Рішення № 78271734, 22.11.2018, Зміївський районний суд Харківської області

621/532/17

2/621/55/18

РІШЕННЯ

іменем України

22 листопада 2018 року м. Зміїв

Зміївський районний суд Харківської області

головуючий - суддя Овдієнко В. В.

секретарі судового засідання - Лацько А. С., Іванова О. В.

позивач (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1

представник позивача (відповідача за зустрічним позовом) - ОСОБА_2

відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_3

представник відповідача (позивача за зустрічним позовом) - ОСОБА_4

третя особа - Служба у справах дітей Харківської районної державної адміністрації

представник третьої особи - ОСОБА_5

третя особа - Служба у справах дітей Зміївської районної державної адміністрації

представник третьої особи - ОСОБА_6

розглянувши у порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду справу:

- за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визначення місця проживання малолітньої дитини, треті особи: Служба у справах дітей Харківської районної державної адміністрації Харківської області, Служба у справах дітей Зміївської районної державної адміністрації Харківської області;

- за зустрічною позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання малолітньої дитини, треті особи: Служба у справах дітей Харківської районної державної адміністрації Харківської області, Служба у справах дітей Зміївської районної державної адміністрації Харківської області,

в с т а н о в и в:

14.03.2017 ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_3 з вимогою про визначення місця проживання малолітнього сина ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, разом з нею.

На обґрунтування позовних вимог зазначено, що з 29.07.2011 вона перебувала в зареєстрованому шлюбі з відповідачем, мають спільного сина ОСОБА_7, який після розірвання стосунків з відповідачем проживав разом з нею до грудня 2015 року, а потім залишився жити разом з батьком.

До теперішнього часу вони не дійшли згоди щодо місця проживання сина, оскільки вона не згодна з тим, щоб він проживав з відповідачем. Вважала, що інтересам дитини відповідає визначення його місця проживання разом з нею, а також його рідною сестрою ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2, та братом ОСОБА_9 Муратханом, ІНФОРМАЦІЯ_3.

У неї є можливість приділяти більше уваги своєму синові, піклуватись про нього, займатись його розвитком та навчанням, гуляти з ним та надати сімейний затишок, оскільки на даний час вона не працює і знаходиться в декретній відпустці по догляду за малолітнім сином - Муратханом.

Вона матеріально забезпечена, її чоловік ОСОБА_9 Октай займається бізнесом та має власний будинок, в заяві від 05.01.2017 гарантував забезпечення витрат, пов'язаних на весь час перебування за кордоном її дітей, включаючи транспортні витрати, проживання, харчування, медичне обслуговування та інші кишенькові витрати не менше 300 доларів США щомісячно на обох дітей. При цьому ОСОБА_9 Октай дав згоду на її з дітьми проживання у належному йому будинку в Туреччині.

Крім цього, за її місцем реєстрації в сел. Безлюдівці Харківського району Харківської області по вул. 1-го Травня, буд. 3 є всі передумови для створення для дитини місця, де б він міг належним чином виховуватися та розвиватися, умов, які несуть або можуть нести загрозу життю та здоров'ю дитини (дітей) не виявлено.

Відповідно до Висновку методиста Навчально-методичного центру психології служби відділу освіти Харківської районної державної адміністрації ОСОБА_10, за результатами дослідження психоемоційного стану ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_4, від 02 лютого 2017 року, дитина потребує спрямованого педагогічного впливу дорослих для розвитку дрібної моторики руки, сенсорного розвитку. Найбільший емоційний зв'язок у дитини встановлений зі старшою сестрою ОСОБА_8 та матір'ю.

На її думку, відповідач не має достатнього досвіду у вихованні їхнього спільного сина ОСОБА_11, весь час зайнятий на роботі, лікуванням дитини не займається повною мірою, не приділяє належної уваги його навчанню та розвитку в суспільстві, залишає його на інших сторонніх осіб або возить із собою на роботу в автобусах, де дитина почуває себе погано. Відповідач не має нової родини ти родичів, які б могли йому робити підказки у вихованні їхнього спільного сина та надавати йому жіночу ласку та увагу.

З самого дитинства вона піклується про їхнього сина, купує йому належний за віком одяг, іграшки та розвиваючи ігри. ОСОБА_7 виявляє бажання жити з нею та своєю сестрою ОСОБА_8, любить та бавиться з братом Муратханом, вважає себе членом її нової великої сім'ї, чекає на неї та рідних, без бажання повертається до батька ОСОБА_3, який в будь-який час та без її згоди на це забирає дитину, з'ясовує їхні стосунки при синові, кричить на неї та на нього, погрожує викликати поліцію.

Також вказала, що згідно виписки з амбулаторної картки ОСОБА_7 амбулаторії загальної практики сімейної медицини м. Зміїв (лікар ОСОБА_12 Г.), за період 2015-2016 р.р. дитина постійно, майже кожного місяця, хворіла на фарингіт, трахеїт, бронхіт та був направлений на обстеження до пульмонолога та алерголога в зв'язку з рецидивом бронхіту. Все це підтверджує той факт, що відповідач належним чином не лікує сина та не приділяє йому належної уваги. ОСОБА_7 потребує профілактичних заходів для лікування органів дихання, яке вона може надати йому в повній мірі. Вона може лікувати його за кордоном на курортах та в санаторіях, близько моря, дихаючи морським повітрям, що сприятиме зміцненню його здоров'я.

