Рішення № 78248428, 13.11.2018, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2018 року м. Черкаси справа № 925/805/18

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Грачова В.М., при секретарі судового засідання Кадусі Н.В., за участю представників сторін: позивача - Звєздічева М.О. за посадою (арбітражний керуючий - ліквідатор), Кураси С.А. за довіреністю, відповідача - Собана С.А. за посадою, адвоката Ольховця В.П., у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду в м. Черкаси, розглянувши справу за позовом Державного підприємства «Черкаське будівельно-монтажне управління» до Центрального територіального управління капітального будівництва Міністерства оборони України про розірвання договору і стягнення 100000 грн.,

ВСТАНОВИВ:

31.07.2018 року позивач - Державне підприємство «Черкаське будівельно-монтажне управління», звернувся в господарський суд Черкаської області з позовом до Центрального територіального управління капітального будівництва Міністерства оборони України (далі - відповідач), в якому просив суд розірвати укладений з відповідачем договір від 21.10.2014 року на виконання консультативно-експертних послуг на об'єкті: « 129-квартирний житловий будинок по вул. Котовського, 97/3 в м. Черкаси», стягнути з відповідача на свою користь 100000 грн. авансового платежу по договору та відшкодувати понесені судові витрати.

Позов мотивований істотною зміною обставин та істотним порушенням відповідачем договору від 21.10.2014 року на виконання консультативно-експертних послуг на об'єкті: « 129-квартирний житловий будинок по вул. Котовського, 97/3 в м. Черкаси».

Ухвалою суду від 06.08.2018 року позовну заяву прийнято до розгляду, по ній відкрито провадження у справі № 925/805/18, ухвалено розглядати справу за правилами загального позовного провадження зі стадії підготовчого засідання.

Відповідач в особі свого представника 25.10.2018 року подав письмовий відзив на позов (клопотання щодо доказів, вх. № 31815/18, а.с. 84-85), у якому заперечував проти позову з мотивів необґрунтованості і безпідставності позовних вимог, а саме: договір від 21.10.2014 року, вимога про розірвання якого є предметом позову, - неукладений, оскільки не містить істотних умов щодо погодження ціни та строку дії договору. Того ж дня, 21.10.2014 року, сторонами був укладений договір № 21.10.2014-ЦТ на виконання консультативно експертних послуг на об'єкті: « 129-квартирний житловий будинок по вул. Котовського 97/3 в м. Черкаси», загальна вартість робіт по якому складає 50000 грн. На виконання цього договору позивач перерахував авансовий платіж, а відповідач повернув його повністю. Крім того, заперечуючи проти позову відповідач 25.10.2018 року за вх. № 31814/18 (а. с. 73-74) подав заяву про застосування позовної давності в частині вимог про стягнення 100000 грн. авансового платежу, в цій частині просив суд застосувати строк позовну давність і відмовити у задоволенні позову з цих підстав.

Позивач в особі свого представника 31.10.2018 року подав заперечення на відзив (вх. № 32298/18, а.с. 92-94), у якому спростовував доводи відповідача, наведені у відзиві на позов і заяві про застосування позовної давності, наполягав на задоволенні позову в повністю.

Ухвалою суду від 04.10.2018 року підготовче провадження у справі № 925/805/18 закрито, справу призначено до судового розгляду по суті.

В судових засіданнях позивач в особі своїх представників позовні вимоги підтримав повністю з підстав, зазначених у позовній заяві, відповідач в особі своїх представників позов не визнав і просив суд відмовити у його задоволенні повністю з підстав, викладених у відзиві на позов і заяві про застосування позовної давності.

Згідно з ст.ст. 233, 240 ГПК України, у судовому засіданні судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в справі письмові докази та оцінивши їх у сукупності, суд позовні вимоги задовольняє повністю з наступних підстав.

14.10.2002 року між Військовою частиною А 1206, як замовником, та військовою частиною А3037 (правонаступником якої є позивач), як підрядником, було укладено договір генерального підряду № 1-4-1, за умовами п.п. 1.1. якого, замовник доручив, а генпідрядник зобов'язався виконати будівельно-монтажні роботи по будівництву 119 квартирного житлового будинку по вул. Котовського, 97/3 в м. Черкаси (шифр 5-9 жд), загальною площею 9542,8 кв.м., здати його в експлуатацію та усунути недоліки, що виникнуть та будуть заявлені протягом гарантійного терміну експлуатації об'єкту (далі - договір генерального підряду, а.с. 35-38).

