Рішення № 78262023, 03.12.2018, Ірпінський міський суд Київської області

Справа № 367/4792/18

Провадження №2/367/4044/2018

РІШЕННЯ

Іменем України

22 листопада 2018 року Ірпінський міський суд Київської області в складі:

головуючої судді Оладько С.І.,

за участі секретаря Шубчик В

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ірпені цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» про визнання недійсним кредитного договору

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду із позовом,відповідно до якого зазначив,що18.09.2017 року він підписанням Заяви - Кредитного договору беззастережно підтвердив, що приймає Публічну пропозицію ПАТ «ПУМБ» на укладення Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, яка розміщена на сайті ПАТ «ПУМБ»: pumb.ua, в повному обсязі, з урахуванням умов надання всіх послуг, як обраних безпосередньо при прийнятті ДКБО, так і послуг, що можуть бути надані в процесі обслуговування (з урахуванням всіх змін) і погодився з тим, що можу обирати будь-які передбачені зазначеним Договором послуги, в тому числі через Дистанційні канали обслуговування (за наявності технічної можливості у Банку), а при обранні послуги з укладення Договору страхування, підписанням цієї Заяви підтвердив ніби-то даю свою згоду на укладення Договору страхування на зазначених нижче умовах, а саме з наданням кредиту на:

- на загальні споживчі цілі;

- сплата Разової комісії Банку.

Таким чином, пропозиція являє собою акцепт позичальника банку про укладення між позичальником та банком - договору про надання споживчого кредиту на умовах вказаних в пункті 2 Пропозиції.

Поряд з цим відповідно до преамбули заяви, пропозиції (Оферта) №100874850502.

Відповідно до п. 2 Заяви банк надає позичальнику суму кредиту, яка становить - 30 000,00 грн., в тому числі: на загальні споживчі цілі - 30 000,00 грн.; для сплати Разової комісії - О грн.

Строк Кредиту та Договору страхування - 24 місяці (п.3 Заяви).

Розмір комісії за обслуговування кредитної заборгованості: 3, 99 % (п.4 Заяви).

Розмір процентної ставки: 0,01 % річних (п.3 Заяви).

Таким чином, шляхом підписання цієї Заяви, він ніби-то погодився та прийняв в повному обсязі Публічну пропозицію ПАТ «ПУМБ» на укладення Договору комплексного банківського обслуговування.

Позивач вважаю, що при укладанні вищевказаного Кредитного договору порушені його права як споживача, згідно з нормами Закону України «Про захист прав споживачів», Закону України «Про Фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», Закону України «Про банки і банківську діяльність» у зв'язку з чим ним у досудовому порядку неодноразово направлялись листи про припинення порушень з боку відповідача, проте, такі вимоги були залишені без задоволення, а тому він змушений був звернутись до суду.

Позивач зазначає,що перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов'язаний повідомити споживача у письмовій формі про обставини, зазначені в ч.2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів». У разі ненадання зазначеної інформації суб'єкт господарювання, який повинен її надати, несе відповідальність, встановлену статтями 15 і 23 цього Закону.

Однак, працівники банку його з умовами кредитування належним чином не ознайомлювали, оформлення кредитного договору проходило протягом півгодини, після чого мені було вручено кредитний договір, а саме Заяву-оферту, яку він, не читаючи із-за дрібного шрифту, підписав, надіючись на добросовісність працівника Банку.

Відповідач, скориставшись його необізнаністю, навмисно не дотримав та грубо порушив імперативні вимоги діючого законодавства України, які визначені та встановлені Законом, що є істотними і необхідними для даного виду договорів, зокрема Банк не надав йому повної, всебічної, об'єктивної та достовірної інформації, про умови кредиту перед укладенням та під час укладення договору про надання споживчого кредиту.

Будь яку довідку чи повідомлення, як окремого документу із інформацією встановленою відповідно до ч.2 статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» він не отримував і про що не ставив підпис. Також ця інформація насправді не доводилася в усній формі. Він лише отримав свій примірник Заяви . Вважає,що його підпис в кінці те не свідчить про володіння ним тим обсягом інформації та тими документами, про отримання яких він поставив свій підпис, який/яка необхідний/а та потрібний/а для успішного виконання ним умов Кредитного договору.