Таким чином, проживання сина разом з нею відповідає його інтересам. Вона має можливість забезпечити йому належні умови проживання, повною мірою займатись його вихованням. Разом з тим, вона не чинитиме жодних перешкод у спілкуванні відповідача із сином, і готова, зі свого боку, усіма силами сприяти тому, щоб дитина через розірвання її з відповідачем шлюбних стосунків не була позбавлена піклування матері.

Спиртними напоями вона не зловживає, не палить, за місцем проживання характеризується позитивно, добре відноситься до сина та інших своїх дітей.

Вважала, що перебування сина у відповідача негативно впливає на його виховання та загрожує здоров'ю дитини. Вона хоче дати дитині освіту і добробут. Син також хоче жити з нею. За таких умов сину буде краще з нею.

12.05.2017 провадження у справі відкрито та призначено судовий розгляд на 14.06.2017.

14.06.2017 учасники справи на судове засідання не з'явилися. Представник позивача ОСОБА_13 надіслала до суду клопотання про відкладення судового розгляду через перебування її у відпустці, а позивача ОСОБА_1 – в Туреччині (т. 1 а. с. 51). У свою чергу, відповідач ОСОБА_3 також подав клопотання про відкладення судового розгляду, оскільки не отримав поштою документів по справі. Судовий розгляд відкладено до 26.07.2017.

26.07.2017 ОСОБА_3 подав до суду зустрічну позовну заяву до ОСОБА_1 про визначення місця проживання малолітньої дитини разом з ним в м. Змієві Харківської області по в'їзду Садовому, буд. 3а.

На обґрунтування зустрічних позовних вимог ОСОБА_3 зазначено, що після розірвання шлюбу з ОСОБА_1 їх син ОСОБА_7 залишився проживати з матір'ю, а він брав участь у матеріальному забезпеченні та вихованні дитини, забирав сина за своїм місцем мешкання на кожні вихідні.

З грудня 2015 року ОСОБА_1 перестала турбуватись про сина, займатись його вихованням, виїхала до ОСОБА_14 ОСОБА_15, де 14.12.2015 народила сина ОСОБА_9 Муратхана від громадянина ОСОБА_14 ОСОБА_15 ОСОБА_9 Октая, з яким 08 січня 2016 року уклала шлюб.

ОСОБА_1 має посвідку на проживання в ОСОБА_14 ОСОБА_15, з грудня 2015 року постійно проживає разом із чоловіком та двома малолітніми дітьми ОСОБА_8 та Єрбен Муратханом в м. Анталія Турецької Республіки.

Син ОСОБА_11 постійно проживає з ним в будинку №3а по в'їзду Садовому в м. Змієві Харківської області.

Зустрічі дитини з матір'ю носять нерегулярний, епізодичний характер, за весь цей час ОСОБА_1 декілька разів приблизно на тиждень приїздила до України, але при цьому переважно займалась своїм новонародженим сином, а не приділяла увагу ОСОБА_7, догляд за яким доручала малолітній сестрі ОСОБА_7 - ОСОБА_8.

На теперішній час він є єдиною людиною, яка здійснює догляд за сином, піклується про нього, забезпечує всім необхідним - продуктами харчування, одягом, створенням умов для проходження дошкільного навчання, виконанням призначених лікарем обстежень та лікування в разі захворювань. Він старається, щоб син ні в чому не мав потреби, виконує сумлінно свій батьківський обов’язок по його утриманню та вихованню, самостійно займається розвитком дитини, відвідує з ним заняття з малювання, танців, з підготовки дитини до навчання у шкільному закладі, приділяє увагу фізичному вихованню сина.

Як прихожанин Свято-Троїцького храму м. Зміїв, щонеділі вони з сином відвідують богослужіння, син регулярно відвідує недільну школу та із задоволенням бере активну участь у святкових заходах, які відбуваються у храмі.

Він не заперечує проти спілкування сина з матір’ю, але категорично заперечує проти визначення місця його проживання з матір'ю, яка проживає та надалі планує проживати у ОСОБА_14 ОСОБА_15, де змушений буде проживати і син ОСОБА_11, оскільки це не відповідає його інтересам.

Вважав, що їхньому сину в ОСОБА_14 ОСОБА_15 не буде забезпечено належних умов проживання, адже житлом в Туреччині його мати ОСОБА_1 не забезпечена, на праві власності жодного об'єкту нерухомості їй не належить. Будинок №36, який розташований в Туреччині м. Анталія район Дошемєалти Бегонвіль, в якому вона проживає разом із двома дітьми ОСОБА_8 та Муратханом, належить на праві власності її чоловіку ОСОБА_9 Октаю. Той факт, що останній дає згоду, посвідчену нотаріально, на проживання в ньому їхнього сина ОСОБА_11, не є правовою гарантією забезпечення сина у іноземній країні належними умовами для проживання, адже заява чоловіка відповідача, який є громадянином іншої держави, посвідчена на території України, не має ніякої юридичної сили на території ОСОБА_14 ОСОБА_15 та не підлягає примусовому виконанню у разі зміни відносин між матір’ю дитини та її новим чоловіком. Належні умови проживання у іншій країні його сина не повинні залежати від волі чоловіка відповідача, що в будь-який момент може не погодитись або заборонити проживання дитини у своєму будинку, внаслідок чого ОСОБА_7 опиниться без житла в іноземній країні.

