Рішення № 78266865, 28.11.2018, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28.11.2018 Справа №607/21998/18

місто Тернопіль

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого - судді Герчаківської О.Я.,

з участю секретаря судового засідання Осів І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Укрсоцбанк», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гамаль Ірина Миколаївна, приватний виконавець Мелих Анатолій Іванович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, -

ВСТАНОВИВ:

29 жовтня 2018 року до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області звернувся ОСОБА_1 з цивільним позовом до Акціонерного товариства «Укрсоцбанк» (надалі - АТ «Укрсоцбанк»), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гамаль І.М., приватний виконавець Мелих А.І., в якому просить визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис №4654, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гамаль І.М. 07 вересня 2018 року щодо стягнення з ОСОБА_1 71420,22 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 06 січня 2015 року між позивачем та ПАТ «Укрсоцбанк», яке в подальшому змінило свій тип та назву на АТ «Укрсоцбанк», було підписано заяву-договір №0771\013356-PR, що мало наслідком приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб в АТ «Укрсоцбанк». При цьому, було відкрито поточний (картковий) рахунок НОМЕР_2 в українській гривні та видано платіжну картку MasterCard. 18 cічня 2015 року ОСОБА_1, під час перебування за кордоном, було проведено операцію із купівлі 103201,60 чеських крон із використанням платіжної картки MasterCard. 20 січня 2015 року банком здійснено списання суми у розмірі 92931,53 грн., що призвело до утворення від'ємного залишку на поточному (картковому) рахунку позивача НОМЕР_2 в сумі 27849,73 грн. Позивач зазначає, що як з'ясувалося, від'ємне значення балансу рахунку виникло внаслідок застосування банком з 20 січня 2015 року окремого курсу конвертації для операцій, що проводяться за допомогою платіжних карток, який є суттєво завищеним в порівнянні до готівкового курсу. Крім того, стверджує, що жодного кредитного договору між ним та відповідачем укладено не було. Відтак, надати нотаріусу документи, які передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів (надалі - Перелік), затвердженому постановою Кабінету Міністрів України №1172 від 29 червня 1999 року, банк не міг, оскільки вони відсутні. На підтвердження безспірності заборгованості нотаріусу мають бути подані документи, що свідчать про визнання боржником вимог кредитора. Документом, що підтверджує такий факт, є отримання боржником вимоги стягувача з підписом боржника про його отримання. Також позивач покликається на ту обставину, що з дня виникнення права вимоги минуло більше трьох років, що суперечить умовам вчинення виконавчого напису нотаріуса, які передбачені ст. 88 Закону України «Про нотаріат». З врахуванням викладеного, ОСОБА_1 вважає, що виконавчий напис вчинено нотаріусом з порушенням вимог закону, що стало підставою для його звернення до суду з позовом про визнання вказаного виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Ухвалою судді від 31 жовтня 2018 року відкрито провадження у даній цивільній справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання на 10.45 год. 13 листопада 2018 року.

У встановлений судом строк відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого проти позову заперечує, вважає його необґрунтованим. Зокрема, вказує, що нотаріусом вчинено виконавчий напис у відповідності до вимог закону, банком були надані всі необхідні документи для його вчинення, а також надіслано повідомлення про порушення основного зобов'язання боржнику. При цьому, доказів, які б свідчили про порушення нотаріусом при вчиненні виконавчої дії законодавства України, невідповідність наданих нотаріусу документів для вчинення виконавчого напису вимогам Переліку, позивачем не надано. Враховуючи наведене, просив відмовити у задоволенні позову.

Представник позивача ОСОБА_5 в судове засідання, призначене на 11.00 год. 28 листопада 2018 року, не з'явилася, подала суду заяву про розгляд справи без її участі та відсутності позивача. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити.

Представник відповідача в судові засідання, призначені на 13 листопада 2018 року та на 28 листопада 2018 року, не з'явився з невідомої на те суду причини, хоча про день та час розгляду справи був повідомлений належним чином. Подані представником АТ «Укрсоцбанк» заяви про перенесення розгляду справи у зв'язку із його зайнятістю в іншому судовому процесі від 13 листопада 2018 року та від 28 листопада 2018 року суд відхиляє, оскільки будь-яких доказів на обґрунтування своїх тверджень останній не надав, а тому його чергова неявка в судове засідання без поважних причин не перешкоджає розгляду справи.

Третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гамаль І.М. надіслала суду письмові пояснення, в яких зазначила, що вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно з відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості чи іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Розглянувши та вивчивши надані документи, керуючись статтями 87-91 Закону України «Про нотаріат», главою 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України та пунктом 2 Переліку Документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року №1172, приватним нотаріусом Гамаль І.М. було вчинено відповідний виконавчий напис з дотриманням всіх вимог законодавства. Остання просить прийняти до уваги все, викладене нею в поясненнях, та розглядати справу за її відсутності.

Третя особа - приватний виконавець Мелих А.І. звернувся до суду з клопотанням про розгляд справи без його участі, при вирішенні спору покладаєься на думку суду.

За вказаних обставин, з підстав, передбачених ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали цивільної справи та оцінивши докази у справі у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов обґрунтований та такий, що підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

06 січня 2015 року позивачем підписано Заяву про відкриття карткового рахунку та отримання платіжної картки фізичної особи, згідно якої ОСОБА_1 просить АТ «Укрсоцбанк» відкрити йому картковий рахунок в гривні та випустити йому платіжну картку. Згідно заяви слідує, що позивач зі змістом Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах ознайомлений, вимоги цієї Інструкції для нього обов'язкові. У випадку видачі картки позивач зобов'язувався неухильно дотримуватись «Правил користування ПК», тарифів Банку, з якими його було ознайомлено і поводитися з ПК із максимальною мірою відповідально. На підставі вказаної заяви ОСОБА_1 06 січня 2015 року відкрито рахунок НОМЕР_2.

Цього ж дня позивачем заповнено анкету для надання банківських послуг на умовах комплексного банківського обслуговування для клієнтів-фізичних осіб в ПАТ «Укрсоцбанк» та підписано Заяву-договір №0771\013356-PR, відповідно до якої позивач просить відкрити та обслуговувати платіжну картку НОМЕР_2 в Українській гривні з встановленням кредитної лінії в сумі до 250 000,00 грн. строком на рік (тобто 364 (365) календарних днів з моменту (дня) надання Кредиту) з можливістю його автоматичного продовження. Процентна ставка за користування Кредитною лінією до 15 числа місяця наступного за місяцем формування щомісячної виписки 0,10% річних, з 15 числа місяця наступного за місяцем формування щомісячної виписки 28,00% річних. Дата погашення щомісячного платежу - до 15-го числа місяця.

Як вбачається з банківської виписки за рахунком клієнта ОСОБА_1 НОМЕР_2, станом на дату формування виписки сума заборгованості останнього становить 70420,22 грн., з яких 27 520,58 грн. - заборгованість за тілом кредиту по Кредитному договору, 42 899,64 грн. - заборгованість за відсотками.

20 червня 2018 року відповідач звернувся до позивача з повідомленням про порушення основного зобов'язання, яким вимагав добровільно сплатити заборгованість у розмірі 70 420,22 грн. Вказане повідомлення направлено на адресу позивача: АДРЕСА_1, що підтверджується списком згрупованих поштових відправлень листів рекомендованих від 21 червня 2018 року АТ «Укрсоцбанк».

31 серпня 2018 року відповідач звернувся з заявою до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гамаль І.М. про вчинення виконавчого напису, до якої, серед іншого, було додано оригінал Кредитного договору, виписка з рахунку боржника із зазначенням заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості, повідомлення про порушення основного зобов'язання, докази про належне повідомлення боржника про бажання стягувача стягнути заборгованість за кредитним договором шляхом вчинення виконавчого напису нотаріуса.

07 вересня 2018 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гамаль І.М. вчинено Виконавчий напис, зареєстровано в реєстрі за №4654, відповідно до якого пропонується звернути стягнення з громадянина України ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, місце народження: м. Тернопіль, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, адреса: АДРЕСА_1, який є Боржником за Договором №0771\013356-PR про надання банківських послуг на умовах комплексного банківського обслуговування для клієнтів - фізичних осіб ПАТ «Укрсоцбанк» від 06 січня 2015 року, відповідно до якого банком було відкрито рахунок НОМЕР_2 та встановлено кредитний ліміт (кредитну лінію), далі за текстом іменується - Кредитний договір, укладений між ним та ПАТ «Укрсоцбанк», ідентифікаційний код юридичної особи: 00039019, місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Ковпака, буд 29, п/р 36196000010980, МФО: 300023, далі за текстом іменується - Стягувач, заборгованість за вищевказаним Кредитним договором. Строк платежу за Договором №0771\013356-PR про надання банківських послуг на умовах комплексного банківського обслуговування для клієнтів - фізичних осіб в ПАТ «Укрсоцбанк» від 06 січня 2015 року настав, Боржником не було виконано вимоги Стягувача, згідно з повідомленням про порушення основного зобов'язання від 20 червня 2018 року. Стягнення заборгованості проводиться за період з 06 січня 2015 року по 30 травня 2018 року. Сума заборгованості, яка підлягає стягненню складає 70 420,22 гривень, у тому числі: 27 520,58 гривень - заборгованість за тілом кредиту по Кредитному договору, 42 899,64 гривень - заборгованість за відсотками, які були нараховані за користування Кредитними коштами у період з моменту укладення Кредитного договору по 30 травня 2018 року. За вчинення Виконавчого напису, нотаріусом стягнуто плату у розмірі 1000,00 гривень. Загальна сума, яка підлягає стягненню з Боржника на користь АТ «Укрсоцбанк» складає 71 420,22 гривень.

01 жовтня 2018 року на підставі вказаного виконавчого напису приватним виконавцем виконавчого округу Тернопільської області Мелихом А.І. відкрито виконавче провадження ВП №57328673.

З врахування встановлених обставин вважаю, що до виниклих між сторонами правовідносин слід застосувати наступні норми матеріального права.

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

При цьому, відповідно до ст.18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з ч. 1 ст.1 Закону України від 2 вересня 1993 року №3425-XII «Про нотаріат» (надалі - Закон) нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов'язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється цим Законом та іншими актами законодавства України (ч. 1 ст. 39 Закону). Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595 (надалі - Порядок).

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (п. 19 ст. 34 Закону). Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону та Глава 16 розділу ІІ Порядку.

Так, згідно зі статтею 87 Закону, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону, нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку, для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Крім того, підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року №1172 (надалі - Перелік). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку. При цьому цей Перелік не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі та Порядку вчинення нотаріальних дій.

Так, пунктом 2 Переліку (в редакції чинній на час вчинення виконавчого напису), передбачено, що для одержання виконавчого напису за кредитним договором, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов?язаннями, додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Воночас, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі №826/20084/14, постанову Кабінету Міністрів України №662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин було визнано незаконною та нечинною.

Згідно вказаної постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року, вона набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року зазначена вище постанова була залишена без змін.

Пленум Вищого адміністративного суду України у п. 10.2 Постанови від 20 травня 2013 року №7 «Про судове рішення в адміністративній справі» роз?яснив, що визнання акта суб'єкта владних повноважень нечинним означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням або з іншого визначеного судом моменту після прийняття такого акта. Суд визначає, що рішення суб'єкта владних повноважень є нечинним, тобто втрачає чинність з певного моменту лише на майбутнє, якщо на підставі цього рішення виникли правовідносини, які доцільно зберегти.

Судом встановлено, що постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року не визначено моменту, з якого втрачає чинність постанова Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року №662, а відтак вона втрачає чинність у загальному порядку - з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням.

За таких обставин, оспорюваний виконавчий напис вчинено після набрання законної сили вказаним вище судовим рішенням про скасування положень, на підставі яких його було вчинено, а саме пункту 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Посилання представника відповідача у відзиві на позовну заяву на п.1 Переліку документів, а саме - стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами, суд вважає необґрунтованими, оскільки договір №0771\013356-PR про надання банківських послуг на умовах комплексного банківського обслуговування для клієнтів-фізичних осіб в ПАТ «Укрсоцбанк» від 06 січня 2015 року нотаріально не посвідчувався.

Крім цього, суд зазначає, що безспірною заборгованістю є заборгованість боржника, з якою останній погоджується, що, відповідно, виключає можливість спору щодо її розміру, строку, за який вона нарахована тощо, а відтак, і документи, які підтверджують її безспірність, і на підставі яких нотаріусами здійснюються виконавчі написи, мають бути однозначними, беззаперечними, та такими, що містять вираз волі стосовно наявності певної заборгованості не тільки кредитора, а й самого боржника, або ж стовідсотково підтверджують наявність у боржника перед кредитором заборгованості саме в такому розмірі.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 05 липня 2017 року у справі №6-887цс17, суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Так, перевіряючи факт подання кредитором документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника, суд дійшов висновку, що ознакою безспірності вимоги є відсутність заперечень боржника щодо заборгованості та її розрахунку, а також відсутність будь-яких суперечностей у поданих документах. На підтвердження безспірності заборгованості нотаріусу мають бути подані документи, що свідчать про визнання боржником вимог кредитора. Тобто, нотаріус повинен упевнитись в розумінні боржником пред'явлених до нього вимог і визнання їх.

