Постанова № 78267441, 03.12.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

Головуючий І інстанції: К.І. Клочко

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2018 р. Справа № 552/3826/18Харківський апеляційний адміністративний суд у складі:

судді-доповідача: Бершова Г.Є.,

суддів: Ральченка І.М. , Катунова В.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 05.09.2018, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, повний текст складено 10.09.18 по справі № 552/3826/18

за позовом ОСОБА_2

до Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області

про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_2, звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області про:

- визнання неправомірними дій при визначенні середньомісячного розміру суми виплат, які враховуються при перерахунку пенсії згідно постанови Київського районного суду м. Полтави від 09.11.2016, справа №552/5758/16-а;

- зобов'язання здійснити перерахунок, нарахування та виплату пенсії з 05.09.2016 на підставі довідки ГУ ДКСУ у Полтавській області від 06.07.2016 №11-16/4007 із збереженням відсотку нарахування пенсії на момент призначення пенсії 90% заробітної плати відповідно до статей 33, 35, 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723-ХІІ, постанови Кабінету Міністрів України "Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсії" від 31.05.2000 №865, чинними на момент призначення пенсії, за останні 24 календарні місяці (за період з 01.07.2005 до 01.07.2007) включивши в суму заробітної плати виплачені матеріальні допомоги та індексацію заробітної плати у розмірі 23115,80 грн;

- зобов'язання здійснити виплату заборгованості без зміни визначеного базового місяця індексації пенсії відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 "Про затвердження порядку проведення індексації грошових доходів населення" з урахуванням постанови Київського районного суду м. Полтави від 09.11.2016, ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.12.2016 та постанови Верховного суду України від 12.04.2018.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що внаслідок проведення перерахунку її пенсії на підставі постанови Київського районного суду м. Полтави від 09.11.2016 у справі №552/5758/16-а її розмір значно зменшився. Причиною зменшення пенсії стало те, що відповідач застосував постанову Кабінету Міністрів України № 865 від 31.05.2000 в редакції, чинній під час звернення позивачки про перерахунок, а не в редакції постанови, що діяла при призначенні їй пенсії. Внаслідок цього, розмір виплат, що включаються в заробіток для обчислення пенсії визначено за 60 календарних місяців роботи, а не за 24, як було зроблено при призначенні пенсії. Крім того, відповідачем змінено базовий місяць індексації.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 05.09.2018 року позовні вимоги було задоволено.

Визнано протиправними дії Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області щодо перерахунку пенсії ОСОБА_2, здійсненого на підставі постанови Київського районного суду м. Полтави від 09.11.2016, справа №552/5758/16-а.

Зобов'язано Полтавське об'єднане управління Пенсійного фонду України Полтавської області здійснити перерахунок, нарахування та виплату пенсії ОСОБА_2 з 05.09.2016 на підставі довідки ГУ ДКСУ у Полтавській області від 06.07.2016 №11-16/4007 із збереженням відсотку нарахування пенсії на момент призначення пенсії 90% заробітної плати відповідно до статей 33, 35, 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723-ХІІ, постанови Кабінету Міністрів України "Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсії" від 31.05.2000 №865, чинними на момент призначення пенсії, за останні 24 календарні місяці (за період з 01.07.2005 до 01.07.2007) включивши в суму заробітної плати виплачені матеріальні допомоги та індексацію заробітної плати у розмірі 23115,80 грн.

Зобов'язано Полтавське об'єднане управління Пенсійного фонду України Полтавської області здійснити виплату заборгованості ОСОБА_2 без зміни визначеного базового місяця індексації пенсії відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 "Про затвердження порядку проведення індексації грошових доходів населення" з урахуванням постанови Київського районного суду м. Полтави від 09.11.2016, ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.12.2016 та постанови Верховного суду України від 12.04.2018.

Відповідач не погодився із таким рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити.

Відповідно до приписів ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглядається в порядку письмового провадження.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що ОСОБА_2 працювала начальником Головного управління Державного Казначейства України у Полтавській області та у зв'язку з досягненням граничного віку державної служби була звільнена 24 липня 2007 року.

З цього часу позивач знаходиться на пенсійному обліку у Полтавському об'єднаному Управлінні Пенсійного фонду України в Полтавській області та отримує пенсію за віком згідно з Законом України "Про державну службу".

