. 150 КАС України.

Крім того, суд зазначає, що п. 5 ч. 1 ст. 39 Законом №1404-VIII визначено підстави для закінчення виконавчого провадження, зокрема виконавче провадження підлягає закінченню у разі скасування рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.

Відповідно до ч. 7 ст. 27 Закону №1404-VIII у разі закінчення виконавчого провадження у зв'язку із скасуванням рішення, що підлягало виконанню, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, стягнутий виконавчий збір підлягає поверненню.

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що законодавцем передбачено процедуру відновлення майнових прав боржника у виконавчому провадженні у зв'язку із скасуванням рішення, що підлягало виконанню.

Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Виходячи із наведеного, у випадку звернення сторони із заявою про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини звернення із такою заявою.

Таким чином, із цією метою обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

На час розгляду заяви про забезпечення позову, спірні правовідносини судом не вирішені, будь-яких доказів на підтвердження того, що невжиття заявлених позивачкою заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивачки, за захистом яких вона звернулася не надано. Судом такі підстави також не встановлені.

Дослідивши матеріали заяви про забезпечення адміністративного позову, суд прийшов висновку про відсутність будь-яких об'єктивних даних, з яких можливо зробити висновок, що до моменту ухвалення рішення в адміністративній справі існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивачки, а захист цих прав, свобод або інтересів стане неможливим без вжиття заходів забезпечення, чи для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

З огляду на вказане, суд приходить до висновку щодо відсутності підстав для задоволення заяви позивачки про забезпечення позову.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 150, 154, 248, 293, 294, 295, 297 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

В задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити.

Згідно ст. 256 КАС України ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

У відповідності до ст. ст. 293, 295 КАС України ухвали суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду повністю або частково. Апеляційна скарга на ухвалу подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення (складання).

Суддя В.К. Левицький