Рішення № 78281798, 28.11.2018, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

28 листопада 2018 р. Справа № 127/23796/18

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Поліщук І.М.,

за участю:

секретаря судового засідання: Дмитрука М.В.

позивача: ОСОБА_1

представника відповідача: Вербицької Т.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_1

до: Управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці

про: визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області передано на розгляд до Вінницького окружного адміністративного суду матеріали позовної заяви ОСОБА_1 (далі - позивач) до Управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці (далі - відповідач) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що він перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в м. Вінниці та отримував пенсію за віком відповідно до норм Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Разом із тим, з 01.04.2015 року по 31.12.2015 року відповідач припинив виплату пенсії у зв'язку зі змінами пенсійного законодавства та з посиланням на ст. 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки він працював на посаді судді Апеляційного суду Вінницької області. Крім того, починаючи з 01.01.2016 року виплата пенсії за віком йому взагалі не проводиться.

Не погоджуючись із такими діями відповідача щодо припинення виплати пенсії, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Ухвалою від 24.10.2018 року матеріали справи прийнято до розгляду, однак позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та надано йому строк на усунення виявлених у ній недоліків.

Після усунення недоліків, ухвалою від 09.11.2018 року відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження у судовому засіданні на 28.11.2018 року.

Ухвалою від 28.11.2018 року вирішено вважати такими, що не пропущенні строки звернення ОСОБА_1 до суду з даним адміністративним позовом.

У судовому засіданні 28.11.2018 року позивач заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача заперечувала щодо задоволення даного адміністративного позову посилаючись на обставини, що викладені у відзиві на позовну заяву. Зокрема зазначила, що для здійснення виплати пенсії позивачу у період з 01.04.2015 року по 31.12.2015 року не має правових підстав, оскільки станом на 01.04.2015 року він працював на посаді судді, яка дає право на призначення щомісячного грошового утримання, передбаченого Законом України «Про судоустрій і статус суддів».

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності встановив, що починаючи з 01.12.2014 року ОСОБА_1 перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в м. Вінниці та отримував пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Разом із тим, у зв'язку з внесенням змін до ч. 1 ст. 47 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 01.04.2015 року позивачу припинено виплату пенсії за віком.

Крім того, починаючи з 01.01.2016 року виплата позивачу пенсії за віком не проводиться.

З метою відновлення виплати пенсії, позивач звертався до відповідача із відповідними заявами, однак листами від 14.04.2016 року та від 18.09.2018 року його повідомлено, що починаючи з 01.04.2015 року виплату його пенсії було припинено по 31.12.2015 року, а з 01.01.2016 року виплата пенсії не проводиться.

Також встановлено, що у зв'язку із звільненням ОСОБА_1, починаючи з 21.07.2016 року йому призначено щомісячне довічне грошове утримання згідно із Законом України «Про судоустрій і статус суддів».

В той же час, не погоджуючись із діями відповідача щодо припинення виплати пенсії починаючи з 01.04.2015 року, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходив із наступного.

Так, відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

01.04.2015 року набрав чинності Закон України № 213-VIII від 02.03.2015 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», яким внесено зміни до ч. 1 ст.47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та визначено, що тимчасово, у період з 1 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року, у період роботи особи (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») на посадах, які дають право на призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених законами України «Про статус народного депутата України», «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», пенсії, призначені відповідно до цього Закону, не виплачуються.

В той же час, пунктом 5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» № 213-VIII від 02.03.2015 року передбачено, що у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до вищезазначених законів.

Таким чином, оскільки Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» № 213-VIII від 02.03.2015 року не скасовано, його положення не визнано неконституційними, а до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, прийнято не було, то, відповідно, з вказаної дати скасовано норми пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії (довічне грошове утримання) призначаються, зокрема, відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 2453-VI від 07.07.2010 року.

Із наведеного вище слідує, що з 01.06.2015 року особи, яким пенсії (довічне грошове утримання) призначаються, зокрема, згідно з Законом України «Про судоустрій і статус суддів», втратили право на пенсійне забезпечення відповідно до вказаного Закону, і з цієї дати їм повинна бути відновлена виплата пенсії за віком, призначена відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 року.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про обґрунтованість заявлених позивачем вимог в частині, що стосується визнання протиправними дій відповідача щодо припинення виплати ОСОБА_1 пенсії за віком починаючи з 01.06.2015 року по 31.12.2015 року та зобов'язання відповідача відновити виплату пенсії у зазначений вище період.

В той же час, надаючи оцінку іншій частині позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача щодо зупинення виплати пенсії позивачу починаючи з 01.01.2016 року, то суд зазначає наступне.

Так, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 911-VIII від 24.12.2015 року, внесені зміни до абзаців 1 і 2 ч. 1 ст.47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 року та визначено, що тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, особам (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), які працюють на посадах та на умовах, передбачених Законами України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», призначені пенсії/щомісячне довічне грошове утримання не виплачуються.

Із наведеного слідує, що починаючи з 01.01.2016 року, призначені пенсії не виплачуються у разі роботи осіб на посадах та на умовах, передбачених, зокрема, нормами Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

В даному випадку, впродовж 2016 року, зокрема до липня 2016 року, позивач продовжував працювати на посаді судді Апеляційного суду Вінницької області, а з 21.07.2016 року йому призначено щомісячне довічне грошове утримання згідно із Законом України «Про судоустрій і статус суддів».

Таким чином, позовні вимоги в частині, що стосується визнання протиправними дій відповідача щодо зупинення виплати пенсії позивачу починаючи з 01.01.2016 року, на думку суду, задоволенню не підлягають, адже у зв'язку із змінами, внесеними до ст. 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», починаючи 01.01.2016 року, призначені пенсії не виплачуються у разі роботи осіб на посадах та на умовах, передбачених, зокрема, нормами Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Відповідно до частин першої - другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішення та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що встановлені у справі обставини частково підтверджують позицію позивача, покладену в основу позовних вимог, а відтак, адміністративний позов належить задовольнити частково.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд вказує, що відповідно до частини третьої статті 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Відтак, враховуючи, що позов задоволено частково судові витрати, понесені позивачем у даній справі, підлягають відшкодуванню в сумі 329,00 грн., пропорційно розміру задоволених вимог за рахунок бюджетних асигнувань Управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці щодо припинення виплати ОСОБА_1 пенсії за віком починаючи з 01.06.2015 року по 31.12.2015 року.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці поновити виплату ОСОБА_1 пенсію за віком за період з 01.06.2015 року по 31.12.2015 року.

В задоволені решти позовних вимог, - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачений при зверненні до суду судовий збір в сумі 329 (триста двадцять дев'ять) гривень за рахунок бюджетних асигнувань Управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1);

Управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, код ЄДРПОУ37979905).

Повний текст рішення складено 04.12.2018 року.

Суддя Поліщук Ірина Миколаївна