Рішення № 78288499, 04.12.2018, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

04 грудня 2018 р. справа №520/9510/18

Харківський окружний адміністративний суд у складі

Головуючого судді - Панченко О.В.,

розглянувши в приміщенні суду в м. Харкові в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (АДРЕСА_1,61000, код ЄДРПОУНОМЕР_1) до Шевченківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, 4 під., 6 пов.,м. Харків,61022, код ЄДРПОУ41248278) про визнання дій протиправними, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач - ОСОБА_1, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Шевченківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова, в якому просить суд:

- визнати неправомірними дії Шевченківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова, які полягають у відмові здійснити перерахунок ОСОБА_1 пенсії за вислугу років в розмірі 90 відсотків, призначеної згідно зі ст.50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 №1789- XII, відповідно до поданої заяви від 23.08.2018 р. та довідки про заробітну плату станом на грудень 2017 року, яка видана Прокуратурою Харківської області 22.08.2018 року за №19-3107 вих.-18;

- скасувати рішення Шевченківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м.Харкова від 23.08.2018 р. №34;

- зобов'язати Шевченківське об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Харкова провести перерахунок призначеної ОСОБА_1 пенсії, згідно статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" №1789-ХІІ від 05.11.1991р. (в редакції, чинній на момент призначення пенсії), на підставі додатково поданих документів наданих Прокуратурою Харківської області за довідкою про заробітну плату №19-3107 вих. 19 від 22.08.2018 року за аналогічною посадою (начальник відділу прокуратури Харківської області), яка складає 51958 грн. 38 коп., в тому числі: оклад 7750,0 грн., надбавка за класний чин 2400,0 грн., надбавка за вислугу років 2325,0 грн., надбавка за особливо важливі завдання 8732,50 грн., щомісячна премія 30750,88 грн. та провести виплати з урахуванням отриманих сум починаючи з 01.12.2017 року;

- стягнути на користь ОСОБА_1 (код НОМЕР_1) за рахунок бюджетних асигнувань Шевченківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова (код ЄДРПОУ 41248278) судовий збір у розмірі 704.80 грн. (сімсот чотири гривні 80 копійок).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем в порушення вимог Закону України "Про прокуратуру" №1789-ХП від 05.11.1991 року неправомірно відмовлено у проведенні перерахунку. Зокрема, позивач вказує, що приписи частин 12,17 ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1999р. №1789-ХІІ, які були чинними на момент призначення позивачу пенсії в 2006 році, передбачали, що обчислення (перерахунок) пенсії провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком. Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи.

Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження разом з інформацією про процесуальні права та обов'язки була надіслана відповідачу та отримано ним 08.11.2018року.

Відповідач, згідно надано до суду відзиву на позовну заяву позов не визнав та зазначив, що на час звернення позивача до управління Пенсійного фонду раніше встановлений механізм та умови перерахунку пенсій не визначено Кабінетом Міністрів України, а відтак на час звернення позивача за перерахунком розміру пенсії підстави для такого перерахунку, зокрема такі як збільшення розміру заробітної плати, на законодавчому рівні не встановлено. Також відповідач вказав на пропущення позивачем строків звернення до суду, передбачених ст. 122 КАС України, оскільки він звернувся до суду 31.10.2018р., а просить провести перерахунок пенсії починаючи з 01.12.2017р.

Як слідує з копії оскаржуваного рішення, наявного в матеріалах справи, відповідачем його було умотивовано тим, що відповідно Закону України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність деяких законодавчих актів України" від 28.12.2014р. №76-VІІІ внесено зміни до ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" №1789-ХІІ, та ч. 18 статті викладено в наступній редакції: "умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України".

Таким чином на час звернення позивача з питання перерахунку пенсії норми Закону України "Про прокуратуру", на які він посилається, втратили чинність, а Кабінетом Міністрів України відповідний нормативний акт з цього приводу не прийнято. Крім того, як зазначено в оскаржуваному рішенні, відповідачем було враховано відсутність довідки про заробітну плату.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється згідно вимог ст. 229 КАС України.

Згідно положень ст. ст. 12, 257 КАС України цей спір віднесено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, а відтак суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження, враховуючи, що відповідача повідомлено належним чином про наявність позову щодо оскарження його рішення .

Дослідивши надані до справи докази, суд встановив наступні обставини.

Позивач з 2006 року перебуває на обліку в управлінні ПФУ та отримує пенсію, призначену та обчислену згідно Закону України "Про прокуратуру" в розмірі 90% від суми середнього заробітку за останньою займаною посадою начальника відділу прокуратури Харківської області.

23.08.2018р. позивач звернувся до відповідача з заявою про перерахунок пенсії на підставі постанови Кабінету Міністрів України №1013 від 09.12.2015р., якою було підвищено посадові оклади працівників органів прокуратури та просив провести відповідний перерахунок пенсії.

