Рішення № 78253712, 21.11.2018, Бердянський міськрайонний суд Запорізької області

Справа № 310/8523/16-ц

2/310/44/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2018 рокум. Бердянськ

Бердянський міськрайонний суд Запорізької області у складі судді Полянчука Б.І., при секретарі Панченко Л.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» до ОСОБА_1 про зобов'язання здійснити дії, стягнення грошових коштів,

ВСТАНОВИВ:

ВАТ «Запоріжжяобленерго», правонаступником прав та обов'язків якого є ПАТ «Запоріжжяобленерго» звернулось з позовом до ОСОБА_1 про зобов'язання здійснити дії, стягнення грошових коштів, в якому зазначило, що 21.08.2015 року між відповідачем та ВАТ «Запоріжжяобленерго» в особі структурного підрозділу Бердянський район електричних мереж було укладено договір про користування електричною енергією №10151251, згідно якого ОСОБА_1 зобов'язується дотримуватись вимог нормативно-технічних документів, цього договору та «Правил користування електричною енергією для населення» (ПКЕЕН). Згідно п. 19 ПКЕЕН, якщо у власності споживача перебувають електричні мережі напругою понад 0,4 кВ, а прилад обліку встановлений не на межі розподілу електромереж, втрати електричної енергії на ділянці електромережі від межі розподілу до місця встановлення приладу обліку відносяться на рахунок власника зазначеної ділянки електромережі. При підписанні вище вказаного договору ВАТ «Запоріжжяобленерго» було розроблено додаткову угоду №101512511 від 21.08.2015 року про внесення змін до договору про користування електричною енергією №10151251 від 21.08.2015 року з доповненнями вимог абзацу другого п. 19 ПКЕЕН до договору. Вищезазначену додаткову угоду було надано на розгляд та погодження відповідачеві, але остання відмовилась її підписувати. У жовтні 2015 року на адресу відповідача було направлено лист №116 від 23.10.2015 року з проханням погодити додаткову угоду. У лютому місяці 2015 року ВАТ «Запоріжжяобленерго» отримало відмову з тих підстав, що ОСОБА_1 збиралась передати належне їй КТП 118/685 на баланс Дмитрівської сільської ради. На теперішній час в добровільному порядку угоду не підписано, вимоги ПКЕЕН відповідачем порушуються, документи відносно передачі вище зазначеного КТП на баланс сільської ради не надані. ВАТ «Запоріжжяобленерго» просило зобов'язати ОСОБА_1 погодити з ВАТ «Запоріжжяобленерго» в особі структурного підрозділу Бердянський район електричних мереж додаткову угоду №101512511 від 21.08.2015 року про внесення змін до договору про користування електричною енергією №10151251 від 21.08.2015 року. Сягнути з відповідача заборгованість в розмірі 4 874,18 грн., що виникла за період з 21.08.2015 року по 30.11.2016 року в результаті непідписання додаткової угоди №101512511 від 21.08.2015 року про внесення змін до договору про користування електричною енергією №1051251 від 21.08.2015 року та 1378 грн. судового збору.

У судовому засідання представник позивача уточнив позовні вимоги в частині стягнення заборгованості і просив стягнути 4624,18 грн., інші позовні вимоги підтримав у раніше заявленому вигляді.

Представник позивача Лук’яненко П.В. позовні вимоги також підтримав і просив їх задовольнити, пояснив суду, що якби лічильник електроенергії був розташований на опорі №20, де знаходиться межа балансової належності, то втрати електроенергії враховувались би лічильником, але він розташований за нею і втрати не обліковуються.

ОСОБА_1 у письмових заперечення та в судовому засіданні позовні вимоги не визнала і пояснила суду, що відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог відповідача, а тому в їх задоволенні слід відмовити.

З'ясувавши всі обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до наступного.

За ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Стаття 627 ЦК України передбачає, що відповідно до ст. 6 Цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

За ч.1 ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

За договором №10151251 від 21.08.2015 року відповідач погодилась з умовами надання електричної енергії позивачем та порядком оплати за спожиту електричну енергію в АДРЕСА_1 (а. с. 7-8).

Позивачем складено та підписано додаткову угоду №10151251 про внесення змін до договору на користування електричною енергією, а саме доповнення розділу «Права та обов'язки споживача» договору пунктом 8.13 в наступній редакції: «Сплачувати вартість втрат електричної енергії на ділянці електромережі від межі розподілу до місця встановлення розрахункового засобу обліку (внаслідок перебування електричних мереж напругою понад 0,4 кВ у власності споживача та встановлення приладу обліку не на межі розподілу електричних мереж», а також доповнення розділу «Умови та порядок сплати» договору пунктом 13.1 в наступній редакції: «Вартість втрат електричної енергії на ділянці електромережі від межі розподілу до місця встановлення розрахункового засобу обліку, сплата якої є обов'язком споживача у відповідності до вимог п. 8.13 договору, складає 413 кВт год. за розрахунковий період (календарний місяць) (а.с.9).

