Постанова № 7826998, 25.01.2010, Луганський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 січня 2010 року Справа № 2а-27026/09/1270

Категорія 2.33

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

Судді: Качуріної Л.С.

при секретарі: Лемба А.В.,

в присутності сторін: представника позивача Аветисян Р.М.

представника відповідача Лобачевський А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспромсоюз» до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Луганській області про скасування постанови, -

В С Т А Н О В И В:

23 жовтня 2009 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспромсоюз» до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Луганській області про скасування постанови.

У позовній заяві позивач просив суд визнати недійсною та скасувати постанову інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Луганській області № 1.2.4-9 про накладання штрафу за правопорушення у сфері містобудування від 11 червня 2009 р.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив наступне. Постановою відповідача про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудування від 11 червня 2009 року № 1.2.4-9 на позивача накладено штраф у сумі 63327,08 грн. за порушення вимог ст. 29 Закону України «Про планування і забудову територій», тобто за виконання будівельних робіт без дозволу відповідача. При цьому в оспорюваній постанові є посилання на акт перевірки від 22.05.2009 року і протокол про правопорушення у сфері містобудування від 29.05.2009 року № 1.2.4-6. Оскаржувану постанову позивач вважає незаконною з огляду на наступне. У розрахунку розміру штрафу, який є додатком до оспорюваної ухвали, розрахунок розміру штрафу приведений виходячи з 50% вартості капітального ремонту. Позивач припускає, що штраф на нього накладений за проведення капітального ремонту в розмірі 50% його вартості, тобто відповідач мав на увазі відповідальність, передбачену абз. 2 ст. 1 Закону України «Про відповідальність підприємств, їх обєднань, установ і організацій за правопорушення у сфері містобудування», згідно якої підприємства несуть відповідальність за проведення будівельних робіт без дозволу на їх виконання. Позивач уважає, що штраф на нього накладений незаконно, оскільки будівельних робіт він не виконував, до відповідальності він притягнутий за виконання капітального ремонту. Крім того, капітальний ремонт проводився з дозволу виконавчого комітету Перевальської міської ради № 247 від 09.12.2008 року, а зазначеним законом не передбачено, що такий дозвіл повинен бути наданий відповідачем. Всі роботи виконані у відповідності до закону.

Відповідно до п. 4 Положення про порядок накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудування підставою для розгляду справи про правопорушення у сфері містобудування є відповідний протокол. У постанові про накладення штрафу в якості такої підстави зазначено протокол про правопорушення № 1.2.4-6. Фактично протокол у відношенні позивача не складався. Крім того, позивач посилається, що відповідачем пропущено строк накладення адміністративного стягнення, передбачений ст. 38 КпАП України.

Позивач також посилається, що відповідно до абз. 4 п. 1 ч. 1 Постанови Кабінету Міністрів України № 502 від 21.05.2009 року «Про тимчасові обмеження щодо здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності на період до 31 грудня 2010 року» приймати рішення про застосування до субєктів господарювання фінансових і адміністративних санкцій лише у разі невиконання ними протягом 30 діб від дня одержання приписів про усунення виявлених порушень (крім порушень, що неможливо усунути). Не дивлячись на це, адміністративні санкції на позивача накладено без відповідно припису. До того ж, позивачу не розяснено належним чином його право на оскарження постанови про накладення штрафу.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував та пояснив, що позивачем пропущено строк звернення до суду з позовом. Відповідно до п. 12 Положення про порядок накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудування від 6 квітня 1995 року № 244 рішення про накладення штрафу може бути оскаржено до господарського суду. Про оскарження цього рішення підприємство повідомляє до настання терміну його виконання інспекцією. При цьому виконання постанови про накладення штрафу призупиняється до прийняття відповідного рішення або ухвали господарським судом. Ураховуючи, що ТОВ «Транспромсоюз» не повідомило інспекцію державного архітектурно-будівельного контролю у Луганській області про оскарження її рішення в строк, встановлений діючим законодавством, а саме до 26.06.2009 року, строки оскарження постанови сплинули. Інспекцією було проведено перевірку здійснення капітального ремонту будівлі у м. Перевальську по вул. Гагаріна, 10. У ході перевірки було встановлено, що без відповідного дозволу інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Луганській області на виконання будівельних робіт, на підставі договору від 10.11.2008 року № 200, укладеного між Перевальською обласною психоневрологічною лікарнею та ТОВ «Транспромсоюз» на виконання робіт з капітального ремонту, виконано електромонтажні роботи в Перевальській обласній психоневрологічній лікарні , у порушення вимог ст. 29 Закону України «Про планування і забудову території». Відповідно до Положення про порядок надання дозволу на виконання будівельних робіт дозвіл на виконання будівельних робіт з нового будівництва, реконструкції, реставрації та капітального ремонту будинків, споруд та інших обєктів, розширення і технічного переоснащення є документом, що посвідчує право забудовника (замовника) та генерального підрядника на виконання будівельних робіт, у відповідності до затвердженої проектної документації, підключення до інженерних мереж та споруд та надає право відповідним службам на видачу ордера на проведення земляних робіт. Дозвіл на виконання будівельних робіт надається інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю, які одночасно ведуть реєстр наданих дозволів. Виконання будівельних робіт без вищезазначеного дозволу забороняється. Посилання позивача відносно пропуску строку накладення адміністративного стягнення відповідач уважає необґрунтованим. Крім того, відповідач посилається, що Постанова Кабінету Міністрів України № 502 від 21.05.2009 року «Про тимчасові обмеження щодо здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності на період до 31 грудня 2010» діє з 21.05.2009 року, а перевірка була розпочата 18.05.2009 року, інспекція наклала адміністративні санкції на позивача в порядку та в межах закону. На підставі викладеного просить у задоволенні позову відмовити за необґрунтованістю.

Заслухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, дослідивши надані сторонами докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

У судовому засіданні встановлено, що позивач субєкт господарювання Товариство з обмеженою відповідальністю «Транспромсоюз» створено та зареєстровано у відповідності до чинного законодавства, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 34518051, адреса місцезнаходження: 07200, Київська обл., смт. Іванків, вул. Щорса, 32.

Судом установлено, що 10.11.2008 року між Перевальською обласною психоневрологічною лікарнею та ТОВ «Транспромсоюз» було укладено договір № 200 про виконання робіт з капітального ремонту у наркологічному відділенні в Перевальській обласній психоневрологічній лікарні.

Між сторонами договору було складено акт приймання виконаних підрядних робіт за грудень 2008 року.

Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю в Луганській області було проведено планову перевірку щодо здійснення капітального ремонту будівлі, розташованої за адресою: м. Перевальськ, вул. Гагарина, 10, щодо дотримання та виконання законодавства у сфері містобудування, за результатами якої було складено акт перевірки п від 22.05.2009 року. Проведеною перевіркою було встановлено, що у м. Перевальську, вул. Гагаріна, 10, без дозволу на виконання будівельних робіт інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Луганській області, Перевальською обласною психоневрологічною лікарнею спільно з ТОВ «Транспромсоюз» здійснено роботи з капітального ремонту приміщень лікарні, інженерних мереж, чим порушено ст. 29 Закону України «Про планування і забудову територій».

29.05.2009 року відповідачем було складено протокол про правопорушення у сфері містобудування № 1.2.4-9 та припис, яким відповідач пропонував не проводити в подальшому роботи з капітального ремонту будівлі Перевальської обласної психоневрологічної лікарні, розташованої у м. Перевальську, вул. Гагаріна, 10, без дозволу інспекції державного архітектурно-будівельного контролю.

Постановою Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Луганській області про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудування від 11 червня 2009 року № 1.2.4-9 на позивача накладено штраф у сумі 63327,08 грн. за порушення вимог ст. 29 Закону України «Про планування і забудову територій».

Позивач не погоджується з діями Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Луганській області, у звязку з чим просив визнати недійсною та скасувати постанову відповідача № 1.2.4-9 про накладання штрафу за правопорушення у сфері містобудування від 11 червня 2009 року.

Утім, суд сприяв сторонам, які брали участь у справі, у доказуванні шляхом витребування та надання доказів, уточнення з урахуванням норми матеріального права, яка підлягає застосуванню, кола фактів, які необхідно доказати.

Відповідно до частини 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Стаття 86 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює право і обовязок суду оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному і повному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України основним завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

Тому у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

- на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України,

- з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано,

- обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії),

- безсторонньо (неупереджено),

- добросовісно,

- розсудливо,

- з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації,

- пропорційно, зокрема, з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія),

- з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення,

- своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Ст. 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобовязані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України .

У відповідності з Конституцією України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій, чи бездіяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Ст. 17 КАС України передбачено, що в числі інших компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із субєктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Згідно ст. 7 Закону України «Про основи містобудування» державне регулювання у сфері містобудування здійснюється Верховною Радою України, Кабінетом Міністрів України, Верховною Радою та Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими державними адміністраціями, органами місцевого самоврядування.

У ч. 1 ст. 8 Закону України «Про основи містобудування» вказується, що державне регулювання у сфері містобудування полягає в контролі за дотриманням законодавства у сфері містобудування, державних стандартів і норм, регіональних та місцевих правил забудови населених пунктів, вимог вихідних даних, затвердженої містобудівної документації та проектів конкретних обєктів, раціональним використанням територіальних і матеріальних ресурсів при проектуванні та будівництві.

