Рішення № 78281873, 26.11.2018, Мангушський районний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Першотравневий районний суд Донецької області)

241/2054/16-ц

2/241/19/2018

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(Повний текст)

26.11.2018 року Першотравневий районний суд Донецької області

у складі:

головуючого судді Демочко Д.О.

при секретарі Небиліченко Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Мангуш цивільну справу за позовом Бердянської сільської ради Мангушського району Донецької області до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, суд-

ВСТАНОВИВ:

Голова Бердянської сільської ради ОСОБА_2 звернувся до Першотравневого районного суду Донецької області з позовом до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, мотивуючи його тим, що 13.04.2016 до Бердянської сільської ради надійшло звернення ОСОБА_1 про узгодження огородження свердловини, побудованої згідно з проектом зон санітарної охорони водозабору підземних вод.

На сесії сільської ради 16.05.2016 було прийнято рішення відмовити в узгодженні збудованої огорожі, яка розташована в с. Шевченко по вул. Миру, б. 19, та вказати на негайне усунення перешкод в реалізації конституційних прав територіальної громади Бердянської сільської ради щодо земельної ділянки, огородженої біля будинку.

26.06.2016 відповідачу направлено листа з вимогою звільнити самовільно зайняту земельну ділянку від огорожі в строк до 10 липня 2016 року. Проте, по теперішній час огорожа не знесена.

На зазначеній земельній ділянці знаходиться центральний водовід Бердянського КП, доступ до якого обмежує огорожа. Зазначена земельна ділянка забетонована. Враховуючи, що відповідач безпідставно користується зазначеною земельною ділянкою та перешкоджає доступу до центрального водоводу Бердянського КП, просить усунути перешкоди у користуванні зазначеною земельною ділянкою та знесення огорожі та приведення земельної ділянки в належний стан.

Представник позивача ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилася, про день та час розгляду справи повідомлена належним чином. Надала суду заяву про розгляд справи у її відсутності, позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити з підстав, викладених у позові. Не заперечує проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач в судове засідання 26.11.2018 року не з’явився, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином – заказною кореспонденцією з повідомленням.

У зв'язку з неявкою в судове засідання учасників справи, суд розглядає справу без фіксації судового процесу технічними засобами відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

З урахуванням наведених обставин суд вважає за можливе ухвалити рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.ст. 223, 280 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Так, судом встановлено, що 28.03.2004 між ОСОБА_1 та Бердянською сільською радою було укладено договір оренди землі, відповідно до якого орендодавець Бердянська сільська рада передала орендарю ОСОБА_1 в оренду земельну ділянку площею 0,02 га, розташовану у с. Шевченко Мангушського району Донецької області, на якій знаходяться трансформаторна підстанція та водопровід (а.с. 74-78).

Відповідно до рішення Бердянської сільської ради № ІV від 09.06.2004 про затвердження договору оренди земельної ділянки для обслуговування та охорони трансформаторної підстанції, затверджено договір оренди земельної ділянки гр. ОСОБА_1 у розмірі 0,02 га для обслуговування та охорони трансформаторної підстанції та трубопроводу, розташованої в с. Шевченко по вул. Артема, б. 19. Зазначену земельну ділянку передано ОСОБА_1 в оренду на 25 років для обслуговування та охорони трансформаторної підстанції та трубопровода (а.с. 81).

Проте, із пояснень представника позивача в судовому засіданні стало відомо, а також вбачається з договору оренди землі від 28.03.2004, що зазначений договір був підписаний сторонами, але не був зареєстрований у встановленому законодавством порядку у державному органі земельних ресурсів.

Відповідно до ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про оренду землі» (яка діяла на момент укладення договору оренди) договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Відповідно до ст. 20 Закону України «Про оренду землі» (яка діяла на момент укладення договору оренди) укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Державна реєстрація договорів оренди землі проводиться у порядку, встановленому законом.

Відповідно до Порядку державної реєстрації договорів оренди землі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 1998 року № 2073 (який діяв на момент укладення вказаного договору оренди земельної ділянки), державна реєстрація договорів оренди є офіційним визнанням і підтвердженням державою факту виникнення або припинення права оренди земельних ділянок.

Державна реєстрація договорів оренди проводиться виконавчим комітетом сільської, селищної та міської ради, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями за місцем розташування земельної ділянки.

Забезпечення реєстрації договорів оренди покладається на відповідні державні органи земельних ресурсів: районні відділи земельних ресурсів; управління (відділи) земельних ресурсів у містах обласного і районного підпорядкування; Київське і Севастопольське міське управління земельних ресурсів.

Для державної реєстрації договорів оренди юридична або фізична особа (заявник) подає особисто або надсилає поштою до відповідного державного органу земельних ресурсів: заяву про державну реєстрацію договору оренди; договір оренди (у трьох примірниках); план (схему) земельної ділянки, яка надається в оренду (у трьох примірниках); рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання в оренду земельної ділянки, що перебуває у державній або комунальній власності; результати конкурсу чи аукціону - у разі набуття права на оренду земельної ділянки на конкурентних засадах; копію державного акта на право власності на землю, що перебуває у власності фізичних або юридичних осіб.