Крім того, представниками служби у справах дітей Харківської районної державної адміністрації, які вивчали умови проживання дитини та обох батьків, обстеження житлово-побутових умов проживання за місцем проживання матері в м. Анталія Турецької Республіки не проводилось, жодних належних та допустимих доказів, на підтвердження існування в іншій країні таких умов для проживання ОСОБА_7 в зазначеному будинку, матір'ю дитини не надано.

Акт про обстеження умов проживання матері дитини у будинку №3 по вул. 1-го Травня в сел. Безлюдівці Харківського району Харківської області, в якому зазначено, що для дитини створені всі необхідні умови для проживання, складений службою у справах дітей Харківської районної державної адміністрації від 19.09.2016, не може бути прийнятий до уваги, оскільки місце проживання дитини планується не в зазначеному будинку, а в іншій країні. Умови проживання в будинку чоловіка матері дитини службою не обстежувались.

В нього є підстави вважати, що мати не в змозі буде в Туреччині належно утримувати їхнього сина. Адже ОСОБА_1 не надано суду доказів про наявність у її чоловіка постійного джерела доходів, його розміру, відомості щодо того, чи здійснюються з його доходу відрахування на утримання інших дітей або непрацездатних членів сім’ї, і того, що його дохід є більшими, ніж законодавчо встановлений прожитковий мінімум у ОСОБА_14 ОСОБА_15, і що розмір цих доходів дозволить забезпечити ОСОБА_7 рівень життя не нижчий, ніж законодавчо встановлений прожитковий мінімум для дітей в нашій державі.

Сама по собі письмова заява ОСОБА_9 Октая, посвідчена нотаріально в Україні, про гарантування забезпечення витрат, пов'язаних на весь час перебування за кордоном дружини та її дітей, не має на території Туреччини ніякої юридичної сили і не свідчить про те, що ОСОБА_1 здатна забезпечити законодавчо встановлений в Україні прожитковий мінімум для ОСОБА_7, оскільки розпорядником цих доходів є її чоловік, який не зобов'язаний згідно з приписами законодавства утримувати дитину ОСОБА_1 на території Туреччини, а сама вона не працює, власного доходу не має.

Крім того, вважав, що мати дитини не надала жодних доказів щодо створення належних правових підстав для законного перебування їхнього сина в ОСОБА_14 ОСОБА_15 разом з нею.

З 2015 року і по теперішній час син проживає з ним, зростає в атмосфері любові та безпеки, дитина дуже прив'язана до нього, між ними існує дуже тісний емоційний зв'язок, і розірвання таких стосунків між ними, позбавлення дитини такого піклування внаслідок переїзду на постійне місце проживання до іншої країни негативно вплине на її психоемоційний та фізичний стан.

В ході консультації психолога стосовно виховання ОСОБА_7 було встановлено, що потреба дитини у покої, безпеці, спілкуванні задовольняється у стосунках з ним повною мірою. У свідомості дитини він є значущою фігурою, близькою людиною також є сестра ОСОБА_8. До матері та брата ставлення ОСОБА_7 негативне, конфліктне. Зважаючи на виявлену систему прихильності, дошкільний вік дитини, її підготовку до вступу у школу, піклування про її емоційний стан, зміна зараз місця проживання, тим більше культурного середовища не є бажаною для дитини.

Крім того, в разі визначення місця проживання дитини разом із матір'ю, яка планує проживати в Туреччині, його фактично буде позбавлено можливості брати участь у вихованні та можливості особистого спілкування з дитиною.

Він має належні умови для проживання та виховання сина. Мешкає у будинку, який належить йому на праві приватної власності, складається з п'яти кімнат, газо-, електрифікованому, з центральним водопостачанням та водовідведенням, автономним газовим опаленням. В будинку наявна необхідна побутова техніка. Для виховання та розвитку ОСОБА_7 створені всі умови: у нього є окрема кімната, обладнана належним чином, в якій відведені місця для відпочинку, навчання, ігор. Дитина забезпечена необхідною кількістю особистих речей, дитячими книжками, іграшками, меблями.

Він працює у ФО-П ОСОБА_16 на посаді продавця непродовольчих товарів, де має стабільний заробіток, отримує проценти по депозитних рахунках у банку, що є достатнім для забезпечення належного рівня проживання сина. За місцем роботи характеризується з позитивної сторони, як грамотний, відповідальний спеціаліст, людина, яка користується повагою у колективі.

Він є фізично та психічно здоровою людиною, алкогольної або наркотичної залежності не має, до кримінальної відповідальності не притягувався.

Незважаючи на те, що у нього неповна родина, він не одружений, можливість належно доглядати за сином, гідно його виховувати він має, адже на період знаходження його на роботі ОСОБА_7 перебуває у дитячому садочку, в разі захворювань дитини його звільняють з роботи на підставі лікарняного листка по догляду за хворою дитиною.

Згідно висновку органу опіки та піклування від 13.06.2017, з урахуванням ставлення батьків до виконання своїх обов'язків, особистої прихильності дитини до кожного з батьків, стану здоров'я, житлово-побутових умов проживання, виняткових обставин для зміни місця проживання ОСОБА_7 не виявлено та рекомендовано визначити його місце проживання з батьком.

З огляду на те, що ОСОБА_7 є сенсом його життя, яке він присвячує тільки йому, він дуже любить свого сина, і ця любов взаємна, він приділяє багато часу його вихованню, як духовному, так і фізичному розвитку, спілкуванню з ним, забезпечує належні умови проживання, є матеріально забезпеченою людиною, характеризується як високоморальна, відповідальна та турботлива людина, вважав що встановлення місця проживання ОСОБА_7 з ним буде відповідати його інтересам.

