Рішення № 78281679, 04.12.2018, Турійський районний суд Волинської області

Справа № 169/790/18

Провадження № 2/169/232/18

ТУРІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 грудня 2018 року смт Турійськ

Турійський районний суд Волинської області в складі

головуючого судді Тітівалова Р.К.,

з участю

секретаря судового засідання Веремчук Л.Ю.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернуласядо суду із позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування.

Позов мотивований тим, що 22 лютого 2013 року померла мати сторін у справі ОСОБА_4, після смерті якої спадщину, зокрема, житловий будинок із надвірними будівлями та спорудами по вул. Ковельська, 1 в с. Літин Турійського району Волинської області, прийняв за заповітом їхній брат ОСОБА_5, який проживав разом із спадкодавцем на час її смерті. 19 квітня 2014 року помер ОСОБА_5 і після його смерті відкрилася спадщина на вищевказаний житловий будинок та інше належне останньому майно. Позивач і відповідачі, як спадкоємці другої черги, звернулися до нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини після смерті брата. 20 квітня 2015 року між ними було укладено договір про поділ спадкового майна, відповідно до якого позивачу, зокрема, перейшло право власності на спадковий будинок. Вказуючи, що в нотаріальній конторі їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок в зв’язку з відсутністю правовстановлюючих документів на нього, просила визнати за нею право власності на вищевказаний спадковий житловий будинок із господарськими спорудами в порядку спадкування після смерті ОСОБА_5

У підготовче судове засідання позивач не з’явилася, однак її представник ОСОБА_6 подав до суду письмову заяву, в якій вказав, що він та позивач позов підтримують з викладених у ньому підстав, просять його задовольнити та розглядати справу без їхньої участі.

Відповідачі у підготовче судове засідання не з’явилися, однак подали до суду письмові заяви, в яких вказали, що позов визнають повністю, та просили розглядати справу за їхньої відсутності.

Враховуючи, що в підготовче судове засідання учасники судового розгляду не з’явилися, то відповідно до вимог частини 2 статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши та оцінивши наявні в матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов належить задовольнити з таких підстав.

Частиною 3 статті 200 ЦПК України передбачено, що за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Згідно з частиною 1 статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов’язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

У другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері (стаття 1262 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах – уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування, заяву про прийняття спадщини.

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина 1 статті 1270 ЦК України).

За загальним правилом, визначеним частиною 1 статті 1267 ЦК України частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними.

Частиною 3 вказаної статті ЦК України передбачено, що спадкоємці за письмовою угодою між собою, посвідченою нотаріусом, якщо це стосується нерухомого майна або транспортних засобів, можуть змінити розмір частки у спадщині когось із них.

Судом встановлено, що 22 лютого 2013 року померла мати сторін у справі ОСОБА_4 (а.с. 9) і після її смерті відкрилася спадщина, до складу якої, окрім іншого майна, увійшов житловий будинок з надвірними спорудами, що знаходиться по вул. Ковельська, 1 в с. Літин Турійського району Волинської області (а.с. 10).

За життя ОСОБА_4 08 травня 2002 року склала заповіт, відповідно до якого все своє майно заповіла синові ОСОБА_5 (а.с. 11).

Належність вищевказаного будинку спадкодавцеві ОСОБА_4 підтверджується витягом з погосподарської книги Туличівської сільської ради Турійського району № 1 за 2018 рік, довідкою Туличівської сільської ради Турійського району Волинської області № 691 від 28 жовтня 2014 року (а.с. 10, 24).

Спадкова справа після померлої ОСОБА_4 не заводилася (а.с. 43).

ОСОБА_5 на час відкриття спадщини постійно проживав разом із спадкодавцем (а.с. 10), про відмову від спадщини не заявляв, а тому в контексті частини 3 статті 1268 ЦК України вважається таким, що прийняв спадщину за заповітом після смерті матері ОСОБА_4

ОСОБА_5 помер 19 квітня 2014 року (а.с. 12). Проживав сам, заповіту за життя не складав (а.с. 13).

