Постанова № 78276476, 26.11.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2018 р. м. ХарківСправа № 1840/2664/18Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів:

головуючого судді: Русанової В.Б.

суддів: Присяжнюк О.В. , Бершова Г.Є.

за участю секретаря судового засідання - Патової Д. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Сумської митниці ДФС на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 03.08.2018 року, (суддя О.М. Кунець, повний текст складено 10.08.2018 року) по справі № 1840/2664/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тексім Груп"

до Сумської митниці ДФС

про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Тексім Груп" (далі - позивач) звернулося до суду з позовом, в якому просило:

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Сумської митниці ДФС №0000690019 від 26.02.2018р.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 03.08.2018 р. позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Сумської митниці ДФС №0000690019 від 26.02.2018, яким до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тексім Груп" застосовано штраф у сумі 1020 грн.

Сумська митниця ДФС (далі - відповідач), не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати рішення суду та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на порушення судом першої інстанції норма матеріального та процесуального права, а саме не врахування ч. 1ст. 260, ч. 1 ст. 261 Митного кодексу України, помилкове застосування ст. 472 Митного кодексу України, ч. 1, ч. 4 ст. 90 КАС України.

Сторони в судове засідання не з'явилися, про день та час розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідно до ч. 4 ст. 229, ч. 1 ст. 308 КАС України справа розглядається в межах доводів та вимог апеляційної скарги, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено апеляційним судом, що Сумською митницею ДФС проведено перевірку дотримання ТОВ "Тексім Груп" митного законодавства щодо подання митних декларацій у визначені законодавством строки, за наслідками якої 07.02.2018 р. складено Акт про неподання митної декларації у визначені законодавством строки № 18, яким встановлено порушення ТОВ "Тексім Груп" ч. 1 ст. 261 Митного кодексу України, оскільки не подана митна декларація в термін до 26.11.2017 р. за попереднім документом - ІМ 40 ТН № UА805180/2017/016387 від 12.10.2017р.

На підставі Акту № 18 податковим повідомленням-рішенням Сумської митниці ДФС №0000690019 від 26.02.2018р. до позивача застосовано штраф у сумі 1020 грн.

Позивач, вважаючи неправомірним рішення відповідача, у зв'язку з чим звернувся до суду за захистом своїх прав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не порушено строків подання митної декларації, а відповідачем не доведено, що позивачем порушені ці строки.

Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із п. 120.1 ст. 120 Податкового кодексу України, неподання (крім випадків, якщо податкова декларація не подається відповідно до пункту 49.2 статті 49 цього Кодексу) або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати і сплачувати податки та збори, податкових декларацій (розрахунків), а також іншої звітності, обов'язок подання якої до контролюючих органів передбачено цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання. Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке порушення, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Митні декларації прирівнюються до податкових декларацій для цілей нарахування та/або сплати податкових зобов'язань (абз. 2 п. 46.1 ст. 46 Податкового кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 257 Митного кодексу України, декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Згідно із ч. 1 ст. 260 Митного кодексу України, якщо декларант або уповноважена ним особа не володіє точними відомостями про характеристики товарів, необхідні для заповнення митної декларації у звичайному порядку, вона може подати органу доходів і зборів тимчасову митну декларацію на такі товари за умови, що вона містить дані, достатні для поміщення їх у заявлений митний режим, та під зобов'язання подання додаткової декларації у строк не більше 45 днів з дати оформлення тимчасової митної декларації.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 Митного кодексу України у разі подання відповідно до ст. 260 цього Кодексу тимчасової періодичної митної декларації декларант або уповноважена ним особа повинні протягом строків, визначених відповідно до цього Кодексу, подати органу доходів і зборів додаткову декларацію, яка містить точні відомості про товари, задекларовані за попередньою, тимчасовою або періодичною митною декларацією, що подавалися б у разі декларування цих товарів за митною декларацією, заповненою у звичайному порядку.

Судовим розглядом встановлено, що позивачем подано тимчасову митну декларацію (попередній документ) ІМ 40 ТН № UА805180/2017/016387 від 12.10.2017 р. (а. с. 7), яка зареєстрована та прийнята Сумською митницею ДФС, із зазначенням строку подання додаткової декларації до 26.11.2017 р.

