Постанова № 7828362, 21.01.2010, Луганський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 січня 2010 року Справа № 2а-28042/09/1270

Категорія № 2.6.1

Головуючого: Качуріної Л.С.

Суддів: Солоніченко О.В.

Ціпко О.В.

при секретарі: Смішливій І.М.

в присутності : позивач не зявився.

відповідач не зявився.

третя особа не зявився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Державного підприємства «Антрацит» до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, третя особа ОСОБА_2 про визнання дій протиправними, скасування постанови,-

В С Т А Н О В И В:

25 листопада 2009 року до Луганського окружного адміністративного суду звернулося Державне підприємство «Антрацит» з адміністративним позовом до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання дій протиправними, скасування постанови .

Ухвалою суду від 02 грудня 2009 року було залучено до участі у справі ОСОБА_2 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача.

У позовній заяві позивач просив суд визнати протиправними дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Єжова М.В. по винесенню постанови № 13/1 від 13.11.2009 року про арешт коштів боржника та визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Єжова М.В. № 13/1 від 13.11.2009 року про арешт коштів боржника.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що виконавче провадження № 13/1 по виконанню виконавчих написів нотаріуса по стягненню з ДП «Антрацит» коштів в сумі 3332124, 20 грн. не підпадає під категорію рішень, виконання яких покладається на відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, відповідно до ч. 1 ст. 20-1 ЗУ «Про виконавче провадження».Крім того, відповідно до ст. 1074 ЦК України обмеження права клієнта відносно розпорядження коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпорядження рахунком за рішенням суду , а таке рішення суду, як підстава для обмеження права на розпорядження коштами ДП «Антрацит» в банківських установах, відсутня та відсутні підстави накладення арешту на банківські рахунки ДП «Антрацит» . Окрім вищезазначеного позивач посилався на те, що арешт майна було накладено протиправно, оскільки це суперечить ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження», а саме державний виконавець має право накладати арешт на майно, грошові кошти боржника. Але в даному випадку арешт було накладено на грошові кошти, що не належать ДП «Антрацит». Грошові кошти, що поступають на вказані в постанові рахунки надходять з державного бюджету України та належать державі . За таких підстав представник позивача вважає дії відповідача, щодо накладання арешту на майно ДП «Антрацит» протиправними, а постанову про накладання арешту таким, що підлягає скасуванню.

13 січня 2010 року під час судового засідання від представника позивача надійшла заява про доповнення до позовних вимог, в якій представник позивача просив визнати протиправними дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Єжова М.В. по винесенню постанови від 16.11.2009 року про арешт коштів боржника та визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Єжова М.В. від 16.11.2009 року про арешт коштів боржника.

14 січня 2010 року через канцелярію суду від представника позивача надійшла заява про зміну позовних вимог, а саме представник позивача просив визнати протиправними дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Єжова М.В. по винесенню постанови № 13/1 від 19.11.2009 року, а не від 16.11.2009 року про арешт коштів боржника та визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Єжова М.В. № 13/1 від 19.11.2009 року , а не від 16.11.2009 року про арешт коштів боржника.

21 січня 2010 року ухвалою суду була задоволена заява представника позивача про відмову від частини позовних вимог та закрито провадження в частині позовних вимог, щодо визнання протиправними дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Єжова М.В. по винесенню постанови № 13/1 від 19.11.2009 року про арешт коштів боржника та визнання протиправною та скасування постанови державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Єжова М.В. № 13/1 від 19.11.2009 року про арешт коштів боржника.

Представник позивача у судове засідання не зявився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутністю.

Представник відповідача у судове засідання не зявився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, від нього надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутністю. Крім того представник позивача надав заперечення на позов, в яких просив відмовити позивачу у задоволення позовних вимог за необґрунтованістю.

Представник третьої особи у судове засідання не зявився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутністю та надав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що з позовними вимогами згоден,але вважає доводи позовної заяви надумані.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши надані сторонами докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що Державне підприємство „Антрацит” зареєстровано Антрацитівським міськвиконкомом Луганської області 30.04.2003 року, про що зроблено запис у журналі обліку реєстраційних справ за №04051885Ю0010158.

ДП „Антрацит” має код за ЄДРПОУ 32226065, є юридичною особою субєктом підприємницької діяльності, що підтверджується довідкою Луганського обласного управління статистики №100 від 23.01.2006 року.

