Рішення № 78250587, 16.11.2018, Микільський районний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Володарський районний суд Донецької області)

Справа № 222/1639/18

Провадження № 2/222/488/2018

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 листопада 2018 року Володарський районний суд Донецької області у складі:

Головуючого - судді Подліпенця Є.О.,

з участю секретаря Темір В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Нікольське в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру та способу стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей ,-

В С Т А Н О В И В:

Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, вказуючи, що з жовтня 2007 року вона з відповідачем ОСОБА_2 перебувала у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Володарського районного суду Донецької області від 21.06.2010 року було розірвано. Від шлюбу мають неповнолітню дитину: доньку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, а також мають сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, який народився вже після розірвання шлюбу. Рішенням Володарського районного суду Донецької області від 14.06.2013 року з відповідача на її користь стягнуто аліменти на утримання неповнолітньої дитини: доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 25% з усіх видів його заробітку щомісяця до повноліття дитини, але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Зазначає, що з часу присудження аліментів, через значні інфляційні процеси в Україні, значно підвищилась вартість життя і прожитковий мінімум для дитини відповідного віку. Таким чином, розмір стягнутих аліментів не може забезпечити належний рівень матеріального утримання дитини, оскільки він навіть менший ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини віком до 6 років. По непідтвердженим даним відповідач працює та отримує заробітну плату в розмірі близько 8000 грн., тобто його матеріальне становище значно покращилось. В зв'язку з чим на підставі положень ст.ст. 181, 192 СК України просить змінити розмір та спосіб стягуваних з відповідача ОСОБА_2 на її користь аліментів на утримання неповнолітніх дітей: доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, зі стягнення у частці від заробітку (доходу) в розмірі 1/4 частки, але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, на розмір у твердій грошовій сумі, а саме в розмірі 3000 грн. щомісячно.

Ухвалою судді Володарського районного суду Донецької області від 17.10.2018 року по вищевказаній цивільній справі відкрито провадження та вирішено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Крім цього, відповідачу визначено п'ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

Копія зазначеної ухвали була надіслана сторонам.

Також відповідачу разом з ухвалою надіслано копію позовної заяви з доданими до неї документами.

Позивачка ОСОБА_1 в судовому засіданні позов по вищезазначеним підставам підтримала у повному обсязі та наполягала на його задоволенні. Також суду пояснила, що з 2007 року вона з відповідачем перебувала у зареєстрованому шлюбі. В шлюбі у них народилась дитина - донька ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. В 2010 році шлюб між нею та відповідачем було розірвано та рішенням Володарського районного суду Донецької області від 14.06.2013 року з відповідача на її користь стягнуто аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 в розмірі 25% з усіх видів його заробітку щомісяця до повноліття дитини, але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Після розірвання шлюбу в 2014 році вона знов зійшлась з відповідачем та 02.05.2014 року у них народився син ОСОБА_4. У відповідача покращилось матеріальне становище, оскільки по непідтвердженим даним він працює та отримує заробітну плату в розмірі близько 8000 грн., а тому може сплачувати аліменти на утримання двох дітей в розмірі 3000 грн. щомісячно. Також пояснила, що в судовому порядку стягнення аліментів на утримання сина не проводилося та з цього приводу вона до суду не зверталася та рішення судом не приймалося.

Відповідач ОСОБА_2у судове засідання не з'явився. У встановлений судом строк відзив на позовну заяву не подав. Про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Визнаючи наявні матеріали про права та взаємини учасників справи достатніми, суд розглянув справу у відсутність нез'явившегося відповідача.

Вислухавши пояснення позивачки, дослідивши матеріали справи, письмові докази, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Так, відповідно до ст. 180 Сімейного кодексу України - батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Судом встановлено, що згідно свідоцтв про народження серії НОМЕР_1 від 21.04.2008 року та серії НОМЕР_2 від 23.06.2014 року відповідно, позивачка та відповідач є батьками неповнолітніх ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3.

Рішенням Володарського районного суду Донецької області від 22.09.2010 року з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 25% з усіх видів його заробітку щомісячно до повноліття дитини, але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 06.07.2010 року і дане рішення набуло законної сили 03.10.2010 року.

Відповідно до довідки виконкому Касянівської сільської ради Нікольського району Донецької області № 14 від 04.09.2018 року позивачка проживає разом з донькою ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, та сином ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5.