З метою забезпечення виконання договору генерального підряду позивачем - Державним підприємством Черкаське будівельно-монтажне управління, як замовником, та відповідачем - Центральним територіальним управлінням капітального будівництва Міністерства оборони України, як виконавцем, 21.10.2014 року укладено Договір на виконання консультативно-експертних послуг на об'єкті « 129 квартирний житловий будинок по вул. Котовського, 97/3 в м. Черкаси» (далі - Договір, а.с. 11), за умовами п. 1 якого, виконавець надає, а замовник приймає консультативно-експертні послуги на об'єкті: « 129 квартирний житловий будинок по вул. Котовського, 97/3 в м. Черкаси».

У Договорі сторони домовилися про таке:

п. 2 - загальна вартість робіт буде визначена після виконання робіт;

п. 3 - даний Договір вступає в силу з дня його підписання і діє до повного виконання;

п. 4 - розрахунки за Договором: авансовий платіж в розмірі 100 % від суми Договору;

п. 5 - в разі ненадання послуг авансовий платіж повертається замовнику в повному обсязі.

Договір підписаний представниками обох сторін та скріплений печатками їх юридичних осіб, що визнано представниками обох сторін.

Із платіжних доручень № 26 від 23.10.2014 року на суму 50000 грн., № 41 від 03.11.2014 року на суму 30000 грн., № 120 від 01.12.2014 року на суму 48000 грн., № 444 від 05.08.2015 року на суму 38000 грн., № 748 від 12.02.2016 року на суму 1000 грн. вбачається, що позивачем було перераховану відповідачу авансових платежів по цьому договору на загальну суму 167000 грн.

Із платіжних доручень № 4 від 06.01.2015 року на суму 48000 грн., № 197 від 09.10.2016 року на суму 14000 грн., № 229 від 08.11.2016 року на суму 5000 грн. вбачається, що відповідачем повернуто позивачу 67000 грн. (а.с. 12-19).

Зазначені розрахунки також підтверджуються випискою з банківського рахунку та картки рахунку 631 позивача (а. с. 20-21).

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 24.10.2017 року у справі № 01/5026/333/2011 введено процедуру санації (відновлення платоспроможності) Державного підприємства «Черкаське будівельно-монтажне управління».

05.02.2018 року позивач направив відповідачу лист № 18, в якому просив повернути отримані кошти авансових платежів у сумі 100000 грн., до листа додано акт звірки взаємних розрахунків.

16.02.2018 року правонаступниками сторін Договору генерального підряду № 1-4-1 від 14.10.2002 року Міністерством оборони України, як замовником, та Державним підприємством «Черкаське будівельно-монтажне управління», як генпідрядником, укладено Додатковий договір до договору Генерального підряду № 1-4-1 від 14.10.2002 року на виконання робіт з будівництва 129-квартирного житлового будинку по вул. М.Грушевського, 99/3 в м. Черкаси (шифр 5-9/2) за умовами якого сторони погодились, що з моменту підписання даного додаткового договору вважати розірваним Договір генерального підряду № 1-4-1 від 14.10.2002 на виконання робіт з будівництва 129-кватрирного житлового будинку по вул. М.Грушевського, 97/3 в м. Черкаси (шифр 5-9/1 та 5-9/2).

Постановою господарського суду Черкаської області від 16.10.2018 року у справі № 01/5026/333/2011 Державне підприємство «Черкаське будівельно-монтажне управління» визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру. Цією ж ухвалою суду припинено процедуру санації (відновлення платоспроможності) Державного підприємства "Черкаське будівельно-монтажне управління", введену ухвалою суду від 24.10.2017.

19.04.2018 року позивач направив відповідачу лист № 46, у якому повідомив про розірвання Договору на виконання консультативно-експертних послуг на об'єкті: « 129 квартирний житловий будинок по вул. Котовського, 97/3 в м. Черкаси» від 21.10.2014 року у зв'язку із зміною істотних умов, а саме - розірванням Договору генерального підряду № 1-4-1 від 14.10.2002 року, та саме зазначив, що позивач вже не є генеральним підрядником будівництва 129 квартирного житлового будинку по вул. Котовського, 97/3 в м. Черкаси, надання йому консультативно-експертних послуг по цьому об'єкту є неможливим. Разом із останнім листом був направлений проект Додаткової угоди № 1 до Договору від 21.10.2014 року, у якій запропоновано розірвання спірного договору та повернення відповідачем позивачу авансових платежів з урахуванням штрафних санкцій (а.с. 22-27 із доказами вручення зазначених листів відповідачу).

