Рішення № 78252866, 27.11.2018, Воловецький районний суд Закарпатської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №300/745/18

27.11.2018 смт.Воловець

Воловецький районний суд Закарпатської області в складі судді Софілканич О.А., з участю секретаря судового засідання Балецького С.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства "Ідея Банк" про захист прав споживача, -

В С Т А Н О В И В:

21.08.2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду в інтересах ОСОБА_2 з позовом до Публічного акціонерного товариства "Ідея Банк" про захист прав споживача.

Позов мотивував тим, що 18.09.2013 року між ОСОБА_2 та ПАТ "Ідея Банк" було укладено Кредитний договір №91024118, за умовами якого позивач надавав відповідачу кредит у розмірі 112 694 гривень 00 копійок на фінансування купівлі транспортного засобу та страхування життя позичальника. Пунктом 3 § 3 "Розрахунки між Сторонами" Кредитного договору було передбачено встановлення, починаючи з тринадцятого місяця кредитування щомісячної комісії за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 1,39% від початкової суми кредиту, що в грошовому виразі становить 1566,45 гривень, а загальна її сума за період дії Договору складає 131 581, 80 гривень. Даним положенням Кредитного договору банком встановлено платіж за дії, які останній здійснює на власну користь, а тому умова правочину суперечить пункту 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту. Посилаючись на це, а також на вимоги ст.ст.11, 18 Закону України "Про захист прав споживачів", згідно уточнених та конкретизованих вимог, просить суд встановити нікчемність умови викладеної в п.3 §3 "Розрахунки між Сторонами" Кредитного договору №910.24118 укладеного між ОСОБА_2 та Публічним акціонерним товариством «Ідея Банк» 18 вересня 2013 року, щодо встановлення щомісячної комісії за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 1,39% місячних (колонка 5 додатку 1 до Кредитного договору); застосувати наслідки недійсності правочину, стягнувши з Публічного акціонерного товариства "Ідея Банк" на користь ОСОБА_2 суму платежів по комісії за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 78 322 гривні 50 копійок, а також витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 11520 гривень.

Позивач та її представник у судове засідання не з"явились.

Від позивача ОСОБА_2 надійшла заява про розгляд справи за її відсутності, позов підтримує.

Представник відповідача на розгляд справи не з"явився, надавши клопотання про слухання справи за його відсутності. З письмового відзиву на позов від 18.09.2018 року вбачається, що проти позову відповідач заперечує, посилаючись на те, що встановлена плата за обслуговування кредитної заборгованості є незмінною, і не супечить положенням ч.5 ст.11 ЗУ "Про захист прав споживачів". Тому відсутні підстави для визнання положення нікчемним та задоволення інших похідних вимог позивача.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що 18.09.2013 року між Публічним акціонерним товариством "Ідея Банк" та ОСОБА_2 укладено кредитний договір №910.24118. За умовами договору банк зобов"язався надати позичальнику грошові кошти в сумі 112694 гривень 40 копійок для фінансування купівлі транспортного засобу та страхових платежів за страхування життя позичальника на строк 96 місяцівю За користування кредитом Позичальник сплачує процентну ставку в розмірі 0, 0010% (а.с.6-7).

Позивач ОСОБА_2 в позовній заяві посилається на те, що умови п.3 §3 "Розрахунки між Сторонами" Кредитного договору №910.24118 укладеного між ОСОБА_2 та Публічним акціонерним товариством «Ідея Банк» 18 вересня 2013 року, щодо встановлення щомісячної комісії за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 1,39% місячних є несправедливою та нікчемною.

Так, п.3 §3 "Розрахунки між Сторонами" Кредитного договору №910.24118 передбачено, що за обслуговування кредитної заборгованості, Позичальник сплачує щомісячну комісію згідно тарифів Банку, починаючи з 13 місяця кредитування. Станом на день укладення договору, комісія становить 1,39 % від початкової суми кредиту (а.с.6), що в грошовому виразі становить 1566,45 гривень.

На виконання даного пункту Кредитного договору позивач сплатила банку 78 322 гривні 50 копійок комсії за обслуговування кредитної заборгованості, що підтверджується квитанціями, наданими ОСОБА_2 (а.с.12-35, а.с.55, а.с.60-64, а.с.79, а.с.11-112), а також випискою відповідача від 09.11.2018 року (а.с.98-105).

Відповідно частин 1, 2 ст. 15 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно з частинами 1, 3 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник повернути кредит та сплатити відсотки.

За умовами кредитного договору №910.24118 від 18 вересня 2013 року, банк надав позичальнику кредит на споживчі цілі, тому особливості регулювання відносин сторін визначаються Законом України «Про захист прав споживачів».

За положеннями частини п'ятої статті 11, частин першої, другої, п'ятої, сьомої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки.

Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

За положенням чпстини четвертої ст.11 Закону України "Про захист прав споживачів" кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону.Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

Аналіз указаних норм дає підстави для висновку, що несправедливими є положення договору про споживчий кредит, які містять умови про зміни у витратах, зокрема щодо плати за обслуговування кредиту, і це є підставою для визнання таких положень недійсними.

