Рішення № 78286656, 03.12.2018, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 1540/4711/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2018 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

судді - Бутенка А.В.,

за участю секретаря - Філімоненка А.О.

сторін:

позивача - ОСОБА_1

представника позивача - ОСОБА_2 (за ордером),

представник відповідачів - Охотник О.А. (по довіреності),

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 (65037, АДРЕСА_1) до Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради (65009, м. Одеса, вул. Черняховського, 6) про визнання протиправними та скасування припису та постанови,

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради, в якому просить суд:

- Визнати протиправною та скасувати постанову Управління державної архітектурно-будівельного контролю Одеської міської Ради за №582/18 по справі про адміністративне правопорушення від 06.09.2018 року.

- Визнати протиправним та скасувати припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів та правил Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської Ради від 29.08.2018 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що Позивач не згодна з приписом про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів та правил від 29.08.2018 року, протоколом про адміністративне правопорушення від 29.08.2018 року, постановою №582/18 по справі про адміністративне правопорушення від 06.09.2018 року, вважає їх протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Згідно з ч.1 ст.20 КАС України, місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні, зокрема адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

Разом з тим, позивачем у позові заявлено вимогу про визнаня протиправним та скасувати припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів та правил від 29.08.2018 року.

Згідно з ч.3 ст. 21 КАС України, якщо справа щодо однієї з вимог підсудна окружному адміністративному суду, а щодо іншої вимоги (вимог) - місцевому загальному суду як адміністративному суду, таку справу розглядає окружний адміністративний суд, тому справу розглянуто разом зі вимогою про визнання протиправною та скасування постанови № 582/18 по справі про адміністративне правопорушення від 06.09.2018 року.

Ухвалою суду від 14.09.2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження з призначенням до розгляду.

09.10.2018 року від Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради, надійшов відзив на адміністративний позов (а.с. 67-71). В обґрунтування зазначено, що відсутні законні підстави для задоволення позовних вимог позивача, оскільки із позовної заяви не вбачається, які саме підстави мають слугувати для визнання протиправним та скасування припису Управління, а також постанови по справі про адміністративне правопорушення. Таким чином, постанова по справі про адміністративне правопорушення винесена на підставі та за результатом всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, тому є законною та обґрунтованою.

17.10.2018 року від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій Позивач наполягає на задоволенні позовних вимог (а.с. 138).

Позивач та представник позивача у судовому засіданні підтримали позовні вимоги у повному обсязі та просили їх задовольнити, з підстав, наведених у позові (а.с. 4-5).

Представник відповідачів проти задоволення позовних вимог заперечував з підстав, наведених у письмовому відзиві на позов (а.с. 67-71).

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд встановив наступне.

29.08.2018 року головним спеціалістом інспекційного відділу №1 Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради Заїченко С.А. складений протокол про адміністративне правопорушення (а.с. 17-20).

При оформленні вищевказаного протоколу був наданий припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів та правил на підставі ч. 8 ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та п.12 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №461 від 13.04.2011 року (а.с. 13-15).

06.09.2018 року на засіданні Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради, винесена постанова №582/18 по справі про адміністративне правопорушення, в якій зазначено, що Позивачем здійснюється експлуатація самочинно побудованої двоповерхової прибудови до житлового будинку літ.»А» за адресою: АДРЕСА_1, що є порушенням ч. 8 ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та п.12 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №461 від 13.04.2011 року та Позивач була визнана винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 9 ст. 96 КУпАП, накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 10200 грн. (а.с. 9-12).

Позивач, не погоджуючись з приписом відповідача від 29.08.2018 року, а також постановою про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 06.09.2018 року, звернулась із данним позовом до суду.

Оцінюючи оскаржувані рішення суб`єкта владних повноважень, суд з урахуванням приписів ч. 2 ст. 2 КАС України, дійшов висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідач вважає, що Позивачем проводиться експлуатація самочинно побудованої двоповерхової прибудови до житлового будинку літ. «А», за адресою: АДРЕСА_1 не введеної в експлуатацію відповідно до вимог чинного містобудівного законодавства, чим порушено ч. 8 ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та п. 12 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 461 від 13 квітня 2011 року.

Проте суд, не погоджується із такими висновками Відповідача, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 09.11.2006 року ОСОБА_1 отримала у дар згідно договору дарування 3/50 частин домоволодіння загальною площею 29,7 кв.м., житловою площею 10,5 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2.

07.09.2010 року Київський районний суд м. Одеси ухвалив заочне рішення по справі №2-3918/2010 р. яким задовольнив позовні вимоги (а.с. 36-37), а саме:

Виділено з домоволодіння АДРЕСА_2 в натурі частку у розмірі 3/50 частин домоволодіння, що складається у житловому будинку під літ. «А» : 4-1- веранди, площею 5,7 кв.м.; 4-2 -кухні, площею 8,8 кв.м.; 4-3 житлової кімнати, площею 10,5 кв.м.; 4-4-ванної, площею 4,1 кв.м.; 4-5 -туалету, площею 1,5 кв.м.;4-6 - житлової кімнати, площею 9,4 кв.м.; 4-7- житлової кімнати, площею 11,8 кв.м.; 4-8 житлової кімнати , площею 13,3 кв.м., загальною площею 65,1 кв.м. та літньої кухні , під літ. «Ж» , площею 28,9 кв.м., що належить ОСОБА_1 та припинено право часткової власності на вказану частину.

