Постанова № 78276513, 27.11.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2018 р. м. ХарківСправа № 820/4017/18

Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Подобайло З.Г.

суддів: Бегунца А.О. , Григорова А.М.

за участю секретаря судового засідання Ткаченко А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Національної поліції України на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29.08.2018, суддя Мельников Р.В., вул. Мар'їнська, 18-Б-3, м. Харків, 61004, повний текст складено 11.09.18 по справі № 820/4017/18

за позовом ОСОБА_1

до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України , Національної поліції України Первинна професійна спілка "Правозахисники країни"

про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд: визнати бездіяльність Національної поліції України та Департаменту патрульної поліції по не присвоєнню ОСОБА_1 спеціального звання "лейтенант поліції" протиправною; зобов'язати Національну поліцію України та Департамент патрульної поліції присвоїти ОСОБА_1 спеціальне звання "лейтенант поліції".

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 29.08.2018р. адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Національної поліції України та Департаменту патрульної поліції Національної поліції України щодо не присвоєння ОСОБА_1 спеціального звання "лейтенант поліції". Зобов'язано Національну поліцію України та Департамент патрульної поліції Національної поліції України розглянути питання щодо присвоєння ОСОБА_1 спеціального звання "лейтенант поліції". Стягнуто на користь ОСОБА_1 сплачену суму судового збору в розмірі 352 грн. 40 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, сплачену суму судового збору в розмірі 352 грн. 40 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Національної поліції України . В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Національна поліція України не погоджується з ухваленим судовим рішення та вважає, що судом першої інстанції неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, наявним у справі доказам, поданим відповідачем не надано належної оцінки, у зв'язку з чим вказана постанова підлягає скасуванню. Вказує,що термінів направлення матеріалів для присвоєння первинних спеціальних звань середнього складу поліції після закінчення курсів первинної професійної підготовки (спеціалізації) Законом України «Про Національну поліцію» та Порядком не визначено. Суд першої інстанції при розгляді справи не звернув уваги на докази того, що після поновлення ОСОБА_1 на посаді інспектора до розгляду справи у суді матеріали на присвоєння йому звання «лейтенант поліції» до Національної поліції не надходили, тому, безпідставно задовольнив вимоги позивача про бездіяльності НПУ щодо не присвоєння йому спеціального звання «лейтенант поліції». Не відповідає вимогам закону і рішення суду в частині визнання бездіяльності Національної поліції України щодо не присвоєння звання позивачу, адже частиною другою статті 2 КАС України встановлено критерії для перевірки судом рішень, дії чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень при здійсненні ними владних управлінських функцій. Судом при прийнятті такого рішення не звернуто увагу на те, що жодним нормативно-правовим актом не встановлені строки присвоєння первинного звання,адже, мова про бездіяльність може йти лише у тому випадку, коли дія не вчинена, однак, повинна була бути вчинена у визначений строк. В даному випадку не може йти мова про бездіяльність, адже матеріали на присвоєння спеціального первинного звання були розглянуті і повернуті через те, що вони не відповідали визначеним вимогам, про що був повідомлений позивач у відповіді на його звернення. Також, не відповідає приписам адміністративного судочинства висновок суду про те, що Національною поліцією України порушено права позивача в частині не здійснення належного розгляду матеріалів подання, яке надійшло стосовно ОСОБА_1 Тобто, суд визнає той факт, що подання щодо присвоєння первинного звання ОСОБА_1 було розглянуто Національною поліцією України. Однак, суд вказує, що воно було розглянуто «неналежно», не зазначаючи при цьому, який розгляд подання є «належним». Просить суд апеляційної інстанції рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2018 року про часткове задоволення позову ОСОБА_1 в частині його задоволення скасувати та винести нову постанову, якою в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі.

Позивач заперечує проти задоволення апеляційної скарги , подав до суду відзив, вважає рішення суду першої інстанції правомірним , прийнятим у відповідності до вимоги чинного законодавства, просить суд апеляційної інстанції в задоволенні апеляційної скарги відмовити, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Апеляційна скарга розглядається у судовому засіданні згідно приписів ст. 229 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції,що 06.11.2017 року ОСОБА_1 разом із іншими працівниками, звернулися з рапортом до начальника Департаменту кадрового забезпечення НПУ, в якому просили повідомити причини не присвоєння їм спеціального звання «лейтенант поліції».