26.07.2017 зустрічний позов прийнято до спільного розгляду з первісним позовом, надано час представнику позивача (відповідача за зустрічним позовом) ОСОБА_1 - ОСОБА_13 для ознайомлення із зустрічною позовною заявою та відкладено судовий розгляд справи до 05.10.2017.

05.10.2017 та 21.11.2017 за клопотанням представника позивача (відповідача за зустрічним позовом) ОСОБА_1 - ОСОБА_13 відкладався розгляд справи (т. 1 а. с. 124, 130).

Пунктом 9 розділу ХІІІ Перехідні положення Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року №2147-ІІІ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (чинній з 15.12.2017 року) передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

23.01.2018 від позивача за первісним позовом ОСОБА_1 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з її перебуванням в Туреччині. Представник позивача ОСОБА_13 також направила до суду клопотання про відкладення розгляду справи з підстав відсутності в Україні позивача (т. 1 а. с. 139-142).

24.01.2018 судом прийнято рішення про перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження та про проведення підготовчого засідання. У зв'язку з нез'явленням позивача за первісним позовом та її представника, які подали клопотання про відкладення розгляду справи, підготовче засідання відкладено до 22.02.2018.

16.02.2018 представник відповідача (позивача за зустрічним позовом) ОСОБА_4 подала клопотання про відкладення підготовчого засідання у зв'язку з її відрядженням (т. 1 а. с. 151-153).

22.02.2018 відповідач (позивач за зустрічним позовом) ОСОБА_3 подав клопотання про відкладення підготовчого засідання через неможливість явки його представника адвоката ОСОБА_4 (т. 1 а. с. 154).

У зв'язку з нез'явленням відповідача (позивача за зустрічним позовом) ОСОБА_3 та його представника адвоката ОСОБА_4, які подали клопотання про відкладення підготовчого засідання, відкладено підготовче засідання до 27.04.2018.

23.04.2018 представник позивача (відповідача за зустрічним позовом) ОСОБА_13 надіслала до суду клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з її перебуванням у відпустці (т. 1 а. с. 162).

25.04.2018 представник відповідача (позивача за зустрічним позовом) ОСОБА_4 подала заяву, в якій просила вирішити клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи за її відсутністю (т. 1 а. с. 163).

27.04.2018 у зв'язку з нез'явленням учасників процесу відкладено підготовче засідання до 05.06.2018.

05.06.2018 за клопотанням представника позивача (відповідача за зустрічним позовом) адвоката ОСОБА_2, яка вступила у справу та під час підготовчого засідання заявила клопотання про його відкладення, відкладено підготовче засідання до 13.07.2018.

04.07.2018 від представника позивача (відповідача за зустрічним позовом) адвоката ОСОБА_2 надійшов відзив за зустрічний позов з вимогою відмовити у його задоволенні. Вважала, що вимоги ОСОБА_3 відповідають виключно його власним інтересам, а не інтересам дитини. Доводи зустрічного позову про ймовірність неповернення матір'ю дитини в Україну є лише припущеннями. Разом з тим зазначила, що ОСОБА_1 влаштовує своє життя у сел. Безлюдівці, де вона зареєстрована разом з сином, де створено належні умови для навчання, дозвілля, відпочинку (т. 2 а. а. 26-31).

13.07.2018 представник позивача (відповідача за зустрічним позовом) ОСОБА_2 подала клопотання: про визнання недопустимим та не враховувати як доказ висновок Харківської районної державної адміністрації щодо визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_7 від 14.03.2017; про визнання недостовірним та не враховувати як доказ висновок Зміївської районної державної адміністрації як органу опіки та піклування про визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_7 від 15.01.2018 (т. 2 а. с. 56-58).

13.07.2018 проведено підготовче засідання, вирішено питання про всі процесуальні дії, що необхідно вчинити до закриття підготовчого провадження та початку судового розгляду справи по суті, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 29.08.2018.

28.08.2018 відповідач (позивач за зустрічним позовом) ОСОБА_3 подав заяву про відкладення судового розгляду через його присутність разом з дитиною на пробному дні в Зміївському ліцеї №1 (т. 2 а. с. 106).

29.08.2018 в судовому засіданні задоволено клопотання відповідача (позивача за зустрічним позовом) ОСОБА_3 та відкладено судовий розгляд до 03.10.2018.

01.10.2018 представник відповідача (позивача за зустрічним позовом) ОСОБА_4 подала клопотання про приєднання до матеріалів справи письмових доказів, які отримані після 02.09.2018 та не могли бути поданими раніше (т. 2 а. с. 122).

02.10.2018 представник третьої особи – служби у справах дітей Харківської районної державної адміністрації ОСОБА_5 надіслала до суду клопотання про долучення до матеріалів справи додатку до висновку Харківської районної державної адміністрації пр визначення місця проживання дитини (т. 2 а. с. 158).

02.10.2018 представник відповідача (позивача за зустрічним позовом) адвокат ОСОБА_4 подала заяву про виклик свідків, мотивовану неможливістю за станом здоров'я прибути свідка, клопотання про виклик якого було вирішено у підготовчому засіданні (т. 2 а. с. 167).

03.10.2018 до початку розгляду справи по суті вирішено клопотання про залучення до матеріалів справи письмових доказів та виклик свідків.

