Рішення № 78271689, 20.11.2018, Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області

Справа 688/1535/18

№ 2/688/643/18

Рішення

Іменем України

20 листопада 2018 року м. Шепетівка

Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області в складі:

головуючого – судді Козачук С.В.,

з участю секретаря судового засідання – Березюк Н.А.,

представника позивача – ОСОБА_1,

відповідача – ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі судових засідань в місті Шепетівці в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

встановив:

Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по процентам за користування кредитними коштами згідно договору № 11358425000 у розмірі 115546 грн. 12 коп., нарахованим за період з 01.04.2016 року по 18.03.2018 року; пені за несвоєчасне погашення процентів за період з 14.05.2017 року по 14.05.2018 року в сумі 42408 грн. 47 коп., 3 % річних за період з 22.06.2016 року по 19.03.2018 року в розмірі 22102 грн. 90 коп., інфляційної різниці в сумі 108878 грн. 22 коп. та судові витрати.

В обгрунтування заявлених вимог посилається на те, що між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 укладено договір про надання споживчого кредиту №11358425000 від 11.06.2008 року, відповідно до умов якого позивач надав відповідачу кредит в іноземній валюті у розмірі 68000 дол. США зі сплатою 14,00% річних, а відповідач зобов'язався повернути наданий кредит у повному обсязі не пізніше 09.06.2028 року згідно з графіком погашення кредиту.

Додатковою угодою №3 від 11.10.2011 року до вищевказаного кредитного договору внесені зміни, якими змінено валюту кредитування на гривню, у зв'язку з чим позичальнику видано транш у розмірі 394788 грн. 11 коп. в межах ліміту кредитної лінії 787003 грн. 33 коп., який він зобов'язався повернути в терміни, встановлені графіком погашення кредиту, але не пізніше 09.06.2028 року.

Відповідач неналежно виконував взяті на себе зобов'язання за кредитним договором, а тому рішенням Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 09.06.2016 року з ОСОБА_2 було стягнуто заборгованість за кредитом в розмірі 422828 грн. 05 коп. Після набрання рішенням законної сили був виданий виконавчий лист, який направлений до відділу ДВС для примусового виконання. Постановою державного виконавця Шепетівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області від 27.03.2018 року виконавче провадження закрито у зв’язку зі сплатою боргу в повному обсязі. Таким чином, вищевказане рішення виконано відповідачем в повному обсязі лише 19.03.2018 року. Однак, станом на 11.05.2018 року за кредитним договором залишаються непогашеними: заборгованість по процентам за період з 01.04.2016 року по 18.03.2018 року в розмірі 115546,12 грн.; заборгованість по пені за несвоєчасне погашення процентів в розмірі 42408,47 грн. Також, посилаючись на ч.2 ст. 625 ЦК України позивач вважає, що відповідач повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення в сумі 108878 грн. 22 коп., а також три проценти річних від простроченої суми 422828,05 грн., що становить 22102,90 грн. за 636 днів прострочення з 22.06.2016 по 19.03.2018 року.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 позов підтримав в повному обсязі з підстав, викладених у ньому, просив його задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позов не визнав та суду пояснив, що повністю сплатив 19.03.2018 року заборгованість за зобов'язаннями згідно судового рішення, а тому просив врахувати практику Верховного Суду, згідно якої позивач не має права після цього нараховувати йому проценти та пеню. В даний час не має матеріальної можливості сплачувати кошти, оскільки має на утримання дитину, яка навчається. А тому, у задоволенні позову просив відмовити в повному обсязі.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку позов задовольнити частково з огляду на таке.

Як встановлено в суді та вбачається з матеріалів справи, 11 червня 2008 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 укладено договір про надання споживчого кредиту №11358425000, за умовами якого позичальнику надано кредит у розмірі 68 000 доларів США зі сплатою 14,00 % річних за користування кредитом та кінцевим терміном повернення кредитних коштів 09 червня 2028 року.

Згідно з вимогами Закону України «Про акціонерні товариства» №514-VІ від 17.09.2008 року були внесені зміни до статуту АКІБ «УкрСиббанк» та нове повне найменування банку стало Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк».

Додатковою угодою №3 від 11.10.2011 року до договору про надання споживчого кредиту №11358425000 внесені зміни, якими змінено валюту кредитування на гривню, у зв'язку з чим позичальнику видано транш у розмірі 394788 грн. 11 коп. в межах ліміту кредитної лінії 787003 грн. 33 коп. ОСОБА_2 зобов'язався повернути наданий транш в національній валюті в терміни, встановлені графіком погашення кредиту, але не пізніше 09.06.2028 року.

В 2016 році ПАТ «УкрСиббанк» звернулось до суду з позовом про дострокове стягнення заборгованості за вказаним кредитним договором з відповідача та рішенням Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 09 червня 2018 року з посиланням на п. 6.2 кредитного договору було стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованість за кредитним договором №11358425000 від 11.06.2008 року (в системі обліку банку договір №11441276000): за кредитом - 319737 грн. 19 коп., по процентах за користування кредитом - 74629 грн. 20 коп., по пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом - 8575 грн. 75 коп., по пені за несвоєчасне погашення заборгованості за процентами - 19885 грн. 91 коп., а всього 422828 грн. 05 коп. та 6342 грн. 42 коп. судових витрат. Вказане рішення набрало законної сили 21 червня 2016 року.