Листом від 01.12.2017 року за вих. № 7422/12/1/3/03-2017 у відповідь на вказані рапорти повідомлено порядок присвоєння первинних спеціальних звань середнього складу поліції, а також вказано, що відповідно до вимог листа Національної поліції України від 03.08.2017 № 8411/01/12-2017 окремій категорії поліцейських визначено терміни направлення документів для присвоєння первинних спеціальних звань поліції до Департаменту кадрового забезпечення Національної поліції України. Також, вказано, що первинне спеціальне звання ОСОБА_1 може бути присвоєне після проходження ним стажування на відповідних посадах в ГУНП Донецької або Луганської області. Відповідно до ст. 81 Закону України «Про Національну поліцію» вказано, що громадянам, які мають вищу освіту за освітньо-кваліфікаційним рівнем "молодший бакалавр", після прийняття на службу в поліції та призначення на посади, що заміщуються особами середнього і вищого складу поліції, присвоюється первинне спеціальне звання молодшого лейтенанта поліції. Громадянам, які мають вищу освіту за освітньо-кваліфікаційним рівнем не нижче бакалавра, після прийняття на службу в поліції та призначення на посади, які заміщуються особами середнього і вищого складу поліції, присвоюється первинне спеціальне звання лейтенанта поліції. Крім того, зазначено, що під час проведення організаційно-штатних змін у територіальних підрозділах Департаменту патрульної поліції скорочено посади інспекторів стройових підрозділів (посади середнього складу поліції) на яких перебували поліцейські, які звернулись із рапортом, у зв'язку з чим матеріали про присвоєння первинних спеціальних звань будуть розглянуті після їх доопрацювання та направлення до Департаменту кадрового забезпечення у встановленому порядку.

Матеріали справи свідчать , що наказом Департаменту патрульної поліції Національної поліції України від 30 листопада 2017 року №519 о/с ОСОБА_1 призначено на посаду поліцейського роти № 2 батальйону № 3 Управління патрульної поліції у місті Харкові Департаменту патрульної поліції Національної поліції України.

Наказом Департаменту патрульної поліції Національної поліції України від 29.12.2017 № 589 о/с ОСОБА_1 в порядку переатестування присвоєно звання «капрал поліції».

Наказом Департаменту патрульної поліції Національної поліції України від 28.02.2018 № 164 о/с позивачу за сукупністю було присвоєно звання «сержант поліції».

ОСОБА_1 оскаржено до суду наказ Департаменту патрульної поліції Національної поліції України від 30 листопада 2017 року №519 о/с.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 15.05.2018 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, третя особа - Первинна професійна спілка "Правозахисники країни" про визнання незаконним та скасування наказу та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено; визнано незаконним та скасовано наказ №519 о/с від 30 листопада 2017 року Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про призначення ОСОБА_1 на посаду поліцейського роти №2 батальйону №3 Управління патрульної поліції у місті Харкові Департаменту патрульної поліції Національної поліції України та звільнення з посади інспектора роти №2 батальйону №3 Управління патрульної поліції у місті Харкові Департаменту патрульної поліції Національної поліції України; зобов'язано Департамент патрульної поліції Національної поліції України поновити ОСОБА_1 на посаді інспектора роти №2 батальйону №3 Управління патрульної поліції у Харківській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України; постанову звернуто до негайного виконання в частині поновлення на посаді.

На виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.06.2018 по справі №820/1349/18 наказом Департаменту патрульної поліції Національної поліції України від 08.06.2018 № 549 о/с рядового поліції ОСОБА_1 поновлено на посаді інспектора роти № 2 батальйону № 3 Управління патрульної поліції у місті Харкові Департаменту патрульної поліції з 01 грудня 2017 року.

