Ухвала суду № 78276883, 28.11.2018, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/7985/18

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28.11.2018 місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:

головуючого судді – Світлик О.М.,

за участю секретаря судового засідання – Гайданки Г.В.,

представника заявника – ОСОБА_1,

суб’єкта оскарження – ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Ужгороді скаргу ОСОБА_3 (боржника), в інтересах якої діє представник – адвокат ОСОБА_1, де суб’єкт оскарження – головний державний виконавець відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області ОСОБА_2, стягувач – ОСОБА_4, про визнання неправомірним рішення державного виконавця про відмову у здійсненні перерахунку заборгованості зі сплати аліментів у виконавчому провадженні та зобов’язання державного виконавця здійснити перерахунок заборгованості зі сплати аліментів,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3, в інтересах якої діє представник – адвокат ОСОБА_1, звернувся в суд із скаргою, де суб’єкт оскарження – головний державний виконавець відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області ОСОБА_2, стягувач – ОСОБА_4, про визнання неправомірним рішення державного виконавця про відмову у здійсненні перерахунку заборгованості зі сплати аліментів у виконавчому провадженні та зобов’язання державного виконавця здійснити перерахунок заборгованості зі сплати аліментів.

В обґрунтування скарги представник заявника посилається на те, що головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГТУЮ у Закарпатській області ОСОБА_2 здійснюється провадження № 3905697 з примусового виконання рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 16.04.2007 року про стягнення з ОСОБА_3 (боржник) на користь ОСОБА_4 (стягувач) аліментів на утримання дітей.

Зазначає, що у матеріалах цього провадження міститься розрахунок заборгованості по аліментам, згідно з яким заборгованість зі сплати боржником таких аліментів станом на 31.05.2017 року становить 55817,74 грн. Боржник не погоджується з вказаним розрахунком, у зв’язку з чим 08.06.2018 року звернувся до виконавця із клопотанням про здійснення перерахунку такої заборгованості. Листом від 04.07.2018 року № 7-3905697/2197 відмовлено у задоволенні такого клопотання. Таке рішення мотивоване тим, що первинний розрахунок заборгованості проведено у відповідності до вимог законодавства та на підставі матеріалів виконавчого провадження.

Представник заявника вважає, що рішення виконавця про відмову у здійсненні перерахунку заборгованості зі сплати боржником аліментів у даному виконавчому провадженні є протиправним з огляду на наступне.

Зауважує, що згідно з рішенням суду з боржника стягнуто аліменти в розмірі 1/3 частини усіх видів заробітків, але не менше 1/2 частини неоподаткованого мінімуму доходів громадян на утримання ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, та на утримання ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, до досягнення ними повноліття. З наявного у матеріалах виконавчого провадження розрахунку слідує, що він проведений з серпня 2011 року із початком заборгованості в розмірі 193,97 грн., яку боржник не оскаржує, по 31.05.2017 року – до досягнення другою дитиною повноліття. При цьому, починаючи з січня 2013 року і до кінця вищезазначеного періоду виконавцем здійснено розрахунок виходячи із середньої заробітної плати, про що вказано у розрахунку. 10.07.2013 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис про припинення боржником підприємницької діяльності. З квітня 2013 року боржник не отримує будь-яких доходів, окрім пенсії по інвалідності, що стверджується доданими до цієї скарги копіями довідок з УПФУ та органу податкової інспекції.

Представник заявника вказує, що відмовляючи у проведенні перерахунку розміру заборгованості, виконавець покликалася на приписи ст. 195 Сімейного кодексу України та п. 4 розділу XVI Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року № 512/5. Проте, на думку представника заявника, виконавцем не враховано, що вказана редакція норми Сімейного кодексу України не може застосовуватися до боржника, оскільки вона встановлена Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів», який набрав чинності лише 08.07.2017 року, після фактичного припинення у боржника зобов’язання зі сплати аліментів у зв’язку з досягненням молодшої дитини повноліття 31.05.2017 року. Водночас, попередня редакція ч. ч. 1, 2 ст. 195 СК України, яка діяла на момент припинення зобов’язання боржника з виплати аліментів станом на травень 2017 року, передбачала, що заборгованість за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу), визначається виходячи з фактичного заробітку (доходу), який платник аліментів одержував за час, протягом якого не провадилося їх стягнення. Якщо платник аліментів не працював на час виникнення заборгованості, але працює на час визначення її розміру, заборгованість визначається із заробітку (доходу), який він одержує.

