Рішення № 78275595, 22.10.2018, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/33939/17

Провадження № 2/761/2102/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2018 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Піхур О.В.

за участю :

секретаря судового засідання - Орел П.Ю.,

позивача - ОСОБА_1,

розглянувши у судовому засіданні в приміщенні Шевченківського районного суду м. Києва в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк», ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» про захист прав споживача шляхом зобов'язання вчинити певні дії, визнання зобов'язань виконаними, відшкодування моральної шкоди, -

в с т а н о в и в :

У вересні 2017 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» (далі - відповідач 1), ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» (далі - відповідач 2) про захист прав споживача шляхом зобов'язання вчинити певні дії, визнання зобов'язань виконаними, відшкодування моральної шкоди.

Позовні вимоги, обґрунтовані тим, що 14.05.2008 року між позивачем та ЗАТ «Альфа-Банк» було укладено кредитний договір №490069092 від 14.05.2008 року, згідно якого банк надав позивачу кредит в розмірі 17648,22 доларів США, строком до 14.05.2015 року на придбання транспортного засобу. 26.02.2015 року між ПАТ «Альфа Банк, який є правонаступником ЗАТ «Альфа-Банк», та ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду до кредитного договору №490069092 від 14.05.2008 року. Відповідно до п. 5 додаткової угоди до кредитного договору №490069092 від 14.05.2008 року сторони дійшли згоди, що за умови належного виконання позичальником умов п. 3 угоди банк має право припинити зобов'язання позичальника за договором шляхом звільнення (прощення боргу), після виконання позичальником належним чином п.3 цієї додаткової угоди позичальник звертається до кредитора для отримання документів, які підтверджують припинення зобов'язань позичальника за кредитним договором, зокрема повідомлення (довідку) про прощення боргу. На виконання умов кредитного договору, позивач повернув суму кредиту у повному обсязі, що підтверджується квитанціями. Позивач неодноразово звертався до банку із заявами про видачу довідки щодо відсутності заборгованості, на які надавалися відповіді, що загальний залишок заборгованості (в повному обсязі) включений в списки анулювання (прощення заборгованості), про дату анулювання (прощення заборгованості) буде повідомлено додатково та запрошено в банк для отримання відповідної довідки, що підтверджується листом банку № 77552- 23.1-6/6 від 04.10.2016 року. Листом №41505- 23.1- б/б від 09.06.2017 року банком було повідомлено позивача, що заведені ним факти потребують більш детальної перевірки та детального вивчення для прийняття обґрунтованого рішення. Банк ухиляється від виконання умов додаткової угоди, не надає позивачу документи, які підтверджують припинення зобов'язань позичальника за кредитним договором, зокрема повідомлення (довідки) про прощення боргу, довідки про відсутність заборгованості.

Тому, позивач просив суд зобов'язати відповідача 1 видати позивачу довідку про прощення боргу та відсутність заборгованості, припинення зобов'язань за кредитним договором №490069092 від 14.05.2008 року, визнати зобов'язання позивача перед відповідачем 1 за додатковою угодою від 26.02.2015 року та кредитним договором №490069092 від 14.05.2008 року виконаними в повному обсязі, стягнути з відповідача 1 кошти в розмірі 25000,00 грн. завданої моральної шкоди.

Ухвалою судді від 26.09.2017 року було відкрито провадження у справі.

Ухвалою суду від 29.03.2018 року справу було призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін на 27.06.2018 року.

Ухвалою від 27.06.2018 року залучено ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» (01112, м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8, код ЄДРПОУ 38750239) у якості співідповідача до участі у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» про захист прав споживача шляхом зобов'язання вчинити певні дії, визнання зобов'язань виконаними, відшкодування моральної шкоди, відкладено судове засідання на 22.10.2018 року о 13:00 год.

У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

У судове засідання відповідачі не з'явилися, про дату та час судового засідання були повідомлені належним чином, заяви про розгляд справи за їх відсутності до суду не надходило, відзиви не подавали.

Суд, заслухавши пояснення позивача, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню виходячи з наступних підстав.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1 ст. 638 ЦК України).

У судовому засіданні було встановлено, що 14.05.2008 року між позивачем та ЗАТ «Альфа-Банк» було укладено кредитний договір №490069092 від 14.05.2008 року, згідно якого банк надав позивачу кредит в розмірі 17648,22 доларів США, строком до 14.05.2015 року на придбання транспортного засобу (а.с. 3-7).

26.02.2015 року між ПАТ «Альфа Банк, який є правонаступником ЗАТ «Альфа-Банк», та ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду до кредитного договору №490069092 від 14.05.2008 року (а.с. 8).