Під час судового розгляду справи позивачем вказано, що він має вищу юридичну освіту за освітньо-кваліфікаційним рівнем «спеціаліст», курси первинної професійної підготовки закінчив успішно в середині липня 2017 року та обіймає посаду, яка відповідала і наразі відповідає посаді середнього складу поліції - «інспектор» згідно наказу ННУ № 142 від 04.12.2016, а саме розділу 5, а отже Національною поліцією України було допущено протиправну бездіяльність під час розгляду подання стосовно призначення йому спеціального звання «лейтенант поліції» та повернення матеріалів на доопрацювання, з огляду на обставини дотримання усіх вимог. При цьому, позивачем вказано, що доводи відповідачів стосовно неможливості призначення спеціального звання «лейтенант поліції» з огляду на пониження у посаді не можуть бути прийняті судом як належні оскільки його хоча і було понижено в посаді, однак в судовому порядку було визнано незаконним та скасовано наказ №519 о/с від 30 листопада 2017 року Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про призначення ОСОБА_1 на посаду поліцейського роти №2 батальйону №3 Управління патрульної поліції у місті Харкові Департаменту патрульної поліції Національної поліції України та звільнення з посади інспектора роти №2 батальйону №3 Управління патрульної поліції у місті Харкові Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, а також зобов'язано Департамент патрульної поліції Національної поліції України поновити ОСОБА_1 на посаді інспектора роти №2 батальйону №3 Управління патрульної поліції у Харківській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, однак відповідачами в супереч вказаній обставині було також допущено протиправну бездіяльність, оскільки Департаментом патрульної поліції не було складено та направлено відповідного подання стосовно призначення позивачу спеціального звання «лейтенант поліції» для його розгляду Національною поліцією України.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того , що під час судового розгляду справи обставини допущення Національною поліцією України та Департаментом патрульної поліції України протиправної бездіяльності щодо не присвоєння позивачу спеціального звання підтверджені, чим порушено права позивача.

Відповідно до ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Постанова суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову не оскаржується.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог , виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України "Про Національну поліцію".

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про Національну поліцію». Національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про Національну поліцію», поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Частинами 1 та 2 статті 13, а також частиною 1 статті 15 Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що систему поліції складають: центральний орган управління поліцією та територіальні органи поліції; до складу апарату центрального органу управління поліції входять організаційно поєднані структурні підрозділи, що забезпечують діяльність керівника поліції, а також виконання покладених на поліцію завдань.

Відповідно до п. 1 Положення про Національну поліцію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.2015 № 877, Національна поліція є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ і який реалізує державну політику у сферах забезпечення охорони прав і свобод людини, інтересів суспільства і держави, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

Пунктом 7 Положення про Національну поліцію, передбачено, що Національна поліція здійснює свої повноваження через центральний орган управління та утворені в установленому порядку територіальні (у тому числі міжрегіональні) органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, містах, районах у містах.

Положеннями ст.81 Закону України «Про Національну поліцію» передбачено , що військовослужбовцям та громадянам, які мають військові або спеціальні звання, класні чини, під час прийняття на службу в поліції присвоюються первинні спеціальні звання поліції, відповідні наявним у них військовим або спеціальним званням, класним чинам, у порядку, визначеному Міністерством внутрішніх справ України. Громадянам, які були звільненні зі служби в поліції, під час повторного прийняття на службу присвоюється спеціальне звання поліції, які вони мали на момент звільнення.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 81 Закону України «Про Національну поліцію» первинні спеціальні звання середнього складу поліції присвоює керівник поліції в порядку, визначеному Міністерством внутрішніх справ України.

Частиною 6 ст. 81 Закону України «Про Національну поліцію» громадянам, які мають вищу освіту за освітньо-кваліфікаційним рівнем не нижче бакалавра, після прийняття на службу в поліції та призначення на посади, які заміщуються особами середнього і вищого складу поліції, присвоюється первинне спеціальне звання лейтенанта поліції.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 12 березня 2016 року № 177, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 04 квітня 2016 року за № 498/28628, затверджено Порядок присвоєння спеціальних звань поліції та позбавлення спеціальних звань (далі - Порядок №177).