Під час судового розгляду позивач (відповідач за зустрічним позовом) ОСОБА_1 та її представник адвокат ОСОБА_2 підтримали свій позов з підстав, викладених у ньому, проти зустрічного позову заперечували мотивуючи його необґрунтованістю.

Відповідач (позивач за зустрічним позовом) ОСОБА_3 та його представник адвокат ОСОБА_4 не визнали позов ОСОБА_1 мотивуючи його необґрунтованістю та наполягали на задоволені зустрічної позовної заяви з підстав, викладених у ній.

Представник третьої особи - Служби у справах дітей Харківської районної державної адміністрації Харківської області ОСОБА_5 підтримала позов ОСОБА_1, заперечувала проти зустрічного позову ОСОБА_3 Вважала, що в інтересах дитини належить визначити місце її проживання разом з матір'ю.

Представник третьої особи - Служби у справах дітей Зміївської районної державної адміністрації Харківської області ОСОБА_6 заперечувала проти позову ОСОБА_1 та підтримала зустрічну позовну заяву ОСОБА_3 Вважала, що в інтересах дитини його належить залишити проживати з батьком.

Вислухавши пояснення учасників справи та їх представників, допитавши свідків, дослідивши письмові докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд дійшов наступного.

Частинами 1, 3 ст. 13 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до ст. ст. 76-81 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

На підставі досліджених під час судового розгляду доказів встановлено наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1 (позивач за первісним позовом) та ОСОБА_3 (позивач за зустрічним позовом) перебували в зареєстрованому шлюбі з 29.07.2011 по 31.07.2015, мають спільного сина ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується даними свідоцтва про народження, рішення Харківського районного суду Харківської області від 31.07.2015 по справі №635/3606/15-ц, копії яких залучені до матеріалів справи (т. 1 а. с. 8, 11, 99-102).

Після розірвання шлюбу та припинення спільного проживання між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 виник спір щодо того, з ким із них буде проживати їх син ОСОБА_11.

Зокрема, на виникнення такого спору та намагання його вирішити в позасудовому порядку вказують відомості протоколу бесіди з батьками з питань спору щодо місця проживання дитини від 27.01.2017, складеного працівником служби у справах дітей Харківської районної державної адміністрації (т. 1 а. с. 13).

Статтею 141 Сімейного кодексу України визначено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п’ятою статті 157 цього Кодексу.

Відповідно до положень статей 160, 161 Сімейного кодексу України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.

Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.

Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

Якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.

Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

Якщо орган опіки та піклування або суд визнав, що жоден із батьків не може створити дитині належних умов для виховання та розвитку, на вимогу баби, діда або інших родичів, залучених до участі у справі, дитина може бути передана комусь із них.

Якщо дитина не може бути передана жодній із цих осіб, суд на вимогу органу опіки та піклування може постановити рішення про відібрання дитини від особи, з якою вона проживає, і передання її для опікування органу опіки та піклування.

Суду надані наступні відомості щодо умов проживання малолітнього ОСОБА_7 у разі визначення його місця проживання разом з матір'ю.

Так, крім спільного з ОСОБА_3 сина ОСОБА_11, ОСОБА_1 має дітей: дочку ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_5, та сина ОСОБА_9 Муратхан, ІНФОРМАЦІЯ_6, що підтверджується даними свідоцтва про народження ОСОБА_15 1-ВЛ №089192 та посвідчення особистості громадянина ОСОБА_14 ОСОБА_15 R13 №063222 (т. 1 а. с. 9, 10).

Місце проживання ОСОБА_1 08.11.2003 зареєстроване за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_7. Разом з нею зареєстровані діти: син ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_4; дочка ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2. Крім того, за вказаною адресою проживають: її батько ОСОБА_17, ІНФОРМАЦІЯ_8, брат ОСОБА_18, ІНФОРМАЦІЯ_9, невістка ОСОБА_19, ІНФОРМАЦІЯ_10 (а. с. 7, 21-23, 25-28).

За місцем проживання в смт Безлюдівка на ОСОБА_1 характеризується з позитивної сторони, скарг та заяв на її неправомірні дії не надходило, будь-які компрометуючі матеріали відсутні (т. 1 а. с. 23, 24, т. 2 а. с. 32).

Згідно сертифіката про проходження профілактичного наркологічного огляду серії 12ЯЯФ №379759 від 14.09.2016 у ОСОБА_1 ознак наркологічних захворювань не виявлено (т. 1 а. с. 28). За відомостями медичної довідки про проходження обов'язкових попереднього та періодичного психіатричних оглядів серії 12ЯЯФ №408338 ОСОБА_1 психіатричних протипоказань не має (т. 2 а. с. 33).

Відомостями закордонного паспорта громадянки України ОСОБА_1 підтверджується, що вона дійсно з 2015 року неодноразово виїздила з України до ОСОБА_15 Туреччини (т. 2 а. с. 63-79).

Даними міжнародного свідоцтва про шлюб серія Р 01 №326803 від 08.01.2016 підтверджується, що ОСОБА_9 Октай та ОСОБА_1, яка має посвідку на проживання в ОСОБА_15 Туреччина, зареєстрували шлюб в ОСОБА_14 ОСОБА_15, прізвище подружжя після реєстрації шлюбу – ОСОБА_9 (т. 1 а. с. 29-34).