На виконання даного рішення судом було видано виконавчий лист, який пред'явлено позивачем до примусового виконання до Шепетівського міськрайонного відділу ДВС ГТУЮ у Хмельницькій області та на підставі якого відкрито виконавче провадження №51649452.

Згідно постанови старшого державного виконавця Шепетівського міськрайонного відділу ДВС ГТУЮ у Хмельницькій області ОСОБА_3 від 27.03.2018 року заборгованість за кредитним договором сплачена в повному обсязі згідно квитанції №31 від 19.03.2018 року, виконавче провадження №51649452 закінчено.

Для стягнення заборгованості, що виникла внаслідок невиконання ОСОБА_2 договору про надання споживчого кредиту №11358425000 від 11.06.2008 року (в системі обліку банку договір №11441276000) в розмірі 288935 грн. 71 коп. ПАТ «УкрСиббанк» звернулося до суду з указаним позовом.

Вирішуючи позов в межах заявлених вимог суд зважає на наступне.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

За ч.1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).

Відповідно до пунктів 3.1.3, 6.1.2., 6.2 кредитного договору, у випадку порушення Позичальником умов договору Банк має право вимагати дострокового повернення кредиту, сплати процентів за користування ним, а позичальник зобов'язаний виконати зазначені зобов'язання (п.3.4.3).

Банк використав право вимагати дострокового повернення усієї суми кредиту, що залишилася несплаченою, а також сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України, та пені за порушення умов договору, шляхом стягнення цих коштів у судовому порядку, тим самим на власний розсуд змінив умови основного зобов'язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом, із чим погодився й суд, який задовольнив позовні вимоги Банку, ухваливши рішення від 09 червня 2018 року.

Статтею 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

За змістом частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, наявність судового рішення про дострокове задоволення вимог кредитора щодо всієї суми заборгованості, не є підставою для нарахування процентів та пені за кредитним договором, який у цій частині змінений кредитором, що засвідчено в судовому рішенні, а тому положення абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України, за яким проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики, не підлягають застосуванню, оскільки між сторонами немає домовленості про порядок повернення позики поза межами строку дії договору.

Звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Рішення суду про стягнення заборгованості засвідчує такі зміни.

Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі пред'явлення до позичальника вимог згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Таким чином, в даному випадку Банк має право на отримання гарантій належного виконання зобов'язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, а не у вигляді стягнення процентів до повного погашення заборгованості за кредитом та пені.

Саме такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 14 лютого 2018 року у справі №564/2199/15-ц та у постанові від 04 липня 2018 року у справі №310/11534/13-ц.

За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості по процентах за користування кредитними коштами у розмірі 115546 грн. 12 коп., нарахованих за період з 01.04.2016 року по 18.03.2018 року, пені за несвоєчасне погашення процентів за період з 14.05.2017 року по 14.05.2018 року в сумі 42408 грн. 47 коп. не підлягає до задоволення.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Ст. 598 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зокрема, ст. 599 ЦК України передбачає, що зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов’язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

При цьому зазначена норма не обмежує права кредитора звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов’язання не виконується й після вирішення судом питання про стягнення основного боргу, оскільки чинне законодавство не пов'язує припинення зобов’язання з ухваленням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов’язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків.

За змістом ст. 1 Закону України від 03 липня 1991 року № 1282-ХІІ «Про індексацію грошових доходів населення», індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання.

Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державним комітетом статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто купівельної спроможності гривні.

З матеріалів справи вбачається, що зобов'язання виконувалось відповідачем у національній грошовій одиниці України, тобто гривні.

З огляду на викладене вище, позовні вимоги про стягнення 3 % річних за прострочення виконання грошових зобов'язань та інфляційних втрат згідно поданих позивачем розрахунків підлягають задоволенню, оскільки грунтуються на законі та підтверджені належними доказами.

Крім того, з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача згідно вимог ч. 1 ст. 141 ЦПК України, слід стягнути понесені та документально підтверджені судові витрати у виді судового збору в розмірі 1964 грн. 62 коп. пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

На підставі ст. 625 ЦК України, керуючись ст.ст. 12, 13, 76-82, 141, 259, 263-265, 273 ЦПК України суд, -

вирішив:

позов Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованого в ІНФОРМАЦІЯ_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» (04070, м.Київ, вул. Андріївська, 2/12, рахунок № 29090000000113 в АТ «УкрСиббанк», МФО 351005, код 09807750) інфляційні втрати за час прострочення виконання грошового зобов'язання в розмірі 108878 (сто вісім тисяч вісімсот сімдесят вісім ) гривень 22 копійки, три проценти річних від простроченої суми за період з 22 червня 2016 року по 19 березня 2018 року в розмірі 22102 (двадцять дві тисячі сто дві) гривні 90 копійок, а всього 130981 (сто тридцять тисяч дев'ятсот вісімдесят одна ) гривня 12 копійок.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованого в ІНФОРМАЦІЯ_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» (04070, м.Київ, вул. Андріївська, 2/12, рахунок № 29090000000113 в АТ «УкрСиббанк», МФО 351005, код 09807750) судовий збір в розмірі 1964 (одна тисяча дев'ятсот шістдесят чотири) гривні 62 копійки.

Апеляційна скарга на рішення суду подається учасниками справи протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Хмельницького апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 26 листопада 2018 року.

Суддя С.В. Козачук