Рішення № 78256984, 16.11.2018, Якимівський районний суд Запорізької області

Якимівський районний суд Запорізької області

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

Справа № 330/2545/17

2/330/97/2018

"16" листопада 2018 р. Якимівський районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді: Федорець С.В.

при секретарі: Шеліповій Ю.О.

за участю представника позивача - адвоката Касьяненка М.І.

представника відповідача - адвоката ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у смт Якимівка цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Еліта-Агроінвест» (місце знаходження: 72513, Україна, Запорізька область, Якимівський район, с. Переможне, вулиця Центральна,1) до ОСОБА_3 (місце проживання: АДРЕСА_1 про стягнення збитків, суд

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення збитків за наступними підставами.

Як зазначає позивач, на підставі договорів оренди, укладених 10.10.2007 року між позивачем та ОСОБА_4, позивач здійснює користування земельною ділянкою НОМЕР_1 площею 10,4681 га та НОМЕР_2 площею 10,47 га, які розташовані на території Переможненської сільської ради, контур 350, для ведення товарного виробництва. Вказані договори оренди належним чином пройшли державну реєстрацію та є дійсними до теперішнього часу. З восени 2016 року, як вказує позивач, користування цими земельними ділянками почав здійснювати відповідач, який провів на них посів та вирощування озимої пшениці. Після невдалої спроби врегулювати спірне питання з відповідачем мирним шляхом, позивач звернувся із відповідною заявою до органів поліції, за результатами досудового розслідування було встановлено, що відповідач без згоди позивача та власника земельних ділянок протягом 2016-2017 року вирощував на цих земельних ділянках озиму пшеницю. Постановою слідчого кримінальне провадження за зверненням позивача було закрито у зв'язку з відсутністю складу кримінального правопорушення. Також позивач зазначає, що у відповідності до затвердженого плану на 2017 рік, позивач планував здійснити посів сої, проте, через неправомірні дії відповідача, цього зроблено не було, внаслідок чого підприємство понесло матеріальні збитки у розмірі 438651,48 гривень.

На підставі викладеного позивач просила стягнути з відповідача на його користь збитки у розмірі 138651,48 гривень та понесені по справі судові витрати.

В ході слухання справи сторона позивача зменшила позовні вимоги, надавши детальний розрахунок понесених підприємством збитків, та просить стягнути з відповідача на користь позивача збитки у сумі 254644,57 гривень та понесені судові витрати.

Відповідачем надано письмовий відзив на позовну заяву, у якому він позовні вимоги не визнав, посилаючись на наступне.

Так, сторона відповідача вказує на те, що на протязі тривалого часу, з 2004 року, за усною домовленістю між відповідачем та підприємствами, які на умовах оренди використовували землі контуру №350 Переможненської сільської ради, а з 2007 року - за такою ж домовленістю між відповідачем та позивачем, ОСОБА_3 використовувалися дві земельні ділянки, належні ОСОБА_4, взамін відповідач надавав у користування позивачеві дві аналогічні земельні ділянки, які належали йому. Восени 2016 року відповідачем дійсно, на вказаних позивачем земельних ділянках було проведено посів озимої пшениці, про що керівництву ТОВ «Еліта-Агроінвест», як стверджує відповідач, було достеменно відомо, оскільки відповідачем ці дії здійснювалися відкрито., тому посилання позивача з приводу того, що це відбувалося не за його згодою, сторона відповідача вважає хибними. Також у запереченнях вказано, що насправді конфлікт щодо використання земель виник у липні 2017 року, коли відповідач почав збирати врожай, а засновники ТОВ «Єліта-Агроінвест» намагалися його схилити до укладення від імені ОСОБА_4 на підставі довіреностей нових договорів оренди. Крім того, представник відповідача вважає, що позивачем жодним чином не підтверджено спроби мирно врегулювати конфлікт. З приводу заявленої позивачем суми збитків, сторона відповідача вказує на відсутність підтвердження такої суми, а також на те, що у разі отримання позивачем такого прибутку, це у бідь-якому разі був би валовий прибуток, без урахування витрат, а розрахунок позивачем наданий не був.

На підставі викладеного, сторона відповідача просить у задоволенні позову відмовити повністю.

У судовому засіданні представник позивача на задоволенні уточнених позовних вимог наполягають.

Представник відповідача та відповідач у судовому засіданні позов не визнали повністю з підстав, зазначених у відзиві.