За даними виписки з Єдиного державного реєстру осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань ФО-П ОСОБА_1, РНОКПП: НОМЕР_1, взята на облік ДФС у Харківській області з 13.07.2018 (т. 2 а. с. 191-193) Даними реєстру платіжних документів з 01.08.2018 по 22.10.2018 ФО-П ОСОБА_1 в ОСОБА_20 підтверджується рух коштів у зв'язку зі здійсненням підприємницької діяльності (т. 2 а. с. 194, 195).

Щодо батька малолітнього ОСОБА_7 наявні наступні відомості.

ОСОБА_3 має зареєстроване місце проживання в ІНФОРМАЦІЯ_11, в'їзд Садовий, будинок 3а, цей будинок належить йому на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом (т. 1 а. с. 42, 81-84, 94), на обліку в психіатричному і наркологічному кабінетах не знаходиться (т. 1 а. с. 79), до кримінальної відповідальності не притягувався та в розшуку не перебуває (т. 1 а. с. 80), має постійне місце роботи у ФО-П ОСОБА_16, за період грудень 2016 - травень 2017 отримав дохід 17550,44 грн., характеризується позитивно (т. 1. а. с. 89, 90), сума нарахованих відсотків по депозитних рахунках в ПАТ КБ «Приватбанк» у 2016 році склала 10569,01 грн. (т. 1 а. с 88).

За даними акта обстеження матеріально-побутових умов від 06.03.2017, складеного секретарем Зміївської міської ради ОСОБА_21, та акта обстеження умов проживання від 27.04.2017, складеного працівниками служби у справах дітей Зміївської РДА ОСОБА_22 та Зміївського ЦСССДМ ОСОБА_23, ОСОБА_3 проживає у власному будинку по в'їзду Садовому, буд 3а, м. Змієва. З грудня 2015 з ним фактично проживає син ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_4. У будинку створено належні умови для проживання дитини (т. 1 а. с. 92, 93).

Таким чином, наявні підстави для висновку, що в обох батьків створені умови, необхідні для нормального розвитку дитини, відсутні передбачені статтею 161 Сімейного кодексу України обставини, за яких суд не може передати дитину для проживання з одним із батьків.

З пояснень учасників справи вбачається, що після розірвання їх шлюбу малолітній син ОСОБА_7 залишився проживати з матір'ю, але в подальшому переважно проживав у батька ОСОБА_3 за згодою матері ОСОБА_1, яка тимчасово перебувала в ОСОБА_14 ОСОБА_15, де створила нову сім'ю, народила третю дитину.

Згідно довідки Зміївського дошкільного навчального закладу №2 Зміївської міської ради від 13.02.2017 та 20.09.2018, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_4, відвідував заклад з 11.01.2016, відвідував заняття гуртка «Слухняний язичок». Вихованням дитини займався батько (т. 1 а. с. 91, т. 2 а. с. 152). Відомостями платіжних документів підтверджуються витрати ОСОБА_3 на оплату утримання сина в дошкільній установі (т. 2 а. с. 154-157).

З довідки КЗ «Зміївський центр дитячої та юнацької творчості Зміївської районної ради Харківської області» від 19.01.2018 вбачається, що ОСОБА_24, ІНФОРМАЦІЯ_4, відвідував з 01.09.2017 гуртки «Образотворче мистецтво», «Циркова студія» (т. 2 а. с. 22).

Разом з тим, слід врахувати, що за час проживання з батьком малолітній ОСОБА_7 не був позбавлений уваги та турботи з боку матері ОСОБА_1, яка надавала майнове утримання дитині, а також і неодноразово намагалася організувати для дитини відпочинок в Туреччині, на що не надав згоди батько дитини.

Зокрема ці обставини підтверджуються даними копії позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про надання дозволу на виготовлення дитині паспорта громадянина України для виїзду за кордон, про надання дозволу на виїзд за кордон з України громадянина, який не досяг 16-річного віку, без згоди та супроводу батька, поданої до суду 11.08.2015, яка залишена без розгляду ухвалою Зміївського районного суду від 23.11.2015 (т. 1 а. с. 103-106).

Після усунення обставин, що вимагали перебування ОСОБА_1 за межами України протягом тривалих проміжків часу, ОСОБА_3 не надав згоду на проживання дитини з матір'ю. Як видно зі змісту зустрічної позовної заяви та пояснень, наданих в суді, ОСОБА_3 не заперечує, що ОСОБА_1 є хорошою матір'ю, однак побоюється, що у разі визначення місця проживання дитини разом з нею, ОСОБА_1 разом з дитиною може виїхати на постійне проживання до Туреччини, з чим він категорично не згоден.

Плануючи подальше проживання дитини у нього, ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 05.06.2018 №14-1-23 придбав навчальну друковану продукцію на суму 1980 грн. (т. 2 а. с. 153).

Однак, за інформацією Зміївського ліцею №1 від 27.06.2018 та 13.09.2018, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_4, був зарахований на навчання до 1-Б класу (наказ про зарахування учнів від 01.06.2018 №48-у) та з 01.09.2018 приступив до навчання. Але 03.09.2018 ОСОБА_7 в ліцеї відсутній. Згідно з заявою матері ОСОБА_1 від 13.09.2018 він перебуває з нею на відпочинку (т. 2 а. с. 54, 123).