Мотивуючи скаргу положеннями п. 14 ч. 1 Переліку видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.02.1993 року № 146, абзацу 2 п. 12 розділу X Інструкції у редакції, діючій станом на травень 2017 року, ст. 58 Конституції України та рішенням Конституційного Суду України від 09.02.1999 року № 1-рп/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) представник заявника звертає увагу, що виконавець, визначаючи розмір заборгованості по аліментам та здійснюючи їх розрахунок, повинна була керуватися не приписами нової редакції закону та Інструкції, а тією редакцією, яка діяла на момент наявності у боржника зобов’язання зі сплати аліментів. Відтак, вважає, що у даному виконавчому провадженні не було підстав для нарахування заборгованості зі сплати аліментів, виходячи із середньої заробітної плати.

Крім того, зазначає, що протягом 2014-2016 років боржник добровільно переказав на картку стягувача грошові кошти в загальному розмірі 686 грн. у якості аліментів, які невраховані у проведеному виконавцем розрахунку, що додатково свідчить про його некоректність. 05.06.2006 року один з синів боржника – ОСОБА_5 досяг повноліття. Натомість рішення суду про визначення розміру аліментів на іншого сина у зв’язку з цим не ухвалювалося.

Також зауважує, що за приписами ч. 2 ст. 183 СК України (у діючій на той час редакції), якщо після досягнення повноліття найстаршою дитиною ніхто з батьків не звернувся до суду з позовом про визначення розміру аліментів на інших дітей, аліменти стягуються за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття. Проте, виконавцем у порушення цієї норми закону продовжуються нараховуватися і стягуватися аліменти після досягнення однією дитиною боржника повноліття без вирахування тієї рівної частки, що припадала на цю дитину.

За твердженням представника заявника, рішення виконавця за наведених умов щодо відмови у здійсненні перерахунку розміру заборгованості по сплаті боржником аліментів у виконавчому провадженні № 3905697 є беззаперечно протиправним.

На підставі наведеного та відповідно до ст. ст. 447-451 ЦПК України представник заявника просить суд: визнати неправомірним рішення головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГТУЮ у Закарпатській області ОСОБА_2 про відмову у здійсненні перерахунку заборгованості зі сплати ОСОБА_3 аліментів у виконавчому провадженні № 3905697; зобов’язати головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГТУЮ у Закарпатській області ОСОБА_2 здійснити перерахунок заборгованості зі сплати ОСОБА_3 аліментів у виконавчому провадженні № 3905697 з урахуванням фактичного доходу цього боржника, а не середньої заробітної плати, та фактично сплачених ним в добровільному порядку сум на користь стягувача ОСОБА_4, а також за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину ОСОБА_5, яка досягла повноліття; зупинити стягнення на підставі виконавчого документа у виконавчому провадженні № 3905697 до вирішення даної скарги по суті.

Представник заявника ОСОБА_3 – ОСОБА_1 у судовому засіданні вимоги скарги підтримав з підстав, викладених у ній, та просив задовольнити.