Відповідно до п. 5 додаткової угоди до кредитного договору №490069092 від 14.05.2008 року сторони дійшли згоди, що за умови належного виконання позичальником умов п. 3 угоди банк має право припинити зобов'язання позичальника за договором шляхом звільнення (прощення боргу), після виконання позичальником належним чином п.3 цієї додаткової угоди позичальник звертається до кредитора для отримання документів, які підтверджують припинення зобов'язань позичальника за кредитним договором, зокрема повідомлення (довідку) про прощення боргу.

На виконання умов кредитного договору, позивач повернув суму кредиту у повному обсязі, що підтверджується квитанціями (а.с. 9-18).

31.05.2016 року позивач звернувся до банку із заявою про видачу довідки щодо відсутності заборгованості, на яку було надано відповідь, що загальний залишок заборгованості (в повному обсязі) включений в списки анулювання (прощення заборгованості), про дату анулювання (прощення заборгованості) буде повідомлено додатково та запрошено в банк для отримання відповідної довідки, що підтверджується листом банку № 50948- 23.1-6/6 від 15.04.2016 року (а.с. 19-20).

Листом №41505- 23.1- б/б від 09.06.2017 року банком було повідомлено позивача, що наведені позивачем факти потребують більш детальної перевірки та детального вивчення для прийняття обґрунтованого рішення (а.с. 24).

13.10.2016 року позивач звернувся до Національного банку України зі скаргою про невиконання банком зобов'язань, листом №20-000У/88417 від 26.10.2016 року було надано відповідь, що до компетенції НБУ на належить вирішення спорів, які виникають при реалізації договірних відносин банків з клієнтами, рекомендовано звернутися до суду (а.с. 26).

29 червня 2017 року між ПАТ «Альфа Банк» та ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» було укладено договір факторингу № 2017-1АБ/ДГ, за яким ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження ПАТ «Альфа Банк» за плату, а ПАТ «Альфа Банк» відступає ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» належне йому право вимоги до Боржників за договорами, перелік яких міститься в Додатку № 1-1 до Договору. Сторони погодили, що до ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» переходять всі права, які належать ПАТ «Альфа Банк» за основними договорами, на умовах передбачених Основними договорами, за виключенням права нарахування відсотків, комісій, неустойки, що передбачені умовами основних договорів (а.с. 53-60).

Позивач зазначає, що банк ухиляється від виконання умов додаткової угоди, не надає позивачу документи, які підтверджують припинення зобов'язань позичальника за кредитним договором, зокрема повідомлення (довідки) про прощення боргу, довідки про відсутність заборгованості, чим порушує його права.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов,визначенихзмістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Отже, проаналізувавши поняття виконання зобов'язання (ст. 599 ЦК України), те що за договором позики позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів(ст. 1046 ЦК України), суд приходить до висновку, що зобов 'язання за Кредитним договором позивач виконав належним чином в установлений строк відповідно до вимог Додаткової угоди до Кредитного договору, однак банк зі своєї сторони ігнорує встановлення припинення правовідошення за Кредитним договором, внаслідок чого зобов'язання сторін за "договором споживчого кредитування" не припинилися.

Відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком. Банк зобов'язаний докладати максимальних зусиль для уникнення конфлікту інтересів клієнтів банку.

За обставин, що склалися банк не докладає жодних зусиль на встановлення припинення правовідношення за даним кредитним договором.

Статтею 627 ЦК України визначено свободу договору, а саме: відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, розумності та справедливості.

За положеннями ст.509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, перерахованих в ст.11 ЦК України і повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до закону, договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться.

За приписами ст.ст.525,526,530 ЦК України зобов'язання мають виконуватись належним чином та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

За нормою ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зокрема, ці підстави зазначені у нормах ЦК України, відповідно до яких зобов'язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином (ст.599); за домовленістю сторін (ст.604); внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов'язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора (ст. 605). За змістом ч.1 ст.598 ЦК України зобов'язання може припинятися, зокрема з підстав, встановлених договором.

Відповідно до ч.1 ст.545 ЦК України прийнявши виконання зобов'язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст. 605 ЦК України зобов'язання припиняється внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов'язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора.

Частиною 2 ст. 16 ЦК України встановлено способи захисту цивільних прав та інтересів судом: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. Разом з тим перелік способів захисту цивільних прав чи інтересів не є вичерпним. Відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК України, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Обраний позивачем спосіб захисту порушених прав приймається судом до уваги, оскільки відповідно до ст.2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

За нормою статті 5 ЦПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Способи захисту цивільного права та інтересів зазначені в ст.16 ЦК України.

Згідно із п.1 ч. 2 ст.16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права, що рівною мірою означає як наявність права, так і його відсутність або й відсутність обов'язків.

Право боржника за кредитним договором підлягає судовому захисту за позовом про визнання кредитних зобов'язань припиненими відповідно до п.7 ч. 2 ст. 16 ЦК України.

