Рішення № 78247834, 26.11.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

26.11.2018Справа № 910/11474/18Господарський суд міста Києва у складі судді Чебикіної С.О. при секретарі судового засідання Астаповій Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "НАДІЙНА" до Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Країна" про стягнення 99 254,32 грн., за участю представників позивача - Лисенка С.В., довіреність № б/н від 27.12.17 р., відповідача - Богуша М.Є., довіреність № 382 від 22.06.18р..

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2018 року позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до відповідача, в якому просить стягнути з відповідача 73 277,82 грн. основного боргу, 19 590,27 грн. пені та 4 543,23 грн. інфляційних втрат за договором факультативного перестрахування №121ФП/2016 на підставі ст.ст. 997, 625, 525, 526 ЦК України та ст. 193 ГК України.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 03.09.2018 року відкрито провадження у справі, вирішено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження та призначено до розгляду на 10.10.2018 року.

03.09.2018 року від позивача до суду надійшла заява про зменшення позовних вимог, мотивована тим, що вимоги про відшкодування перестрахувальної премії за ковер-нотами №1516\КR (25.07.17) та №1526\КR (16.08.17), були помилково включені до загальних вимог позивача, у зв'язку із чим позивач просить суд стягнути з відповідача 43 373,16 грн. основного боргу, 6 538,03 грн. пені, 1 091,00 грн. 3% річних та 2 689,14 грн. інфляційних витрат, яка прийнята судом до розгляду.

01.10.2018 року від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому він просить суд відмовити в позові з тих підстав, що листи №219 від 13.10.2017 року та №240 від 30.11.2017 року, направлені позивачем відповідачеві не відповідають вимогам законодавства, оскільки в них відсутні посилання на правову підставу для підтвердження заявлених вимог, а також на відсутні підстави для повернення часток перестрахувальних премій. Також відповідач вказує на необґрунтоване стягнення 3% річних та інфляційних витрат.

08.10.2018 року від позивача до суду надійшла відповідь на відзив.

18.10.2018 року відповідачем через канцелярію суду надано клопотання про витребування доказів у ТОВ «Епіцентр К».

Ухвалою господарського суду міста Києва від 24.10.2018 року зобов'язано ТОВ «Епіцентр К» надати суду інформацію про сплату/несплату страхових платежів по наступним договорам страхування: №ТЗ 003820 від 15.02.2017р., №ТЗ 003892 від 28.04.2017р., №ТЗ 003899 від 28.04.2017р., №ТЗ 003916 від 02.06.2017р., №ТЗ 003972 від 18.07.2017р., №ТЗ 004004 від 02.06.2017р. та відкладено розгляд справи на 07.11.2018 року.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 07.11.2018 року повторно витребувано згідно ухвали господарського суду міста Києва від 24.10.2018 року інформацію та відкладено судове засідання на 26.11.2018 року.

26.11.2018 року представник відповідача в судове засідання не з'явився.

Відповідач був належним чином повідомлені про розгляд даної справи судом, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 27 травня 2016 року між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "НАДІЙНА" (далі - перестрахувальник) та Публічним акціонерним товариством "Страхова компанія "Країна" (далі - перестраховик) було укладено генеральний договір факультативного перестрахування №121ФП/2016 (надалі - генеральний договір), за умовами якого (п. 1.1. генерального договору) предметом цього договору є перестрахування (ретроцесія) ризиків, взаємно переданих (прийнятих) Сторонами на факультативній (необов'язковій) основі по договорах перестрахування (ретроцесії), згідно договорів первинного страхування, на визначених договорами перестрахування умовах за плату.

Згідно з п.1.2. договору на підставі даного договору, сторони можуть укладати ковер-ноти окремо по кожному ризику чи групі ризиків, ковер-ноти є невід'ємною частиною цього договору.

Пунктом 1.3. генерального договору визначено, що предметом конкретного ковер-ноту є зобов'язання однієї сторони (перестраховика) за обумовлену в ковер-ноті плату (перестрахувальну премію) відшкодувати іншій стороні (перестрахувальнику) частину витрат, що виникли в результаті здійснення перестрахувальником страхової виплати за оригінальним договором страхування, укладеним ним із страхувальником та який попадає під дію відповідного ковер-ноту.

За умовами п.п. 11.3.3. генерального договору дія конкретного ковер-нота припиняється, при достроковому припинені (розірванні) оригінального договору страхування, ризик по якому перестрахований, або при визнанні його недійсним у судовому порядку.

Відповідно до п. 11.4. генерального договору при достроковому розірванні ковер-ноту перестраховик протягом десяти робочих днів повертає перестрахувальнику частку перестрахувальної премії за період, що залишився до закінчення дії ковер-ноту.