Головний державний виконавець відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГТУЮ у Закарпатській області ОСОБА_2 у судовому засіданні проти вимог скарги заперечила та просила скаргу залишити без задоволення, посилаючись на обставини, викладені у відзиві на скаргу, який долучено до матеріалів справи. Зазначає, що на виконанні в Ужгородському міському відділі державної виконавчої служби ГТУЮ у Закарпатській області перебувало виконавче провадження № 3905697 з виконання виконавчого листа № 2п-117, виданого 01.06.2007 року Ужгородським міськрайонним судом Закарпатської області про стягнення з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, на користь ОСОБА_7 аліментів в розмірі 1/3 частини усіх видів заробітку, але не менше 1/2 частини неоподаткованого мінімуму доходів громадян на утримання ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, до досягнення ними повноліття. 11.04.2018 року в.о. начальника управління державної виконавчої служби ГТУЮ у Закарпатській області винесено постанову про передачу матеріалів виконавчого провадження з Ужгородського МВ ДВС ГТУЮ у Закарпатській області до відділу ПВР УДВС ГТУЮ у Закарпатській області. 23.04.2018 року головним державним виконавцем відділу ПВР ОСОБА_2 на підставі ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про прийняття виконавчого провадження. Зауважує, що на момент прийняття матеріалів виконавчого провадження до відділу ПВР з Ужгородського МВ ДВС ГТУЮ у Закарпатській області, заборгованість по сплаті аліментів становила 55817,74 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості за № 4-38/17 від 16.04.2018 року (станом на 31.05.2017 року – повноліття дитини), виданого старшим державним виконавцем Ужгородського МВ ДВС ГТУЮ у Закарпатській області ОСОБА_8 Даний розрахунок по заборгованості по сплаті аліментів сторонами виконавчого провадження не оскаржувався, отже, наявна заборгованість є чинна. Крім того, вказує, що 23.05.2018 року боржник ОСОБА_3 звернувся до відділу ПВР із заявою щодо ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження та отримання копій. Державним виконавцем надано боржнику матеріали виконавчого провадження та копії виконавчого провадження. Після чого ОСОБА_3 звернувся до відділу ПВР із клопотанням, в якому зазначено, що останній не згідний з сумою заборгованості, яка становила станом на 31.05.2017 року, вважаючи, що державним виконавцем було здійснено розрахунок з порушенням. Начальником відділу ПВР було надано відповідь від 04.07.2018 року за вих. № 7-3905697/2197 ОСОБА_3 на вищевказане звернення, де зазначено, що сам розрахунок з наявною заборгованістю оскаржений сторонами виконавчого провадження не був, у зв’язку з чим, є дійсним. Зазначає, що ОСОБА_3 звернувся до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області із скаргою на рішення головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГТУЮ у Закарпатській області ОСОБА_2, однак, в даній скарзі не наведено жодної норми закону, яку саме порушив державний виконавець. Також, у свої скарзі заявник оскаржує рішення державного виконавця відділу ПВР, однак, розрахунок по заборгованості було винесено державним виконавцем Ужгородського міського відділу ДВС ГТУЮ у Закарпатській області. На момент передачі даного виконавчого провадження до відділу ПВР з Ужгородського MB ДВС діти за виконавчим документом вже були повнолітні, у зв’язку з чим, заборгованість не нараховується з 31.05.2017 року (досягненням другою дитиною повноліття). Звертає увагу, що у своїй скарзі ОСОБА_9 вказує, що отримував пенсію з 2013 року, інші доходи у останнього були відсутні, однак, у матеріалах виконавчого провадження відсутня заява боржника про зміну фінансового становища, або інші підтверджуючі документи, які б мав надати боржник державному виконавцю згідно з п. 4 ч. 5 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження», а саме, боржник зобов’язаний повідомити виконавцю про зміну відомостей, зазначених у декларації про доходи та майно боржника, не пізніше наступного робочого дня з дня виникнення відповідної обставини. Враховуючи наведене, зазначає, що боржник ОСОБА_3 неналежно обґрунтував свої вимоги, не надано жодного доказу щодо неправомірного обчислення заборгованості по сплаті аліментів, сам розрахунок з наявною сумою заборгованістю станом на сьогоднішній день не оскаржено, а оскаржується відмова державного виконавця відділу ПВР у здійсненні перерахунку заборгованості, що є відповіддю на звернення, а отже, не є процесуальним документом.

Стягувач – ОСОБА_4, яка належним чином повідомлена про дату, час і місце розгляду скарги, у судове засідання не з’явилася, однак її неявка у відповідності до ч. 2 ст. 450 ЦПК України не перешкоджає розгляду скарги.

Заслухавши пояснення представника заявника та державного виконавця, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 16.04.2007 року у справі № 2п-117/07 задоволено позов ОСОБА_7 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів. Стягнуто з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, на користь ОСОБА_7 аліменти в розмірі 1/3 частини усіх видів заробітку, але не менше 1/2 частини неоподаткованого мінімуму доходів громадян на утримання ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, до досягнення ними повноліття, починаючи з 26.01.2006 року.