Постановою № 13/1 від 13.11.2009 року про арешт коштів боржника державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Єжовим М.В. на виконання написів нотаріуса № 1-1612 від 17.10.2000 року, № 1317 від 12.08.2002 року, № 1318 від 12.08.2002 року, № 1319 від 12.08.2002 року по стягненню з ДП «Антрацит» коштів в сумі 3 332 124,20 грн. був накладений арешт на грошові кошти державного підприємства «Антрацит», які знаходяться на всіх рахунках Позивача, а саме: № 2600330184747, № 2600433384747, в Ф.Відділ. Промінвестбанку м. Луганськ, МФО 304308; № 2600434484747 в Ф.Відділ. Промінвестбанку м. Луганськ, МФО 304331; № 26003304150573, № 260.05302150573, № 26006301150573, № 26006301150573, № 26007333150573, № 26007355150573, № 26008309150573, № 26008310150573, № 26049313150573, № 26062301150573, № 26073301150573, № 26084301150573, № 26005301150574, № 26004301150575, № 26005355150575, № 26003301150576, № 26009301150774, № 26003301150769, № 26004301150768, № 26008301150775; № 260083011505852, № 26006301150584 в Ф.Відділ. Промінвестбанку м. Антрацит, Луганської області, МФО 304331; № 26003119090410, № 26006019090410, в Луганському ФАТ «Брокбізнесбанк» м. Луганськ, МФО 304632; № 260253019270 в Ф.Луганського обласного ВАТ Ощадбанк м. Луганськ, МФО 304665; № 26008501000266 в Луганській філії АКБ «Форум» м. Луганськ, МФО 304870; № 26007310026101 в ФАБ «Південний» в м. Луганську, МФО 304999; № 26004006433002, № 26005006433001, № 26049006433001 в АКБ «ТК Кредит», МФО 322830, № 26009311193901 в Акціонерному банку «Південний» м. Одеса, МФО 328209; № 26003301637996, № 26004333637996 в Ф.Від. ПІБ в м. Єнакієве Донецької області, МФО 334215; № 260033020254, № 260043010254, № 2600230102541 в Ф. Антрацитівське ВІД ВАТ Ощадбанку м. Антрацит, МФО 364229; № 35230025000876, № 35231024000876. №35232023000876, № 35233022000876, № 35240026000876, № 35246020000876, № 35249027000876, № 37121110011252; № 37121234001201 в ГУДКУ у Луганській області, МФО 804013.

Позивач вважає постанову Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про арешт коштів боржника № 13/1 від 13.11.2009 року протиправною та такою, що підлягає скасуванню.

Суд не приймає до уваги доводи позивача щодо непідвідомчості зведеного виконавчого провадження №13/1 за виконавчими написами нотаріусів №1-1612 від 17.10.2000, №1317 від 12.08.2002, №1319 від 12.08.2002, №1318 від 12.08.2002, за яким є боржником ДП «Антрацит», оскільки судом встановлено, та не заперечуються сторонами, питання щодо передачі вказаного виконавчого провадження до Департаменту ДВС вирішено постановою про передачу виконавчого провадження від 27.10.2009р.

Згідно статті 20-1 Закону N606-XIV: «Виконавчі провадження, підвідомчі відділу (підрозділу) примусового виконання рішень органів державної виконавчої служби

На відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України покладається виконання рішень:

1) за якими боржниками є Апарат Верховної Ради України, Адміністрація Президента України, вищий чи центральні органи виконавчої влади, Конституційний Суд України, Верховний Суд України, вищі спеціалізовані суди, Касаційний суд України, апеляційні суди, Генеральна прокуратура України, прокуратури Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя, військові прокуратури регіонів і військова прокуратура Військово-Морських Сил України, Вища рада юстиції, Національний банк України, Рахункова палата, Управління справами Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські ради або обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації, а також інші органи державної влади;

2) за якими стягненню підлягає сума боргу від десяти та більше мільйонів гривень або еквівалентна сума в іноземній валюті.

На підрозділ примусового виконання рішень відділів державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції покладається

виконання рішень:

1) за якими боржниками є територіальні підрозділи центральних органів державної влади, місцеві суди, міські або районні ради чи районні державні адміністрації, міські, районні, міжрайонні, інші прирівняні до них прокуратури, військові прокуратури гарнізонів, а також інші територіальні підрозділи органів державної влади;

2) за якими підлягає стягненню сума боргу від пяти до десяти мільйонів гривень або еквівалента сума в іноземній валюті.

В установленому Міністерством юстиції України порядку на виконання до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України або підрозділу примусового виконання рішень відділів державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції можуть передаватися інші виконавчі провадження, що знаходяться на виконанні в органах державної виконавчої служби. Про прийняття до виконання виконавчого провадження або передачу виконавчого провадження з одного органу державної виконавчої служби до іншого виноситься вмотивована постанова, з якою ознайомлюються сторони виконавчого провадження.

Доводи позивача щодо відсутності в постанові № 13/1 від 13.11.2009 року посилання на рішення суду, яким накладено арешт на грошові кошти ДП «Антрацит», а є лише посилання на ухвалу Краснолуцького міського суду Луганської області від 01.10.2009 року судом спростовується. Судові рішення викладаються у двох формах: постановах та ухвалах. Ухвала Краснолуцького міського суду Луганської області від 01.10.2009 року на момент винесення постанови набула чинності та підлягала виконанню.