27.11.2017 р., позивачем до вищезазначеної тимчасової митної декларації подано додаткову декларацію ІМ 40 ДТ UА805180/2017/019426 (а.с.15), яка зареєстрована та прийнята Сумською митницею ДФС.

Згідно письмових пояснень позивача від 03.08.2018р. , дата 26.11.17 р. співпадає з вихідним днем, а тому додаткова декларація була подана позивачем 27.11.2017р. (а.с. 47).

Із врахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про скасування податкового повідомлення-рішення №0000690019 від 26.02.2018р., оскільки додаткова декларація ІМ 40 ДТ UА805180/2017/019426 подана позивачем 27.11.2017 р., тобто із дотримання строку, встановленого ч. 1 ст. 260 Митного кодексу України.

Доводи апелянта, що рішення суду першої інстанції про задоволення позову "Тексім Груп" помилкове, так як правильним строком подання позивачем додаткової декларації є 01.03.2018 р., а не 27.11.2017 р., оскільки додаткова декларація від 01.03.2018 р. містить уточнений опис товарів, які задекларовані за тимчасовою митною декларацією позивача, а в додатковій декларації від 27.11.2017 р. не було таких відомостей, у зв'язку з чим вона не відповідає вимогам ч. 1 ст. 261 Митного кодексу України, суд апеляційної інстанції вважає безпідставними з наступних підстав.

Відповідно до ч. ч. 5, 6 ст. 264 Митного кодексу України, з метою визначення правильності заповнення поданої митної декларації та відповідності доданих до неї документів установленим вимогам орган доходів і зборів здійснює перевірку митної декларації.

Митна декларація приймається для митного оформлення, якщо вона подана за встановленою формою, підписана особою, яка її подала, і перевіркою цієї декларації встановлено, що вона містить всі необхідні відомості і до неї додано всі документи, визначені цим Кодексом. Факт прийняття митної декларації засвідчується посадовою особою органу доходів і зборів, яка її прийняла, шляхом проставлення на ній відбитка відповідного митного забезпечення та інших відміток (номера декларації, дати та часу її прийняття тощо), у тому числі з використанням інформаційних технологій.

Відповідно до п. 3 ч. 11 ст. 264 Митного кодексу України орган доходів і зборів відмовляє у прийнятті митної декларації, в тому числі, якщо митну декларацію подано з порушенням інших вимог, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч. 12 ст. 264 Митного кодексу України у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою органу доходів і зборів заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Згідно із ч. 8 ст. 264 Митного кодексу України, з моменту прийняття органом доходів і зборів митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення, а декларант або уповноважена ним особа несе відповідальність за подання недостовірних відомостей, наведених у цій декларації.

Відповідальність за недекларування товарів, що переміщуються через митний кордон України, тобто не заявлення за встановленою формою точних та достовірних відомостей (наявність, найменування або назва, кількість тощо) про товари, які підлягають обов'язковому декларуванню у разі переміщення через митний кордон України, передбачена у ст. 472 Митного кодексу України.

Аналіз вищезазначених норм вказує, що у разі подання митної декларації з порушенням вимог, встановлених Митним кодексом України, орган доходів і зборів відмовляє у прийнятті митної декларації шляхом заповнення картки відмови у прийнятті митної декларації, а у разі не заявлення за встановленою формою точних та достовірних відомостей про товари винна особа несе відповідальність за ст. 472 Митного кодексу України.

Із врахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції вважає, що відсутність картки відмови у прийнятті додаткової декларації ІМ 40 ДТ UА805180/2017/019426 поданої позивачем 27.11.2017 р. та відсутність інших заходів реагування спростовує доводи апелянта, що ця декларація подана з порушенням вимог Митного кодексу України, тобто, додаткова декларації ІМ 40 ДТ UА805180/2017/019426 від 27.11.2017 р. подана своєчасно.

Щодо інших доводів, колегія суддів зазначає, що згідно з п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Однак, відповідно до п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовані наведеними вище обставинами та нормативно - правовим обґрунтуванням, у зв'язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст.ст. 310, 315, 316. 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Сумської митниці ДФС залишити без задоволення.

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 03.08.2018 по справі № 1840/2664/18 залишити без змін

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та не підлягає оскарженню, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя В.Б. РусановаСудді О.В. Присяжнюк Г.Є. Бершов Повний текст постанови складено 03.12.2018 року