05 вересня 2016 року ОСОБА_3 звернулася до Полтавського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України в Полтавській області з заявою про проведення перерахунку пенсії з урахуванням сум виплат, які входять до складової заробітної плати: матеріальної допомоги на оздоровлення та на вирішення соціально-побутових питань за 9 років з 24 липня 2007 року згідно з наданою довідкою ДКСУ у Полтавській області у розмірі пенсії 90%.

Проте, їй було відмовлено, внаслідок чого вона звернулася до Київського районного суду м. Полтави з адміністративним позовом до Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області

Постановою Київського районного суду м. Полтави від 09 листопада 2016 року у справі 552/5758/16-а, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду, прийнятою 12 грудня 2016 року, адміністративний позов задоволено частково. Зобов'язано Полтавське об'єднане управління Пенсійного фонду України Полтавської області провести перерахунок та виплату основного розміру пенсії державного службовця позивачу, виходячи із 90% суми заробітної плати, включивши в суму заробітної плати для обчислення пенсії виплачену матеріальну допомогу на оздоровлення та на вирішення соціально-побутових питань, індексації заробітної плати з 05 вересня 2016 року.

Постановою Верховного суду від 12.04.2018 у справі №552/5758/16-а зазначені рішення судів залишені в силі.

Виконуючи рішення Київського районного суду ПОУПФ застосував постанову Кабінету Міністрів України "Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсії" від 31.05.2000 № 865 в редакції, чинній при зверненні позивача із заявою про перерахунок пенсії, тобто, розрахунок заробітку визначено за вибором того, хто звернувся за пенсією за будь - які 60 календарних місяців, внаслідок чого розмір пенсії зменшився (розпорядження від 30.12.2016 № 168936, а.с. 65, доповідна записка, а.с. 67).

ОСОБА_2 не погодилася із таким перерахунком пенсії та звернулася до суду.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що відповідач у ході розгляду справи не довів, що у спірних відносинах він діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції з огляду на таке.

Колегією суддів встановлено, що підставою для виникнення спірних правовідносин стало застосування ПОУПФ при перерахунку пенсії ОСОБА_2 30.12.2016 постанови Кабінету Міністрів України "Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсії" від 31.05.2000 № 865 в редакції, чинній при зверненні позивача із заявою про перерахунок пенсії, тобто, розрахунок заробітку визначено за вибором того, хто звернувся за пенсією, за будь - які 60 календарних місяців, внаслідок чого розмір пенсії зменшився.

Положеннями пункту першого постанови Кабінету Міністрів України "Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсії" від 31.05.2000 № 865 від 31.05.2000 "Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсії" (в редакції, чинній на момент призначення пенсії ОСОБА_2 28.07.2005) встановлено, що розмір виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг або кваліфікаційні класи, класний чин або спеціальні звання, вислугу років), що включаються в заробіток для обчислення пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу", визначається за вибором того, хто звернувся за пенсією, за останні 24 календарні місяці роботи, яка дає право на даний вид пенсії, підряд перед зверненням за пенсією або за будь - які 60 календарних місяців такої роботи підряд перед зверненням за пенсією незалежно від наявності перерв протягом цього періоду на даній роботі.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 112 від 25.03.2014 "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України", якою внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України "Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсії" від 31.05.2000 № 865 "Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсії" розмір виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг або кваліфікаційні класи, класний чин або спеціальні звання, вислугу років), що включаються в заробіток для обчислення пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу", визначається за вибором того, хто звернувся за пенсією за будь - які 60 календарних місяців роботи, яка дає право на даний вид пенсії, підряд перед зверненням за пенсією.

Оскільки позивачка звернулася до суду за захистом порушеного права щодо пенсійного забезпечення (в частині сум індексації заробітної плати, матеріальної допомоги на вирішення соціально - побутових питань та на оздоровлення, які виплачувалися позивачці і з яких сплачувалися страхові внески), яке фактично виникло на стадії призначення пенсії, тому зміни у законодавстві, зокрема, внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2000 №865 у 2014 році не впливає на характер спірних правовідносин.

Аналогічний висновок неодноразово висловлювався Верховним судом, зокрема, у постановах від 03.07.2018 (справа № 576/639/17) та від 20.03.2018 (справа № 357/11011/16-а).

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем під час перерахунку пенсії ОСОБА_2 30.12.2016 безпідставно застосовано постанову Кабінету Міністрів України "Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсії" від 31.05.2000 № 865 "Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсії" в редакції від 25.03.2014, що призвело до порушення прав позивача у вигляді зменшення розміру пенсії. Відтак, позовні вимоги у цій частині є правомірними і підлягають задоволенню.