Більше того, навіть сам Договір комплексного банківського обслуговування Фізичних осіб діючий на день підписання Заяви працівниками Банку наданий не був, йому тільки було надано примірник Заяви №100874850502 засвідчивши таке отримання своїм підписом.

Вважає,що , відповідач проігнорував дані вимоги законодавства, що є однією з підстав визнання договору недійсним, адже згідно з ч. 2 п. 2 ст. 19 ЗУ «Про захист прав споживачів» підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору.

Забороняється як такі, що вводять в оману, зокрема: з метою спонукання споживачів де прийняття швидкого рішення та позбавлення їх достатнього періоду часу для прийняття свідомого рішення.

Він не мав часу детально ознайомитися з Кредитним договором за такий короткий строк. Йому повинна була бути надана можливість детально ознайомитися з умовами даного договору та законодавством, що його регулює. Крім цього, працівник банку не надав достовірної інформації, завірив в тому, що всі істотні умови договору йому роз'яснено та спонукав підписати договір швидше.

Даний договір містить безліч умов що регулюються законодавством, з яким він ніколи в житті не зустрічався. Він не мав можливості об'єктивно оцінити та осмислити умови даного договору, виявити його недоліки та оцінити всі ризики та збитки, які він отримає в результаті підписання даної угоди.

При укладенні Кредитного договору він через неналежну інформованість з боку відповідача та необізнаність не міг у повному обсязі оцінити умови договору кредиту на предмет їх вигідності так як не було належним чином детально роз'яснено працівниками банку їх умови.

Отже, недотримання та невиконання Відповідачем імперативних вимог Закону, встановлених: ст.11 ЗУ «Про захист прав споживачів» є підставою згідно спи 215 ЦК України, для визнання даного кредитного Договору недійсним, в зв'язку з недотриманням Банком вимог Закону, щодо істотних умов договору, які є необхідними для його укладення.

Позивач також зазначив,що сторонами передбачено встановлення комісії за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 3, 99 % (п.4 Заяви).

Згідно із ч. ч. 1, 3 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник повернути кредит та сплатити відсотки.

Особливості регулювання відносин про надання споживчого кредиту за Кредитним договором №100874850502 від 18.09.2018 року встановлюються Законом України «Про захист прав споживачів».

За положеннями ч. 5 ст.11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів» до договорів із споживачем про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими передбачаються зміни в будь - яких витратах за договором, крім відсоткової ставки. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

Аналіз указаних норм дає підстави для висновку, що несправедливими є положення договору про споживчий кредит, які містять умови про зміну витрат, зокрема, щодо плати за обслуговування кредитної заборгованості, і це є підставою для визнання таких положень недійсними.

Відповідно до п. 2.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою правління Національного банку України від 10.05.2007 року № 168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача тощо), або що вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на кредитного договору тощо).

Він вважає незаконним встановлення у кредитному договорі плати за обслуговування кредитної заборгованості, а саме за послугу/и, які супроводжують кредит як компенсація супутніх витрат банку за рахунок позичальника, оскільки банки не мають прав; встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які той здійснює на власну користь.

Також позивач зазначає,що відповідачем було порушено вимоги абз.5, 11 п.2 ст. 8 ЗУ «Про захист персональних даних»

Так відповідно до розділу «Підтвердження та запевнення» Заяви він ніби-то підтвердив, що отримав від Банку повідомлення про володільця персональних даних, склад та зміст зібраних персональних даних, права суб'єкта персональних даних та іншу інформацію згідно ЗУ «Про захист персональних даних».Надана ним згода на обробку моїх персональних даних є безстроковою та безвідкличною.

Вважає, що вищенаведене є незаконним та суперечить абз. 5, 11 п.2 ст. 8 ЗУ «Про захист персональних даних» .

Вважає,що відсутність у кредитному договорі права відізвати свою згоду на обробку своїх персональних даних, є порушенням закону та підставою для визнання цієї частини Договору, щодо обробки персональних даних не дійсним.

Позивач просить визнати недійсним Кредитний договір №100874850502 від 18.09.2017року.

