Рішення № 78247713, 03.12.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

03.12.2018Справа № 910/12348/18За позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" проспект Перемоги, 65, м.Київ,03062

до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Здорово" вул.Казимира Малевича,86-Н, м. Київ,03680

про стягнення 29 002,95 грн

Суддя Усатенко І.В.

Представники сторін не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "Страхова група "ТАС" звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Здорово" про стягнення 29 002, 95 грн, яких 24 141, 93 грн основного боргу, 4 205, 33 грн пені, 288, 60 грн інфляційних втрат та 367, 09 грн 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем в силу положень ст.27 Закону України "Про страхування" та ст. 993 Цивільного кодексу України отримано право вимоги до особи, відповідальної за шкоду, завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Оскільки відповідальність власника транспортного засобу, водієм якого скоєно дорожньо-транспортну пригоду, застрахована відповідачем на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, позивач вказує, що обов'язок з відшкодування збитків покладається на відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.09.2018 відкрито провадження у справі № 910/12348/18, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Даною ухвалою, суд у відповідності до ст.ст. 165, 166 Господарського процесуального кодексу України встановив відповідачу строк для подання відзиву на позов та заперечень на відповіді на відзив, а позивачу строк для подання відповіді на відзив.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 24.09.2018 була направлена рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 03680, м. Київ, вул. К. Малевича, буд. 86 - Н.

Як вбачається із матеріалів справи, Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Здорово» отримало ухвалу суду про відкриття провадження у справі 24.09.2018, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення за № 0103322840849.

Згідно із п. 3 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Будь-яких інших заяв, клопотань або заперечень від сторін не надходило.

Відповідно до ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Як підтверджено матеріалами справи, 02.11.2016 між Приватним акціонерним товариством «Страхова група «ТАС» та громадянином ОСОБА_1 було укладено договір AZ6 № 518399 добровільного комплексного страхування транспортних ризиків. Відповідно до даного договору страховик зобов'язувався відшкодувати збитки, що могли настати у зв'язку з пошкодженням, знищенням чи втратою автомобіля «Subaru Legacy», д.р.н. НОМЕР_1.

18.07.2017 у м. Херсон на вул. Перекопській відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «Subaru Legacy», д.р.н. НОМЕР_1, та транспортного засобу «Ford», д.р.н. НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_2, що підтверджується довідкою № 3017200325609784 про ДТП від 18.07.2017. Заява про виплату страхового відшкодування була подана страхувальником позивачу 18.07.2017.

Дорожньо-транспортна пригоду сталася в результаті порушення водієм ОСОБА_2 п. 12.1, 13.1., 2.3. (б) Правил дорожнього руху України, що підтверджується постановою Херсонського міського суду Херсонської області від 04.08.2017 справа № 766/122181/17 (набрала законної сили), відповідно до якої ОСОБА_2 визнаний винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Згідно ремонтної калькуляції № 07429_01 від 24.07.2017 оцінка вартості робіт і матеріалів по ремонту автомобіля ««Subaru Legacy», д.р.н. НОМЕР_1 становить 49 524, 83 грн.

Відповідно до страхового акту позивача від 30.08.2017 № 18126Р/32/2017, сума страхового відшкодування визначена в розмірі 25 141, 93 грн.

На підставі страхового акту від 30.08.2017 № 18126Р/32/2017 та заяви страхувальника про виплату страхового відшкодування позивач, виконуючи свої зобов'язання, здійснив відшкодування завданої шкоди внаслідок спірної ДТП шляхом перерахування коштів у сумі 25 141, 93 грн на рахунок ОСОБА_1, що підтверджується платіжним дорученням № 33655 від 01.09.2017.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач направляв відповідачу заяву на виплату страхового відшкодування (в порядку регресу), в якій просив здійснити відшкодування шкоди в розмірі 25 141, 93 грн, і відповідну заяву відповідач отримав 12.10.2017, що підтверджено матеріалами справи.

Позивач просить стягнути з відповідача суму виплаченого ним страхового відшкодування за вирахуванням франшизи у розмірі 24 141, 93 грн, 4 205, 33 грн пені за період прострочення з 12.03.2018 по 12.09.2018, 288, 60 грн. інфляційного збільшення боргу за період прострочення з 12.03.2018 по 12.09.2018 та 367, 09 грн 3 % річних за період прострочення з 12.03.2018 по 12.09.2018.