Відповідно до частини восьмої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) нечіткі або двозначні положення договорів зі споживачами тлумачаться на користь споживача.

Крім того, відповідно до статті 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

З рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011 вбачається, що положення пунктів 22, 23 статті 1, статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» з подальшими змінами у взаємозв'язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України треба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.

Відповідно до пункту 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на кредитного договору тощо).

Дані висновки підтверджуються правовою позицією Верховного Суду України, викладеної у справі 6-1746цс16 в постанові від 16.11.2016 року і є обов"язковими для застосування судами.

Таким чином, встановивши в кредитному договорі сплату щомісячної комісії за обслуговування кредиту, відповідач не зазначив, які саме послуги за вказану комісію надаються позивачу. При цьому відповідач нараховував, а позивач сплачувала комісію за послуги, що супроводжують кредит, що є незаконним.

Наведене свідчить про несправедливість умови, викладеної в п.3 §3 "Розрахунки між Сторонами" Кредитного договору №910.24118 укладеного між ОСОБА_2 та Публічним акціонерним товариством «Ідея Банк» 18 вересня 2013 року (порушення принципу добросовісності, істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків сторін, завдання шкоди споживачеві).

Пунктом 5 постанови Пленуму Верховного суду України від 06.11.2009 року №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" відповідно до статей 215 та 216 ЦК суди розглядають справи за позовами: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.

Вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду в разі наявності відповідного спору. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. У цьому разі в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому.

Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги в разі нікчемності правочину та наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги.

Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не вправі посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким доводам позивача.

Відповідно до ст. 217 ЦК України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Згідно з ч. 1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Згідно п.7 постанови Пленуму ВСУ від 06.11.2009 року №9у разі якщо під час розгляду спору про визнання правочину недійсним як оспорюваного та застосування наслідків його недійсності буде встановлено наявність підстав, передбачених законодавством, вважати такий правочин нікчемним, суд, вказуючи про нікчемність такого правочину, одночасно застосовує наслідки недійсності нікчемного правочину.

Враховуючи той факт, що недійсність умови, викладеної в п.3 §3 "Розрахунки між Сторонами" Кредитного договору №910.24118 від 18 вересня 2013 року щодо встановлення щомісячної плати за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 1,39% щомісячно, встановлена Законом, тому дана умова договору підлягає визнанню судом нікчемною.

У такому випадку підлягають застосуванню й наслідки нікчемності правочину шляхом стягнення з відповідача на користь позивача суму платежів по комісії за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 78 322 гривні 50 копійок.

З огляду на вищенаведене, позов підлягає задоволенню в цих частинах.

Що стосується вимоги позивача про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 11520 гривень, суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні такої, виходячи з наступного.

Частиною 8 ст.141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно з ст.137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

З урахуванням того, що позивачем не надано документів, що свідчать про оплату витрат, пов"язаних із наданням правової допомоги, оформлених у встановленому законом порядку (квитанції до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткю банку або інший банківський документ, касові чеки, тощо), це є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

При цьому, застереження, зазначене в акті від 10.08.2018 року прийняття- здавання наданих послуг згідно договору -доручення про надання правової допомоги від 08.08.2018 року про те, що підписання даного акту Сторони підтверджують, що клієнт провів оплату, а адвокат отримав оплату в сумі 11520 гривень- не є належним доказом проведення розрахунків між замовником та виконавцем.

З урахуванням часткового задоволення позову, а також тієї обставини, що позивач звільнений від сплати судового збору, з відповідача на користь держави слід стягнути судовий збір у сумі 1487 гривень 80 копійок (704, 80 гривень за вимогу непозовного характеру та 783 гривні за вимогу позовного характеру),- у відповідності до вимог ст.141 ЦПК України.

Керуючись ст.ст.141, 263-265, 268, 273, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства "Ідея Банк" про захист прав споживача - задоволити частково.

Встановити нікчемність умови викладеної в п.3 §3 Розрахунки між Сторонами Кредитного договору №910.24118 укладеного між ОСОБА_2 та Публічним акціонерним товариством «Ідея Банк» 18 вересня 2013 року, щодо встановлення щомісячної комісії за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 1,39% місячних (колонка 5 додатку 1 до Кредитного договору).

Застосувати наслідки недійсності правочину та стягнути з Публічного акціонерного товариства "Ідея Банк" на користь ОСОБА_2 суму платежів по комісії за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 78 322 гривні 50 копійок.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Ідея Банк" на користь держави судовий збір у сумі 1487 гривень 80 копійок.

У задоволенні вимоги про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 11520 гривень - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з часу його проголошення через Воловецький районний суд Закарпатської області або безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування сторін:

позивач: ОСОБА_2, РНОКПП НОМЕР_1, місце проживання: АДРЕСА_1

представник позивача: ОСОБА_1, АДРЕСА_2

відповідач: Публічне акціонерне товариство "Ідея Банк", код ЄДРПОУ 19390819, місцехнаходження: м.Львів, вул.Валова, 11.

Суддя: Софілканич О. А.