Позивач у судове засідання не з»явився,подав до суду заяву,відповідно до якої просить справу розглянути за його відсутності.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечувала та просить відмовити позивачу.

Суд,заслухавши пояснення представника відповідача,дослідивши письмові докази по справі,вважає позов таким,що не підлягає до задоволення.

Відповідно до ч 1 ст. 4 ЦПК України «Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.»

Відповідно до ст.. 5 ЦПК України «Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

2. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.»

Відповідно до ч 2,3 ст. 12 ЦПК України «Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.

3. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.»

Відповідно до ч 1 ст. 13 ЦПК України «Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.»

Відповідно до ч 1 ст. 81 ЦПК України « Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу

У судовому засіданні встановлено,що 18.09.2017 року між ОСОБА_2 та Публічним акціонерним товариством «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» було укладено споживчий кредит та надано кредитні кошти на суму 30000,00 грн., строком користування 24 міс, розміром комісії за обслуговування кредитної заборгованості 3,99%, абсолютне значення подорожчання 28731,10 грн.

Відповідно до ч 1, З ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1,3 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк/фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти; особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Частина 2 ст. 11 ЗУ «Про захист прав споживачів» яка діяла на час укладання договору, вимагала від кредитодавця надання споживачу перед укладенням відповідного договору певної інформації. Також ця частина передбачала, що у разі ненадання зазначеної інформації суб'єкт господарювання, який повинен її надати, несе відповідальність, встановлену статтями 15 і 23 цього Закону.

Відповідно до ст. 15 та 23 Закону України«Про захист прав споживачів», ненадання інформації про послугу саме-по-собі не є підставою для визнання недійсним кредитного договору - за певних обставин це може бути підставою для розірвання договору або відшкодування збитків.

Згідно Заяви на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб позивач підтвердив, що він ознайомлений з інформацією, а саме в п, 2 та п.4 розділу «Підтвердження та запевнення» зазначено, що «ознайомлена з Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, Тарифами Банку та цілком згодна; всі умови Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб йому зрозумілі та не потребують додаткового тлумачення; ознайомлений та погоджується з умовами надання кредиту, його особливостями, перевагами та недоліками (в тому числі умовами надання кредитної лінії, овердрафту, споживчого кредиту тощо); власним підписом на цій Заяві підтверджує, що в повному обсязі, доступно та своєчасно ознайомлений з інформацією про умови кредитування та орієнтовною сукупною вартістю кредиту з урахуванням процентної ставки (в тому числі реальної) за ним, вартості всіх супутніх послуг..

Посилання позивача на те, що під час укладення Кредитного договору він його не прочитав є надуманим та безпідставним.Крім того,позивач не надав до суду доказів тих обставин,що він звертався до відповідача із заявою про надання йому достатнього строку для ознайомлення з умовами договору та що йому необхідний відповідний час для ознайомлення.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ЦК України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (згідно з ч. 1 ст. 229 ЦК України істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Відповідно до Постанови Пленуму ВСУ від 06.11.2009 р. №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» в п.20 зазначено, що «правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. Ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.».

Відповідно до ст.. 76 ЦПК України «Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

2. Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.»

Відповідно до ст.. 77 ЦПК України « 1. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

2. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

3. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

4. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст.. 78 ЦПК України «1. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

2. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.»

Відповідно до ст. 79 ЦПК України « Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.»

Відповідно до ст.. 80 ЦПК України « Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.»

2. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.»

Позивач не надав до суду жодного доказу на підтвердження тих обставин,що зазначений договір був укладений під впливом обману.

Відповідно до ч. 2 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Стаття 627 ЦК України закріплює свободу договору: відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Таким чином свобода договору визначає право громадян вступати чи утриматися від вступу в будь-які договірні відносини. Укладення Кредитного договору було волевиявленням Позивача.

Відповідно до ч.3 ст.6 ЦК України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд; сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно із ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов.

Відповідно до ч. 2 ст. 1056 ЦК України позичальник має право відмовитись від одержання кредиту частково або в повному обсязі, повідомивши про це кредитора до встановленого договором строку його надання.

Також, відповідно до ч. 6 ст. 11 ЗУ «Про захист прав споживачів» споживач може протягом 14 календарних днів відкликати свою згоду на укладання договору про надання споживчого кредиту без пояснення причин.