Пунктом 2 розділу І Порядку №177 встановлено, що первинні спеціальні звання середнього складу поліції присвоюються особам, уперше прийнятим на службу в поліцію, які не мають військових звань офіцерського складу запасу або спеціальних звань середнього складу інших органів державної влади з призначенням на посаду, після закінчення курсів первинної професійної підготовки (спеціалізації) та оголошуються наказом по особовому складу.

Відповідно до п. 5 розділу І Порядку №177 первинні спеціальні звання особам, зазначеним у пунктах 2, 3 цього розділу, присвоює Голова Національної поліції України.

Пунктом 14 розділу І Порядку №177 передбачено, що подання про присвоєння чергових спеціальних звань поліції особам, які проходять службу на посадах молодшого та середнього складу поліції, готуються відповідними кадровими підрозділами органів та підрозділів поліції для підготовки наказу по особовому складу.

Як передбачено підпунктом 1 пункту 1 та пунктом 4 розділу II Порядку №177 для присвоєння первинних спеціальних звань середнього складу поліції, у порядку зарахування на службу в поліції до Департаменту кадрового забезпечення Національної поліції України надсилається подання про присвоєння спеціального звання поліції у якому у разі присвоєння первинного спеціального звання молодшого та середнього складу поліції зазначається інформація про зняття з військового обліку або надання відстрочки на період проходження служби в поліції, закінчення курсів первинної професійної підготовки (спеціалізації) та результати висновку військово-лікарської комісії. До документів про присвоєння первинного спеціального звання середнього складу поліції додаються завірені працівником кадрового підрозділу відповідного органу чи підрозділу поліції копії диплома про закінчення вищого навчального закладу, додатка до нього, військового квитка та сертифіката про закінчення курсів первинної професійної підготовки (спеціалізації).

Відповідно до пункту 5 розділу II Порядку №177 матеріали для присвоєння спеціальних звань середнього складу поліції особам, у яких установлений строк вислуги в спеціальному званні закінчується на перше число наступного місяця, надсилаються до Департаменту кадрового забезпечення Національної поліції України до 05 числа поточного місяця.

Таким чином, приписи Закону та Порядку зобов'язують органи поліції здійснювати присвоєння первинного спеціального звання середнього складу поліції, одразу після закінчення відповідними особами курсів первинної

професійної підготовки при наявності у них вищої освіти не нижче бакалавра та при призначенні їх на посади, які заміщуються особами середнього та вищого складу поліції.

Отже, момент призначення відповідної особи на посаду, яка заміщується особами середнього та вищого складу поліції, і є початком процедури присвоєння такій особі первинного спеціального

звання лейтенант поліції.

Вказана процедура має здійснюватися з дотриманням загальних принципів, в т. ч. добросовісно, розсудливо і своєчасно, тобто, протягом розумного строку.

Матеріали справи свідчать , що 24.07.2017 року Управлінням патрульної поліції у м. Харкові Департаменту патрульної поліції за вих. №6458/41/14/01-2017 було направлено подання про присвоєння позивачу первинного спеціального звання «лейтенант поліції» до Департаменту патрульної поліції.

Відповідно до супровідного листа Департаменту патрульної поліції Національної поліції від 04.08.2017 року за вих. № 3856/41/4/01-2017 матеріали про присвоєння спеціальних звань поліції працівникам Департаменту патрульної поліції, в тому числі і щодо позивача, були направлені до Департаменту кадрового забезпечення НПУ.

