Рішення № 78256696, 21.11.2018, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 335/7454/18 2/335/2000/2018

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 листопада 2018 року м. Запоріжжя

Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого судді Крамаренко І.А., при секретарі Тимченко А.В., розглянувши, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Запорізької міської ради, третя особа: Третя Запорізька державна нотаріальна контора про встановлення факту проживання однією сім'єю, визнання права власності в порядку спадкування за законом,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою до Запорізької міської ради, третя особа Третя Запорізька державна нотаріальна контора про встановлення факту проживання однією сім'єю, визнання права власності в порядку спадкування за законом.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач вказав, що ІНФОРМАЦІЯ_4 померла його дружина ОСОБА_2.

Під час зареєстрованого шлюбу подружжям ОСОБА_3 і ОСОБА_2 на ім'я дружини було придбано дві квартири: квартиру АДРЕСА_1 та квартиру АДРЕСА_2. Оскільки ці квартири були придбані у зареєстрованому шлюбі, позивач вважає їх об'єктом права спільної сумісної власності подружжя його та ОСОБА_2.

Отже, після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина, до складу якої входить:

? частка квартири АДРЕСА_1, яка належала спадкодавиці на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 24 грудня 2009 року Гармашовим Г.М. приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу, реєстровий номер 3804;

? частка квартири АДРЕСА_2, яка належала спадкодавиці на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 24 грудня 2009 року Гармашовим Г.М. приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу, реєстровий номер 3817.

ОСОБА_2 заповіту не залишила.

Крім позивача, її спадкоємцем за законом був син ОСОБА_5.

На день відкриття спадщини ОСОБА_2 була зареєстрована за адресою АДРЕСА_7. Разом із нею був зареєстрований ОСОБА_1.

У встановленому законом порядку, спадкоємці прийняли спадщину після ОСОБА_2, померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 шляхом подання до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини. Інших спадкоємців, які прийняли спадщину після її смерті, не має.

ІНФОРМАЦІЯ_5 року помер пасинок позивача ОСОБА_5.

Після його смерті відкрилася спадщина, до складу якої входить:

? частка квартири АДРЕСА_1, яка належала ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 24 грудня 2009 року Гармашовим Г.М. приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу, реєстровий номер 3804, спадкоємцем якої був ОСОБА_5, який спадщину прийняв, але не оформив спадкових прав на неї.

? частка квартири АДРЕСА_2, яка належала ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 24 грудня 2009 року Гармашовим Г.М. приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу, реєстровий номер 3817, спадкоємцем якої був ОСОБА_5, який спадщину прийняв, але не оформив спадкових прав на неї.

ОСОБА_5 заповіту не залишив.

На день відкриття спадщини він був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_8

25 червня 1994 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 одружилися. З цього часу подружжя та син ОСОБА_2 від першого шлюбу ОСОБА_5 стали проживати однією сім'єю.

Після придбання квартири АДРЕСА_3 вони проживали за цією адресою однією сім'єю з 2010 року, що підтверджується довідкою від 13.07.2017 №4, виданою об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Учителів, медиків, ЗПТКІ».

Відповідно до ст. 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менше як п'ять років до часу відкриття спадщини.

Оскільки ОСОБА_1 є вітчимом ОСОБА_5, з яким вони проживали однією сім'єю не менше як п'ять років до часу відкриття спадщини, позивач, у встановлений законом строк, звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 року.

Інших спадкоємців, які прийняли спадщину після померлого ІНФОРМАЦІЯ_5 року ОСОБА_5, не має.

12.12.2017 позивач звернувся до Коцило С.В. державного нотаріуса Третьої Запорізької державної нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом. Проте, у оформленні спадщини у нотаріальному порядку йому було відмовлено через відсутність документів, що підтверджують родинні відносини та відсутність оригіналів правовстановлюючих документів на квартиру, які відповідно до п.4.14 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02. 2012 року за №296/5 для видачі свідоцтва про право власності на нерухоме майно в порядку спадкування необхідно надати.