Стосовно зміни КОУПФ базового місяця індексації пенсії ОСОБА_2 колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

За змістом ст. 2 вказаного Закону індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, пенсії.

Згідно зі ст. 4 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті. Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін. У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв'язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Отже, вказаною нормою передбачено підстави, за яких проводиться індексація, а також розмір грошового доходу, який підлягає індексації.

Згідно з п. 2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1078 від 17.07.2003 року (далі - Порядок № 1078) індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, державної допомоги та компенсаційних виплат, крім тих, які зазначені у пункті 3 цього Порядку).

За змістом п. 5 Порядку №1078 сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу.

До чергового підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку.

Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що під «підвищенням пенсії» розуміється тільки таке збільшення суми нарахування, яке здійснюється відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Випадки, коли пенсія була неправомірно не донарахована і в подальшому на підставі рішення суду нарахована в належному обсязі, не належать до «підвищення пенсії» в розумінні п. 5 Порядку № 1078.

Отже, здійснення пенсійним органом перерахунку пенсії на виконання рішення суду, не може слугувати підставою для здійснення нового нарахування споживчих цін для проведення індексації у зв'язку із зростанням доходів громадян, без перегляду їх мінімального розміру, оскільки фактично збільшення доходів позивача в контексті приписів законодавства про порядок підвищення пенсійного забезпечення та індексацію доходів громадян не відбулось.

Колегія суддів зазначає, що перерахунок пенсії на підставі рішення суду є відновленням порушеного права позивача на отримання належної виплати в розмірі, встановленому Законом, та не може бути підставою для здійснення нової індексації із застосуванням нового рівня споживчих цін та відповідно для встановлення нового базового місяця для проведення індексації пенсії.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права викладена у постановах Верховного Суду від 07 березня 2018 року (справа № 727/5413/17) та від 31.07.2018 (справа № 676/1544/17).

Змінюючи базовий місяць індексації відповідач також стверджує, що відбулося збільшення розміру пенсії, що суперечить матеріалам справи.

За викладених обставин позовні вимоги у цій частині також є правомірними та підлягають задоволенню.

Стосовно дотримання позивачем строку звернення до адміністративного суду колегія суддів зазначає таке.

Посилаючись на пропущення позивачем строку звернення до адміністративного суду відповідач зазначає, що про механізм обрахунку пенсій, застосований при перерахунку пенсії ОСОБА_2 30.12.2016 на виконання рішення суду, їй було відомо ще у січні 2017 року, але вона звернулася до суду лише у 2018 році.

Разом з тим, колегією суддів встановлено, що маючи правомірні сподівання на збільшення розміру пенсії внаслідок вирішення справи Київським районним судом м. Полтави на її користь, вона дізналася, що після перерахунку її пенсія значно зменшилася, що викликало у неї хвилювання і спричинило її відмову від пенсії.

06.01.2017 ОСОБА_2 звернулася до Київського районного суду м. Полтави із заявою про роз'яснення рішення суду (а.с. 66).

У своїх поясненнях наданих суду та заяві про роз'яснення рішення Київського районного суду м. Полтави від 06.01.2017 позивач стверджувала, що її пенсія зменшилася внаслідок застосування КОУПФ 60 % розміру пенсії, а не 90 %, як було при її призначенні.

Хоча зазначене твердження позивачки не знайшло свого підтвердження під час розгляду справи, проте воно спростовує твердження відповідача про те, що позивачці з 06.01.2017 було відомо про механізм обрахунку її пенсії.

Про незрозумілість позивачу механізму обрахунку пенсії свідчить також її заява від 02.06.2018, в якій вона просить роз'яснити порядок та умови перерахунку її пенсії, на що нею отримано відповідь № 438/І-14 від 18.06.2018 (а.с. 19).

Певні зволікання позивача щодо звернення за роз'ясненням були зумовлені також зверненням 05.01.2017 ПОУПФ із касаційною скаргою на рішення Київського районного суду м. Полтави до Вищого адміністративного суду України, яку було розглянуто Верховним судом 12.04.2018 (а.с. 14-17).

Вирішуючи питання чи дотримано позивачем строк звернення до суду суд також враховує правову позицію, висловлену Верховним судом 24.04.2018 у справі № 646/6250/17.