Вимоги позивача про повернення спірної суми авансових платежів і розірвання Договору від 21.10.2014 року, викладені у листах від 05.02.2018 № 18 і від 19.04.2018 № 46, залишені відповідачем без відповіді і виконання, вимога про їх примусове виконання в натурі є предметом позову у справі, що розглядається.

Таким чином, спірні правовідносини сторін виникли із договору від 21.10.2014 року на виконання консультативно-експертних послуг на об'єкті: « 129-квартирний житловий будинок по вул. Котовського, 97/3 в м. Черкаси», укладеного сторонами, вимоги позивача і заперечення відповідача витікають із їх прав і обов'язків за цим договором.

За правовою природою спірні правовідносини сторін віднесені до договірних зобов'язань послуг. Загальні положення про послуги визначені главою 63 ЦК України, про правочини - розділом IV книги 1 ЦК України, про зобов'язання і договір - розділами І і ІІ книги 5 ЦК України, главами 19, 20 ГК України, правові наслідки порушення зобов'язання, відповідальність за порушення зобов'язання - главою 51 ЦК України, розділом V ГК України.

Згідно з нормами ст. 11 ч. ч. 1, 2 п. 1, ст. 16 ч. 2 п.п. 5-7 Цивільного кодексу (далі -ЦК) України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини; способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, примусове виконання обов'язку в натурі, зміна або припинення правовідношення. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Частиною 2 ст. 20 Господарського кодексу України (далі - ГК України) встановлено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом, зокрема, присудження до виконання обов'язку в натурі, установлення, зміни і припинення господарських правовідносин, іншими способами, передбаченими законом. Порядок захисту прав суб'єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.

Статтею 3 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, якими, зокрема, є: свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.

Статтями 13 і 14 ЦК України встановлено, відповідно, межі здійснення цивільних прав та загальні засади виконання цивільних обов'язків. Зокрема, і цивільні права і цивільні обов'язки здійснюються (виконуються) в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 901, ч. 1 ст. 903, ч. 1 ст. 905 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором; якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором; строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами; договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін. Порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг визначаються домовленістю сторін або законом.

Відповідно до ст. 188 ГК України, розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо розірвання договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір розірвано, договір вважається розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 652 Цивільного кодексу України, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Відповідно до ч. 2 ст. 652 Цивільного кодексу України, якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Відповідно до ч. 3 ст. 652 Цивільного кодексу України, у разі розірвання договору внаслідок істотної зміни обставин суд, на вимогу будь-якої із сторін, визначає наслідки розірвання договору виходячи з необхідності справедливого розподілу між сторонами витрат, понесених ними у зв'язку з виконанням цього договору.

З огляду на викладені обставини справи та наведені норма законодавства суд вбачає, що сторонами 21.10.2014 року був укладений договір на виконання консультативно-експертних послуг на об'єкті: « 129-квартирний житловий будинок по вул. Котовського, 97/3 в м. Черкаси». У Договорі сторони домовились, що загальна вартість робіт буде визначена після виконання робіт, розрахунки за Договором здійснюються позивачем шляхом внесення авансових платежів у розмірі 100 % від суми Договору, у разі ненадання послуг авансовий платіж повертається замовнику в повному обсязі. На виконання цього договору позивач сплатив відповідачу авансових платежів платіжними дорученнями № 26 від 23.10.2014 року 50000 грн., № 41 від 03.11.2014 - 30000 грн., № 120 від 01.12.2014 - 48000 грн., № 444 від 05.08.2015 - 38000 грн., № 748 від 12.02.2016 - 1000 грн., а разом - 167000 грн. Доказів надання послуг на зазначену суму коштів відповідачем суду не надано. Разом з тим, із платіжних доручень № 4 від 06.01.2015 року на суму 48000 грн., № 197 від 09.10.2016 року на суму 14000 грн., № 229 від 08.11.2016 року на суму 5000 грн. вбачається, що відповідачем повернуто позивачу 67000 грн. Отже, різниця складає 100000 грн., відповідно до п. 5 договору від 21.10.2014 року відповідач зобов'язаний ці кошти повернути позивачу, в добровільному порядку вимога позивача про це відповідачем повністю не виконана.

Крім того, господарським судом Черкаської області порушено провадження у справі № 01/5026/333/2011 про банкрутство позивача - Державного підприємства «Черкаське будівельно-монтажне управління», його визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, процедуру санації (відновлення платоспроможності) боржника припинено.

У зв'язку з банкрутством позивача відповідачем 16.02.2018 року розірвано Договір генерального підряду № 1-4-1 від 14.10.2002 року, укладений з ним, на забезпечення виконання якого укладався спірних договір про надання послуг.