Водночас, за відомостями Безлюдівського юридичного ліцею від 20.09.2018, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_4, був зарахований до ліцею наказом від 03.08.2018 №72-у на підставі заяви матері дитини ОСОБА_1 До занять 03.09.2018 не приступив. Був відрахований наказом від 10.09.2018 року №92-у на підставі підтвердження факту навчання в іншому ЗЗСО (т. 2 а. с. 127-129, 131). А згідно довідки Харківського приватного навчально-виховного комплексу «Гімназія Очаг» Харківської області від 03.09.2018 ОСОБА_7 навчається у 1-А класі цього комплексу (т. 2 а. с. 130).

Таким чином, на час судового розгляду справи по суті малолітній ОСОБА_7 фактично проживає у матері ОСОБА_1, за заявою якої він навчається у Харківському приватному навчально-виховному комплексі «Гімназія Очаг».

Наведені вище обставини, встановлені на підставі пояснень учасників справи та письмових доказів, в цілому підтверджуються і показаннями свідків ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_12, ОСОБА_30, які були допитані за клопотанням сторін.

З висновку методиста Навчально-методичного центру психології служби відділу освіти Харківської районної державної адміністрації ОСОБА_10 від 02.02.2017 вбачається, що найбільший емоційний зв'язок у дитини встановлений зі старшою сестрою ОСОБА_8 та матір'ю, яких він вважає своєю сім'єю (т. 1 а. с. 12).

Наявність такого зв'язку не заперечувалася і батьком дитини ОСОБА_3, який пояснював це інтересом дитини до ігрових програм у мобільному телефоні, який подарувала мати, та з приводу яких ОСОБА_7 постійно спілкується з ОСОБА_8.

Разом з тим, з висновку психолога ОСОБА_31 від 03.06.2017 вбачається, що у дитини сформована надійна система прихильності до батька, який є тим дорослим, з яким вона пов'язує задоволення власних потреб у безпеці та комфорті. Зважаючи на таку систему прихильності, дошкільний вік дитини, її підготовку до вступу у школу, піклування про ї емоційний стан, зміна зараз її місця проживання, ОСОБА_25 більше культурного середовища не є бажаною (т. 1 а. с. 96-98).

Також, до справи залучено висновки Харківської та Зміївської районних державних адміністрацій щодо доцільності визначення місця проживання з одним із батьків.

Так, з висновку комісії з питань захисту прав дитини Харківської районної державної адміністрації від 14.03.2017 вбачається, що служба у справах дітей Харківської РДА вважає за доцільне та таке, що відповідає інтересам дитини, визначити місце проживання ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_4, разом з матір'ю (т. 2 а. с. 34, 35).

В подальшому, надано висновок Харківської районної державної адміністрації від 13.06.2017, за яким місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_7 доцільно визначити разом з батьком ОСОБА_3 (т. 1 а. с. 53-55, 60-62, т. 2 а. с. 37-40).

08.06.2018 ОСОБА_1 звернулася до служби у справах дітей Харківської РДА з повідомленням про істотні зміни у житті її сім'ї та проханням надати додаток до висновку органу опіки та піклування про визначення місця проживання дитини (т. 2 а. с. 137).

Згідно додатку до висновку Харківської районної державної адміністрації від 28.08.2018, інформація, надана ОСОБА_1, визнана такою, що має істотне значення при вирішенні судом спору про визначення місця проживання дитини, та визнано таким, що відповідає якнайкращим інтересам дитини, визначення місця проживання ОСОБА_7 з матір'ю ОСОБА_1 (т. 2 а. с. 158-165).

За висновком же Зміївської районної державної адміністрації як органу опіки та піклування від 15.01.2018, місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_7 доцільно визначити разом з батьком ОСОБА_3 (т. 2 а. с. 20, 21).

Під час дослідження судом зазначених висновків представниками третіх осіб надані пояснення, з яких вбачається, що жоден з них не був наданий за результатами розгляду спору між батьками за присутності їх обох. Кожного разу висновок робився на користь того з батьків, який брав участь у розгляді цього питання органом опіки та піклування.

Однак ці обставини не є підставою для визнання цих висновків недопустимими чи недостовірними доказами, оскільки порівняльне їх дослідження та наявна у них інформація в сукупності та взаємозв'язку дозволили отримати відомості щодо предмету доказування, які узгоджуються з іншими, зазначеними вище письмовими доказами, а також і поясненнями учасників справи щодо обставин спору.

Виходячи з рівності прав та обов'язків батька й матері щодо своїх дітей, суд при вирішенні такого спору та ухваленні рішення в першу чергу враховує інтереси неповнолітніх. При цьому суд враховує, хто з батьків виявляє більшу увагу до дітей і турботу про них, їх вік і прихильність до кожного з батьків, особисті якості батьків, можливість створення належних умов для виховання, маючи на увазі, що перевага в матеріально-побутовому стані одного з батьків сама по собі не є вирішальною умовою для передачі йому дітей.

Відповідно до частин 2, 8-10 статті 7 Сімейного кодексу України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист.

Кожна дитина, відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства», має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Згідно зі статями 18, 27 Конвенції Організації Об'єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ, чинної для України з 27 вересня 1991 року, держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання та розвиток дитини. Батьки несуть основну відповідальність за виховання та розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального та соціального розвитку дитини.

У всіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (частина перша статті 3 Конвенції).