Згідно оскаржуваного в даній справі рішення комісії з розгляду спірних питань при призначенні (перерахунку) пенсій Шевченківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова від 23.08.2018р. б/н (а.с. 14) позивачу в задоволенні його прохання було відмовлено з посиланням на не визначення Кабінетом Міністрів України умов та порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури, а також враховуючи відсутність довідки про заробітну плату.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач оскаржив його до суду.

Вирішуючи виниклий між сторонами спір, суд ураховує наступне.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 6 липня 1999 року № 8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).

У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.

Виходячи із висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій працівників правоохоронних органів, зокрема працівників прокуратури, зміст та обсяг отриманих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства, в тому числі щодо розміру раніше призначеної пенсії.

Таким чином, враховуючи, що позивачу з 11.07.2006 р. призначено пенсію у розмірі 90 відсотків від суми місячної (чинної) заробітної плати за відповідною посадою, з якої позивач вийшов на пенсію, її розмір у відсотковому відношенні до чинної заробітної плати відповідної категорії осіб, що працюють в органах прокуратури не може бути зменшено.

На момент призначення позивачу пенсії чинною була норма Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991р., а саме ст. 50-1, яка передбачала право на перерахунок пенсії у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників, тобто позивач набув право на цю соціальну гарантію та не може бути його позбавлений.

Також за приписами Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991р., чинними на час призначення пенсії позивачу, граничний розмір пенсії обмежено не було.

Таким чином на час призначення позивачу пенсії, з урахуванням змін до ст. 50-1 від 12.07.2001 р. Законом України «Про внесення змін до Закону України "Про прокуратуру", його пенсійне забезпечення включало наявність у нього права на отримання пенсії у розмірі 90 % без обмеження граничного розміру пенсії та право на її перерахунок у разі підвищення заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників.

Отже, оскільки на час набуття позивачем права на пенсійне забезпечення за ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991р., з урахуванням змін, було встановлено його право на отримання пенсії у розмірі 90 % за відповідною посадою, з якої позивач вийшов на пенсію без обмеження граничного розміру та на перерахунок пенсії суд доходить висновку, що зазначена норма зберігає юридичну силу як для позивача так і для відповідача на час звернення позивача із заявою про перерахунок пенсії, що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною в постанові від 01.07.2014р. по справі № 21-244а14.

З урахуванням законодавчих змін, відповідно до ч. 20 ст. 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014р. визначено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України. Між тим, на час звернення позивача за перерахунком пенсії Кабінетом Міністрів України не було прийнято нормативно-правовий акт, який би врегулював порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури. Дана обставина слугувала підставою для відмови відповідача у перерахунку пенсії позивача в даній справі.

В зв'язку з наведеним слід зазначити, що згідно статті 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі "Суханов та Ільченко проти України" (Sukhanov and Ilchenko v. Ukraine) від 26.09.2014р. зазначив, що за певних обставин "законне сподівання" на отримання "активу" також може захищатися статтею 1 Першого протоколу. Так, якщо суть вимоги особи пов'язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має "законне сподівання", якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя - наприклад, коли є усталена практика національних судів, якою підтверджується його існування.

Станом на час звернення позивача із заявою про перерахунок пенсії законодавцем не визначено іншого ніж існувало на час призначення позивачу пенсії порядку та підстав для її перерахунку, але скасовано механізм його реалізації.

Між тим, враховуючи практику Європейського Суду з прав людини у рішенні по справі "Суханов та Ільченко проти України", бездіяльність держави щодо прийняття нормативного акту, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах, тримання громадян у невизначеності є невиправданим втручанням у права, передбачені статтею 1 Першого протоколу.

Таким чином, суд доходить висновку, що право позивача на перерахунок пенсії на час звернення з заявою передбачене ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991р. та ч.20 ст.86 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 року і забезпечення цього права становить суть взятих на себе державою зобов'язань, а тому неприйняття Кабінетом Міністрів України постанови щодо умов перерахунку пенсії не може бути підставою для відмови у перерахунку пенсії та позбавлення позивача наданих йому соціальних гарантій.

Щодо посилань відповідача в оскаржуваному рішенні на відсутність довідки про заробітну плату суд зазначає, що у поданому до суду відзиві на позовну заяву відповідачем не вказано в зв'язку з чим ним було сформовано судження про відсутність довідки, яка надає можливість здійснити обчислення та перерахунок пенсії позивача з урахуванням даних про розмір заробітної плати діючого працівника прокуратури за аналогічною посадою. До суду копію вказаної довідки, датованої 22.08.2018р. позивачем надано (а.с. 18).

