Постанова № 78267541, 29.11.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2018 р. м. ХарківСправа № 820/3555/18

Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Лях О.П.

суддів: Старосуда М.І. , Григорова А.М.

при секретарі судового засідання Жданюк Г.О.,

за участю позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.07.2018 року (повний текст складено 18.07.2018 року, головуючий суддя І інстанції Бабаєв А.І., м.Харків) по справі № 820/3555/18 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про зобов'язання вчинити певні дії та стягнення коштів на відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області (далі - ГУНП в Дніпропетровській області), в якому, з урахуванням уточнень, просив: (а.с.4-6, 74)

- зобов'язати відповідальних осіб ГУНП в Дніпропетровській області задовольнити рапорт ОСОБА_1 від 02.04.2018 року та надати ОСОБА_1 частину відпустки за 2018 рік, тривалістю 15 діб;

- зобов'язати ГУНП в Дніпропетровській області виплатити ОСОБА_1 суму у 100000,00 (сто тисяч) грн. у якості компенсації моральної шкоди, завданої протизаконними діями відповідальних працівників ГУНП в Дніпропетровській області, що призвели до порушення його конституційного права на відпочинок, зашкодили діловій та професійній репутації, призвели до розриву соціальних та сімейних зв'язків, завдали моральних страждань.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідач, відмовляючи ОСОБА_1 у наданні чергової відпустки, на думку позивача, діяв не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України. Крім того, відмова в наданні відпустки призвели до моральних страждань.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 13.07.2018 року по справі № 820/3555/18 частково задоволено адміністративний позов:

- визнано протиправною відмову ГУНП в Дніпропетровській області у задоволенні рапорта ОСОБА_1 від 02.04.2018 року щодо надання частини відпустки за 2018 рік;

- зобов'язано ГУНП в Дніпропетровській області задовольнити рапорт ОСОБА_1 від 02.04.2018 року та надати ОСОБА_1 частину відпустки за 2018 рік, тривалістю 15 діб;

- в іншій частині позовних вимог - відмовлено.

Не погодившись із даним рішенням суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні адміністративного позову, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду у відповідній частині та ухвалити в цій частині нове, яким задовольнити адміністративний позов. Доводи апеляційної скарги мотивовані неповним з'ясуванням судом першої інстанції всіх обставин справи в частині спричинення позивачу моральних страждань, враховуючи, що суд визнав протиправність дій відповідача щодо відмови в наданні відпустки.

ГУНП в Дніпропетровській області також, не погодившись із рішенням суду першої інстанції, в частині задоволення адміністративного позову, подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду у відповідній частині та ухвалити в цій частині нове, яким відмовити у задоволенні адміністративного позову.

У відзиві на апеляційну скаргу позивача відповідач просить залишити її без задоволення, враховуючи, що спеціальним законом, що регулює порядок проходження служби в органах Національної поліції не передбачено можливості відшкодування моральної шкоди.

Заслухавши доповідь судді-доповідача стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом апеляційної інстанції, заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши і обговоривши доводи апеляційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд вважає що апеляційна скарга ГУНП в Дніпропетровській області не підлягає задоволенню, а апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню частково з огляду на наступне.

Відповідно до ст.308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як свідчать матеріали справи, позивач - старший сержантом поліції перебуває на службі в органах Нацполіції - взводу №2 роти №3 полку патрульної служби поліції особливого призначення "Дніпро-1" ГУНП в Дніпропетровській області (далі - ППСПОП «Дніпро-1») та має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій, що підтверджується посвідченням серія НОМЕР_2 видане 21.05.2015 року.

Відповідно до графіку чергових та УБД відпусток особового складу ППСПОП "Дніпро-1" на 2018 рік відпустка позивача запланована на квітень 2018 року.

02.04.2018 року позивачем на ім'я начальника ГУНП в Дніпропетровській області було подано рапорт про надання йому частини основної відпустки за 2018 рік тривалістю 15 діб з 27.04.2018 року.