Заслухавши пояснення учасників справи, допитавши свідків, вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Так, в судовому засіданні встановлено, що на підставі державних актів на право власності на земельну ділянку ОСОБА_4 належать земельні ділянки НОМЕР_2 площею 10,47 га та НОМЕР_1 площею 10,4681 га.

На підставі договорів оренди, укладених 10.10.2007 року між ОСОБА_4 та ТОВ «»Еліта-Агроінвест», орендарем цих земельних ділянок є позивач по справі.

Ці факти сторонами у судовому засіданні не оспорюються, тому, на підставі статті 82 ЦПК України, суд вважає їх достовірно встановленими.

Проте, сторона відповідача посилається на те, що протягом тривалого часу він, за домовленістю з позивачем, використовує ці земельні ділянки, вирощуючи на них сільськогосподарську продукцію.

На підтвердження своїх посилань відповідачем надано довідку Переможненської сільської ради Якимівського району Запорізької області від 20.07.2017 року (а.с. 27), в якій зазначено, що ОСОБА_3 з 2004 року обробляє земельні ділянки, які належать ОСОБА_4 загальною площею 20,93 га, знаходяться на території Переможненської сільської ради в контурі 350, та в повному обсязі сплачує земельний податок.

Однак, допитані у судовому засіданні свідки ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 спростували ці відомості.

Так, свідок ОСОБА_7 у судовому засіданні пояснив, що виконував обов'язки старости Переможненського старостинського округу. Коли у 2017 році йому стало відомо про конфлікт між позивачем та відповідачем, він дізнався зі слів ОСОБА_3 і про те, що вони за домовленістю обмінялися земельними ділянками, і про те, що ОСОБА_3 сплачував земельний податок за ділянки, належні ОСОБА_4 Також пояснив, що у разі, коли підприємство сплачує земельний податок, то з платіжних документів не вбачається, за які саме земельні ділянки цей податок сплачено, оскільки підприємство перераховує грошові кошти загальною сумою.

Свідок ОСОБА_5 у судовому засіданні пояснила, що вона працює бухгалтером у Переможненському старостинському окрузі, однак особисто кошти від людей не приймає. З книг земельного податку, які є в її розпорядженні, не вбачається, хто саме сплачує земельний податок, у книгах зазначено прізвище власника земельної ділянки та відомості про сплату податку або наявність заборгованості.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_6, яка працює касиром у Переможненському старостинському окрузі, пояснила, що ОСОБА_3 сплачував земельний податок за землі, які належать йому та належали його батькам. За земельні ділянки, належні ОСОБА_4, ОСОБА_3 земельний податок не сплачував. Про нібито домовленість щодо обміну земельними ділянками з підприємством позивача свідок чула лише зі слів відповідача.

Щодо посилань відповідача на те, що він користувався земельними ділянками, належними ОСОБА_4, за домовленістю з керівництвом ТОВ «Єліта Агроінвест», також вони не знайшли свого підтвердження у поясненнях свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10

Свідки ОСОБА_8 та ОСОБА_10 в ході їх допиту у судовому засіданні пояснили, що про обмін земельними ділянками між позивачем та відповідачем за домовленістю вони дізналися у 2017 році зі слів ОСОБА_3, хоча останній наполягає, що домовленість така існувала протягом останніх десяти років.

Свідок ОСОБА_9, яка є директором ТОВ «Єліта-Агроінвест», заперечує наявність будь-яких домовленостей з приводу обміну земельними ділянками із ОСОБА_3

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що відомості, зазначені у наданій відповідачем довідці Переможненської сільської ради від 20.07.2017 року, на які посилається відповідач в обґрунтування своїх заперечень, не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду та були спростовані показами допитаних судом свідків, ці покази взаємоузгоджені, не протирічать один одному та матеріалам справи.

Крім того, як вбачається з наданої постанови про закриття кримінального провадження від 31.10.2017 року (а.с. 13), власник земельних ділянок ОСОБА_4 пояснила слідчому, що дійсно, після спливу строку договорів оренди, укладених нею з позивачем, вона мала намір передати належні їй земельні ділянки в оренду ОСОБА_3, проте, до спливу цього строку жодних дозволів на використання своєї землі відповідачеві вона не надавала, ніяких домовленостей з ним з цього приводу не мала, орендну плату протягом усього строку дії договорів оренди отримувала тільки від позивача.