23.08.2017 року за вих. № 5170/12/1/3/03-2017 Департаментом кадрового забезпечення НПУ матеріали на присвоєння первинного звання «лейтенант поліції» ОСОБА_1 повернуті Департаменту патрульної поліції Національної поліції України без виконання відповідно до листа Національної поліції України від 03.08.2017 №8411/01/12-2017, відповідно до якого рішення щодо присвоєння первинних спеціальних звань поліцейським, вказаним у п. 2 цього листа приймається відповідно до вимог Порядку присвоєння спеціальних звань поліції. В той же час у п. 2 вказаного листа зазначено у разі виявлення бажання поліцейськими органів та підрозділі Національної поліції (середнього та вищого складу поліції), які раніше проходили службу в поліції та були звільнені зі служби в поліції за різними підставами, але не проходили атестування, або які були звільнені зі служби в поліції через службову невідповідність та в подальшому були поновлені в судовому порядку чи прийняті на службу до поліції в установленому законом порядку, а також поліцейськими, колишніми працівниками міліції, які службу в поліції не проходили та були прийняті на службу до поліції в установленому законом порядку, продовжити подальше проходження служби на інших посадах у відділеннях та відділах поліції чи апаратів ГУНП або міжрегіональних територіальних органів Національної поліції, забезпечити відповідно до вимог розділу ІX Положення про організацію післядипломної освіти працівників Національної поліції України, затвердженого наказом МВС від 24.12.2015 № 1625, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 16 січня 2016 року за № 76/28206, їх направлення для проходження стажування на відповідних посадах у підрозділах ГУНП в Донецькій або Луганській областях.

Тобто, відповідно до вказаного листа обов'язкове проходження стажування на відповідних посадах у підрозділах ГУНП в Донецькій або Луганській областях можливе лише за одночасної наявності двох умов : по - перше наявності у поліцейського бажання щодо проходження такого стажування ; по - друге подальшого проходження служби поліцейським на іншій посаді ніж та, яку він займав до стажування.

Як встановлено судом фактичною підставою для повернення матеріалів про призначення первинного спеціального звання «лейтенант поліції» позивачу було повернуто без виконання у зв'язку з тим, що ОСОБА_1 необхідно пройти стажування на відповідних посадах в ГУНП Донецької або Луганської областей.

При цьому, щодо ОСОБА_1 жодних службових переміщень не здійснювалось і він займає ту ж саму посаду, на яку його було призначено після закінчення курсів первинної підготовки - інспектор патрульної поліції, а отже, є абсолютно безпідставними доводи апелянта щодо необхідності проходження ОСОБА_1 стажування в ГУНП Донецької або Луганської областей як умови присвоєння йому спеціального звання лейтенант поліції.

Як повідомлено суду першої інстанції позивачем та жодними належними і допустимими доказами не спростовано під час судового розгляду справи відповідачами, а також апеляційна скарга не містить доводів стосовно того , що позивачем було успішно завершено стажування, що і послугувало підставою для направлення Управлінням патрульної поліції м. Харкова Департаменту патрульної поліції подання щодо присвоєння йому первинного спеціального звання «лейтенант поліції».

Також, відповідно до пункту 8 частини 10 статті 62 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський може бути переміщений по службі залежно від результатів виконання покладених на нього обов'язків та своїх професійних, особистих якостей.

Положеннями ч.1 ст.75 Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що післядипломна освіта поліцейських здійснюється на загальних засадах, визначених Законом України «Про вищу освіту», з урахуванням особливостей, визначених цим Законом і складається з спеціалізації, перепідготовки, підвищення кваліфікації та стажування.

Бездіяльність суб'єкта владних повноважень - це пасивна поведінка суб'єкта владних повноважень, яка може мати вплив на реалізацію прав, свобод, інтересів фізичної чи юридичної особи.

Приписи ст. 81 Закону «Про Національну поліцію» та п. 2 Порядку присвоєння спеціальних звань поліції та позбавлення спеціальних звань зобов'язують органи поліції здійснювати присвоєння первинного спеціального звання середнього складу поліції, одразу після закінчення відповідними особами курсів первинної професійної підготовки при наявності у них вищої освіти не нижче бакалавра та при призначенні їх на посади, які заміщуються особами середнього та вищого складу поліції.

Що стосується тривалості процедури присвоєння первинного спеціального звання, то вона нічим не відрізняється від тривалості процедури присвоєння інших спеціальних звань працівникам поліції і повинна здійснюватися добросовісно, розсудливо і своєчасно, тобто в розумні строки, що передбачено ч. 2 ст. 2 КАС України, однак, питання щодо присвоєння ОСОБА_1 звання лейтенант поліції розглядається більше року, а саме з 24.07.2017 коли Управлінням патрульної поліції в м. Харкові було направлено до Департаменту патрульної поліції відповідні документи.

