Рішення № 78284859, 04.12.2018, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2018 року ЛуцькСправа № 140/2039/18

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Каленюк Ж.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Луцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (позивач) звернулася з позовом до Луцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області (Луцьке об'єднане управління ПФУ, відповідач) про визнання протиправною бездіяльності у проведенні на виконання постанови Луцького міськрайонного суду Волинської області від 07 листопада 2017 року перерахунку та виплати пенсії із збільшенням пенсії на 1% заробітку за кожен рік роботи понад мінімальний стаж 15 років відповідно до положень частини другої статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» без застосування двоскладової формули, визначеної частиною другою статті 27 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»; зобов'язання провести перерахунок та виплату пенсії, передбаченої постановою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 07 листопада 2017 року, відповідно до частини другої статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» із збільшенням пенсії на 1% заробітку за кожен рік роботи понад мінімальний стаж 15 років та без застосування двоскладової формули, визначеної частиною другою статті 27 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

В обґрунтування позову позивач вказала, що є потерпілою внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС ІІІ категорії, перебуває на обліку в Луцькому об'єднаному управлінні ПФУ та отримує пенсію за віком відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Однак при підрахунку пенсії відповідачем порушено її право на пільговий характер розрахункової величини збільшення пенсії за понаднормовий стаж, визначений частиною другою статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Постановою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 07 листопада 2017 року, залишеною без змін постановою Львівського апеляційного адміністративного суду, зобов'язано відповідача з 01 липня 2017 року провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 відповідно до частини другої статті 56 згаданого Закону із збільшенням пенсії на 1% заробітку за кожен рік роботи понад 15 років, але не вище 75% заробітку. 25 квітня 2018 року на виконання вказаного рішення суду видано виконавчий лист.

Позивач вказала, що на її адресу надійшов лист відповідача від 17 квітня 2018 року, яким було роз'яснено про обчислення пенсії за двоскладовою формулою. З листа відповідача слідує, що лише при обчисленні частини пенсії позивача за першою складовою застосовуються положення частини другої статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Позивач вважає, що розрахунок пенсії по двоскладовій формулі можливий лише за бажанням отримувача пенсії, якого позивач не виявляла. Позивач вказує, що Луцький міськрайонний суд Волинської області у рішенні від 07 листопада 2017 року не вказував на застосування двоскладової формули при обчисленні та нарахуванні пенсії, а відтак посилання відповідача на її застосування з метою виконання зазначеної постанови суду є незаконним.

Таким чином позивач вважає, що відповідач, отримавши зазначене рішення суду, яким його зобов'язано здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 відповідно до частини другої статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», вчинив протиправну бездіяльність, незаконно не здійснив перерахунок та виплату пенсії, зіславшись на застосування двоскладової формули.

З наведених підстав позивач просив задовольнити адміністративний позов.

Відповідач у відзиві на позов його вимоги заперечує, вважає його безпідставним та таким, що не підлягає задоволенню (а.с.24-26). В обґрунтування своєї позиції вказав, що у зв'язку із надходженням до Луцького об'єднаного управління ПФУ рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 07 листопада 2017 року позивача було повідомлено, що частина друга статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», якою визначено право на пенсію для громадян, віднесених до категорії 1, 2, 3 , 4 за умови стажу роботи не менше як: 20 років стажу для чоловіків і 15 років стажу для жінок, із збільшенням пенсії на 1% заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, застосовується при обчисленні частини пенсії за першою складовою відповідно до частини другої статті 27 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Зазначеною нормою статті 27 Закону передбачено обчислення пенсії за двоскладовою формулою: частина розміру пенсії за віком за період страхового стажу, набутого до дня набрання чинності цим Законом, визначається відповідно до раніше діючого законодавства, а частина розміру пенсії за період страхового стажу, набутого після 01 січня 2004 року - відповідно до цього Закону.

Відповідач зазначає, що в ході опрацювання рішення суду було виконано варіант розрахунку пенсії з урахуванням частини другої статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Розмір пенсії при такому розрахунку становитиме 1659,78 грн., тобто зменшиться, оскільки на даний час розмір пенсії позивача з надбавками складає 2061,22 грн. Позивача листом було повідомлено про зазначені обставини.