Поясненнями позивача, частково - відповідача, платіжними дорученнями, які містяться в матеріалах справи підтверджується факт оплати позивачем відповідачеві страхових премій за наступними ковер-нотами:

- за ковер-нотою №г 1415\КR (16.02.17), сплачено перестрахувальну премію в розмірі 32000,00 (тридцять дві тисячі) гривень 00 копійок, що підтверджується платіжним дорученням №4332 від 17 лютого 2017 року;

- за ковер-нотою № 1473\КR (28.04.17), сплачено перестрахувальну премію в розмірі 12000,00 (дванадцять тисяч) гривень 00 копійок, що підтверджується платіжним дорученням №175 від 15 травня 2017 року;

- за ковер-нотою №1486\КR (25.05.17), сплачено перестрахувальну премію в розмірі 27200,00 (двадцять сім тисяч двісті) гривень 00 копійок, що підтверджується платіжним дорученням № 223 від 09 червня 2017 року;

- за ковер-нотою № 1489\КR (02.06.17), сплачено перестрахувальну премію в розмірі 8000,00 (вісім тисяч) гривень 00 копійок, що підтверджується платіжним дорученням №225 від 09 червня 2017 року;

- за ковер-нотою №1510\КR (19.07.17), сплачено перестрахувальну премію в розмірі 27200,00 (двадцять сім тисяч двісті) гривень 00 копійок, що підтверджується платіжним дорученням №321 від 27 липня 2017 року;

- за ковер-нотою № 1528\КR (18.08.17), сплачено перестрахувальну премію в розмірі 19200,00 (дев'ятнадцять тисяч) гривень 00 копійок, що підтверджується платіжним дорученням № 380 від 23 серпня 2017 року;

Відповідно до відповідей ТОВ «Епіцентр К» наданих на вимогу суду 19.11.2018 року та 21.11.2018 року:

За оригінальним договором страхування №ТЗ 003820 від 15.02.2017 року, відповідальність за яким перестраховано у відповідача за ковер-нотом № 1415R(16.02.17), страхувальник не сплатив страхову премію, в строк передбачений умовами договору, а саме до 20.02.2017 року. В зв'язку з несплатою страхувальником чергової частини страхового платежу, оригінальний договір страхування №003820 від 15.02.2017 року припинив свою дію з 04.03.2017 року.

За оригінальним договором страхування №ТЗ 003892 від 28.04.2017 року, відповідальність за яким перестраховано у відповідача за ковер-нотом № 1473R (28.04.17), страхувальник не сплатив страхову премію, в строк передбачений умовами договору, а саме до 10.05.2017 року. В зв'язку з несплатою страхувальником чергової частини страхового платежу, оригінальний договір страхування №003892 від 28.04.2017 року припинив свою дію з 28.05.2017 року.

За оригінальним договором страхування №ТЗ 003899 від 28.04.2017 KR, відповідальність за яким перестраховано у відповідача за ковер-нотом №1486(25.05.17), страхувальник не сплатив страхову премію, в строк передбачений умовами договору, а саме до 25.05.2017 року. В зв'язку з несплатою страхувальником чергової частини страхового платежу, оригінальний договір страхування №003899 від 28.04.2017 року припинив свою дію з 26.05.2017р.

За оригінальним договором страхування №ТЗ 003916 від 02.06.2017 року, відповідальність за яким перестраховано у відповідача за Ковер-нотом №1489\ KR 16.02.17), страхувальник не сплатив страхову премію, в строк передбачений умовами договору, а саме до 10.06.2017 року. В зв'язку з несплатою страхувальником чергової частини страхового платежу, оригінальний договір страхування №003916 від 02.06.2017 року припинив свою дію з 23.06.2017 року.

За оригінальним договором страхування №ТЗ 003972 від 18.07.2017 року, відповідальність за яким перестрахована у відповідача, за ковер-нотом №1510R (19.07.17), страхувальник не сплатив страхову премію, в строк передбачений умовами договору, а саме до 28.07.2017 року. В зв'язку з несплатою страхувальником чергової частини страхового платежу, оригінальний договір страхування №003972 від 18.07.2017 року припинив свою дію з 11.08.2017 року.

За оригінальним договором страхування №ТЗ 004004 від 04.08.2017 року, відповідальність за яким перестраховано у відповідача за ковер-нотом №1528\ KR (18.08.17), страхувальник не сплатив страхову премію, в строк передбачений умовами договору, а саме до 30.08.2017 року. В зв'язку з несплатою страхувальником чергової частини страхового платежу, оригінальний договір страхування №004004 від 18.07.2017 року припинив свою дію з 11.09.2017 року.