Поряд с цім, суд погоджується з позивачем щодо невідповідності чинному законодавству України виконавчого документу, що свідчить про неправомірність накладання арешту коштів на розрахункові рахунки ДП «Антрацит».

Відповідно до частини 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Стаття 86 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює право і обовязок суду оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному і повному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.

У звязку з цим, завданням суду, як одного з різновидів державної влади в системі розподілу влад є вирішення спору про право, поновлення порушених субєктивних прав громадян і організацій, зміцнення законності в державі.

Правовідносини, що вирішуються у даній справі регулюються Законом України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року №606-ХІV (далі Закон №606-ХІV), який визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

У відповідності до ч.7 ст.3 КАС України субєкт владних повноважень це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший субєкт при здійсненні ним владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Отже службова особа відділу державної виконавчої служби є субєктом владних повноважень оскільки є виразником державних і суспільних інтересів, носієм публічної влади в силу наділення владними повноваженнями щодо регламентації відносин за участю держави.

Статтею 1 Закону N606-XIV визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Зокрема, відповідно до абзацу 2 ст.3 Закону N606-XIV державною виконавчою службою підлягають виконанню виконавчі листи, що видаються судами, та накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду, які є однією з підстав для відкриття виконавчого провадження.

Статтею 19 Закону N606-XIV визначено, що у виконавчому документі повинні бути зазначені:

1) назва документа, дата видачі та найменування органу, посадової особи, що видали документ;

2) дата і номер рішення, за яким видано виконавчий документ;

3) найменування (для юридичних осіб) або імя (прізвище, імя та по батькові за його наявності для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання (для фізичних осіб), ідентифікаційний код субєкта господарської діяльності стягувача та боржника за його наявності (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника за його наявності (для фізичних осіб платників податків), а також інші відомості, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, такі як дата і місце народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника тощо;

4) резолютивна частина рішення;

5) дата набрання чинності рішенням;

6) строк предявлення виконавчого документа до виконання.

Виконавчий документ має бути підписаний уповноваженою посадовою особою і скріплений печаткою.

Законом можуть бути встановлені також інші додаткові вимоги до виконавчих документів.

Судом встановлено, що постанова № 13/1 від 13.11.2009 року про арешт коштів боржника не відповідає вимогам статті 19 Закону N606-XIV, а саме: в постанове зазначено лише назву та дату документа, на підставі якого винесено виконавчий документ.

Виходячи з вищезазначеного, суд встановив, що постанова № 13/1 від 13.11.2009 року про арешт коштів боржника була винесена державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Єжовим М.В. з порушенням норм чинного законодавства та підлягає визнанню незаконною та скасуванню.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Це означає, що акт державного чи іншого органу управління повинен бути прийнятий в межах компетенції відповідного органу, не порушувати інтересів держави, прав та інтересів фізичних чи юридичних осіб, відповідати вимогам діючого законодавства і бути прийнятним у формі та порядку, визначеному законом.

Враховуючи встановлені судом обставини та аналізуючи вищенаведені норми чинного законодавства, суд приходить до висновку, що відповідач не довів у судовому засіданні, що складаючи виконавчий документ, діяв у відповідності до норм чинного законодавства.

Отже суд, при вирішенні цієї справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.

У звязку з цим, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача, щодо визнання протиправними дій державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Єжова М.В. по винесенню постанови № 13/1 від 13.11.2009 року про арешт коштів боржника та визнання протиправною та скасування постанови державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Єжова М.В. № 13/1 від 13.11.2009 року про арешт коштів боржника підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини 3 ст. 94 КАС України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Згідно ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні, у якому закінчився розгляд справи, оголошено вступну та резолютивну частини постанови та повідомлено представників сторін про те, що постанову у повному обсязі буде виготовлено протягом 5-денного строку.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 17, 87, 94, 98, 158, - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Державного підприємства «Антрацит» до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, третя особа ОСОБА_2 про визнання дій протиправними, скасування постанови задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправними дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Єжова М.В. по винесенню постанови № 13/1 від 13.11.2009 року про арешт коштів боржника Державного підприємства „Антрацит” .

Скасувати постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Єжова М.В. № 13/1 від 13.11.2009 року про арешт коштів боржника Державного підприємства „Антрацит”.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства „Антрацит” державне мито у розмірі 3 грн.40 коп.

Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст.160 цього Кодексу з дня складення в повному обсязі, а якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

Постанову складено у повному обсязі та підписано 26 січня 2010 року.

Головуючий Л.С. Качуріна

Судді О.В. Солоніченко

О.В. Ціпко