Рішення № 78256371, 03.12.2018, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

03 грудня 2018 р.справа № 814/1331/18

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., у спрощеному позовному провадженні із повідомленням учасників справи, у письмовому провадженні, розглянув адміністративну справу

за позовомОСОБА_2, АДРЕСА_1 с. АДРЕСА_1

до відповідачаМіністерства оборони України, Повітрофлотський проспект, 6, м. Київ, 03168

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачаМиколаївський обласний військовий комісаріат, вул. Спаська, 33, м. Миколаїв, 54030

провизнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 (надалі - позивач або ОСОБА_2.) звернулась із адміністративним позовом до Міністерства оборони України (надалі - відповідач або МО України), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Миколаївський обласний військовий комісаріат (надалі - третя особа), в якому просить суд:

1) визнати протиправними дії відповідача щодо відмови в призначенні та виплаті ОСОБА_2, дочці - ОСОБА_3 та сину - ОСОБА_4, одноразової грошової допомоги, як дружині, дочці та сину померлого 25 жовтня 2017 р. старшого прапорщика ОСОБА_5, в розмірі 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 р. № 975 (надалі - Порядок № 975);

2) зобов'язати МО України прийняти рішення про призначення та виплату ОСОБА_2 і членам сім'ї такої допомоги.

Свої вимоги позивач обґрунтувала наступним: у жовтні 2017 р. помер її чоловік - ОСОБА_5, який на момент смерті проходив службу за контрактом у Збройних Силах України. Відповідно до Лікарського свідоцтва про смерть і Висновку експерта, смерть ОСОБА_5 настала внаслідок гострого геморагічного панкреатиту, який супроводжувався панкреатогенним шоком. За результатами токсикологічного дослідження, проведеного в рамках експертизи, в крові померлого був виявлений етиловий спирт у кількості 4,42%, але, відповідно до Висновку експерта, наявність у крові ОСОБА_5 етилового спирту, не перебуває у причинно-наслідковому зв'язку із його смертю. В той же час, рішенням комісії МО України позивачу було відмовлено в призначенні одноразової грошової допомоги, так як, на думку відповідача, на час смерті ОСОБА_5 перебував у стані алкогольного сп'яніння, що виключає призначення допомоги. На переконання позивача, відмова відповідача є протиправною, так як смерть її чоловіка настала внаслідок наявного захворювання, а не у зв'язку із станом алкогольного сп'яніння.

Відповідач адміністративний позов не визнав, у своєму відзиві просив відмовити в його задоволенні. Послався на факт виявлення в крові ОСОБА_5 етилового спирту, відтак, його смерть, на переконання відповідача, наступила внаслідок алкогольного сп'яніння, а згідно із ст. 164 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", у випадку смерті військовослужбовця внаслідок вчинення ним дій у стані алкогольного сп'яніння, грошова допомога не виплачується. Також, у відзиві відповідач наголошує на тому, що причинний зв'язок смерті ОСОБА_5 із наявністю в його крові етилового спирту не був предметом дослідження експерта, а тому його висновок не містить обставин, які входять до предмету доказування в даній справі (а. с. 96-99).

Третя особа письмових пояснень щодо позову не подала, свого представника в судове засідання не направила.

Позовна заява залишалась без руху, у зв'язку з її невідповідністю вимогам Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) (а. с. 60-61).

Під час розгляду адміністративної справи, суд вирішив клопотання відповідача про призначення судово-медичної експертизи, відмовивши в його задоволенні (а. с. 93-94, 106-107).

Справа розглянута у спрощеному позовному провадженні із повідомленням учасників справи.

На підставі ст. 205 ч. 9 КАС України, справа розглянута у письмовому провадженні.

Вирішуючи спір суд враховує наступне.

20 грудня 2013 р. ОСОБА_5 уклав п'ятирічний контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (а. с. 25-28).

Факт проходження ОСОБА_5 військової служби за контрактом підтверджується і копією посвідчення прапорщика на його ім'я, в якому зроблено відповідний запис про вищезазначений контракт (а. с. 30-32).

25 жовтня 2017 р. ОСОБА_5 помер, що підтверджується Свідоцтвом про смерть (а. с. 29).