Із зазначених підстав відповідач просив відмовити у задоволенні адміністративного позову.

Інші заяви по суті справи від сторін не надходили.

Ухвалою від 12 жовтня 2018 року відкрито провадження в даній адміністративній справі та на підставі статті 262 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України) розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами (а.с.1).

Відповідно до частини п'ятої стаття 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. Згідно із частиною другою статті 262 КАС України якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є потерпілою внаслідок Чорнобильської катастрофи третьої категорії, що підтверджується копією відповідного посвідчення серії НОМЕР_2 (а.с.8, 58).

Позивач перебуває на обліку в Луцькому об'єднаному управлінні ПФУ. Як вбачається з протоколу від 02 лютого 2005 року №503 за пенсійного справою позивача №809423, копії якої наявні в матеріалах справи, ОСОБА_1 на підставі її заяви від 26 січня 2005 року, з 08 січня 2005 року призначена пенсія за віком на загальних умовах. Станом на 21 грудня 2004 року загальний стаж позивача (повний) становив 30 років 11 місяців 16 днів (а.с.31, 42). Розрахунок пенсії, як слідує з зазначеного протоколу, на підставі заяви ОСОБА_1 проводився за двоскладовою формулою (а.с.31, 60).

Пенсія позивачу з часу її призначення неодноразово перераховувалась. Як слідує з розпорядження від 14 березня 2008 року, позивачу був проведений перерахунок пенсії за віком та змінено вид розрахунку. Розрахунок пенсії був проведений за новою формулою з коефіцієнту стажу - 0,30917 (317 місяців) - а.с.70. В подальшому перерахунок пенсії позивачу проводився за новою формулою.

28 серпня 2017 року ОСОБА_1 звернулась до Луцького об'єднаного управління ПФУ із заявою про перерахунок пенсії на підставі частини четвертої статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (а.с.145). Як вбачається із заяви ОСОБА_1 від 17 жовтня 2017 року, вона повідомлена, що в разі перерахунку, розмір її пенсії зменшиться (а.с.146).

Судом також встановлено, що постановою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 07 листопада 2017 року у справі №161/15797/17 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Луцького об'єднаного ПФУ про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправними дії Луцького об'єднаного ПФУ щодо відмови у проведенні перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 з її збільшенням на 1% заробітку за кожен рік роботи понад мінімальний стаж 15 років відповідно до положень частини другої статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Зобов'язано Луцьке об'єднане управління ПФУ з 01 липня 2017 року провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 відповідно до частини другої статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» із збільшенням пенсії на 1% заробітку за кожен рік роботи понад 15 років з 01 липня 2017 року (а.с.9-10).

Так при розгляді вказаної справи №161/15797/17 судом було встановлено, що 19 червня 2017 року позивач зверталась до відповідача із заявою про перерахунок її пенсії згідно з частиною другою статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» із збільшенням пенсії на 1% заробітку за кожен рік роботи понад встановлений стаж роботи 15 років для жінок, однак відповідач своїм листом від 03 липня 2017 року №311/К-01 відмовив їй у перерахунку пенсії, мотивуючи тим, що пенсію обчислено та призначено відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а тому вона не підлягає перерахунку згідно з частиною другою статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Крім того, відповідач вказав, що в результаті перерахунку розмір пенсії позивача зменшиться.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2018 року постанову Луцького міськрайонного суду Волинської області від 07 листопада 2017 року у справі №161/15797/17 залишено без змін (а.с.11-12). Постанова набрала законної сили 20 березня 2018 року.

На виконання постанови Луцького міськрайонного суду Волинської області від 07 листопада 2017 року 25 квітня 2018 року видано виконавчий лист (а.с.13).

Листом Луцького об'єднаного управління ПФУ від 17 квітня 2018 року №4345/02-15 ОСОБА_1 було інформовано, що у зв'язку із надходженням до управління рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 07 листопада 2017 року було опрацьовано варіант розрахунку пенсії з урахуванням частини другої статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з якого слідує, що розмір пенсії при такому розрахунку зменшиться. Для подальшого прийняття рішення позивачу було запропоновано звернутись до Луцького об'єднаного управління ПФУ (а.с.14).