Крім зазначених документів до заяви додаються: акт перенесення меж земельної ділянки, яка надається в оренду, на місцевість - у разі невизначення їх у натурі; проект відведення земельної ділянки - у разі надання її в оренду із зміною цільового призначення.

Усі подані заявником документи формуються в окрему реєстраційну справу.

Державний орган земельних ресурсів у 20-денний термін перевіряє подані документи на відповідність чинному законодавству та за результатами перевірки готує висновок про державну реєстрацію або обґрунтований висновок про відмову у такій реєстрації і передає реєстраційну справу відповідно виконавчому комітету сільської, селищної та міської ради, Київській та Севастопольській міським державним адміністраціям за місцем розташування земельної ділянки для засвідчення факту державної реєстрації або відмови у такій реєстрації.

Факт державної реєстрації засвідчується у 10-денний термін гербовою печаткою та підписом голови відповідної ради, Київської, Севастопольської міської державної адміністрації або уповноваженої ними посадової особи.

Печатка та підпис ставляться на всіх примірниках договору оренди (суборенди).

Так, із договору оренди земельної ділянки, укладеного між ОСОБА_1 та Бердянською сільською радою 28.03.2004 (а.с. 74), вбачається, що у ньому відсутні дані про реєстрацію у органі земельних ресурсів з відповідним номером та датою даної реєстрації.

Частиною 2 статті 152 ЗК України передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

За змістом статті 391 ЦК України та статті 155 ЗК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. У разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним. Порушення, невизнання або оспорювання права власності особи на земельну ділянку є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Статтею 321 ЦК України встановлено непорушність права власності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 116 Земельного Кодексу України підставами для набуття права на землю є рішення органу місцевого самоврядування в межах її повноважень.

Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Одже, судом встановлено, що земельна ділянка площею 0,02 га в с. Шевченко Мангушського району Донецької області була надана Бердянською сільською радою відповідачу в оренду, але вказаний договір не був зареєстрований у встановленому законом порядку. Факт фактичного користування вказаною земельною ділянкою відповідачем, а саме того, що на вказаній земельній ділянці останній збудував бетонну огорожу, підтверджений наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» самовільне зайняття земельних ділянок - це будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо

такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Статтями 152, 153 Земельного Кодексу України гарантується недоторканість права власності на земельну ділянку. Власник вправі вимагати відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав і запобігання вчиненню дії, щопорушують права або створюють небезпеку порушення прав.

Отже, виходячи із фактично встановлених судом правовідносин, вимог законодавства, що регулювали вказані правовідносини під час укладення вказаного договору оренди, суд вважає, що вказана земельна ділянка підлягає звільненню із знесенням самовільно збудованої огорожі.

Відповідно до ст. 376 Цивільного кодексу України та п. 4 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)» від 30.03.2012 № 6 самочинним вважається будівництво житлового будинку, будівлі, споруди, іншого нерухомого майна, якщо вони збудовані (будуються) на земельній ділянці, що не була відведена особі, яка здійснює будівництво; або відведена не для цієї мети; або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту; або з істотним порушенням будівельних норм і правил.

Крім того, вищевказаною статтею передбачено, що особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

Право на будівництво нерухомого майна (забудову) мають власники земельних ділянок, землекористувачі, особи, які набули права користування чужою земельною ділянкою (суперфіцій) за договором із власником земельної ділянки, або з інших передбачених законом підстав.

Статтею 212 ЗК України передбачено, що самовільно зайнята земельна ділянка підлягає поверненню землекористувачу за рішенням суду з одночасним приведенням такої земельної ділянки у придатний до використання стан, включаючи знесення споруд, які на ній знаходяться.

Відповідно до положень статті 391 ЦК України позов про усунення порушень права, не пов'язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов'язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння. Таким чином, враховуючи надані суду стороною позивача докази щодо самовільно збудованої ОСОБА_1 бетонної огорожі на земельній ділянці, яка належить позивачу, щодо якої між сторонами було укладено договір оренди, проте який не був зареєстрований у встановленому законом порядку, у зв'язку з чим такий договір не має юридичної сили та не дає права відповідачу користуватися земельною ділянкою, то суд приходить до висновку, що права позивача – Бердянської сільської ради порушені у зв'язку з незаконним користуванням ОСОБА_1 земельною ділянкою, де розташований центральний водовід, а саме зведена бетонна огорожа, яка перешкоджає доступу до водоводу, належному Бердянському комунальному підприємству, у зв'язку з чим позов підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 10, 81, 263-265, 280-282 ЦПК України, ст. ст. 125, 152, 153, 212 ЗК України, ст. 391 ЦК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Бердянської сільської ради Мангушського району Донецької області (розташованої за адресою: с. Бердянське Мангушського району Донецької області вул.. Київська 55, ЄДРПОУ 04342849) до ОСОБА_1 (проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1) про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою – задовольнити у повному обсязі.

Зобов’язати ОСОБА_1 усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою шляхом знесення огорожі на самовільно зайнятій земельній ділянці та приведення її в належний стан.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Бердянської сільської ради Мангушського району Донецької області судовий збір в сумі 551 (п’ятсот п’ятдесят одна) гривня 20 копійок.

Повний текст рішення виготовлено 04 грудня 2018 року.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана позивачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Донецького апеляційного суду.

Суддя Д.О. Демочко