Рішення № 78284198, 23.11.2018, Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 183/3103/18

№ 2/183/2336/18

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

іменем України

23 листопада 2018 року Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючої судді Сороки О.В.,

при секретарі Пономаренко О.О.,

розглянувши, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа - виконавчий комітет Новомосковської міської ради Дніпропетровської області, про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням,-

в с т а н о в и в:

31 травня 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, в якому просить визнати відповідачів такими, що втратили право користування житловим приміщенням - будинком АДРЕСА_1.

В обґрунтування заявленого позову позивач посилається на те, що вона являється власником житлового будинку АДРЕСА_1, який належить їй на підставі договору купівлі - продажу житлового будинку, посвідченого державним нотаріусом Новомосковської державної нотаріальної контори Яковлевою І.М., зареєстрованого в реєстрі за № 1-569.

У 2012 році зі згоди позивача у вказаному житловому будинку були зареєстровані її знайомі ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, які проживали в будинку півроку, а потім забрали всі свої речі та вибули з нього.

Між тим, проживаючи за іншою адресою, відповідачі залишаються зареєстрованими у належному позивачу житловому будинку. При цьому, позивач вимушена нести витрати по утриманню житла, виходячи з кількості зареєстрованих у ньому осіб, від вирішення питання щодо добровільного зняття з реєстрації відповідачі ухиляються, в такий спосіб створюють позивачу перешкоди у користуванні та розпорядженні своїм майном, а тому посилаючись на ст. 391, 406 ЦК України, позивач просить визнати відповідачів такими, що втратили право користування житловим приміщенням - будинком АДРЕСА_1.

Ухвалою суду від 23 червня 2018 року відкрито провадження у справі. За результатами підготовчого провадження відповідною ухвалою суду справу призначено до судового розгляду по суті.

Позивач в судове засідання не з'явилася, надавши суду заяву про розгляд справи у її відсутність, згідно якої позов підтримала у повному обсязі та не заперечувала проти заочного розгляду справи.

Відповідачі в судове засідання не з'явилися, вважаються такими, що повідомлені належним чином, оскільки судові повістки направлялися за місцем їх реєстрації, а тому у відповідності до ст. 280 ЦПК України, суд з погодження позивача, провів заочний розгляд справи.

Представник третьої особи - виконавчого комітету Новомосковської міської ради Дніпропетровської області в судове засідання не з'явився, був повідомлений належним чином про дату, час та місце судового розгляду, причина неявки суду не відома.

На підставі ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи.

Суд, дослідивши докази з точки зору належності та допустимості, а у своїй сукупності з точки зору достатності, дійшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що позивач являється власникам житлового будинку АДРЕСА_1, який належить їй на підставі Договору купівлі - продажу житлового будинку, посвідченого 21.02.2004 року державним нотаріусом Новомосковської державної нотаріальної контори Яковлевою І.М., зареєстрованого в реєстрі за № 1-569 (а.с.12-13), що також підтверджується витягом КП «Новомосковське міжрайонне БТІ» про реєстрацію права власності на нерухоме майно (а.с.14).

Стаття 41 Конституції України проголошує, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеним законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ч.1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ст. 383 ЦК України власник житлового будинку, квартири має право використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім'ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд. Обмеження чи втручання в права власника можливе лише з підстав, передбачених законом.

Згідно із частиною першою статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. При цьому відповідно до ст. 391 ЦК України власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

За змістом ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Аналіз наведених вище норм цивільного законодавства України дає суду підстави дійти висновку про те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема, із позовом про усунення перешкод у користуванні власністю.

Згідно домової книги (а.с.15-16), а також у відповідності до відомостей відділу адресно-довідкової роботи Управління паспортної роботи громадянства та реєстрації фізичних осіб ГУ ДМС України у Дніпропетровській області (а.с.22,23,24) у зазначеному житловому будинку зареєстрованими значаться відповідачі по справі - ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, які не являються членами сім'ї власника, однак були зареєстровані у квартирі зі згоди позивача.

У відповідності до вимог ч.2 ст. 406 ЦК України, право користування чужим майном може бути припинено за рішенням суду на вимогу власника майна за наявності обставин, що мають

Суду подано акт голови квартального комітету № 28 від 27.10.2017 року, складений за участю сусідів, у відповідності до якого ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 зареєстровані, але не проживають в АДРЕСА_1 (а.с.17).

У відповідності до статті 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом семи днів на підставі заяви особи, запиту органу реєстрації за новим місцем проживання особи, остаточного рішення суду (про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою або померлою), свідоцтва про смерть.

Як випливає із зазначеної норми закону, зняття з реєстрації місця проживання може бути здійснено на підставі рішення суду виключно при позбавлення права власності на житлове приміщення, позбавленні права користування житловим приміщенням, визнанні особи безвісно відсутньою, оголошенні фізичної особи померлою.

З огляду на те, що Закон є спеціальним нормативно-правовим актом, який регулює правовідносини, пов'язані із зняттям з реєстрації місця проживання, положення статті 7 цього Закону підлягають застосуванню до усіх правовідносин, виникнення, зміна чи припинення яких пов'язані з юридичним фактом зняття з реєстрації місця проживання.

Отже, у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, зокрема, шляхом зняття особи з реєстрації місця проживання, пред'явивши разом з тим одну із таких вимог: 1) про позбавлення права власності на житлове приміщення; 2) про позбавлення права користування житловим приміщенням; 3) про визнання особи безвісно відсутньою; 4) про оголошення фізичної особи померлою.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 30 червня 2015 року (справа № 21-1438а15).

Як зазначає у своєму позові ОСОБА_1, наявність реєстрації відповідачів у належному їй на праві власності житловому будинку, заважає їй вільно розпоряджатися своєю власністю, у зв'язку з чим суд вважає за необхідне визнати ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 такими, що втратили право користування житловим приміщенням - будинком АДРЕСА_1. Даних про наявність будь-якої домовленості між позивачем та відповідачами, з приводу користування житловим приміщенням, а також доказів про поважність причин відсутності відповідачів у житловому приміщенні за місцем реєстрації суду не надано.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 4, 12,76,81,89, 223, 263, 265,280 ЦПК України, ст.ст. 321, 391, 405 ЦК України, -

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1,- задовольнити.

Визнати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, такими, що втратили право користування житловим приміщенням - будинком АДРЕСА_1.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Сорока О.В.