Статтею 651 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

За ст. 652 ЦК України у разі істотної міни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобовязання.

Судом встановлено, що сторонами договору на користування електричною енергією №10151251 від 21.08.2015 року не досягнуто згоди щодо внесення в нього змін шляхом укладання додаткової угоди №101512511 від 21.08.2015 року.

Договором №10151251 від 21.08.2015 року порядок внесення в нього змін не передбачено.

Крім того, діюче законодавство також не передбачає необхідність внесення змін до зазначеного договору при викладених в позовній заяві обставинах.

У такому випадку слід виходити з підстав для зміни договору, які передбачені ст.ст. 651 та 652 ЦК України, але позивачем таких не зазначено, як не зазначено і доказів існування істотного порушення договору ОСОБА_1 або істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору.

Крім того, слід зауважити, що ст. 651 та ст. 652 ЦК України передбачають можливість зміни договору за рішенням суду, а не зобовязання відповідача погодити додаткову угоду. Позивачем заявлено вимогу про погодження договору, але діюче законодавство взагалі не передбачає такої дії.

Відповідно до змісту ст.ст. 11,15 ЦК України цивільні права і обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Кожна особа має право на судовий захист.

Перелік способів захисту цивільних прав та інтересів визначено ст. 16 ЦК України, яка на не передбачає захист прав шляхом зобовязання сторони договору погодити внесення змін до нього.

Суд вважає, що за таких обставин позовні вимоги про зобовязання споживача електричної енергії Бердянського РЕМ ОСОБА_1 погодити з позивачем додаткову угоду №101512511 від 21.08.2015 року про внесення змін до договору про користування електричною енергією №10251251 від 21.08.2015 року не підлягають задоволенню.

Що стосується позовних вимог про стягнення з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» заборгованість у розмірі 4624,18 грн., то вони підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Пункт 19 Правил користування електричною енергією для населення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1999 року №1357 передбачав, що розрахунки населення за спожиту електричну енергію здійснюються за діючими тарифами (цінами) для населення на підставі показань приладів обліку. Якщо у власності споживача перебувають електричні мережі напругою понад 0,4 кВ, а прилад обліку встановлений не на межі розподілу електромереж, втрати електричної енергії на ділянці електромережі від межі розподілу до місця встановлення приладу обліку відносяться на рахунок власника зазначеної ділянки електромережі.

У пункт 19 Правил користування електричною енергією для населення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1999 року №1357 внесено зміни постановою КМУ №591 від 23.08.2016 року, якими передбачено, що у разі коли у власності або користуванні побутового споживача перебувають електричні мережі напругою понад 1 кВ, а засіб обліку встановлений не на межі балансової належності електричних мереж, електропостачальник проводить побутовому споживачу розрахунок технічних втрат електричної енергії в електричних мережах відповідно до методики визначення технологічних втрат електричної енергії в електричних мережах, трансформаторних пунктах, які належать побутовим споживачам (населенню), затвердженої НКРЕКП. Порядок розрахунку електричної енергії в електричних мережах, трансформаторних пунктах, які належать побутовим споживачам, є додатком до договору про користування електричною енергією.

Із договору №10151251 про користування електричною енергією від 21.08.2015 року (а.с.7-8) який укладено між позивачем та ОСОБА_1 видно, що він укладений на постачання електричної енергії на об'єкт побутового споживача, який знаходиться за адресою АДРЕСА_1 (а.с.7).

Суд вважає, що за вказаних обставин положення п. 19 зазначених вище Правил розповсюджується на побутового споживача ОСОБА_1

Із акта розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін від 15.01.2010 року, акта про прийняття розрахункового засобу обліку побутового споживача ОСОБА_1 від 21.08.2015 року, схеми електропостачання будівель та споруд птахокомплекса КПТ 118/685, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1 від 21.08.2015 року (а.с. 16,17,18) вбачається, що у власності постачальника електричної енергії знаходиться: ПЛ-10 кВ (повітряна лінія 10 кіловат); Ф-118 оп. №20 від оп.№15 (назва повітряної лінії). На опорі №20 розташовано місце підключення електроустановки споживача ОСОБА_1 після якої розташовано та знаходиться у власності споживача: РТПВ 118/685 (роз'єднувач трансформаторної підстанції виносний); КТП118/685 (комплектна трансформаторна підстанція); ТМ (трансформатор масляний); ШО-04 кВ і струмоприймачі.