При зверненні до суду із даним позовом,позивач не надав до суду жодного доказу на підтвердження тих обставин,що він у передбаченому законом порядку та строки ставив питання про розірвання договору чи про відкликання своєї згоди на укладання спірного договору.

Відповідно до ч. 5 ст. 11, ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів» до договорів зі споживачами застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах.

Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача, зокрема встановлення жорстких обов'язків споживача. Несправедливі умови не повинні включатись у договори зі споживачами.

Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути замінено або визнано недійсним, а у разі коли це зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача, такі положення теж підлягають зміні, або договір може бути визнаний недійсний вцілому.

Підписанням заяви на приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб Позивач «підписанням цієї Заяви беззастережно підтвердив, що приймає Публічну пропозицію ПАТ «ПУМБ» на укладення Договору обслуговування фізичних осіб, яка розміщена на сайті ПАТ «ПУМБ»: pumb.ua, в повному обсязі, з урахуванням всіх послуг, як обраних при прийнятті ДКБО, та і послуг, ЩО можуть бути надані йому в процесі обслуговування (з урахуванням всіх змін) і погоджується з тим, що може обирати будь-які передбачені ДКБО послуги, в тому числі через дистанційні канали обслуговування (за наявності технічної можливості у Банку), а при обранні послуги з укладення Договору страхування, підписанням цієї Заяви підтверджую свою згоду на укладення Договору страхування на зазначених нижче умовах».

Відповідно до правової позиції, викладеної 08.06.2016 у справі № 6-330цс16 зазначено,що умови договору кваліфікуються як несправедливі, якщо вони, по-перше, порушують принцип добросовісної, (пункт 6частини першої статті 3, частина третя статті 509 ЦК України); по-друге, призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін; по-третє, завдають шкоди споживачеві.

Аналогічна позиція викладена у листі НБУ №40-117/2093-6134 від 16.06.2007 року «Про окремі питання практичного застосування Правил надання банками України інформації про умови кредитування та сукупну вартість кредиту», в якому зазначено, що «При визначенні переліку супутніх послуг банки мають керуватися положеннями ч. 1ст. 509 ЦПК (відповідно до яких об'єктом зобов'язання є дії однієї сторони на користь другої), а також вимогами ч. 17 ст. 1 ЗУ «Про захист прав споживачів», ч. 5 ст. 1 розділу І та ст. 4 розділу II Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг". У зобов'язанні мають бути чітко визначені його суб'єкти та конкретизований його об'єкт. Відсутність або невизначеність, (недостатня визначеність) зазначених елементів зобов'язання може бути підставою для оспорювання (або невизнання) факту виникнення зобов'язальних відносин. У разі декларування банком у договорі зі споживачем будь-якої послуги, споживач має право не тільки знати в деталях предмет задекларованої послуги, а також отримати зазначену послугу належної якості, відповідно до умов договору.

Спірний кредитний договір був підписаний позивачем,при цьому позивачем не надано до суду доказів тих обставин ,що умови договору є несправедливими, що всупереч принципу добросовісності наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача, що умовами договору встановлені жорсткі обов'язки споживача-позивача по справі..

Відповідно до правової позиції ВСУ у справі № 6-1746цс16 вказано, що «Суди апеляційні та касаційної інстанцій, дійшовши висновку про те, що обслуговування кредиту є супутньою послугою, за надання якої можливе встановлення комісії, не звернули уваги, що, встановивши в кредитному договорі сплату щомісячної комісії за обслуговування кредиту, відповідач не зазначив, які саме послуги за вказану комісію надаються позивачу. При цьому відповідач нараховував, а позивач сплатив комісію за послуги, що супроводжують кредит, а саме за компенсацію сукупних послуг банку за рахунок позивача, що є незаконним.».

Відповідно до п.17 ст.1 ЗУ «Про захист прав споживачів» послуга - діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб.

У заяві на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб № 100874850502 в пункті Розмір комісії за обслуговування кредитної заборгованості встановлений у розмірі 3,99%; розділ «Графік платежів» передбачає комісію за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 1197,00 грн. Позивач,підписавши заяву,погодився із даними умовами договору.