Не погодившись з позицією відповідача, вважаючи, що при виконанні постанови Луцького міськрайонного суду Волинської області від 07 листопада 2017 року відповідач допустив порушення прав позивача, ОСОБА_1 звернулася з даним позовом до суду.

Таким чином, предметом позову у цій справі є протиправна бездіяльність (дії) відповідача у ході виконання рішення суду у справі №161/15797/17, яке набрало законної сили.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Позивач, обґрунтовуючи позов, покликається на норми частини другої статті 27 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», частини другої статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Відповідач у відзиві на позов також свою позицію обґрунтовує вказаними нормами.

Згідно з частиною другою статті 56 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (у редакції до 11 жовтня 2017 року) право на пенсію в повному розмірі мають громадяни, віднесені до категорій 1, 2, 3, 4, за умови стажу роботи не менш як: чоловіки - 20 років, жінки - 15 років, із збільшенням пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, але не вище 75 процентів заробітку, а громадянам, які відпрацювали за списком № 1, чоловіки - 10 років і більше, жінки - 7 років 6 місяців і більше - не вище 85 процентів заробітку.

Законом України від 03 жовтня 2017 року №2148-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» внесено зміни до частини другої статті 56 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з наступною редакцією: «Право на пенсію в повному розмірі мають громадяни, віднесені до категорій 1, 2, 3, 4, за умови стажу роботи не менш як: чоловіки - 20 років, жінки - 15 років, із збільшенням пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, але не вище 75 процентів заробітку, а громадянам, які відпрацювали за списком № 1, чоловіки - 10 років і більше, жінки - 7 років 6 місяців і більше - не вище 85 процентів заробітку, у разі призначення пенсії на умовах частини другої статті 27 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Частиною третьою статті 56 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» обумовлено, що призначення та виплата пенсій названим категоріям провадиться відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» і цього Закону.

Відповідно до частини другої статті 27 Закону України від 09 липня 2003 року №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за бажанням застрахованої особи частина розміру пенсії за віком за період страхового стажу, набутого до дня набрання чинності цим Законом, може бути визначена відповідно до раніше діючого законодавства, а частина розміру пенсії за період страхового стажу, набутого після набрання чинності цим Законом, - відповідно до цього Закону. При цьому частина розміру пенсії за віком, обчислена за раніше діючим законодавством, не може перевищувати максимальних розмірів пенсій, визначених законом для відповідних категорій пенсіонерів, та не може бути нижчою, ніж розмір трудової пенсії за віком з урахуванням цільової грошової допомоги на прожиття, що діяли на день набрання чинності цим Законом.

Розмір пенсії за віком, обчислений за раніше діючим законодавством, підвищується з дня набрання чинності цим Законом до дня її призначення в порядку, передбаченому частинами першою та другою статті 42 цього Закону.

Згідно з пунктом 4 розділ XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у разі якщо внаслідок перерахунку пенсії за нормами цього Закону її розмір зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі.

Як уже зазначалося судом, спір про право ОСОБА_1 на перерахунок пенсії відповідно до вимог частини другої статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» із збільшенням пенсії на 1% заробітку за кожен рік роботи понад 15 років вирішив Луцький міськрайонний суд Волинської області постановою від 07 листопада 2017 року у справі №161/15797/17, що набрала законної сили. Про розрахунок пенсії на виконання рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області у цій справі з урахуванням вказаних норм законодавства позивач повідомлена листом відповідача від 17 квітня 2018 року №4345/02-15. Тобто, спірні правовідносини між сторонами перейшли до стадії виконання судового рішення.

Як встановлено частинами другою, третьою статті 14 КАС України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Також згідно з приписами статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

У рішенні Європейського Суду з прав людини від 29 червня 2004 року у справі «Півень про України» (заява №56849/00) визначено, що право на судовий розгляд, гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, також захищає і виконання остаточних та обов'язкових судових рішень, які у країні, яка поважає верховенство права, не можуть залишаться невиконаними, завдаючи шкоди одній стороні.

Таким чином, виконання судових рішень у справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованою Україною 17 липня 1997 року. Виконання судового рішення є складовою частиною судового розгляду та завершальною стадією судового провадження.