Вищевказаний рапорт позивача було розглянуто начальником ГУНП в Дніпропетровській області та відмовлено в його задоволенні, про що свідчить відповідна відмітка на рапорті - "Заперечую".

Підставою прийнятого рішення відносно рапорту позивача від 02.04.2018 року слугувало проведення відповідно до листа Національної поліції України №1053/01/12-2018 від 26.01.2018 року підготовки щодо направлення поліцейських ГУНП в Дніпропетровській області для проходження стажування, з метою набуття необхідних знань і спеціальних навичок для успішного виконання обов'язків із забезпечення публічної безпеки і порядку, у тому числі в екстремальних умовах (в особливий період), охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і державу, формування професійної самосвідомості та високої психологічної стійкості до ГУНП Донецької та Луганської областей, до списку яких було включено ОСОБА_1

Також було зазначено, що основна відпустка тривалістю 15 діб буде надана позивачу після проходження відповідного стажування у ГУНП Донецької та Луганської областей.

При цьому, матеріалами справи підтверджується, що було заплановано направити позивача на стажування до ГУНП в Донецькій області з 06.06.2018 року, тобто після закінчення строку відпустки, про надання якої позивач просив в рапорті 02.04.2018 року.

Задовольняючи частково адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач, відмовляючи у задоволенні рапорта позивача від 02.04.2018 року, діяв не на підставі та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України. При цьому, суд першої інстанції для ефективного захисту прав позивача, вийшов за межі позовних вимог та визнав протиправною відмову ГУНП в Дніпропетровській області у задоволенні рапорту ОСОБА_1 від 02.04.2018 року щодо надання частини відпустки за 2018 рік.

В той же час, відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано жодних доказів на підтвердження наявності шкоди, протиправності діяння її заподіювача, наявності причинно-наслідкового зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Колегія суддів частково погоджується з такими висновками суду з огляду на наступне.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.1 ст.46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України регулюється Законом України "Про Національну поліцію" від 2 липня 2015 року № 580-VIII

За змістом частини 1 статті 92 ч. 1 Закону № 580-VIII поліцейським надаються щорічні чергові оплачувані відпустки в порядку та тривалістю, визначених цим Законом, тобто спеціальним законом встановлене право поліцейських на відпустки, визначено їх тривалість, але не встановлено порядку надання відпусток.

В свою чергу, положеннями Закону України "Про відпустки" встановлено державні гарантії права на відпустки, визначено умови, тривалість і порядок надання їх працівникам для відновлення працездатності, зміцнення здоров'я, а також для виховання дітей, задоволення власних життєво важливих потреб та інтересів, всебічного розвитку особи.

Відповідно до ч. 10 ст. 10 Закону України "Про відпустки" черговість надання відпусток визначається графіками, які затверджуються власником або уповноваженим ним органом за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом, і доводиться до відома всіх працівників. При складанні графіків ураховуються інтереси виробництва, особисті інтереси працівників та можливості для їх відпочинку.

Згідно з п. 8 ч. 13 ст. 10 Закону України "Про відпустки" щорічні відпустки за бажанням працівника в зручний для нього час надаються особам, на яких поширюється чинність закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Правовий статус ветеранів війни регулює Закон України "Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту" № 3551-ХІІ від 22.10.1993 року.

Відповідно до п. 12 ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" учасникам бойових дій надається пільга у вигляді права використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час.

Положеннями вказаних законів передбачено право на використання відпустки у зручний час особами, на яких розповсюджується дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту". При цьому не встановлено будь-яких обмежень у використанні такої пільги.

Позивач має статус учасника бойових дій та має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій, що підтверджується посвідченням серія НОМЕР_2 видане 21.05.2015 року.(а.с.7)

З огляду на викладене доводи апеляційної відповідача не спростовують висновки суду першої інстанції про обгрунтованість адміністративного позову позивача в цій частині вимог.

Щодо доводів апеляційної скарги позивача про стягнення моральної шкоди, колегія суддів зазначає наступне.