Так, у відповідності до Закону України «Про оренду землі», оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Статтею 13 Закону України «Про оренду землі» визначено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про те, що саме у позивача на підставі укладених з власником земельних ділянок ОСОБА_4 договорів оренди від 10.10.2017 року виникли правовідносини з приводу оплатного користування земельними ділянками, належними на праві власності ОСОБА_4 Намагання відповідача довести, що він цілком законно використовував ці земельні ділянки, не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду.

Таким чином, є підстави вважати, на думку суду, що право позивача користування земельними ділянками було порушено відповідачем.

З приводу обґрунтування заподіяних позивачеві діями відповідача збитків, суд зважає на наступне.

Так, позивачем надано звіт про площі та валові збори сільськогосподарських культур на 01.12.2017 року та план посівів на 2016-2017 роки (а.с. 34-40), з яких вбачається, що підприємством було заплановано засівання сої на землях площею 20,9358 га.

Про те, що саме земельні ділянки, використовувані позивачем за договорами оренди з ОСОБА_4 повинні були за планом засіяні соєю, підтвердив допитаний у якості свідка в судовому засіданні агроном підприємства ОСОБА_11

Той факт, що відповідач на вказаних землях посіяв озиму пшеницю не оспорюється стороною відповідача.

Таким чином, оскільки відповідачем було використано ці земельні ділянки під посів озимих культур, у позивача об'єктивної можливості здійснити посів запланованої культури - сої не було.

У відповідності до наданих позивачем повідомлень Держстату у Запорізькій області №10-05/06 від 10.01.2018 року, та №10-05/749 від 15.11.2017 року, врожайність сої в сільськогосподарських підприємствах Якимівського району Запорізької області станом на 01.11.2017 року склала 22,2 ц з гектара, а вартість - 9407,7 гривень за тонну без урахування ПДВ (а.с. 18, 41).

Загальна площа двох земельних ділянок, належних ОСОБА_4, на яких позивач планував провести посів сої, складає 20,9381 га.

Враховуючи наведене, очікуваний прибуток позивача складав: 20,9381 га х 2,22 тони х 11289,24 гривень (вартість з ПДВ) = 524753,02 гривень.

Згідно до наданої позивачем калькуляції витрат на вирощування сої (а.с.42), з розрахунку на 1 га такі витрати складають 12900,23 гривень.

Таким чином, витрати на вирощування сої на земельній ділянці площею 20,9381 га складають 12900,23 гривень х 20,9381 га = 270108,45 гривень.

Оскільки очікуваний прибуток від реалізації вирощеної продукції повинен вираховуватися із врахуванням понесених на вирощування витрат, то фактично прибуток складав би: 524753,02 гривень - 270108,45 гривень = 254644,57 гривень.

Саме цю суму просить стягнути позивач на свою користь з відповідача.

У відповідності до статті 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Під збитками розуміються, зокрема, доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).

Згідно до статті 156 ЗК України, власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про обґрунтованість доводів позивача та вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Крім того, із врахуванням вимог статті 141 ЦПК України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача понесені останнім судові витрати.

Згідно до наданої квитанції, позивачем при зверненні до суду було сплачено судовий збір у сумі 6578, 42 гривень.

Враховуючи, що судовий збір віднесено до судових витрат, а позов задоволено повністю, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача з відповідача зазначену суму судових витрат.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 81, 141, 184, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, ст. ст. 11, 22, 509, 611 Цивільного кодексу України, ст. 156 ЗК України, Законом України «Про оренду землі», суд

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_3 (місце проживання: АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Еліта-Агроінвест» (місце знаходження: 72513, Україна, Запорізька область, Якимівський район, с. Переможне, вулиця Центральна,1) збитки у розмірі 438651 /чотириста тридцять вісім тисяч шістсот п'ятдесят одна/ гривня 48 копійок.

Стягнути з ОСОБА_3 (місце проживання: АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Еліта-Агроінвест» (місце знаходження: 72513, Україна, Запорізька область, Якимівський район, с. Переможне, вулиця Центральна,1) судові витрати по сплаті судового збору у сумі 6578 /шість тисяч п'ятсот сімдесят вісім/ гривень 42 копійки.

Апеляційну скаргу на рішення може бути подано до Апеляційного суду Запорізької області безпосередньо протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення - у той же строк з дня отримання копії рішення.

У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно- телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

СУДДЯ: Федорець С.В.