За приписами статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Предметом спору у даній справі є визнання протиправним перерахунку пенсії ОСОБА_2, здійсненого на підставі рішення Київського районного суду м. Полтави Постановою Київського районного суду м. Полтави від 09 листопада 2016 року у справі 552/5758/16-а. При цьому, сам факт протиправності дій відповідача доведений в судах усіх інстанцій та не є предметом оскарження.

Зважаючи на те, що пенсія за своєю правовою природою є єдиним джерелом існування пенсіонера, доходом та власністю (матеріальним інтересом, захищеним статтею 1 Першого протоколу до Конвенції), колегія суддів Верховного суду дійшла висновку, що до спірних правовідносин необхідно застосовувати положення Кодексу адміністративного судочинства, які у питаннях строку звернення до суду відсилають до інших законів та при визначені права позивача на звернення до адміністративного суду керуватися строками, визначеними в інших законах, зокрема, законах України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

В Конституції України закріплено, що людина визнається найвищою соціальною цінністю в Україні, яка є соціальною і правовою державою, в якій визнається і дію принцип верховенства права (статті 1, 3 та 8).

Основний Закон також встановлює, що громадяни України мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх, зокрема, у старості та в інших випадках, передбачених законом; це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків фізичних та юридичних осіб, бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом (стаття 46).

Право на соціальний захист відноситься до основоположних прав і свобод, які гарантуються державною і, за жодних умов не можуть бути скасовані, а їх обмеження не допускається, крім випадків, передбачених Конституцією України (статті 22 та 64).

Відповідно до статті 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії; нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Системний аналіз даної статті дає підстави дійти до висновку, що у ній містяться два строкових обмеження стосовно виплат пенсії за минулий час: три роки - для особи, яка не отримувала нараховану пенсію з власної вини; без обмеження строку - для особи, яка не отримувала нараховану пенсію з вини відповідного суб'єкта владних повноважень.

Оскільки судами встановлено, підтверджено матеріалами справи, що відповідач неправомірно не включив до пенсії позивача суми матеріальної допомоги на оздоровлення та на вирішення соціально - побутових потреб, з яких було сплачено страхові внески, то відповідно до спірних правовідносин має застосовується друга умова - виплата пенсії за минулий час без обмеження строку.

Із зазначеного вбачається, що у разі порушення органом Пенсійного фонду України законодавства про пенсійне забезпечення застосування до адміністративного позову шестимісячного строку звернення до суду, встановленого частиною другою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, має наслідком неможливість реалізувати передбачене частиною другою статті 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» право пенсіонера на виплату сум пенсії за минулий час та компенсації втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати без обмеження будь-яким строком.

Щодо посилання відповідача на те, що чинна редакція Закону України "Про державну службу" не передбачає права пенсіонерів на перерахунок пенсії, колегія суддів зазначає таке.

Дійсно, з 01 травня 2016 року набув чинності Закон України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII «Про державну службу», а положення Закону № 3723-XII втратили чинність, в тому числі норми, якими було врегульоване пенсійне забезпечення державних службовців (крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 розділу XI Закону № 889-VIII).

Разом з тим, у статті 90 Закону № 889-VIII закріплено правило, за яким пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV, стаття 42 якого визначає підстави перерахунку призначених пенсій.

Проте, спір у цій справі виник не щодо наявності чи відсутності у позивача права на черговий перерахунок пенсії, а щодо порушення законодавства при призначенні пенсії.

У цьому випадку, зобов'язання відповідача здійснити перерахунок використовується як спосіб відновлення порушеного права, у зв'язку з тим, що при призначенні пенсії позивачу протиправно не було враховано усі види оплати праці (виплат, доходу), на які нараховано збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.

Зазначений висновок викладений у постанові Верховного суду у справі №552/5758/16-а від 12.04.2018.

На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач у ході розгляду справи не довів, що у спірних відносинах він діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, колегія суддів погоджується із рішенням суду першої інстанції про задоволення позовних вимог та зазначає, що воно скасуванню не підлягає.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів, переглянувши рішення суду першої інстанції, дійшла висновку, що при прийнятті рішення суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 243, 250, 311 , 315, 316 , 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 05.09.2018 по справі № 552/3826/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач Г.Є. Бершов Судді І.М. Ральченко В.В. Катунов