Посилаючись на вимоги статей 11, 16, 1264, 1218, 1268-1270, 392 Цивільного кодексу України, статей 60, 70 Сімейного кодексу України, статті 315 Цивільного процесуального кодексу України, позивач просить суд встановити факт проживання однією сім'єю разом із спадкодавцем та визнати за ним право власності на ? частку квартири АДРЕСА_4 та на ? частку квартири АДРЕСА_2 як частку в праві спільної сумісної власності подружжя та на ? частку вказаних квартир в порядку спадкування за законом.

Ухвалою суду від 02.07.2018 відкрито провадження по вказаній справі, в порядку загального позовного провадження, та витребувано у Третьої нотаріальної контори, копії спадкових справ після смерті ОСОБА_2, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_7 та ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_6

19.07.2018 на адресу суду від Запорізької міської ради надійшов відзив на вказаний позов, в якому зазначено, що в матеріалах справи відсутні відомості про місце реєстрації померлого ОСОБА_5 Отже, позовні вимоги щодо визнання права власності в порядку спадкування за законом вважають передчасними, оскільки не доведено факт спільного проживання позивача зі спадкодавцем ОСОБА_5 Просить відмовити у задоволенні позову, з урахуванням наданих заперечень.

20.07.2018 на адресу суду від державного нотаріуса Коцило С.В. надійшла копія спадкової справи після померлого ІНФОРМАЦІЯ_8 ОСОБА_5 та копія спадкової справи після померлої ІНФОРМАЦІЯ_7 ОСОБА_2 (а.с.51-88).

Ухвалою суду від 05.10.2018 закрито підготовче провадження та призначено цивільну справу до судового розгляду.

У судове засідання від представник позивача - ОСОБА_7 надійшла заява, в якій просила справу розглядати без участі позивача та його представника, позовні вимоги підтримала, просила суд задовольнити їх у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився. У наданій суду заяві просив суд справу розглядати без його участі, ухвалити рішення у відповідності до чинного законодавства з урахуванням наданих заперечень.

Третя особа у судове засідання не з'явилася, надала суду письмову заяви про розгляд справи за її відсутності та не заперечує проти розгляду справи, згідно законодавства України.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв'язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність сторін у справі, без фіксації судового процесу.

Суд, вивчивши позовні вимоги позивача, перевіривши наявні у матеріалах справи докази, оцінивши їх у сукупності, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Частиною 1 ст. 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_4 померла дружина позивача ОСОБА_2. Факт відкриття спадщини підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2, виданим міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Запорізького міського управління юстиції, актовий запис № 2323.

Як вбачається із матеріалів справи під час шлюбу, укладеного 25 червня 1994 року між ОСОБА_1 і ОСОБА_2, який зареєстровано відділом реєстрації актів громадянського стану Жовтневого району м. Запоріжжя, актовий запис №178, на ім'я дружини було придбано дві квартири:

квартиру АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 24 грудня 2009 року Гармашовим Г.М. приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу, реєстровий номер 3804;

квартиру АДРЕСА_2 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 24 грудня 2009 року Гармашовим Г.М. приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу, реєстровий номер 3817.

Згідно з ч.1 ст. 60 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини самостійного заробітку (доходу).

Відповідно до вимог ч.1 ст. 70 СК України частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Оскільки вказані квартири були придбані у зареєстрованому шлюбі, вони є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Враховуючи те, що шлюбний контракт між подружжям не укладався, а також те, що частки в спільному майні подружжя є рівними, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги щодо визнання за ОСОБА_1 права власності на ? частку вказаних квартир, як частку в праві спільної сумісної власності подружжя підлягають задоволенню.

З огляду на вищевказане, судом встановлено, що після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина, до складу якої входить:

? частка квартири АДРЕСА_1, яка належала спадкодавиці на праві спільної сумісної власності подружжя на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 24 грудня 2009 року Гармашовим Г.М. приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу, реєстровий номер 3804, що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, номер інформаційної довідки 128980574 та

? частка квартири АДРЕСА_2, яка належала спадкодавиці на праві спільної сумісної власності подружжя на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 24 грудня 2009 року Гармашовим Г.М. приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу, реєстровий номер 3817. Вказане підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, номер інформаційної довідки 129001009.

ОСОБА_2 заповіту не залишила.