Відповідно до положень ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вище вказану норму діючого законодавства саме на відповідачів в даному випадку покладено обов'язок щодо доказування правомірності своїх дій та бездіяльності, однак , останніми під час судового розгляду справи як у суді першої так і суді апеляційної інстанції таких доказів не надано, а отже, не доведено правомірності своїх дій та бездіяльності.

Враховуючи вище встановлені обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції , що Національною поліцією України в даному випадку порушено права позивача в частини не здійснення належного розгляду матеріалів подання, яке надійшло стосовно ОСОБА_1 для призначення йому первинного спеціального звання «лейтенант поліції», що свідчить про допущення бездіяльності щодо не присвоєння ОСОБА_1 спеціального звання "лейтенант поліції".

Також , Департаментом патрульної поліції Національної поліції України після повернення матеріалів подання стосовно призначення позивачу первинного спеціального звання «лейтенант поліції» без виконання не вчинено дій направлених на усунення недоліків подання та повторного направлення матеріалів стосовно позивача з метою дотримання його прав на своєчасне присвоєння спеціального звання.

Вказані обставини дають підстави вважати, що Департаментом патрульної поліції допущено протиправну бездіяльність в частині не присвоєння ОСОБА_1 спеціального звання "лейтенант поліції".

На підставі наведеного , суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог позивача про визнання протиправною бездіяльності Національної поліції України та Департаменту патрульної поліції Національної поліції України щодо не присвоєння ОСОБА_1 спеціального звання "лейтенант поліції".

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»).

У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «ОСОБА_2 проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 15 листопада 1996 року у справі «Chahal проти Об'єднаного королівства» (заява № 22414/93) зазначив, що ст. 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, її суть зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органу розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист (параграф 145).

Засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (параграф 75 рішення Європейського суду з прав людини від 05 квітня 2005 у справі «Афанасьєв проти України»).

Враховуючи встановлені під час судового розгляду справи обставини допущення Національною поліцією України та Департаментом патрульної поліції України протиправної бездіяльності щодо не присвоєння позивачу спеціального звання, чим порушено права позивача та з метою повного та належного захисту прав позивача, відповідно до частини другої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд першої інстанції правомірно зобов'язав Національну поліцію України та Департаменту патрульної поліції Національної поліції України розглянути питання щодо присвоєння ОСОБА_1 спеціального звання "лейтенант поліції".

Доводи апеляційної скарги є безпідставними , не впливають на правомірність висновків суду, оскільки в апеляційній скарзі зазначено лише те, що постанова суду першої інстанції є незаконною, підлягає скасуванню у зв'язку із ненаданням судом належної правової оцінки обставинам справи та невірним застосуванням норм матеріального та процесуального права, зміст апеляційної скарги , який повністю дублює заперечення на позов, подані до суду першої інстанції , містить виключно суб'єктивне бачення апелянта обставин справи, які розглянуто судом першої інстанції та надано належну правову оцінку, апелянтом у скарзі абсолютно не зазначено в чому ж конкретно виявилося ненадання судом першої інстанції належної правової оцінки обставинам справи, тобто які з них випали з поля зору суду, а які було досліджено невірно, а також не зазначено того, які ж висновки, натомість, повинні були б бути зроблені судом та не обґрунтовано в чому полягає невірність застосування судом норм матеріального права, які саме норми та яким чином було порушено чи неправильно застосовано та яких процесуальних норм адміністративного судочинства не було дотримано судом під час розгляду даної адміністративної справи, а також не зазначено які з поданих доказів суд дослідив неправильно або неповно, а відповідно і підстави для скасування постанови суду першої інстанції відсутні.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. 243, 250, 310, 315, 316, 321,323,325,328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Національної поліції України залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29.08.2018 по справі № 820/4017/18 залишити без змін

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

.

Головуючий суддя (підпис)З.Г. ПодобайлоСудді(підпис) (підпис) А.О. Бегунц А.М. Григоров Повний текст постанови складено 03.12.2018.