На виконання вказаного рішення Ужгородським міськрайонним судом Закарпатської області 01.06.2007 року видано виконавчий лист, який пред’явлений для примусового виконання до міського відділу державної виконавчої служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції.

Постановою в.о. начальника управління державної виконавчої служби ГТУЮ у Закарпатській області ОСОБА_10 від 11.04.2018 року передано з Ужгородського МВ ДВС ГТУЮ у Закарпатській області до відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГТУЮ у Закарпатській області для подальшого виконання виконавче провадження АСВП № 3905697 по виконанню виконавчого листа № 2п/117, виданого 01.06.2007 року Ужгородським міськрайонним судом Закарпатської області.

23.04.2018 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГТУЮ у Закарпатській області ОСОБА_2 винесено постанову про прийняття вказаного виконавчого провадження.

Згідно з розрахунком заборгованості по аліментам відносно ОСОБА_3 від 16.04.2018 року № 4-38/17, виданим старшим державним виконавцем Ужгородського МВ ДВС ГТУЮ у Закарпатській області ОСОБА_8 на момент прийняття виконавчого провадження відділом примусового виконання рішень управління ДВС ГТУЮ у Закарпатській області, заборгованість по сплаті аліментів становила 55817,74 грн.

З іншого розрахунку заборгованості по аліментам відносно ОСОБА_3 від 23.05.2018 року № 7-1431/3905697, виданим головним державним виконавцем відділу ПВР УДВС ГТУЮ у Закарпатській області ОСОБА_2, вбачається, що станом на 31.05.2017 року (повноліття дитини) заборгованість по сплаті аліментів становить 55817,74 грн.

08.06.2018 року заявник (боржник) ОСОБА_3 звернувся до головного державного виконавця відділу ПВР УДВС ГТУЮ у Закарпатській області ОСОБА_2 із клопотанням, в якому зазначив, що у матеріалах виконавчого провадження міститься розрахунок заборгованості по аліментах, згідно з яким заборгованість зі сплати ним таких аліментів станом на 31.05.2017 становить 55817,74 грн., однак він не погоджується з вказаним розрахунком, а тому просив здійснити перерахунок заборгованості зі сплати ним аліментів у даному виконавчому провадженні, враховуючи його реальні доходи, а не розмір середньої заробітної плати чи будь-які інші дані, за вирахуванням тієї рівної частки, яка припадала на його дитину, яка досягла повноліття, та з урахуванням отриманих стягувачем протягом 2014-2016 років від нього аліментів в розмірі 686 грн. Про результати проведеного перерахунку заявник просив повідомити його письмово, надавши відповідний розрахунок.

