Постанова № 78267538, 03.12.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2018 р. м. ХарківСправа № 1640/2734/18Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Донець Л.О.

суддів: Бенедик А.П. , Мельнікової Л.В.

за участю секретаря судового засідання Багмет А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Військової частини А-3114 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 20.09.2018 (суддя К.І. Клочко), повний текст складено 24.09.18 по справі № 1640/2734/18

за позовом ОСОБА_1

до Військової частини А-3114 треті особи Міністерство оборони України , Генеральна Прокуратура України

про визнання дії протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

07.08.2018 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Військової частини А-3114 (далі - відповідач), треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - Міністерство оборони України, Генеральна Прокуратура України, в якому просить суд визнати протиправними дії посадових осіб відповідача щодо відмови у наданні позивачу та членам його родини безкоштовного медичного обслуговування лікарями військової частини у відповідності до ч.4 ст.83, ч.3 ст.84, ч.14 ст.86 Закону України «Про прокуратуру»; зобов'язати відповідача надати позивачу та членам його родини безкоштовне медичне обслуговування лікарям військової частини у відповідності до ч.4 ст.83, ч.3 ст.84, ч.14 ст.86 Закону України «Про прокуратуру».

Рішенням Полтавського оружного адміністративного суду від 20.09.2018 року позов задоволено частково.

Визнано протиправними дії відповідача щодо відмови у наданні позивачу та членам його родини безкоштовного медичного обслуговування лікарями військової частини.

В задоволенні іншої частини позову відмовлено.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 20.09.2018 року скасувати в частині задоволення позову та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, відповідач посилається на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин справи, та прийняття оскаржуваного рішення з порушенням норм матеріального права, а саме: Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ», Закону України «Про прокуратуру», що призвело до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що позивача звільнено наказом військового прокурора Полтавського гарнізону від 24.11.1999 року №132 з посади помічника військового прокурора Полтавського гарнізону в званні майора юстиції в запас з військової служби за п.65 пп. «в» (за станом здоров'я) Тимчасового положення про проходження військової служби особами офіцерського складу, та виключено зі списків особового складу військової прокуратури Полтавського гарнізону, всіх видів забезпечення та направлено для зарахування на військовий облік до Полтавського ОНВК.

За період проходження військової служби у військовій прокуратурі Полтавського гарнізону позивач та члени його родини знаходилась на медичному обстеженні та лікуванні у військовому шпиталі м. Полтава в/ч А-3114 (бувша в/ч 22420), та 84 гарнізонній поліклініці м. Полтава, підпорядкованій вищеназваному військовому шпиталю.

05.07.2018 року позивач звернувся до відповідача зі заявою з вимогою щодо вирішення питання щодо надання позивачу та членам його родини безкоштовного медичного обслуговування лікарями військової частини -в/ч А 3114 у відповідності до ч. 14 ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 року та ч.3 ст.84 та ч.14 ст.86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року, у зв'язку з тим безкоштовне медичне обслуговування надавалось позивачу та членам його родини до його виходу на пенсію.

12.07.2018 року відповідачем надана відповідь.

Задовольнивши частково позовні вимоги, суд першої інстанції, виходив із приписів статі 50-1 Закону України «Про прокуратуру» редакцій 1991 року та статті 83 Закону України «Про прокуратуру» редакції 2014 року.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

У відповідності до ч.ч.2, 4 ст. 83 Закону України «Про прокуратуру» (чинного на час розгляду справи).

Прокурор та члени його сім'ї користуються в установленому порядку безоплатним медичним обслуговуванням у державних закладах охорони здоров'я. Члени сім'ї прокурора, які проживають разом з ним, обслуговуються у тих медичних закладах, що й прокурор.

На військовослужбовців військової прокуратури поширюються усі передбачені Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та іншими законодавчими актами про військову службу соціальні і правові гарантії.

Частина 3 статті 84 Закону України «Про прокуратуру» (редакції, чинній на час розгляду справи) каже, що за пенсіонерами і членами їхніх сімей зберігаються гарантії соціального захисту, передбачені цим Законом та іншими законодавчими актами. Пенсіонери і члени їхніх сімей, що проживають разом із ними, мають також право на безкоштовне медичне обслуговування в тих медичних закладах, в яких вони перебували на обліку до виходу на пенсію прокурора.

Частиною 14 статті 86 Закону України «Про прокуратуру» ( редакції, чинній на час розгляду справи) за пенсіонерами і членами їхніх сімей зберігаються пільги і гарантії соціального захисту, передбачені цим Законом та іншими законодавчими актами. Пенсіонери і члени їхніх сімей, що проживають разом із ними, мають також право на безкоштовне медичне обслуговування в тих медичних закладах, в яких вони перебували на обліку до виходу на пенсію працівника прокуратури.

Частиною 3 ст. 46-1 Закону України «Про прокуратуру» (редакції 1991 року) передбачено, що військовослужбовці військових прокуратур у своїй діяльності керуються Законом України "Про прокуратуру" і проходять військову службу відповідно до Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" та інших законодавчих актів України, якими встановлено правові та соціальні гарантії, пенсійне, медичне та інші види забезпечення, передбачені законодавством для осіб офіцерського складу Збройних Сил України.

Згідно ч. 25 ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» (редакції 1991 року), за пенсіонерами і членами їхніх сімей зберігаються пільги і гарантії соціального захисту, передбачені цим Законом та іншими законами, крім пільг, які встановлені абзацом першим частини третьої статті 49 цього Закону. Пенсіонери і члени їхніх сімей, що проживають разом із ними, мають також право на медичне обслуговування в тих медичних закладах, в яких вони перебували на обліку до виходу на пенсію працівника прокуратури.