Судом встановлено, що її спадкоємцями за законом були ОСОБА_1 - чоловік та ОСОБА_5 - син, що підтверджується свідоцтвом про народження серії III-ЖС №421425, виданим відділом запису актів громадянського стану Кам'янсько-Дніпровського райвиконкому, актовий запис №172, відповідно до якого у графі мати записано (рос. ОСОБА_8).

18 лютого 1971 року, шлюб між ОСОБА_9 и ОСОБА_8 (рос), укладений 31.12.1967 (актовий запис №150), розірвано. Вказане підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу серії НОМЕР_3 виданим Жовтневим ЗАГС м. Запоріжжя, актовий запис №123. Після розірвання шлюбу ОСОБА_10 присвоєно прізвище ОСОБА_11.

11 квітня 1975 року між ОСОБА_12 і ОСОБА_11 було укладено шлюб, що підтверджується актовим записом №242. Після укладення шлюбу прізвище дружини зазначено «ОСОБА_14».

06 лютого 1979 року вказаний шлюб розірвано. Вказане підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу серії НОМЕР_4, виданим Жовтневим ЗАГС м. Запоріжжя, актовий запис №55. Після розірвання шлюбу ОСОБА_2 присвоєно прізвище «ОСОБА_14».

Як вбачається із матеріалів справи на день відкриття спадщини ОСОБА_2 була зареєстрована за адресою АДРЕСА_7. Разом із нею був зареєстрований ОСОБА_1 (її чоловік). Вказане підтверджується довідкою з місця проживання, яка знаходиться у матеріалах спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_2, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4.

У встановленому законом порядку, спадкоємці прийняли спадщину після ОСОБА_2, померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 шляхом подання до державної нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини. Інших спадкоємців, які прийняли спадщину після її смерті, не має.

ІНФОРМАЦІЯ_5 року помер пасинок позивача ОСОБА_5. Факт відкриття спадщини підтверджується актовим записом про смерть №372 від 22 лютого 2017 року, складеним Чернігівським районним у м. Дніпрі відділом ДРАЦС Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області.

Після його смерті відкрилася спадщина, до складу якої входить:

? частка квартири АДРЕСА_1, яка належала ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 24 грудня 2009 року Гармашовим Г.М. приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу, реєстровий номер 3804, спадкоємцем якої був ОСОБА_5, який спадщину прийняв, але не оформив спадкових прав на неї.

? частка квартири АДРЕСА_2, яка належала ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 24 грудня 2009 року Гармашовим Г.М. приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу, реєстровий номер 3817, спадкоємцем якої був ОСОБА_5, який спадщину прийняв, але не оформив спадкових прав на неї.

ОСОБА_5 заповіту не залишив. На день відкриття спадщини він був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_8

Судом встановлено, що подружжя ОСОБА_2, ОСОБА_1 та син ОСОБА_2 від першого шлюбу ОСОБА_5 проживали однією сім'єю у квартирі АДРЕСА_1 з 2010 року, що підтверджується довідкою від 13.07.2017 №4, виданою об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Учителів, медиків, ЗПТКІ».

Відповідно до ст. 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менше як п'ять років до часу відкриття спадщини.

Судом встановлено, що ОСОБА_1, у встановлений законом строк, звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 року.

Інших спадкоємців, які прийняли спадщину після померлого ІНФОРМАЦІЯ_5 року ОСОБА_5, не має. Батько спадкодавця ОСОБА_13 помер 19 листопада 1980 року, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_5, виданим Кам'янсько-Дніпровським районним відділом ЗАГС, актовий запис №202.

Як вбачається із матеріалів справи 12.12.2017 позивач звернувся до Коцило С.В. державного нотаріуса Третьої Запорізької державної нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом. Проте, у оформленні спадщини у нотаріальному порядку йому було відмовлено через відсутність документів, що підтверджують родинні відносини та відсутність оригіналів правовстановлюючих документів на квартиру, які відповідно до п.4.14 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 за №296/5 для видачі свідоцтва про право власності на нерухоме майно в порядку спадкування необхідно надати.

Зазначене підтверджується постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії, винесеною 12.12.2017 Коцило С.В. державним нотаріусом Третьої Запорізької державної нотаріальної контори.

Згідно зі ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами. У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих немайнових чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008 "Про судову практику у справах про спадкування" справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов'язки та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними.