Відповідно до ст. 8, 9 Закону України "Про страхування" страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі. Страхова сума - грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов'язаний провести виплату при настанні страхового випадку. Страхова виплата - грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. Розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.

Здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком (ст.25 Закону України "Про страхування").

Згідно із Законом України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів" (ст.ст.9, 22, 28, 29) страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов'язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування. У разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи. Шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов'язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу. У зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Ст. 36 зазначеного Закону передбачений порядок виплати страхового відшкодування. Страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв'язку з визнанням майнових вимог заявника тощо.

У разі визнання вимог заявника обґрунтованими страховик зобов'язаний прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком. Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна. Виплата страхового відшкодування здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування з договором майнового страхування та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків. Виплата страхового відшкодування здійснюється шляхом безготівкового розрахунку.

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та ст. 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, до Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" перейшло в межах суми 24 141, 93 грн. (з вирахуванням франшизи 1 000, 00 грн) право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Із постанови Херсонського міського суду Херсонської області від 04.08.2017 справа № 766/12218/17 вбачається, що транспортний засіб - автомобіль «Ford», д.р.н. НОМЕР_2, водієм якого спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди автомобілю «Subaru Legacy», д.р.н. НОМЕР_1, знаходився під керуванням ОСОБА_2.

Частинами 1, 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Вина особи, яка керувала автомобілем «Ford», д.р.н. НОМЕР_2, встановлена у судовому порядку.

Цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації автомобіля «Ford», д.р.н. НОМЕР_2, на момент ДТП була застрахована Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Здорово" на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АМ/0003398.

Договором (полісом) № АМ/0003398, копія якого наявна в матеріалах справи, передбачено, що франшиза становить 1 000, 00 грн, а ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб - 100 000,00 грн.

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Положеннями ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Згідно абз. 2 п. 12.1 ст. 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього пункту.

Позивач виплатив страхове відшкодування у розмірі 25 141, 93 грн шляхом перерахування на рахунок власника пошкодженого транспортного засобу «Subaru Legacy», д.р.н. НОМЕР_1. Отже позивач поніс фактичні затрати у розмірі 25 141, 93 грн.

Позивач, при визначенні основної суми заборгованості, врахував розмір франшизи ( 1 000, 00 грн) за полісом № АМ/0003398 та наявність вини ОСОБА_2, і просив стягнути з відповідача 24 141, 93 грн, а отже позовні вимоги підлягають задоволенню, стягненню з відповідача на користь позивача за полісом № АМ/0003398 підлягають 24 141, 93 грн страхового відшкодування.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача пені.

Згідно зі ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Відповідно до положень ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Отже, як випливає із ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України забезпечення зобов'язання може виникати на підставі договору, а також ґрунтуватися на положеннях чинного законодавства України.

Неустойка в певних випадках виникає безпосередньо із закону всупереч бажанню сторін. Згідно ст. 551 Цивільного кодексу України неустойка, виражена в грошовій формі, може бути як договірною, так і законною.

Відповідно до п. 36.2. ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників транспортних засобів» страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.

Згідно з п. 36.5. ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників транспортних засобів» за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

В строк визначений п. 36.2. ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників транспортних засобів» відповідач своє зобов'язання по виплаті позивачу страхового відшкодування не виконав, і доказів іншого матеріали справи не містять.

Оскільки відповідач свої зобов'язання щодо виплати страхового відшкодування у встановлений законодавством строк належним чином не виконав, суд керуючись ст. 549 Цивільного кодексу України, п. 36.5 ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" дійшов висновку про стягнення з відповідача пені, в розмірі визначеному судом, оскільки позивачем при здійсненні розрахунку пені був невірно визначений період прострочення відповідача.

З огляду на положення п. 36.2. ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників транспортних засобів» та дати отримання відповідачем заяви позивача на виплату страхового відшкодування (12.10.2017), відповідач був зобов'язаний здійснити виплату страхового відшкодування в розмірі 24 141, 93 грн у строк не пізніш як 10.01.2018, відповідно початок періоду прострочення відповідача починається 11.01.2018, а не 12.03.2018, як визначено позивачем.