Листом начальника відділу ПВР УДВС ГТУЮ у Закарпатській області ОСОБА_10 від 04.07.2018 року № 7-3905697/2197, у відповідь на звернення ОСОБА_3 від 08.06.2018 року, останнього повідомлено, що на виконанні в відділі перебуває виконавче провадження АСВП № 3905697 з примусового виконання виконавчого листа № 2п-117, виданого 01.06.2007 року Ужгородським міськрайонним судом Закарпатської області про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_7 аліментів на утримання ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, до досягнення ними повноліття. Вищевказаний виконавчий документ пред’явлений до виконання стягувачем 01.06.2007 року до міського відділу державної виконавчої служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції. 04.06.2007 року державним виконавцем МВ ДВС Ужгородського МРУЮ винесено постанову про відкриття виконавчого провадження. Постановою в.о. начальника Управління державної виконавчої служби ГТУЮ в Закарпатській області від 11.04.2018 року виконавче провадження АСВП № 3905697 передано для подальшого виконання до віллу ПВР УДВС ГТУЮ в Закарпатській області. 23.04.2018 року державним виконавцем ВПВР УДВС ГТУЮ у Закарпатській області винесено постанову про прийняття даного виконавчого провадження до виконання. Згідно з розрахунком заборгованості від 16.04.2018 року станом на 31.05.2017 року (повноліття дитини) загальна заборгованість по сплаті аліментів за виконавчим документом становить 55817,74 грн. Згідно з розрахунком заборгованості від 23.05.2018 року станом на 31.05.2017 року (повноліття дитини) загальна заборгованість по сплаті аліментів за виконавчим документом становить 55817,74 грн. Дані розрахунки складенні у відповідності до положень ч. 4 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження», ст. 195 Сімейного кодексу України, вимог п. 4 розділу XVI Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України за № 512/5 від 02.04.2012 року, на основі наявних в матеріалах виконавчого провадження документів (звітів про здійснені відрахування та виплати, квитанцій (або їх копій) про перерахування аліментів, наданих стягувачем чи боржником; заяв та (або) розписок стягувача; інформації про середню заробітну плату працівника для цієї місцевості; інших документів, що відображають отримання боржником доходу або сплату ним аліментів) та інших відомостей щодо сплати боржником заборгованості за виконавчим документом. Що стосується розміру щомісячних відрахувань за виконавчим документом повідомлено, що зазначена частка відрахувань визначена виконавчим листом № 2п-117, виданого 01.06.2007 року Ужгородським міськрайонним судом Закарпатської області про стягнення з ОСОБА_3 Будь-які інші виконавчі документи та рішення суду, що змінювали б розмір відрахувань у матеріалах виконавчого провадження відсутні. Наявна заборгованість утворена внаслідок несплати боржником аліментів за період перебування виконавчого документу на виконанні. Також повідомлено, що вищевказаний розрахунок заборгованості може бути оскаржений до суду у порядку ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначено Законом України «Про виконавче провадження».

Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов’язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Статтею 447 ЦПК України передбачено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

У відповідності до вимог ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 124 Конституції України та ст. 18 ЦПК України встановлено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов’язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Виконанням рішення суду завершується процес захисту суб’єктивних майнових та особистих немайнових прав громадян.

Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) – сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

У відповідності до вимог ст. ст. 1, 7 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», ч. 1 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) (далі – рішення) покладається на органи державної виконавчої служби та у визначених Законом України «Про виконавче провадження» випадках – на приватних виконавців.

Державний виконавець є представником влади, діє від імені держави і перебуває під її захистом та уповноважений державою здійснювати діяльність з примусового виконання рішень у порядку, передбаченому законом.

Порядок виконання рішень судів про стягнення аліментів визначений ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження» та Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року № 512/5.

Відповідно до положень ч. ч. 3, 4 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження» визначення суми заборгованості із сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому Сімейним кодексом України. Виконавець зобов’язаний обчислювати розмір заборгованості із сплати аліментів щомісяця. Виконавець зобов’язаний повідомити про розрахунок заборгованості стягувачу і боржнику у разі: ) надходження виконавчого документа на виконання від стягувача; 2) подання заяви стягувачем або боржником; 3) надіслання постанови на підприємство, в установу, організацію, до фізичної особи - підприємця, фізичної особи, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію чи інші доходи; 4) надіслання виконавчого документа за належністю до іншого органу державної виконавчої служби; 5) закінчення виконавчого провадження.

Згідно з п. 12 Розділу Х Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року № 512/5, виконавець у разі надходження виконавчого документа про стягнення аліментів у день відкриття виконавчого провадження повинен підрахувати розмір заборгованості зі сплати аліментів та разом з постановою про відкриття виконавчого провадження повідомити про нього стягувача і боржника. Розрахунок заборгованості має бути помісячним і містити суму заробітної плати та інших доходів боржника, що залишилася після утримання податків, відсоток або частку заробітку (доходу), визначений виконавчим документом, загальну суму заборгованості. Визначення суми заборгованості із сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому ст. 195 СК України.

Заявник (боржник) ОСОБА_3, як вбачається із змісту поданої скарги, вважаючи рішення виконавця про відмову у здійсненні перерахунку заборгованості зі сплати боржником аліментів у виконавчому провадженні протиправним, звернувся в суд із даною скаргою, в якій просить визнати неправомірним рішення головного державного виконавця ВПВР УДВС ГТУЮ у Закарпатській області Міснік Н.В. про відмову у здійсненні перерахунку заборгованості зі сплати аліментів у виконавчому провадженні № 3905697 та зобов’язати державного виконавця здійснити перерахунок заборгованості зі сплати аліментів у зазначеному виконавчому провадженні.