Отже, враховуючи вищевикладене, беручи до уваги, що на виконання умов кредитного договору, позивач повернув суму кредиту у повному обсязі, що підтверджується наданими квитанціями, проте відповідачем 1, в порушення п. 5 додаткової угоди, не надано документів які підтверджують припинення зобов'язань позичальника за кредитним договором, зокрема повідомлення (довідку) про прощення боргу, суд вважає, що права позивача було порушено, а тому позовні вимоги в частині зобов'язання ПАТ «Альфа-Банк» видати ОСОБА_1 довідку про прощення боргу та відсутність заборгованості, припинення зобов'язань за кредитним договором №490069092 від 14.05.2008 року, визнання зобов'язання ОСОБА_1 перед Публічним акціонерним товариством «Альфа-Банк» за додатковою угодою від 26.02.2015 року та кредитним договором №490069092 від 14.05.2008 року виконаними в повному обсязі, підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно зі статтею 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Зі змісту пункту 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» вбачається, що відповідно до статті 440 Цивільного кодексу України і статі 17 Закону України «Про захист прав споживачів» шкода, заподіяна здоров'ю або майну громадянина внаслідок наявності недоліків товару або результатів виконання робіт, підлягає відшкодуванню особою, якою вона заподіяна (продавцем, виготівником чи виконавцем), незалежно від того, чи знаходився потерпілий з цією особою у договірних відносинах.

Згідно з пунктом 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.04.1996 № 5 «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів» при вирішенні вимог споживачів про відшкодування на підставі статті 24 Закону моральної шкоди суди повинні виходити з роз'яснень, які Пленум Верховного Суду України надав у постанові від 31.03.1995 № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди». Зокрема, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру, яких споживач зазнав унаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, що настали через незаконні винні дії продавця, виготівника, виконавця або через їх бездіяльність. Розмір відшкодування моральної школи встановлюється судом і визначення його не ставиться в залежність від наявності матеріальної шкоди, вартості товару (робіт, послуг) , суми неустойки, а має ґрунтуватися на характері й обсязі моральних і фізичних страждань, заподіяних споживачеві у кожному конкретному випадку.

Тому, що стосується позовних вимог про стягнення з відповідача 1 моральної шкоди, то дані позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки по зазначеним спірним правовідносинам відшкодування моральної шкоди не передбачено законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. (ст. 81 ЦПК України).

Отже, в силу вимог ст.ст. 2, 4, 12, 76-81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести належними та допустимими доказами ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Даючи юридичну оцінку наданим по справі доказам, враховуючи те, що на виконання умов кредитного договору, позивач повернув суму кредиту у повному обсязі, що підтверджується наданими квитанціями, проте відповідачем 1, в порушення п. 5 додаткової угоди, не надано документів які підтверджують припинення зобов'язань позичальника за кредитним договором, зокрема повідомлення (довідку) про прощення боргу, суд вважає, що права позивача було порушено, а тому позовні вимоги в частині зобов'язання ПАТ «Альфа-Банк» видати ОСОБА_1 довідку про прощення боргу та відсутність заборгованості, припинення зобов'язань за кредитним договором №490069092 від 14.05.2008 року, визнання зобов'язання ОСОБА_1 перед Публічним акціонерним товариством «Альфа-Банк» за додатковою угодою від 26.02.2015 року та кредитним договором №490069092 від 14.05.2008 року виконаними в повному обсязі, підлягають задоволенню, проте, позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди не підлягають задоволенню, оскільки по зазначеним спірним правовідносинам відшкодування моральної шкоди не передбачено законом, тому суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» в дохід держави судовий збір в розмірі 1280,00 грн.

Керуючись ст. ст. 3-5, 7-13, 17, 43, 49, 76-81, 110, 141, 258, 262, 264, 265, 268, 280, 352-353 ЦПК України, ст.ст. 16, 509, 526, 545, 599, 605, 610, 626, 627, 628, 638, 1167 ЦК України, суд,

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) до Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» (м. Київ, вул.. Десятинна, 4/6, код ЄДРПОУ 23494714), ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» (01112, м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8, код ЄДРПОУ 38750239) про захист прав споживача шляхом зобов'язання вчинити певні дії, визнання зобов'язань виконаними, відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.

Зобов'язати Публічне акціонерне товариство «Альфа-Банк» видати ОСОБА_1 довідку про прощення боргу та відсутність заборгованості, припинення зобов'язань за кредитним договором №490069092 від 14.05.2008 року.

Визнати зобов'язання ОСОБА_1 перед Публічним акціонерним товариством «Альфа-Банк» за додатковою угодою від 26.02.2015 року та кредитним договором №490069092 від 14.05.2008 року виконаними в повному обсязі.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» в дохід держави судовий збір в розмірі 1280,00 грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Відповідно до п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України (в редакції від 03.10.2017 року) : до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи: апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу, а саме, відповідно до ч.1 ст. 296 ЦПК України : апеляційна скарга подається апеляційному суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Дата складення повного судового рішення 01.11.2018 року.

Суддя