Після смерті останнього спадкоємцями другої черги за законом є його брат і дві сестри – сторони у цій справі, що підтверджується відповідними свідоцтвами про народження та одруження (а.с. 14, 15, 53), які у встановлені законом порядку та строки звернулися до нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини (а.с. 46, 47).

20 квітня 2015 року між сторонами у справі укладено договір про поділ спадкового майна після смерті ОСОБА_5 (а.с. 17), що відповідає вимогам частини 3 статті 1267 ЦК України.

Відповідно до пункту 2 вказаного договору житловий будинок з надвірними спорудами, що знаходиться по вул. Ковельській, 1 в с. Літин Турійського району Волинської області, переходить на праві власності позивачу ОСОБА_1

До складу зазначеного спадкового домоволодіння входять житловий будинок «А-1», загальною площею 49,6 кв. м, житловою площею 27,5 кв. м, хлів «Б-1», гараж «В-1», хлів «в», хлів «в1», вбиральня «Г», літня кухня «Д-1», погріб «Е-1», колодязь «Є» (а.с. 21-23).

Постановою приватногонотаріуса від 27 червня 2017 року позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв’язку з відсутністю правовстановлюючих документів на вказане нерухоме майно, які підтверджують його належність ОСОБА_4 або ОСОБА_5 (а.с. 20).

Наведені обставини справи об’єктивно підтверджуються дослідженими судом матеріалами спадкової справи № 77/2014 до майна померлого ОСОБА_5 (а.с. 45-104), з яких також вбачається, що інших спадкоємців після смерті останнього, які б звернулися у встановленому законом порядку до нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини, немає.

За таких обставин справи, які підтверджуються належними і допустимими доказами, відповідно до зазначених норм матеріального права, виходячи із характеру спірних правовідносин, а також враховуючи, що визнання відповідачами позову не суперечить закону і не порушує права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб, то суд дійшов висновку про наявність у позивача права на спадкування після смерті ОСОБА_5 та правових підстав для визнання за нею права власності на спадкове нерухоме майно.

Відповідно до вимог частини 1 статті 142 ЦПК України у зв’язку з визнанням відповідачами позову до початку розгляду справи по суті позивачу слід повернути з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, - 659 грн 14 коп.

Решту сплаченого судового збору в розмірі 659 грн 14 коп. залишити за позивачем.

На підставі викладеного, статей 1216, 1262, 1267, 1269, 1270 ЦК України та керуючись статтями 142, 200, 206, 247, 263, 264, 265, 268, 273 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок, загальною площею 49,6 кв. м, житловою площею 27,5 кв. м, що знаходиться за адресою: вул. Ковельська, 1, с. Літин Турійського району Волинської області, з господарськими будівлями та спорудами: хлів «Б-1», гараж «В-1», хлів «в», хлів «в1», вбиральня «Г», літня кухня «Д-1», погріб «Е-1», колодязь «Є», в порядку спадкування після смерті ОСОБА_5, який помер 19 квітня 2014 року.

Зобов’язати Управління державної казначейської служби України у Турійському районі Волинської області повернути з Державного бюджету України ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса місця проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) судовий збір у розмірі 659 (шістсот п’ятдесят дев’ять) гривень 14 (чотирнадцять) копійок, сплачений відповідно до квитанції ТВБВ 10002/0131 філії Волинського обласного управління АТ «Ощадбанк» № 26 від 05 жовтня 2018 року на рахунок № 31211206003397, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37834092, код банку отримувача (МФО) 899998, отримувач коштів УК у Турійському районі/Турійський рн/22030101.

Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду через Турійський районний суд Волинської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня отримання копії повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1, адреса місця проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП НОМЕР_1.

Відповідач: ОСОБА_2, адреса місця проживання: ІНФОРМАЦІЯ_3, РНОКПП НОМЕР_2.

Відповідач: ОСОБА_3, адреса місця проживання: ІНФОРМАЦІЯ_4, РНОКПП НОМЕР_3.

Повне рішення складено 04 грудня 2018 року.

Головуючий