Згідно розрахунку розміру аліментів Нікольського РВ ДВС ГТУЮ у Донецькій області від 22.08.2018 року № АСВП 22142261 станом на 31.03.2018 року відповідач ОСОБА_2 має заборгованість по сплаті аліментів на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, в загальному розмірі 54414,90 грн.

Відповідно положень ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Статтею 181 СК України визначено способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину. Зокрема ч.1 цієї статті передбачено, що способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. Частинами 2, 3 цієї статті передбачено, що за домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Згідно правового змісту ст. 182 Сімейного Кодексу України судом при визначенні розміру аліментів враховується: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.

Статтею 192 СК України передбачено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них. У новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.

Також згідно положень ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно правового змісту положень ст.ст. 12, 81, 82 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Як встановлено судом, позивачка, як на підставу задоволення позовних вимог щодо збільшення розміру аліментів, посилається на ту обставину, що матеріальне становище відповідача змінилося, а саме покращилося, оскільки він працює та має дохід, проте останньою на підтвердження даної обставини не надано жодних доказів, в зв'язку з чим позивачкою не доведено, що після винесення судового рішення від 22.09.2010 року, яким з відповідача на її користь на утримання неповнолітньої дитини були стягнути аліменти, відбулися зміни в матеріальному становищі відповідача, а тому підстави для збільшення розміру стягнутих рішенням суду аліментів відсутні.

Крім цього, позивачка як на підставу задоволення позовних вимог щодо збільшення розміру аліментів, також посилається на іншу обставину, а саме на те, що розмір стягнутих рішенням суду аліментів менший ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини віком до 6 років, що не відповідає положенням ст. 182 СК України.

Судом встановлено, що на час ухвалення рішення від 22.09.2010 року судом при вирішенні спору щодо стягнення аліментів застосовано норму ст. 182 СК України в редакції, яка діяла на той час, і яка в свою чергу передбачала, що мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Між тим, статтею 182 СК України, в редакції, яка діє на час звернення позивачки з позовом до суду, передбачено, що мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Як зазначено вище, статтею 192 СК України визначено перелік підстав для зміни розміру аліментів.

Така підстава, як зміна законодавства в частині визначення мінімального (гарантованого) розміру аліментів на одну дитину, на яку посилається позивачка, в зазначеній нормі закону відсутня.

Відповідно до п.17 Постанови Пленуму ВС України від 15.05.2006 року за № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж зазначений у ч.2 ст. 182 СК. При цьому необхідно мати на увазі, що зміна законодавства в частині визначення мінімального розміру аліментів на одну дитину не є підставою для перегляду постановлених раніше судових рішень про їх стягнення.

Таким чином, враховуючи, що зміна законодавства в частині визначення мінімального (гарантованого) розміру аліментів на одну дитину не є підставою для перегляду постановленого раніше судового рішення у справі про стягнення аліментів, суд приходить до висновку, що і з даної обставини, на яку позивачка посилається як на підставу задоволення позовних вимог, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Крім цього слід зазначити, що розглядаючи справу в межах заявлених позовних вимог суд відмовляючи в задоволенні позову в частині збільшення розміру стягнутих рішенням суду аліментів, також виходить з того, що позивачкою заявлено вимогу про збільшення розміру стягнутих рішенням суду аліментів на двох неповнолітніх дітей, а саме доньки ОСОБА_3 та сина ОСОБА_4, тоді як судом встановлено та стверджується самою позивачкою, зазначеним рішенням аліменти стягнуті лише на одну дитину - доньку ОСОБА_3, стягнення аліментів на утримання сина ОСОБА_4 з відповідача на користь позивачки в судовому порядку не проводилося, а тому зазначені вимоги, є безпідставними, недоведеними та такими, що не підлягають задоволенню.

Щодо заявлених позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 в частині зміни способу стягнення аліментів визначеного рішенням суду, то вони є похідними від вимоги позивачки про збільшення розміру аліментів, в задоволенні якої останній відмовлено, а тому також задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3, 12, 13, 19, 76-83, 89, 247, 259, 263-265, 268, 274, 279, 354, 355, пп.15.5 п. 1 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України, ст.ст. 180 -182, 192 СК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру та способу стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей - відмовити у повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Донецького апеляційного суду через Володарський районний суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 26.11.2018 року.

З дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, яка починає функціонувати через 90 днів з дня опублікування Державною судовою адміністрацією України у газеті «Голос України» та на веб-порталі судової влади оголошення про створення та забезпечення функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційна скарга подається безпосередньо до Донецького апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Суддя Є.О. Подліпенець