Пунктом 1 статті 9 Конвенції передбачено, що держави-учасниці забезпечують, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону та процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо та необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

У § 54 рішення Європейського суду з прав людини від 07 грудня 2006 року № 31111/04 у справі «Хант проти України» зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага й, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

У рішенні ЄСПЛ від 11 липня 2017 року (заява № 2091/13) у справі «М. С. проти України» стверджується, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, в найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку в безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним. На сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі в міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що в усіх рішеннях стосовно дітей їх найкращі інтереси повинні мати першочергове значення.

На підставі зазначених вище, досліджених під час судового розгляду доказів, відповідно до положень національного законодавства, міжнародних правових актів та практики Європейського суду з прав людини, виходячи з найкращого забезпечення інтересів дитини, з метою збереження її зв'язку не лише з матір'ю, а й з сестрою та братом, суд дійшов висновку, що позивач (відповідач за зустрічним позовом) ОСОБА_1 може забезпечити за місцем свого проживання в Україні турботу про дитину (задоволення її моральних, фізичних та матеріальних потреб; виховання, догляд, годування, лікування, навчання тощо), тобто здійснення комплексу немайнових та майнових обов'язків щодо дитини.

А ті обставини, що під час її тимчасового перебування за межами України, у тому числі і через народження нею третьої дитини дитини, її син ОСОБА_11 проживав у свого батька, не свідчать про втрату між ними зв'язку та невиконання нею своїх батьківських обов'язків щодо дитини.

Таким чином, найбільше відповідатиме інтересам малолітньої дитини визначення місця його проживання з матір'ю, з якою він на даний час зареєстрований, а також і фактично проживає.

Водночас, судом взято до уваги, що за сімейними обставинами ОСОБА_1 може виїздити за межі України, але при цьому малолітній ОСОБА_7, виїзд якого має узгоджуватися з батьком або вирішуватися в судовому порядку, буде залишатися в Україні, з метою виключення можливості позбавлення дитини навіть на короткий час батьківської опіки, на період відсутності матері місцем проживання дитини належить визначити з батьком ОСОБА_3, щодо якого в матеріалах справи наявні належні та достовірні докази його турботи про дитину.

Копії медичних довідок щодо стану здоров'я ОСОБА_7 протягом 2015-2016 років (т. 1 а. с. 15, 16, т. 2 а. с. 41, 42), на які посилалися позивач та її представник, не є доказом неналежного догляду з боку батька ОСОБА_3, або незабезпечення ним лікування дитини, оскільки медичні довідки щодо стану здоров'я дитини та реєстрації у лікаря-педіатра (т. 1 а. с. 86-87, т. 2 а. с. 151), які надані відповідачем, містять відомості про належне виконання ним призначень та рекомендацій лікарів.

Заява ОСОБА_9 Октай щодо згоди на проживання ОСОБА_1 разом з дітьми у належному йому будинку в Туреччині та гарантування забезпечення витрат на їх перебування в Туреччині, відомості щодо наявності у нього нерухомого майна, а також довідка про навчання в Туреччині ОСОБА_8 (дочки позивачки ОСОБА_1 (т. 1 а. с. 14, 17-20), інформація про відрахування ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2, з Безлюдівського юридичного ліцею та про її навчання в КЗ «Мереф'янська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №3» (т. 1 а. с. 107-109, т. 2 а. с. 43) не містять інформацію щодо предмета доказування і відповідно до ст. 77 ЦПК України не беруться до розгляду.

Довідка, видана настоятелем Свято-Троїцького храму (т. 1 а. с. 95), не береться судом до уваги, оскільки відповідно до вимог статті 6 ЦПК України суд зобов'язаний здійснювати правосуддя на засадах рівності перед законом і судом, зокрема, незалежно від релігійних переконань.

За таких обставин, виключно в інтересах малолітньої дитини, зустрічні позовні заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_3 підлягають частковому задоволенню шляхом визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_12, разом з матір'ю ОСОБА_1 під час її перебування на території України, а у разі її виїзду межі України без сина, на час її відсутності на території України визначити місце проживання дитини разом з батьком ОСОБА_3

У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_3 належить відмовити.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 76-83, 89, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

в и р і ш и в:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визначення місця проживання малолітньої дитини та зустрічну позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання малолітньої дитини - задовольнити частково.

Визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_12, разом з матір'ю ОСОБА_1, яка має зареєстроване місце проживання за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_13, під час її перебування на території України.

У разі виїзду ОСОБА_1 за межі України без малолітнього сина ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_12, на час відсутності ОСОБА_1 на території України визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_12, разом з батьком ОСОБА_3, за його місцем проживання в ІНФОРМАЦІЯ_14, в'їзд Садовий, будинок 3а.

У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_3 - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не буде подано.

Учасники справи, а також особи, які не брали участь у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через Зміївський районний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1, зареєстроване місце проживання: 62400, Харківська область, Харківський район, сел. Безлюдівка, вул. 1 Травня, буд. 3, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1.

Відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_3, зареєстроване місце проживання: 63464, Харківська область, м. Зміїв, в'їзд Садовий, буд. 3, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2.

Третя особа - Служба у справах дітей Харківської районної державної адміністрації Харківської області, місцезнаходження: 62461, Харківіська область, Харківський район, м. Південне, вул. Гагаріна, буд. 82, код ЄДРПОУ: 26487956.

Третя особа - Служба у справах дітей Зміївської районної державної адміністрації Харківської області, місцезнаходження: 63404, Харківська область, м. Зміїв, вул. Гагаріна, буд. 2, код ЄДРПОУ: 26420455.

Повне рішення складено 03.12.2018.

Головуючий: В. В. Овдієнко