У відповідності до п.1, пп.1 п.3 розділу XII Прикінцевих Положень Закону України «Про прокуратуру» (редакції 2014 року), цей Закон набирає чинності з 15 липня 2015 року, крім:пункту 5 розділу XII (крім підпунктів 3, 5, 8, 9, 12, 20, 42, 49, 63, 67), розділу XIII цього Закону, які набирають чинності з дня, наступного за днем його опублікування;

статей 21, 28-38, 42, 44-50, 62-63, 65-79 цього Закону, які набирають чинності 15 квітня 2017 року; статті 12 та Додатка до цього Закону щодо переліку та територіальної юрисдикції місцевих прокуратур, які набирають чинності з 15 грудня 2015 року.

Визнати такими, що втратили чинність із набранням чинності цим Законом: Закон України "Про прокуратуру" (Відомості Верховної Ради України, 1991 р., № 53, ст. 793, № 50, ст. 474; 1995 р., № 11, ст. 71, № 34, ст. 268; 2001 р., № 9, ст. 38, № 44, ст. 233; 2002 р., № 17, ст. 117, ст. 125; 2003 р., № 29, ст. 233, № 30, ст. 247; 2004 р., № 8, ст. 66; 2005 р., № 2, ст. 32, № 6, ст. 132, № 11, ст. 198; 2006 р., № 1, ст. 18, № 19-20, ст. 156; 2007 р., № 7-8, ст. 66, № 33, ст. 442; 2008 р., №№ 5-8, ст. 78, № 48, ст. 357; 2010 р., № 37, ст. 497, №№ 41-45, ст. 529; 2011 р., № 23, ст. 160, № 30, ст. 279; 2012 р., № 12-13, ст. 82; 2013 р., № 14, ст. 89, № 21, ст. 208, № 37, ст. 490, № 39, ст. 517; 2014 р., № 11, ст.132, № 17, ст. 593, № 20-21, ст. 745, № 22, ст. 816; із змінами, внесеними Законом України від 14 серпня 2014 року № 1642-VII), крім пункту 8 частини першої статті 15, частини четвертої статті 16, абзацу першого частини другої статті 46-2, статті 47, частини першої статті 49, частини п'ятої статті 50, частин третьої, четвертої, шостої та одинадцятої статті 50-1, частини третьої статті 51-2, статті 53 щодо класних чинів (їх дія поширюється на осіб, яким присвоєно класні чини до набрання чинності цим Законом), статті 55 щодо посвідчення працівника прокуратури, статті 2 у частині підстав звільнення з посади Генерального прокурора України, а також статті 13 щодо функціонування в системі органів прокуратури міських, районних, міжрайонних, районних у містах прокуратур, яка втрачає чинність з 15 грудня 2015 року.

Матеріали справи свідчать про те, що підставою для відмови у задоволенні заяви позивача стало те, що фінансування медичного обслуговування в закладах охорони здоров'я в системі Міністерства оборони України здійснюється за бюджетною програмою 2101080 «Медичне лікування, реабілітація санаторного забезпечення особового складу Збройних Сил України, ветеранів військової служби та членів їх сімей, ветеранів війни». Даною бюджетною програмою не передбачено фінансування медичного забезпечення кадрів органів військової прокуратури, які вийшли на пенсію та не мають статусу ветеран військової служби.

Колегія суддів погоджується з позицією позивача та суду першої інстанції про те, що право позивача на отримання безкоштовного медичного обслуговування, як особи, яка проходила службу в органах прокуратури до виходу на пенсію, передбачено Законом України «Про прокуратуру», тому обґрунтованість задоволення даної частини позовних вимог.

За вищенаведеними підстав, та з огляду на позицію статті 4-1 Закону України «Про статус ветеранів військової служби», колегія суддів вважає необґрунтованими посилання апеляційної скарги на неврахування судом першої інстанції приписів Закону України «Про статус ветеранів військової служби».

Так, стаття 4-1 Закону України «Про статус ветеранів військової служби» каже, що дія цього Закону поширюється на громадян України, які віднесені до категорій ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції, ветеранів податкової міліції, ветеранів державної пожежної охорони, ветеранів Державної кримінально-виконавчої служби України, ветеранів служби цивільного захисту, ветеранів Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України відповідно до цього Закону і які постійно проживають на території України.

Права та пільги, зазначені у статті 6 цього Закону, можуть надаватися іноземцям та особам без громадянства, які віднесені до категорій ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції, ветеранів податкової міліції, ветеранів державної пожежної охорони, ветеранів Державної кримінально-виконавчої служби України, ветеранів служби цивільного захисту, ветеранів Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України і які на законних підставах перебувають на території України відповідно до порядку та умов, визначених міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Наведена вище норма каже про окреме коло регулювання вказаним законом питань, та не може розповсюджуватись на позивача, оскільки його права передбачені Законом України «Про прокуратуру».

Стосовно доводів позивача, викладених в електронній формі звернення громадян від 30.11.2018 року за вхідним номером № 36089, про необхідність скасування судового рішення в частині відмови у задоволенні позову, то колегія суддів зазначає про те, що позивачем не було подано апеляційну скаргу на судове рішення.

В силу ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

У відповідності до наведеної вище ч.1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції здійснив перегляд судового рішення в межах вимог апеляційної скарги відповідача.

В силу приписів ст. 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою технічного засобу не здійснювалось.

Згідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 243, 250, 310, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Військової частини А-3114 залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 20.09.2018 по справі № 1640/2734/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

.

Головуючий суддя Л.О. ДонецьСудді А.П. Бенедик Л.В. Мельнікова Повний текст постанови складено 03.12.2018.