Встановлене Конституцією та законами України право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди є важливою гарантією захисту прав і свобод громадян та законних інтересів юридичних осіб.

Згідно із п. 3 Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (із змінами і доповненнями) під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Положеннями вказаної постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (із змінами і доповненнями) передбачено, що до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору (пункт 5 постанови Пленуму Верховного Суду України).

Таким чином, обов'язок доказування спричиненої моральної шкоди, її розміру та інших обставин, покладається на особу що позивається із таким позовом.

За змістом статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема :3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій;6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Колегія суддів погоджується із доводами позивача про причинення йому діями відповідача моральної шкоди з огляду на наступне.

Як в суді першої інстанції, так і в апеляційній скарзі та під час апеляційного розгляду справи на підтвердження доводів про причинення йому моральної шкоди відповідачем позивач посилався на те, що характер його служби пов'язаний з постійними відрядженнями до зони АТО та ООС. Позивач є мешканецем м. Харкова, де мешкає і його сім'я, а тому повернувшись із чергового відрядження, яке тривало з понад два місяці з 25.01.2018 по 29.03.2018 року та пов'язане з виконанням обов'язків в умовах психологічного та фізичного навантаження , він мав сподівання на заплановану графіком відпустку для відпочинку разом зі своєю сім'єю, як його колеги. Після повернення з відрядження усім особам було надано відпустки, або їх частини для відновлення морально-психологічного настрою, відновлення сімейного, соціального життя, проте на відміну від колег така відпустка позивачу не була надана, що безумовно привело до моральних страждань через приниження його гідності та неможливість підтримки нормальних життєвих стосунків.

Крім того, є заслуговуючими увагу доводи позивача про наявність ускладнень в проходженні його служби у відповідача у зв'язку з поновленням його на службі за рішенням суду 30.10.2017 року (а.с.123), позивач звертався із відповідним рапортом про переведення для подальшої служби за місцем проживання, проте отримав відмову через необхідність проходження стажування, а відмова в наданні частини чергової відпустки також мотивована відповідачем проведенням відповідно до листа Національної поліції України №1053/01/12-2018 від 26.01.2018 року підготовки щодо направлення поліцейських ГУНП в Дніпропетровській області для проходження стажування, та включенням позивача до списку таких осіб, при цьому в резолюції на рапорт не міститься будь-якого роз'яснення причин затримки в наданні відпустки.

Проте, як встановлено судом та не заперечується відповідачем, направити позивача на стажування до ГУНП в Донецькій області було заплановано лише з 06.06.2018 року, тобто після закінчення строку відпустки, про надання якої позивач просив в рапорті 02.04.2018 року, що підтверджує неправомірність дій відповідача.

За змістом пункту 6 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства суд може прийняти рішення про визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини, та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Враховуючи, що судом визнано протиправною відмову у наданні відпустки позивачеві, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги позивача спростовують висновки суду першої інстанції в частині відсутності підстав для задоволення адміністративного позову про відшкодування моральної шкоди та вважає доведеним причинення моральної шкоди позивачу відповідачем , а з урахуванням всіх обставин справи наявні підстави для часткового задоволення адміністративного позову позивача в частині відшкодковання моральної шкоди у розмірі 5000 грн. з суб'єкта владних повноважень.

Відповідно до ч.1 ст.317 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Враховуючи невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи в частині вирішення питання про відшкодування моральної шкоди, в цій частині рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, з прийняттям постанови про часткове задоволення цієї частини вимог.

Керуючись ст.ст.2, 241, 242, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 327-329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частово.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.06.2018 року по справі № 820/3713/18 в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 щодо стягнення компенсації моральної шкоди - скасувати, та прийняти в цій частині постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Стягнути із Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 40108866) на користь ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1) в рахунок відшкодування моральної шкоди 5000 (п'ять тисяч) грн. 00 коп.

В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.06.2018 року по справі № 820/3713/18 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 03 грудня 2018 року.

Головуючий суддя (підпис)О.П. ЛяхСудді(підпис) (підпис) М.І. Старосуд А.М. Григоров