Зазначене свідчить про істотну зміну обставин, достатню для розірвання спірного договору послуг, що визнає і сам відповідач.

Обґрунтовуючи заперечення проти позову відповідач зазначив, що того ж дня сторонами був укладений договір № 21.10.2014-ЦТ на виконання консультативно-експертних послуг на об'єкті « 129-квартирний житловий будинок по вул. Котовського 97/3 в м. Черкаси», у цьому договорі сторони погодили загальну вартість робіт у розмірі 50000 грн. і саме із цього договору виникли їх спірні правовідносини. Загальна сума проведених позивачем авансових платежів перевищує загальну суму договору.

В запереченнях проти позову відповідач, крім необґрунтованості і безпідставності позовних вимог, заявив, відповідно до ст. ст. 257, 267 ч. 4 ЦК України, про застосування позовної давності до вимог в частині стягнення 100000 грн. авансових платежів. Заява мотивована тим, що авансові платежі сплачені позивачем в період з 23.10.2014 по 12.02.2016 року, вимога позивача про їх стягнення заявлена в позові поза межами трьох річного строку позовної давності.

В засіданнях суду відповідач заяву підтримав і з цих підстав у задоволенні позову в цій частині просив суд позивачу відмовити, позивач заперечував проти застосування строку позовної давності, вважаючи його не пропущеним.

Статтями 256-258, 260, 261, 263, 264 ЦК України визначено поняття позовної давності, її загальну і спеціальну тривалість, правила обчислення, початок перебігу, умови зупинення і переривання перебігу позовної давності.

Відповідно до ч.ч. 4, 5 ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

При вирішенні заяви відповідача про застосування позовної давності до спірних вимог суд також керується роз'ясненнями Пленуму Вищого господарського суду України, викладеними в пункті 2.2. його постанови N 10 від 29.05.2013 року «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів».

За змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Оцінюючи заперечення відповідача, суд вважає обґрунтованими і доведеними спірні вимоги позивача повністю. При цьому суд враховує, що відповідачем здійснювалось часткове повернення спірних сум авансових платежів, останній платіж проведено 08.11.2016 року, а позов подано до суду 31.07.2018 року. Зазначене свідчить про визнання позову відповідачем, про переривання строку позовної давності і відсутність підстав для задоволення заяви відповідача про її застосування.

Твердження відповідача про укладення і іншого договору про надання послуг не спростовує наведених висновків, застосування наслідків порушення цього договору, в разі їх наявності, може бути предметом іншого позову.

Нормами Господарського процесуального кодексу України, зокрема, встановлено, що:

учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (ч. 1 ст. 43);

кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч.ч. 1, 3 ст. 74);

належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 ст. 76);

обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77);

достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ч. 1 ст. 78);

достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч. ч. 1, 2 ст. 79);

учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду (ч. 1 ст. 80);

суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (ч. ч. 1, 2 ст. 86).

Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 13, ч. 1 ст. 14 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За наслідками розгляду спору суд дійшов висновку про обґрунтованість і доказаність позовних вимог, тому позов з зазначених у ньому підстав задовольняє повністю. Заперечення представників відповідача проти позову, викладені ними у відзиві на позов, заяві про застосування позовної давності і поясненнях в засіданні суду, визнає такими, що не відповідають встановленим обставинам справи і наведеним нормам законодавства, тому їх відхиляє.

На підставі статті 129 ГПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені судові витрати - сплачений судовий збір у розмірі 3524 грн.

Керуючись ст.ст. 129, 233, 236-240, 256 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Розірвати договір на виконання консультативно-експертних послуг на об'єкті « 129-квартирний житловий будинок по вул. Котовського 97/3 в м. Черкаси» від 21.10.2014 року, укладений між Державним підприємством «Черкаське будівельно-монтажне управління» і Центральним територіальним управлінням капітального будівництва Міністерства оборони України.

Стягнути з Центрального територіального управління капітального будівництва Міністерства оборони України, ідентифікаційний код юридичної особи 34578571, місцезнаходження: 03049, м. Київ, Солом'янський район, проспект Повітрофлотський, буд. 28-А на користь Державного підприємства «Черкаське будівельно-монтажне управління», ідентифікаційний код юридичної особи 07848615, місцезнаходження: 18026, Черкаська обл., м. Черкаси, вул. Одеська, буд. 1 - 100000 грн. боргу, 3524 грн. судових витрат.

Рішення може бути оскаржене до Північного апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено і підписано 30.11.2018 року.

Суддя В.М. Грачов