В силу положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно нарахування пені за прострочення виконання зобов'язання відповідача перед позивачем, в силу закону, припиняється 10.07.2018, а позивач здійснив нарахування пені відповідачу поза строками визначеними ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

У разі якщо розрахунок штрафних санкцій позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань (п. 1.12. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 N 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань»).

З огляду на наведене суд самостійно визначив період прострочення за який нараховується пеня (в межах періоду визначеного позивачем) та суму пені, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача. Отже, за розрахунком суду за період прострочення з 12.03.2018 по 10.07.2018 з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в розмірі 2 721, 09 грн, у відповідності до п. 36.5. ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників транспортних засобів» за порушення зобов'язань відповідача по виплаті страхового відшкодування.

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено відповідальність за порушення грошового зобов'язання.

Частиною 2 цієї статті передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певних дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За змістом статей 524 та 533 Цивільного кодексу України грошовим є зобов'язання, яке виражається в грошових одиницях України (або грошовому еквіваленті в іноземній валюті), тобто будь-яке зобов'язання зі сплати коштів.

Статтею 979 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі настання страхового випадку страховик зобов'язаний виплатити страхувальнику грошову суму (страхову виплату).

Таким чином, правовідношення, в якому страховик у разі настання страхового випадку зобов'язаний здійснити страхову виплату, є грошовим зобов'язанням. А правовідношення з відшкодування шкоди в порядку регресу (суброгації), які склалися між сторонами у справі, що розглядається, також є грошовим зобов'язанням. Стаття 625 Цивільного кодексу України розміщена в розділі "Загальні положення про зобов'язання" книги 5 Цивільного кодексу України, а тому визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання і поширює свою дію на всі види грошових зобов'язань.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають із підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.

Таким чином, грошове зобов'язання може виникати між сторонами не тільки із договірних відносин, а й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема і факту завдання майнової шкоди іншій особі.

Отже, зважаючи на таку юридичну природу правовідносин сторін як грошових зобов'язань, на них поширюється дія положень частини 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

Оскільки вимоги позивача щодо стягнення з відповідача індексу інфляції нарахованого на суму боргу та 3 % річних ґрунтуються на законі (п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України), а відповідач є таким що прострочив виконання грошового зобов'язання, позовні вимоги позивача в частині стягнення 3 % річних та індексу інфляції нарахованого на суму боргу підлягають задоволенню відповідно до наведеного в позовній заяві розрахунку. При здійсненні перевірки розрахунку 3% річних та індексу інфляції, нарахованих позивачем, судом встановлено, що ним правильно здійснено вказаний розрахунок.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин(фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідачем не надано суду жодних доказів відшкодування позивачу шкоди в розмірі 24 141, 93 грн, як і не надано доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги або свідчили про відсутність у нього обов'язку сплатити заявлену до стягнення суму відшкодування.

З огляду на вищезазначене, приймаючи до уваги встановлені судом обставини та законодавство, яке регулює правовідносини сторін, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Здорово" та про стягнення з останнього страхового відшкодування в розмірі 24 141, 93 грн, 2 721, 09 грн пені за період прострочення з 12.03.2018 по 10.07.2018, 288, 60 грн інфляційного збільшення боргу за період прострочення з 12.03.2018 по 12.09.2018 та 367, 09 грн 3 % річних за період прострочення з 12.03.2018 по 12.09.2018.

Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, ст.ст. 74, 76, 77, 123, 129, 237, 238, 239, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Здорово" (вул. Казимира Малевича, буд. 86-Н, м. Київ, 03680; ідентифікаційний код: 33637321) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" (проспект Перемоги, буд. 65, м. Київ, 03062; ідентифікаційний код: 30115243) страхове відшкодування у розмірі 24 141 (двадцять чотири тисячі сто сорок одну) грн 93 коп., 2 721 (дві тисячі сімсот двадцять одну) грн 09 коп. пені, 288 (двісті вісімдесят вісім) грн 60 коп. інфляційних втрат, 367 (триста шістдесят сім) грн 09 коп. 3 % річних та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 671 (одна тисяча шістсот сімдесят одну) грн. 89 коп.

3. В задоволенні інших позовних вимог, щодо стягнення 1 484, 24 грн пені - відмовити.

4. Після набранням рішенням законної сили видати відповідний наказ.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Суддя І.В.Усатенко