Рішення № 78235746, 30.10.2018, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/12482/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2018 року

Рівненський міський суд Рівненської області

в особі судді – Тимощука О.Я.,

при секретарі – Рибачик О.А.,

за участю представника позивача – адвоката ОСОБА_1,

відповідача – ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рівне під час підготовчого судового засідання цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - Служба у справах дітей Виконавчого комітету Рівненської міської ради про розірвання шлюбу та визначення місця проживання малолітньої дитини,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - Служба у справах дітей Виконавчого комітету Рівненської міської ради про розірвання шлюбу та визначення місця проживання малолітньої дитини.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_4 вказала, що 21 листопада 2013 року зареєструвала шлюб з відповідачем у Відділі державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Рівненського міського управління юстиції, про що було зроблено відповідний актовий запис № 1781 та видано Свідоцтво про шлюб серії І-ГЮ № 093334.

Від шлюбу мають доньку – ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка зареєстрована та постійно проживає з нею за адресою: АДРЕСА_1.

Спільне життя з відповідачем не склалось. Близько п»яти років вона з відповідачем проживають окремо, шлюбних відносин не підтримують, спільного господарства не ведуть, спілкуються тільки в телефонному режимі. Неодноразові спроби на примирення не привели до бажаного результату. Вважає, що шлюбні відносини існують лише формально, подальше спільне життя як подружжя та збереження шлюбу буде суперечити їхнім інтересам.

Оскільки, вирішити питання за взаємною домовленістю про місце проживання дитини вона з відповідачем не можуть, вона змушена звернутися до суду.

Відповідач на даний час офіційно не працевлаштований, власного житла немає, а тому не в змозі створити належні умови для проживання дитини. Вважає, що місце проживання дитини – ОСОБА_5 слід визначити з нею, оскільки вона забезпечена житлом, офіційно працевлаштована та має стабільний дохід. Просить суд розірвати шлюб, визначити місце проживання дитини ОСОБА_5 з нею за адресою: АДРЕСА_1 та стягнути з відповідача понесені витрати за послуги адвоката в розмірі 1 500,00 грн. та судові витрати в розмірі 1 409,60 грн.

Позивач в судове засідання не з»явилася, повідомлялася про час та дату розгляду справи належним чином.

Представник позивача – адвокат ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_3 підтримав повністю, просить їх задоволити. Крім того, подав заяву датовану 10.07.2018 року, в якій ОСОБА_3 просить розгляд справи проводити у її відсутність за участю її представника – адвоката ОСОБА_1, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить їх задоволити.

Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги визнав повністю, не заперечує щодо їх задоволення.

Представник Служби у справах дітей Виконавчого комітету Рівненської міської ради в судове засідання не з»явилася, повідомлялася про час та дату розгляду справи належним чином. 30.10.2018 року через канцелярію Рівненського міського суду Рівненської області представником Служби у справах дітей Виконавчого комітету Рівненської міської ради ОСОБА_6 подано заяву про розгляд справи у її відсутність.

Суд, вислухавши показання сторін, вивчивши матеріали справи вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав: 21 листопада 2013 року сторони зареєстрували шлюб у Відділі державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Рівненського міського управління юстиції, про що було зроблено відповідний актовий запис № 1781 та видано Свідоцтво про шлюб серії І-ГЮ № 093334. Від шлюбу мають доньку – ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка зареєстрована та постійно проживає з позивачкою за адресою: АДРЕСА_1. На даний час сторони шлюбних відносин не підтримують, спільного господарства не ведуть. Збереження сім»ї неможливе і суперечить їхнім інтересам та інтересам їхньої дитини.

Відповідно до ст. 112 Сімейного кодексу України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Суд прийшов до висновку, що подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу суперечить їх інтересам. Сторони втратили один до одного почуття любові, довіри і поваги, не ведуть спільного господарства, отже шлюб існує формально.

Відповідно до ст. 18 Конвенції про права дитини батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Згідно ст. 141 Сімейного кодексу України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.

Частиною 1 ст. 150 СК України визначені головні напрями виховного процесу, який мав би зосереджуватися на основних суспільних цінностях повазі до інших людей, любові до членів своєї сім`ї, родини. Брак любові у дитячі роки це духовний дисбаланс на усе життя.

Згідно ст. 151 СК України батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини.

Права батьків щодо виховання дитини розцінюється як засіб виконання ними своїх обов`язків щодо неї.

Відповідно до ч. 3 ст. 9 Конвенції про права дитини, дитина, яка не проживає з одним чи обома батьками, має право підтримувати на регулярній основі особисті і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить інтересам дитини.

Матеріали справи не містять таких доказів, які б свідчили про наявність виняткових обставин, зокрема про аморальну поведінку позивача, відсутність можливості матеріально забезпечити дитину, приймати участь у її вихованні.

Наведені вище правові норми та інші обставини справи свідчать про можливість позивача забезпечувати нормальний всебічний розвиток дитини.

Відповідно до ст. 11 Закону України "Про охорону дитинства" сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього.

Кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом із батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків. Право дитини на отримання належного сімейного виховання виникає у неї від народження.

Відповідно ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, визнані учасниками справи, не підлягають доказуванню.

Відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Як слідує з положень ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

З долученого до матеріалів справи акту виконаних робіт від 30.10.2018 року вбачається, що позивачем було сплачено адвокату ОСОБА_1 1 500,00 грн. за надання послуг, які складаються з:

-надання правових консультацій та підготовка процесуальних документів до суду в розмірі 800,00 грн.;

-представництво та участь в судовому засіданні в суді першої інстанції в розмірі 700,00 грн.

Дослідивши перелік наданих послуг та робіт, виконаних в межах договору про надання правової допомоги, враховуючи складність справи, час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт, обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, суд вважає, що з відповідача на користь позивача слід стягнути 1 500,00 грн. понесених витрат за послуги адвоката.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи покладаються у разі задоволення позову на відповідача.

Аналізуючи наведені норми, суд приходить до висновку, що судові витрати в розмірі 1 409,60 грн. слід стягнути з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 110, 112, 141, 150-151 Сімейного кодексу України та ст. 82, 137, 141, 200, 263- 265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_2, який зареєстрований у Відділі державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Рівненського міського управління юстиції, про що було зроблено відповідний актовий запис № 1781 - розірвати.

Визначити місце проживання малолітньої доньки – ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 за місцем проживання її матері – ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_2, посвідка на постійне місце проживання серії ІН № 074444) на користь ОСОБА_3 витрати на отримання правової допомоги у розмірі 1 500 (одна тисяча п»ятсот) гривень.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_2, посвідка на постійне місце проживання серії ІН № 074444) на користь ОСОБА_3 1 409 (одна тисяча чотириста дев»ять) гривень 60 копійок судових витрат.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Рівненського апеляційного суду через Рівненський міський суд шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Рівненського

міського суду ОСОБА_7