Так, у справі «Горнсбі проти Греції» (Case of Hornsby v. Greece, рішення від 19 березня 1997 року) Європейський суд з прав людини вказав, що «…право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду одній зі сторін. Важко уявити ситуацію, щоб пункт 1 статті 6 докладно описував процедурні гарантії, які надаються сторонам цивільного судового процесу - у провадженні, що є справедливим, відкритим і оперативним, - і не передбачав би при цьому гарантій виконання судових рішень; тлумачення статті 6 як такої, що стосується виключно права на звернення до суду і проведення судового розгляду, могло б призвести до ситуацій, несумісних із принципом верховенства права, що його Договірні Сторони зобов'язалися дотримуватися, коли вони ратифікували Конвенцію. Отже, виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має розглядатися як невід'ємна частина «судового процесу» для цілей статті 6».

У разі невиконання рішення суду в добровільному порядку існує механізм примусового виконання рішення.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Процесуальним питанням, пов'язаним з виконанням судових рішень в адміністративних справах, присвячений розділ IV КАС України.

Відповідно до частин другої, четвертої статті 372 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.

Отже, набрання рішенням суду законної сили породжує певні правові наслідки, а саме: вирішується спір між сторонами, судове рішення стає загальнообов'язковим, незмінним та остаточним. Обов'язком боржника за судовим рішенням є його добровільне виконання. Якщо таке не відбулося, то виконання має здійснюватися у примусовому порядку, що встановлений національним законодавством.

Виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції (частина перша статті 373 КАС України).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Водночас, порядок виконання рішення, за яким боржник зобов'язаний вчинити певні дії або утриматись від їх вчинення, передбачений статтею 63 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження».

Відтак, чинним законодавством передбачено порядок примусового виконання рішення суду, який застосовується, якщо боржник добровільно не виконав свій обов'язок, визначений судовим рішенням, яке набрало законної сили, а також порядок судового контролю за виконанням рішення як завершальною стадією судового провадження.

Судом встановлено, що на виконання постанови Луцького міськрайонного суду Волинської області від 07 листопада 2017 року у справі №161/15797/17 25 квітня 2018 року було видано виконавчий лист (а.с.13).

Суд, перевіряючи доводи позивача про бездіяльність відповідача при виконанні зазначеного рішення суду, вважає за необхідне зазначити, що чинним процесуальним порядком передбачені способи контролю за виконанням судових рішень.

Зокрема, статтею 382 КАС України визначено порядок здійснення судового контролю за виконанням судових рішень. Так суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Також відповідно до частини першої статті 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

За відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу (частина шоста статті 383 КАС України).

Отже, процесуальним законом встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов'язати відповідача належним чином виконати рішення суду.

Таким чином, з урахуванням наведеного суд дійшов переконання, що суб'єкт владних повноважень не може бути зобов'язаний виконувати судове рішення шляхом ухвалення судом іншого рішення, оскільки у відповідача є прямо передбачений чинним законодавством обов'язок виконати рішення суду. Примусове ж виконання постанови суду здійснюється в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження», в межах виконавчого провадження з виконання виконавчого листа.

Більше того, якщо ОСОБА_1 вважає що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача на виконання вищевказаного судового рішення порушуються її права, свободи чи інтереси, то вона може звернутись до суду в порядку статті 383 КАС України, а не пред'являти новий адміністративний позов.

Обраний позивачем спосіб захисту (пред'явлення нового позову, спрямованого на виконання рішення суду, що набрало законної сили, не дивлячись на формулювання позовних вимог) не усуває юридичного конфлікту та не відповідає об'єкту порушеного права, тому в такий спосіб неможливо захистити чи відновити право у разі визнання його судом порушеним при розгляді позовної вимоги позивача щодо виконання окремого судового рішення в іншій справі.

Також необхідно враховувати, що суд не має права зобов'язувати виконувати рішення суду шляхом ухвалення нового судового рішення, оскільки порушуються процесуальні норми КАС України.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві вимоги позивача є такими, що не підлягають задоволенню.

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 244 КАС України під час ухвалення рішення у справі суд вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Оскільки у задоволенні позову відмовлено, відтак судові витрати позивачу не відшкодовуються.

Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 243-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) до Луцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області (43005, Волинська область, місто Луцьк, проспект Президента Грушевського, 1, ідентифікаційний код юридичної особи 40370530) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд.

Суддя Ж.В. Каленюк