Встановлення цього юридичного факту необхідно для оформлення спадщини в порядку спадкування за законом після смерті пасинка, ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 року.

Аналізуючи надані докази, зокрема зміст довідки від 13.07.2017 №4, виданої об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Учителів, медиків, ЗПТКІ», у якій вказано, що ОСОБА_1 проживав з ОСОБА_2 і ОСОБА_5 однією сім'єю з 2010 року за адресою: АДРЕСА_5, суд доходить висновку, що позовні вимоги щодо встановлення факту проживання зі спадкодавцем однією сім'єю не менше як п'ять років до часу відкриття спадщини підлягають задоволенню, оскільки доказом постійного проживання разом зі спадкодавцем можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу та інші докази, що свідчать про проживання однією сім'єю зі спадкодавцем, а надана довідка не вказує на те, що проживання однією сім'єю припинилося раніше, ніж спадкодавець помер.

Згідно ч. 1 ст. 1216 ЦК України спадкування є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1218 ЦК України визначено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч.1 ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Згідно ч.1 ст. 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Право власності в України повинно спиратися на певний титул (правовстановлюючий документ), для того, щоб бути доведеним перед іншими особами.

Неможливість отримання свідоцтва про право на спадщину позбавляє позивача можливості здійснювати права власника та порушує ч.1ст. 317 ЦК України, ч. ч. 1,2 ст. 319 ЦК України.

Відповідно до ч.5 ст.11 ЦК України, однією з умов виникнення прав та обов'язків учасників цивільних правовідносин є рішення суду.

З вимог ст. 16 ЦК України вбачається, що захист цивільних прав шляхом визнання права власності належить судам. Одним із способів захисту цивільних прав, згідно ч.2 ст. 16 ЦК України, є визнання права.

Таким чином, обрані позивачем способи захисту його прав передбачені законом і відповідають йому.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Правова позиція суду щодо можливості захисту права власності позивача шляхом його визнання ґрунтується на практиці Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини "підлягає використанню національними судами України як джерело права.

У рішенні від 30 листопада 2004 року у справі «Онерільдіс проти Туреччини» Європейський суд з прав людини визнав, що поняття «майно» охоплює не лише річ, яка реально існує (матеріальна складова), але також стосується засобів праводомагання (юридична складова), включаючи право вимоги, відповідно до якого особа може стверджувати, що вона має принаймні «законне сподівання» стосовно ефективного здійснення права власності.

Згідно положень статті 1-ї Першого протоколу до Європейської конвенції про захист прав та основоположних свобод людини кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Європейський Суд з прав людини у рішенні у справі «Ятрідіс проти Греції» зазначив, що володіння майном повинно бути законним.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача є законними, обґрунтованими й такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 11, 16, 1218, 1264, 1268-1270 Цивільного кодексу України, ст. ст. 60, 70 СК України, ст. ст. 4, 76-81, 263-265, 315, 319 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ :

Позов ОСОБА_1 - задовольнити повністю.

Встановити факт проживання однією сім'єю ОСОБА_1 та ОСОБА_5 з 2010 року за адресою: АДРЕСА_6.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на ? частку квартири АДРЕСА_1, як частку в праві спільної сумісної власності подружжя.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на ? частку квартири АДРЕСА_2, як частку в праві спільної сумісної власності подружжя.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на ? частку квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на ? частку квартири АДРЕСА_2 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на ? частку квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4, спадкоємцем якої був померлий ІНФОРМАЦІЯ_5 року ОСОБА_5, який спадщину прийняв, але за життя своїх спадкових прав не оформив.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на ? частку квартири АДРЕСА_2 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4, спадкоємцем якої був померлий ІНФОРМАЦІЯ_5 року ОСОБА_5, який спадщину прийняв, але за життя своїх спадкових прав не оформив.

Повне судове рішення складено 30 листопада 2018 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до пункту 15.5 розділу ХІІІ Цивільного процесуального кодексу України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Позивач: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_9, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1).

Відповідач: Запорізька міська рада (місце знаходження: Запорізька область, місто Запоріжжя, проспект Соборний, будинок 206, код ЄДРПОУ 04053915).

Суддя І.А.Крамаренко