У зв'язку з припиненням оригінальних договорів страхування у відповідності до вимог п. 11.4. генерального договору факультативного перестрахування позивач 13 жовтня 2017 року звернувся до відповідача з листом №219, а також 30 листопада 2017 року з уточненням вказаного листа №240, в яких позивач вимагав відповідно до умов генерального договору припинити дію ковер-нотів 1415(16.02.17), 1473(28.04.17), 1486(25.05.17), 1489(02.06.17), 1510(19.07.17), 1528(18.08.17) та повернути частину перестрахувальної премії.

Таким чином, на підставі вищевикладеного та у відповідності до умов п.11.4. генерального договору факультативного перестрахування у відповідача виник обов'язок з повернення частини перестрахувальної премії за кожним з вказаних договорів страхування на загальну суму 43 373,16 грн.

Доказів сплати вказаної заборгованості відповідачем суду не надано.

Ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до приписів частини 2 статті 997 Цивільного кодексу України, що кореспондуються за змістом із частиною 3 статті 28 Закону України «Про страхування» визначено, що якщо страхувальник прострочив внесення страхового платежу і не сплатив його протягом десяти робочих днів після пред'явлення страховиком письмової вимоги про сплату страхового платежу, страховик може відмовитися від договору страхування, якщо інше не встановлено договором.

Судом дана належна оцінка доводам відповідача викладеним у відзиві.

Доводи відповідача про невідповідність листів №219 від 13.10.2017 року та №240 від 30 листопада 2017 року вимогам законодавства та відсутність у змісті відповідних листів посилання на правову підставу для підтвердження заявлених вимог не приймаються судом, оскільки зі змісту вказаних листів вбачається, що позивач інформував відповідача про настання обставин для повернення часток перестрахувальної премії у відповідності до умов договору, а генеральним договором факультативного перестрахування та діючим законодавством не встановлено обов'язку для надання відповідачу додаткових документів для підтвердження факту припинення договору страхування.

Стосовно посилань відповідача щодо відсутності підстав для повернення часток перестраху вальних премій на підставі п. 4.2.5. генерального договору то слід зазначити, що підставою для дострокового припинення оригінальних договорів страхування стала не заява страхувальників про припинення дії оригінальних договорів страхування, а несплата страхувальниками страхових платежів за оригінальними договорами страхування, тобто страхувальники за оригінальним договором страхування не надсилали на адресу позивача вимоги про припинення договору страхування, а відтак, позивач не міг припинити оригінальні договори страхування на підставі вимог страхувальників в зв'язку з тим, що відповідні вимоги не подавалися до позивача.

При цьому, законодавством передбачений спеціальний порядок припинення дії договору страхування у випадку несплати страхових платежів, а тому позивач діяв у відповідності до положень частини 2 статті 997 Цивільного кодексу України та частини статті 28 Закону України «Про страхування».

За таких обставин, суд приходить до висновку, що права позивача, за захистом яких він звернувся до суду, порушено відповідачем, тому позовні вимоги в частині стягнення 43 373,16 грн. основної заборгованості підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 1 091,00 грн. 3% річних та 2 689,14 грн. інфляційних витрат, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань з оплати

частини перестрахувальної премії обґрунтовані та позов у цій частині вимог підлягає задоволенню за розрахунком позивача, який відповідає вимогам закону.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня).

Відповідно до п. 6.2. генерального договору за порушення строків виконання будь-яких грошових зобов'язань, передбачених даним договором і/або ковер-нотом, винна сторона виплачує іншій стороні пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої в строк суми за кожний прострочений день платежу.

Відтак, у зв'язку порушенням відповідачем умов надання послуг, позивачем, на підставі вказаного п. 6.2. договору нараховано пеню у розмірі 6 538,03 грн.

Позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню за розрахунком позивача, який відповідає умовам договору та вимогам закону.

Судовий збір відповідно до вимог ст. 129 ГПК України покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 86, 129, 232, 233, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Країна" (04176, м. Київ, вул. Електриків, 29-А, код 20842474) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "НАДІЙНА" (04114, м. Київ, вул. Вишгородська, 45-а/6, офіс 8, код 34350924) 43 373 (сорок три тисячі триста сімдесят три) грн. 16 коп. основного боргу, 6 538 (шість тисяч п'ятот тридцять вісім) грн. 03 коп. пені, 1 091 (одну тисячу дев'яносто одну) грн. 00 коп. 3% річних, 2 689 (дві тисячі шістсот вісімдесят дев'ять) грн. 14 коп. інфляційних витрат та 1 762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп. судового збору.

Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 241 ГПК України та підлягає оскарженню в порядку та у строк, які визначені розділом IV ГПК України.

Повне рішення складено 03.12.2018р.

Суддя С.О. Чебикіна