Разом з тим, суд зазначає, що заявник оскаржує рішення державного виконавця Міснік Н.В., однак, як слідує з матеріалів справи, вказаним державним виконавцем не винесено жодного рішення. Натомість, лист начальника ВПВР УДВС ГТУЮ у Закарпатській області ОСОБА_10 від 04.07.2018 року № 7-3905697/2197, наданий у відповідь на звернення ОСОБА_3 від 08.06.2018 року, який заявник вважає рішенням та оскаржує, не підписаний державним виконавцем, а отже, відсутнє рішення державного виконавця, яке може бути оскаржено.

Як роз’яснено у п. 26 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 року № 6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах», судам необхідно враховувати, що розмір заборгованості за виконавчим документом про стягнення аліментів державний виконавець повинен визначати, керуючись вимогами ст. 74 Закону «Про виконавче провадження», відповідними нормами сімейного законодавства, а також постановою Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1993 року № 146 (з наступними змінами) «Про перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб». При цьому він не може вирішувати питання про повне або часткове звільнення від сплати заборгованості.

Спір щодо розміру заборгованості зі сплати аліментів вирішується судом за заявою заінтересованої особи. Залежно від предмета та суті вимог така заява може розглядатися у порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України, або у позовному провадженні.

Із матеріалів справи вбачається, що заявником подано скаргу в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України, однак останній не просить суд визнати дії чи бездіяльність державного виконавця неправомірними, а просить лише зобов’язати виконавця здійснити перерахунок розміру заборгованості по аліментах.

Водночас, суд вважає, що вимога зобов’язати посадову особу державної виконавчої служби здійснити перерахунок розміру заборгованості по аліментах у даному випадку є фактично втручанням у право і обов’язок виконавця, надані йому законом, самостійно визначати розмір заборгованості за аліментами.

Виходячи зі змісту ч. 2 ст. 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов’язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Наприклад, суд може зобов’язати державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав. При цьому, суд не має права зобов’язувати зазначених осіб до вчинення тих дій, які згідно із Законом України «Про виконавче провадження» можуть здійснюватися лише державним виконавцем або відповідною посадовою особою державної виконавчої служби.

Таким чином, вимога скарги про зупинення стягнення на підставі виконавчого документа у виконавчому провадженні № 3905697 до вирішення даної скарги по суті до задоволення не підлягає.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За приписами ч. 1 ст. 76, ч. ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У відповідності до положень ч. ч. 1, 3 ст. 451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Відтак, на підставі наданих суду доказів та встановлених обставин, оскільки судом встановлено, що державний виконавець Міснік Н.В. не виносила рішення про відмову у здійсненні перерахунку заборгованості зі сплати ОСОБА_3 аліментів у виконавчому провадженні № 3905697, тобто не порушувала прав заявника, то у задоволенні поданої скарги слід відмовити.

У судовому засіданні 28.11.2018 року на підставі ч. 6 ст. 259 ЦПК України проголошено вступну та резолютивну частини ухвали, повний текст якої складено 03.12.2018 року.

Керуючись ст. ст. 259-261, 354, 355, 450, 451 ЦПК України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні скарги ОСОБА_3 (боржника), в інтересах якої діє представник – адвокат ОСОБА_1, де суб’єкт оскарження – головний державний виконавець відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області ОСОБА_2, стягувач – ОСОБА_4, про визнання неправомірним рішення державного виконавця про відмову у здійсненні перерахунку заборгованості зі сплати аліментів у виконавчому провадженні та зобов’язання державного виконавця здійснити перерахунок заборгованості зі сплати аліментів – відмовити.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено ЦПК України.

Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п’ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвали суду – якщо апеляційна скарга подана протягом п’ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду, при цьому відповідно до п. п. 15.5 п. 15 розділу VIII «Перехідні положення» ЦПК України в редакції Закону України від 03.10.2017 року № 2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією кодексу.

Дата складення повного тексту ухвали – 03 грудня 2018 року.

Головуюча О.М. Світлик