Визнано за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок, який складається у житловому будинку під літ. «А» :4-1 -веранди,, площею 5,7 кв.м.;.; 4-2 -кухні, площею 8,8 кв.м.; 4-3 житлової кімнати, площею 10,5 кв.м.; 4-4-ванної, площею 4,1 кв.м.; 4-5 - туалету, площею 1,5 кв.м.; 4-6 - житлової кімнати, площею 9,4 кв.м.; 4-7- житлової кімнати, площею 11,8 кв.м.; 4-8 житлової кімнати , площею 13,3 кв.м., загальною площею 65,1 кв.м. та літньої кухні під літ. «Ж» , площею 28,9 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Також, судом встановлено, що Комунальним підприємством «Одеське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості» у витязі «Про державну реєстрацію прав» від 06.12.2012р. за № 36580946 рішенням №38463310, Позивачу було зареєстровано право власності на житловий будинок за адресою АДРЕСА_1.

23.11.2017 року було винесено рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) ДП «Центр обслуговування громадян», Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 1416801251101 (а.с. 16).

Складові частини об'єкту нерухомого майна: житловий будинок літ. «А» та літня кухня літ. «Ж».

Заочне рішення по справі №2-3918/2010 скасовано 11.05.2018 року (а.с. 45-46).

Суд зазначає, що Рішення Київського районного суд м. Одеси, було ухвалено з урахуванням експертного висновку №062/2010 від 23.06.2010 р. у якому вказано, що реконструйовані 3/50 частин житлового будинку по проспекту Волі №72 в м.Одесі відповідає будівельним нормам та стандартам, вимогам техніки безпеки, санітарним нормам, правилам пожарної безпеки (нормам БНта П). Крім того є можливість виділити в натурі долю у розмірі 3/50 частин, які належать ОСОБА_1

Судом встановлено, що після реконструкції Позивачем 3/50 частин вищевказаного домоволодіння та виділу у натурі у самостійний будинок під АДРЕСА_1, за ОСОБА_1 судом визнано право власності на вищевказаний будинок. Суд у рішенні вказав, що з метою поліпшення житлових умов проведена реконструкція належної Позивачу частини житлового будинку, яка згідно висновків судової будівельно-технічної експертизи відповідає будівельним нормам та стандартам, вимогам техніки безпеки, санітарним нормам, правилам пожежної безпеки (нормам БНІП) . Суд прийняв рішення на підставі ст.376 ЦК України у якої вказано, що на вимогу власника (користувача) земельної ділянки, суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб. Право власності ОСОБА_1 було зареєстровано у КП «ОМБТІ та РОН» у встановленому законом порядку.

Згідно ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Тобто, право власності передбачає право володіння, користування та розпорядження своїм майном. Таким чином, посилання відповідача на те , що Позивач не мала права експлуатувати , тобто користуватися своїм майном суперечить цивільному кодексу України.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

В постанові Верховного Суду України від 12 листопада 2014 року № 6-129цс14 про визнання права власності на нерухоме майно виражена правова позиція Верховного Суду України щодо визнання права власності на нерухоме майно. Так, відповідно до частини другої статті 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Новостворене нерухоме майно стає об'єктом цивільних правовідносин з моменту завершення будівництва, прийняття до експлуатації або державної реєстрації без урахування того, яким суб'єктом правовідносин здійснено такі дії та на якого суб'єкта цивільних правовідносин або сторону договору зареєстроване новостворене майно.

Таким чином, починаючи з моменту винесення рішення судом, Позивач користувалася будинком за адресою: АДРЕСА_1, на законних підставах, право власності на житловий будинок є зареєстрованим у встановленому законом порядку.

У відзиві також вказано, що згідно з даними єдиного реєстру документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів, відсутня інформація щодо реєстрації документів, які б засвідчували прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкт за адресою: АДРЕСА_1.

Проте, суд зазначає, що судове рішення було прийняте у 2010 році, тобто до прийняття ч. 8 ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та п. 12 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 461 від 13 квітня 2011 року, а тому норми даних нормативних актів не стосуються правовідносин, які існували на час винесення рішення.

Таким чином, незважаючи на той факт, що заочне рішення про визнання за ОСОБА_1 права власності на вищевказаний будинок скасовано 11.05.2018 року, реєстрація права власності не скасована та у Київському райсуді м. Одеси продовжується розгляд цивільної справи за позовом ОСОБА_1 про визнання права власності на вищевказаний будинок, що не враховано Відповідачем при прийнятті рішень, які оскаржені.

Отже, за таких обставин, суд дійшов до висновку, що припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 29.08.2018 року та постанова Управління державної архітектурно-будівельного контролю Одеської міської Ради за №582/18 по справі про адміністративне правопорушення від 06.09.2018 року, є протиправними та такими що підлягають скасуванню, оскільки вони були прийняті Відповідачем на підставі невірних висновків Акту перевірки, які вплинули на рішення Позивача про необхідність захистити свої права в судовому порядку.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

В пункті 42 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Бендерський проти України" від 15 листопада 2007 року, заява № 22750/02, зазначено, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися в світлі обставин кожної справи.

Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно з ч.3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Приймаючи до уваги викладене, оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 242 КАС України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Керуючись ст.ст. 6, 9, 72-73, 77, 241-246, 250-251, 286 КАС України, ст. 293 КУпАП, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (65037, АДРЕСА_1) до Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради (65009, м. Одеса, вул. Черняховського, 6) - задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати припис Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради від 29.08.2018 року.

Скасувати постанову Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради № 582/18 від 06.09.2018 та провадження у справі в цій частині закрити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду першої інстанції в 30-денний строк з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано суддею 03.12.2018 року.

Суддя Бутенко А.В.

.