Суд бере до уваги, що постановою правління Пенсійного фонду України №15-1 від 04.09.2013 р. затверджено форму довідки про заробітну плату, що подається для перерахунку пенсії непрацюючим державним службовцям, яка містить розшифровку назв всіх складових заробітної плати та посилання, що на всі виплати уключені в довідку, нараховується єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 01 січня 2011 року страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Незважаючи на те, що подані в даній справі позивачем відомості для перерахунку пенсії було оформлено документом з назвою «інформація», вказаний документ, незалежно від його назви, містить належні відомості, необхідні для розгляду питання про перерахунок пенсії, зокрема, розмір та розшифровку назв всіх складових виплат за відповідною посадою, а відтак відповідач не мав законних підстав зазначати про її відсутність. Приписи постанови правління Пенсійного фонду України №15-1 від 04.09.2013 року щодо зазначення у довідці про нарахування на всі виплати страхових внесків відповідають вимогам ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» (в редакції до 15.07.2015 р.) та ст. 86 Закону України "Про прокуратуру" (в редакції з 15.07.2015 р.) в даному випадку не мають вирішального значення для встановлення наявності або відсутності відповідної довідки.

Що стосується доводів відповідача про пропущення позивачем строків звернення до суду з посиланням на ту обставину, що він звернувся до суду 31.10.2018р., а просить провести перерахунок пенсії з 01.12.2017р. суд зазначає, що відповідач при цьому доходить помилкових висновків. Суд вказує, що порушення прав позивача в даній справі є триваючим та визначення позивачем дати, з якої, як він вважає, йому має бути перерахована пенсія, не свідчить про пропущення ним строку звернення до суду, оскільки вказана ним дата не пов'язана з перебігом порушення його прав, та, враховуючи постійний характер пенсійних виплат, створює лише підстави для перерахунку пенсії.

Крім того, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі № 646/6250/17 врахував, що пенсія за своєю правовою природою є єдиним джерелом існування пенсіонера, доходом та власністю (матеріальним інтересом, захищеним ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Нараховані суми пенсії, на виплату якої пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження шестимісячним строком (в межах загального строку позовної давності) з нарахуванням компенсації втрати частини доходів (ст. 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»).

Разом з тим, зважаючи на те, що вказаний висновок Верховним Судом зроблено у справі про виплату вже нарахованих сум пенсій, слід врахувати, що позовні вимоги в даній справі, з метою належного захисту прав позивача та при дотриманні вимог чинного законодавства, слід задовольнити з урахуванням строку коли він звернувся до органу Пенсійного фонду з питання перерахунку пенсії, тобто 23.08.2018р.

Суд враховує, що в даній справі обов'язок доказування правомірності спірного рішення покладено на відповідача та він не навів суду переконливих, належних та допустимих доказів правомірності оскаржуваного рішення.

Таким чином суд бере до уваги, що будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень мають бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч.2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням викладеного, перевіривши оскаржуване в даній справі рішення відповідача, суд доходить висновку про його невідповідність приписам чинного законодавства та прийняття оскаржуваного рішення без урахування всіх дійсних обставин справи.

Що стосується позовних вимог про визнання неправомірними дій відповідача, які полягають, на думку позивача, у відмові здійснити перерахунок пенсії, суд зазначає, що позивач фактично ототожнює прийняте відповідачем рішення (індивідуальний акт) про відмову у перерахунку пенсії з вчиненням тотожних дій.

Суд зазначає, що згідно п. 19 ч. 1 ст. 4 КАС України індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк. В даній справі судом встановлено порушення прав позивача саме в зв'язку з прийняттям індивідуального акту (рішення) відповідача, проте дій, які б могли порушити права позивача не виявлено.

В зв'язку з наведеним суд доходить висновку про обґрунтованість в цілому заявлених позовних вимог в даній справі та необхідність їх задовольнити частково, відмовивши у задоволенні позовних вимог про визнання неправомірними дій відповідача та визначивши необхідність перерахунку пенсії позивача з моменту його звернення до органу Пенсійного фонду.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до ст. 139 КАС України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 14, 22, 194, 243, 246, 249, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Шевченківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, скасування рішення, - задовольнити частково.

Скасувати рішення Шевченківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова від 23.08.2018 р. №34.

Зобов'язати Шевченківське об'єднане управління Пенсійного фонду України м.Харкова провести перерахунок призначеної ОСОБА_1 пенсії, згідно статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" №1789-ХІІ від 05.11.1991р. (в редакції, чинній на момент призначення пенсії), на підставі додатково поданих документів, наданих Прокуратурою Харківської області за довідкою про заробітну плату №19-3107 вих. 19 від 22.08.2018 р. за аналогічною посадою (начальник відділу прокуратури Харківської області), та провести виплати з урахуванням отриманих сум, починаючи з 23.08.2018 року.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, РНОКПП НОМЕР_1) за рахунок бюджетних асигнувань Шевченківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова (м-н Свободи, буд.5, Держпром, 2 під'їзд, 3 поверх, м.Харків, 61022, код ЄДРПОУ 41248278) сплачений судовий збір у розмірі 469 (чотириста шістдесят дев'ять) грн. 80 коп.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку, передбаченому п.п. 15.5. п. 15 ч. 1 Розділу VII Перехідних положень КАС України до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів, з дня його проголошення .

В разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Панченко О.В.