Долучене кредитором до заяви про вчинення виконавчого напису повідомлення про порушення основного зобов'язання від 20 червня 2018 року, адресоване позичальнику, не містить документального підтвердження його вручення ОСОБА_1, як це передбачено Правилами надання послуг поштового зв'язку, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року № 270.

Крім того, відповідачем до відзиву додано копію виписки з рахунку боржника, яка подавалась нотаріусу разом із заявою про вчинення нотаріального напису, однак, вказана виписка не може вважатись належним документом, що підтверджує безспірність вимог банку до боржника, адже у ній не зазначений період заборгованості, за який проводиться стягнення, строки її погашення, не відображено руху коштів на рахунку боржника, не вказано, які суми були нараховані у цей період, що позбавляє можливості простежити правильність здійснення вказаного розрахунку, а отже і пересвідчитись у безспірності заборгованості. Виписка містить лише суму заборгованості по кредиту та по відсотках, які були нараховані за користування кредитними коштами.

Відтак, суд має переконання, що нотаріус не мав належних і достатніх підстав вважати, що вимоги стягувача і борг, для стягнення якого кредитор просив вчинити виконавчий напис, є безспірними.

Враховуючи усі вищевикладені обставини, суд зробив висновок про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 є підставними, порушене право позивача підлягає захисту шляхом визнання виконавчого напису №4654, вчиненого 07 вересня 2018 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гамаль І.М. про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Укрсоцбанк» заборгованості у розмірі 71 420 грн. 22 коп. таким, що не підлягає виконанню.

Приймаючи таке рішення суд також врахував висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постанові від 16 травня 2018 року (справа № 320/8269/15-ц, провадження № 14-83цс18).

Водночас, суд відхиляє доводи позивача про те, що виконавчий напис було вчинено поза межами трирічного строку з дня виникнення права вимоги, з огляду на наступне.

Як уже було зазначено вище, відповідно до ст. 88 Закону України «Про нотаріат», нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Строки, протягом яких може бути вчинено виконавчий напис, обчислюються з дня, коли у стягувача виникло право примусового стягнення боргу (п. 3.4 глави 16 розділу ІІ Порядку).

З аналізу положень ст. 88 Закону слідує, що у вказаній нормі йдеться саме про строк позовної давності, в межах якого може бути вчинено виконавчий напис.

Для вимоги про стягнення заборгованості встановлено загальний строк позовної давності, який становить три роки (ст. 257 ЦК України).

Як вбачається з укладеного між сторонами договору №0771\013356-PR, позивачу банком встановлена кредитна лінія в сумі до 250 000,00 грн. строком на рік (тобто 364 (365) календарних днів з моменту (дня) надання Кредиту) з можливістю його автоматичного продовження.

Таким чином, строк дії кредитної лінії встановлений до 17 січня 2016 року, тому виконавчий напис від 07 вересня 2018 року було вчинено в межах трьохрічного строку з дня виникнення права вимоги.

Не заслуговують, також, на увагу твердження позивача про те, що ним не укладалось з банком кредитного договору, а лише договір про надання банківських послуг на умовах комплексного банківського обслуговування для клієнтів-фізичних осіб в АТ «Укрсоцбанк».

Суд вважає, що кредитний договір не є предметом спору у вказаній справі, а також виходить із встановленого ст. 204 ЦК України принципу презумпції правомірності правочину.

В силу ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений судовий збір в сумі 704,80 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 12, 13, 76-78, 83, 206, 258-268, 273, 352-355 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити.

Визнати виконавчий напис №4654, вчинений 07 вересня 2018 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гамаль Іриною Миколаївною про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Укрсоцбанк» заборгованості у розмірі 71 420 (сімдесят одна тисяча чотириста двадцять) грн. 22 коп. таким, що не підлягає виконанню.

Стягнути з відповідача Акціонерного товариства «Укрсоцбанк в користь ОСОБА_1 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп. судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Тернопільського апеляційного суду або через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області.

Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.

Позивач: ОСОБА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, місце проживання: АДРЕСА_1.

Відповідач: Акціонерне товариство «Укрсоцбанк», код ЄДРПОУ 00039019, місцезнаходження: вул. Ковпака,29, м. Київ.

Третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гамаль Ірина Миколаївна, адреса робочого місця: АДРЕСА_2.

Третя особа: приватний виконавець Мелех Анатолій Іванович, адреса робочого місця: АДРЕСА_3.

Повний текст судового рішення складено 03 грудня 2018 року.

Головуючий суддяО. Я. Герчаківська