26 грудня 2017 р. проведено службове розслідування за фактом смерті ОСОБА_5, результати якого оформлені відповідним Актом, з якого слідує, що 25 жовтня 2017 р., прибувши до дому зі служби, ОСОБА_5 знепритомнів і через декілька годин помер в автомобілі швидкої медичної допомоги (а. с. 16-19).

В Акті службового розслідування міститься висновок про те, що смерть ОСОБА_5 не була наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного сп'яніння (а. с. 17).

26 жовтня 2017 р. Миколаївським обласним бюро судово-медичної експертизи складене Лікарське свідоцтво про смерть № 3176, у графі "Причина смерті" якого вказано: "Панкреатогенний шок. Гострий геморагічний панкреатит. Гостра серцево-судинна недостатність. Ішемічна хвороба серця." (а. с. 36).

19 грудня 2017 р. складено Висновок експерта № 3176 (надалі - Висновок експерта № 3176), в якому зазначено, що смерть ОСОБА_5 настала в результаті наявного захворювання - гострого геморагічного панкреатиту, яке ускладнилось панкреатогенним шоком (а. с. 45-49).

У Висновку експерта № 3176 також зазначено, що при судово-токсикологічному дослідженні, оформленому актом № 4735 від 2 листопада 2017 р., у крові трупа ОСОБА_5 виявлений етиловий спирт 4,42%, що відповідає тяжкому ступеню алкогольного сп'яніння у живих осіб (а. с. 42).

Протоколами № 44 Військово-лікарської комісії Південного регіону та № 433 Центральної військово-лікарської комісії, обидва від 15 лютого 2018 р., встановлено, що захворювання і причина смерті ОСОБА_5 пов'язані з проходженням ним військової служби (а. с. 13, 15).

6 березня 2018 р. Протоколом № 26 Комісії МО України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум (надалі - Протокол № 26), позивачу відмовлено у призначенні такої допомоги (а. с. 12).

У Протоколі № 26 зазначено, що на час смерті ОСОБА_5 перебував у стані алкогольного сп'яніння, що підтверджується Висновком експерта № 3176, а відповідно до ст. 16-4 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", у випадку смерті військовослужбовця внаслідок вчинення ним дій у стані алкогольного сп'яніння, грошова допомога не виплачується.

Суд знаходить цей висновок відповідача таким, що не ґрунтується на обставинах справи та зроблений на підставі хибного тлумачення законодавства.

Як визначено ст. 1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Дія цього Закону поширюється на військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей (ст. 3 ч. 1 п. 1 Закону). Дія цього Закону не поширюється на членів сімей військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які загинули чи померли під час проходження військової служби (зборів), проходження служби у резерві внаслідок вчинення ними злочину чи адміністративного правопорушення, або якщо загибель (смерть) військовослужбовця, військовозобов'язаного чи резервіста сталася внаслідок вчинення ними дій у стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп'яніння, чи є наслідком навмисного заподіяння собі військовослужбовцем, військовозобов'язаним чи резервістом тілесного ушкодження (ст. 3 ч. 2 Закону).

Стаття 16 ч. 1-2 п. 2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" визначають, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання. Одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов'язаних з проходженням військової служби.

У відповідності до ст. 161 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають члени сім'ї, батьки та утриманці загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста. Члени сім'ї та батьки загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста визначаються відповідно до Сімейного кодексу України, а утриманці - відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_2 є дружиною померлого, а членами родини дочка ОСОБА_3 та син ОСОБА_4 (а. с. 58-59, 68-70).

Розмір одноразової грошової допомоги визначений ст. 162 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей". Так, у відповідності до п. "а" цієї норми, допомога призначається і виплачується у розмірі 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста у випадках, зазначених у підпунктах 2-3 пункту 2 статті 16 цього Закону.

Одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами (ст. 163 ч. 6 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей").

Аналогічні за змістом норми щодо призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця містяться і у Порядку № 975.

Обмеження у виплаті одноразової грошової допомоги встановлені ст. 164 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" і п. 19 Порядку № 975: призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), захворювання, інвалідність або часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста є наслідком: а) вчинення ним злочину або адміністративного правопорушення; б) вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння; в) навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров'ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом); г) подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати одноразової грошової допомоги.