Відповідно до Положення про Державну архітектурно-будівельну інспекцію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.10.2006 р. № 1434, Державна архітектурно-будівельна інспекція є урядовим органом державного управління, що діє у складі Мінрегіонбуду і йому підпорядковується.

Основним завданням Державної архітектурно-будівельної інспекції є виконання дозвільних, реєстраційних функцій та здійснення контролю і нагляду у сфері будівництва, містобудування та архітектури.

Питання відповідальності підприємств, установ, організацій всіх форм власності у сфері містобудування регулюється Законом України «Про відповідальність підприємств, їх обєднань, установ та організацій за правопорушення у сфері містобудування», який прийнято на виконання ст. 25 Закону України «Про основи містобудування».

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про відповідальність підприємств, їх обєднань, установ, організацій за правопорушення в сфері містобудування», підприємства, їх обєднання, установи та організації (далі - підприємства) незалежно від форм власності, які здійснюють проектування, роботи по будівництву, реконструкції, реставрації та капітальному ремонту (далі - будівельні роботи), виготовляють будівельні матеріали, вироби і конструкції, а так само які є замовниками у будівництві або поєднують функції замовника і підрядчика, несуть відповідальність у вигляді штрафу за такі правопорушення:

- проведення будівельних робіт без дозволу на їх виконання або без затвердженої проектної документації - у розмірі пятдесяти відсотків вартості цих робіт.

Згідно зі ст. 2 Закону України «Про відповідальність підприємств, їх обєднань, установ та організацій за правопорушення у сфері містобудування» органами, уповноваженими розглядати справи про правопорушення у сфері містобудування, та накладати штрафи, визначено інспекції державного архітектурно-будівельного контролю.

Згідно з Положенням про порядок накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудування, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України № 224 від 6 квітня 1995 року, яке встановлює порядок накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудування, які передбачені Законом України «Про відповідальність підприємств, їх обєднань, установ та організацій за правопорушення у сфері містобудування», штрафи накладаються інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю (далі - інспекції) на підприємства, їх обєднання, установи та організації, що допустили правопорушення у сфері містобудування (далі - підприємства), за результатами контрольних перевірок, а також перевірок, проведених за зверненнями заінтересованих юридичних або фізичних осіб.

Як вбачається з матеріалів справи, в постанові № 1.2.4-9 від 11 червня 2009 відповідачем не конкретизовано за яке саме правопорушення у сфері містобудування накладено на позивача штраф, а посилання в постанові на протокол № 1.2.4-6 від 29.05.2009 року не може бути прийнято судом до уваги у звязку з тим, що цей протокол складено не відносно позивача, він стосується іншої юридичної особи.

Суд не знаходить підстав для дослідження доводів позивача, про те, що відповідачем безпідставно зазначено в постанові від 11 червня 2009 року № 1.2.4-9 порушення позивачем вимог ст.29 Закону України «Про планування і забудову територій», з посиланням на те, що будівельних робіт він не виконував, до відповідальності притягнутий за виконання капітального ремонту, який не відносяться до капітального будівництва, оскільки в протоколі №1.2.4-6 від 29.05.2009 року, який став підставою для накладення штрафу, мова про вказані порушення, допущені саме позивачем, не йде.

Не заслуговують на увагу посилання відповідача на пропуск позивачем строку звернення до адміністративного суду, оскільки вважає, що в даному випадку повинен застосовуватися строк звернення до адміністративного суду, передбачений ст. 99 КАС України, який позивачем не пропущений.

Виходячи з вищезазначеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача відповідають вимогам чинного законодавства України, є обґрунтованими та таким що підлягають задоволенню, тобто постанова Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Луганській області № 1.2.4-9 про накладання штрафу за правопорушення у сфері містобудування від 11 червня 2009 року підлягає скасуванню.

Відповідно до частини 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету.

Згідно ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні, у якому закінчився розгляд справи, оголошено вступну та резолютивну частини постанови та повідомлено представників сторін про те, що постанову у повному обсязі буде виготовлено протягом 5-денного строку.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 17, 88, 94, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний пзов Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспромсоюз» до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Луганській області про скасування постанови задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправною та скасувати постанову Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Луганській області № 1.2.4-9 від 11 червня 2008 року про накладення на Товариство з обмеженою відповідальністю «Транспромсоюз» штрафу у розмірі 63327, 08 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспромсоюз»судові витрати у розмірі 3,40 грн.

Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст.160 цього Кодексу з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

Постанову складено у повному обсязі та підписано 29 січня 2010 року.

СУДДЯ Л.С. Качуріна