Позивач на обґрунтування заявлених позовних вимог посилається також на порушення відповідачем ст..8 Закону України «Про захист персональних даних»,а саме,що відсутність у кредитному договорі права відізвати свою згоду на обробку своїх персональних даних, є порушенням закону та підставою для визнання цієї частини Договору, щодо обробки персональних даних не дійсним.Дані обґрунтування суд вважає безпідставними.

Відповідно до ст.. 8 Закону України «Про захист персональних даних» Особисті немайнові права на персональні дані, які має кожна фізична особа, є невід'ємними і непорушними.

2. Суб'єкт персональних даних має право:

1) знати про джерела збирання, місцезнаходження своїх персональних даних, мету їх обробки, місцезнаходження або місце проживання (перебування) володільця чи розпорядника персональних даних або дати відповідне доручення щодо отримання цієї інформації уповноваженим ним особам, крім випадків, встановлених законом;

2) отримувати інформацію про умови надання доступу до персональних даних, зокрема інформацію про третіх осіб, яким передаються його персональні дані;

3) на доступ до своїх персональних даних;

4) отримувати не пізніш як за тридцять календарних днів з дня надходження запиту, крім випадків, передбачених законом, відповідь про те, чи обробляються його персональні дані, а також отримувати зміст таких персональних даних;

5) пред'являти вмотивовану вимогу володільцю персональних даних із запереченням проти обробки своїх персональних даних;

6) пред'являти вмотивовану вимогу щодо зміни або знищення своїх персональних даних будь-яким володільцем та розпорядником персональних даних, якщо ці дані обробляються незаконно чи є недостовірними;

7) на захист своїх персональних даних від незаконної обробки та випадкової втрати, знищення, пошкодження у зв'язку з умисним приховуванням, ненаданням чи несвоєчасним їх наданням, а також на захист від надання відомостей, що є недостовірними чи ганьблять честь, гідність та ділову репутацію фізичної особи;

8) звертатися із скаргами на обробку своїх персональних даних до Уповноваженого або до суду;

9) застосовувати засоби правового захисту в разі порушення законодавства про захист персональних даних;

10) вносити застереження стосовно обмеження права на обробку своїх персональних даних під час надання згоди;

11) відкликати згоду на обробку персональних даних;

12) знати механізм автоматичної обробки персональних даних;

13) на захист від автоматизованого рішення, яке має для нього правові наслідки.»

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про захист персональних даних» персональні дані - це відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована; згода суб'єкта персональних даних - добровільне волевиявлення фізичної особи (за умови її поінформованості) щодо надання дозволу на обробку її персональних даних відповідно до сформульованої мети їх обробки, висловлене у письмовій формі або у формі, що дає змогу зробити висновок про надання згоди. У сфері електронної комерції згода суб'єкта персональних даних може бути надана під час реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції шляхом проставлення відмітки про надання дозволу на обробку своїх персональних даних відповідно до сформульованої мети їх обробки, за умови, що така система не створює можливостей для обробки персональних даних до моменту проставлення відмітки.

Крім того,відповідно до ч. 1 ст. 60 Закону України «Про банки і банківську діяльність» інформація щодо діяльності та фінансового стану клієнта, яка стала відомою банку у процесі обслуговування клієнта та взаємовідносин з ним чи третім особам при наданні послуг банку, є банківською таємницею.»

Враховуючи викладені обставини,суд вважає позов безпідставним та таким,що не підлягає до задоволення,у зв»язку з чим суд відмовляє позивачу у позові у повному обсязі.

На підставі ст.203,215,236,524,548 ЦК України,ст.. 22 Закону України «Про захист прав споживачів», керуючись ст. ст. 4,10,76,259,264-265,268 , 273 ,365 ЦПК України суд , -

в и р і ш и в :

ОСОБА_2 у позові відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду через Ірпінський міський суд шляхом подачі апеляційної скарги на протязі 30 днів з дня складання повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи,якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення,якщо його не скасовано,набирає законної сили після повернення апеляційної скарги ,відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення буде виготовлений 02.12.2018р.

Суддя: С.І. Оладько