З наведеної норми вбачається, що для законної відмови у виплаті одноразової грошової допомоги необхідно, щоб смерть військовослужбовця стала наслідком його дій, вчинених у стані алкогольного сп'яніння, тобто тільки факту знаходження військовослужбовця у стані алкогольного сп'яніння, як про це вказано відповідачем у Протоколі № 26, недостатньо для правової кваліфікації за ст. 164 ч. 1 п. "б" Закону.

Крім того, сукупністю письмових доказів, зокрема Лікарським свідоцтвом про смерть, Актом службового розслідування, Висновком експерта № 3176, Протоколами військово-лікарських комісій, підтверджується, що причиною смерті ОСОБА_5 стала панкреатична хвороба, а не стан алкогольного сп'яніння.

Твердження відповідача про те, що експерт не досліджував питання причинно-наслідкового зв'язку між наявністю в крові ОСОБА_5 етилового спирту та його смертю, не відповідають дійсності - в описовій і резолютивній частинах Висновку експерта № 3176 зазначено про виявлення у крові померлого етилового спирту, а тому ця обставина бралась експертом до уваги і не зважаючи на це, він зробив висновок про те, що причиною смерті стала саме панкреатична хвороба, а не стан алкогольного сп'яніння.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

У той же час, суд вважає, що позивачем невірно обрано спосіб захисту - першою його вимогою є визнання протиправними дій МО України, які полягають у відмові виплатити одноразову грошову допомогу. Разом із тим, така відмова відповідача оформлена Протоколом № 26, а тому якщо дії суб'єкта владних повноважень не є самі по собі порушенням прав особи, то скасуванню підлягає кінцевий результат таких дій - в даному спорі ним є Протокол № 26.

Використовуючи право надане суду ст. 245 ч. 1 п. 10 КАС України, суд обирає інший спосіб захисту прав позивача, а саме визнання протиправним і скасування Протоколу № 26.

Що стосується задоволення іншої позовної вимоги - покладення на МО України обов'язку прийняти рішення про виплату позивачу одноразової грошової допомоги, то суд виходить з того, що в даному випадку прийняття такого рішення не є виключною компетенцією (дискрецією) відповідача, реалізація якої здійснюється на власний розсуд - відповідач повинен тільки встановити наявність обставин, з якими закон пов'язує здійснення виплати, і не вправі відмовити за наявності таких обставин.

У відповідності до вимог ст. 245 ч. 4 КАС України, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про наявність підстав для визнання протиправним і скасуванні Протоколу № 26 та зобов'язання МО України прийняти рішення про призначення і виплату ОСОБА_2 та членам сім'ї одноразової грошової допомоги.

За приписами ст. 139 ч. 1 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Судовими витратами в даній справі є судовий збір, доказів понесення інших судових витрат учасники справи суду не подавали. Судовий збір позивачем сплачено в сумі 705,0 грн. (а. с. 4) і з урахуванням вищенаведених приписів законодавства, він підлягає стягненню на користь позивача в повному обсязі за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. ст. 2, 19, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_2 (АДРЕСА_1 с. АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) до Міністерства оборони України (Повітрофлотський проспект, 6, м. Київ, 03168, ЄДРПОУ 00034022) третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Миколаївський обласний військовий комісаріат (вул. Спаська, 33, м. Миколаїв, 54030, ЄДРПОУ 08299180), задовольнити.

2. Протокол № 26 Комісії Міністерства оборони України (Повітрофлотський проспект, 6, м. Київ, 03168, ЄДРПОУ 00034022) з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 6 березня 2018 р., в частині відмови в призначенні ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 одноразової грошової допомоги у зв'язку із смертю старшого прапорщика ОСОБА_5, визнати протиправним і скасувати.

3. Зобов'язати Міністерство оборони України, в особі Комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум (Повітрофлотський проспект, 6, м. Київ, 03168, ЄДРПОУ 00034022), на підставі Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 р. № 975, прийняти рішення про призначення і виплату ОСОБА_2 (АДРЕСА_1 с. АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1), ОСОБА_3, ОСОБА_4 одноразової грошової допомоги, в розмірі 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, у зв'язку із смертю старшого прапорщика ОСОБА_5.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства оборони України (Повітрофлотський проспект, 6, м. Київ, 03168, ЄДРПОУ 00034022) на користь ОСОБА_2 (АДРЕСА_1 с. АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) судові витрати у виді судового збору в розмірі 705,0 грн. (сімсот п'ять гривень).

5. Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя А. О. Мороз