На підтвердження зазначеного судом встановлено, що згідно договору купівлі-продажу майнового паю від 15 червня 2009 року власник майнового паю ОСОБА_3 продав ОСОБА_1 майновий пай КСП «ім. Леніна» Бердянського району Запорізької області. Право власності продавця на майновий пай засвідчене свідоцтвом про право власності на майновий пай члена КСП (майновий сертифікат) серія ЗП1-ДМ №1644;1655, виданий Дмитрівською сільською радою Бердянського району Запорізької області 02.02.07; 17.04.07 2007 р. Право власності у покупця настає з моменту проведення повного розрахунку з продавцем (а.с.94).

На виконання зазначеного договору купівлі-продажу складено акт прийняття-передачі від 18.06.2009 року, із якого вбачається, що ОСОБА_1 прийняла у продавця майно, зокрема трансформатор (а.с.93).

Після набуття права власності на майно за договором купівлі-продажу ОСОБА_1 звернулась до голови Дмитрівської сільської ради із заявою про анулювання свідоцтва попереднього власника у зв'язку з набуттям нею права власності за договором купівлі продажу від 15.06.2009 року (а.с.157).

15 червня 2009 року ОСОБА_1 отримала свідоцтво про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) НОМЕР_1, до якої перейшло право на пайовий фонд майна КСП ім. Леніна с. Дмитрівка Бердянського району Запорізької області на підставі договорів купівлі-продажу майнових паїв (а.с.156).

Крім того, із листа ОСОБА_1 від 10.11.2015 року (а.с.13-15) вбачається, що вона погоджується передати КТП 118/685 на баланс Дмитрівської сільської ради. Про зазначену обставину та наміри передати КТП на баланс Дмитрівської сільської ради відповідач також заявляла в судовому засіданні, але доказів які підтверджують фактичну передачу не надала.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 набула право власності на РТПВ 118/685 (роз'єднувач трансформаторної підстанції виносний); КТП118/685 (комплектна трансформаторна підстанція); ТМ (трансформатор масляний); ШО-04 кВ і струмоприймачі, які знаходяться за межею балансової належності та експлуатаційної відповідальності між позивачем та відповідачем і це майно знаходиться у власності відповідача до теперішнього часу.

Посилання відповідача на ту обставину, що КТП 118/160 знаходиться за межами розташування її нерухомого майна (а.с.98-102) та відсутня державна реєстрації права власності на КТП 118/160 (а.с.126) жодним чином не впливає на право власності ОСОБА_1 на це майно і не має жодного правового значення при вирішені цього спору.

Згідно п. 2 Правил користування електричною енергією для населення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1999 року №1357 електрична мережа - підстанції, розподільні установки та електричні лінії, призначені для передачі та розподілу енергії, до яких безпосередньо приєднана електроустановка споживача.

Виходячи з викладеного, суд приходить до висновку, що електрична мережа починаючи від межі балансової належності, що розташована на опорі №20 і до електроустановки споживача ОСОБА_1 знаходиться у власності останньої.

Із наданих доказів (а.с.10,17) судом встановлено, що у власності споживача перебувають електричні мережі напругою понад 1 кВ, оскільки від повітряної лінії ПЛ-10 кВ до комплектної трансформаторна підстанція КТП 118/685, яка знаходиться за межею балансової належності і є у власності ОСОБА_1 напруга складає 10 кВ.

Таким чином, судом встановлені всі умови, які є необхідними для накладення на споживача ОСОБА_1 обов'язків, що визначені п. 19 Правил користування електричною енергією для населення.

Враховуючи, що межа балансової належності між ПАТ «Запоріжжяобленерго» та ОСОБА_1 знаходиться на опорі №20 (на схемі (а.с.17) Оп №20) і всі втрати електричної енергії, які відбувають за цією межею повинна відшкодовувати ОСОБА_1

Порядок розрахунку втрат (а.с.10) передбачає нарахування втрати електричної енергії від опори №20 до лічильника електричної енергії у вигляді втрат короткого замикання, струму холостого ходу трансформатора та втрати неробочого ходу.

Позивачем надано розрахунок втрат електричної енергії в мережах споживача ОСОБА_1, АДРЕСА_1, КТП 118/685, особовий рахунок (а.с. 10,161) із яких вбачається, що вартість втрат електричної енергії на ділянці електромережі від меж розподілу до місця встановлення розрахункового засобу обліку становить 4624,18 грн.

Суд вважає, що зазначені втрати підлягають стягненню з відповідача ОСОБА_1 не залежно від існування договірних відносин з цього приводу, оскільки обов'язок відшкодувати такі прямо передбачено п. 19 Правил користування електричною енергією для населення і не залежать від існування договірних зобов'язань з цього приводу.

На підставі ст. 141 ЦПК України судовий збір підлягає стягненню з відповідача.

Керуючись ст.ст. 141, 259, 263-265, 280-282, 273, 354 ЦПК України, ст.ст11,15,16,626,627,638,640,651,652 ЦК України, Правилами користування електричною енергією для населення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1999 року №1357, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» заборгованість у розмірі 4624,18 грн. та 1378 грн. судового збору.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя