Постанова № 78235339, 29.11.2018, Апеляційний суд Сумської області

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2018 року

м.Суми

Справа №592/10277/18

Провадження № 22-ц/788/2026/18

Апеляційний суд Сумської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Ткачук С.С.,

суддів: Криворотенка В.І., Кононенко О.Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

представник позивача - ОСОБА_2, ОСОБА_3,

відповідач - Публічне акціонерне товариства «Сумське машинобудівне науково - виробниче об'єднання»,

представник відповідача - ОСОБА_4,

розглянув у відкритому судовому засіданні у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання» на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 19 вересня 2018 року в складі судді Литовченко О.В., ухваленого у м. Суми,

в с т а н о в и в:

У серпні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ПАТ «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання», в якому вказує, що вона є дочкою ОСОБА_5, який з 1971 року по 2009 року працював у відповідача та якому за життя встановлено професійне захворювання.

ІНФОРМАЦІЯ_1 року батько позивачки помер від професійного захворювання - мезотеліоми плеври з субтотальним ураженням лівої легені, яке виникло внаслідок того, що відповідач не створив безпечних та нешкідливих умов праці.

29 березня 2017 року Сумською обласною МСЕК № 1 загального профілю встановлено причинний зв'язок смерті ОСОБА_5 з професійним захворюванням.

Втрата батька спричинила позивачці тяжкі моральні страждання та переживання, порушила нормальні життєві зв'язки та викликала необхідність докладати додаткових зусиль для організації праці та побуду.

Посилаючись на викладене, позивачка просила стягнути з відповідача на свою користь 100 000 грн на відшкодування моральної шкоди, яка виникла з вини останнього.

Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 19 вересня 2018 року стягнуто з ПАТ «СМНВО» на користь ОСОБА_1 27 000 грн на відшкодування моральної шкоди, спричиненої смертю особи.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

В апеляційній скарзі ПАТ «СМНВО» з підстав порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та постановити нове про відмову у задоволенні позову.

Вказує, зокрема, що позивачем не доведено факт заподіяння шкоди відповідачем, а також те, що ОСОБА_1 у даному випадку права на відшкодування не має.

Колегія суддів уважає, що скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відзиву на апеляційну скаргу стороною позивача не направлено.

Відповідно до п. 3 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VІІІ «Про судоустрій і статус суддів» апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах.

Ураховуючи, що дана справа незначної складності і не відноситься до категорії спорів, передбачених ч. 4 ст. 274 ЦПК України, подана апеляційна скарга на підставі ч. 1 ст. 369 ЦПК підлягає розгляду в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи.

Як установлено судом і убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 є дочкою ОСОБА_5. (а. с. 6-8).

ОСОБА_5 з 12 липня 1971 року по 16 жовтня 2009 року перебував у трудових відносинах з ПАТ «СМНВО» (а. с. 9-10 ).

Згідно з актом розслідування хронічного професійного захворювання № 96 від 18 грудня 2009 року у ОСОБА_5 виявлені професійні захворювання, яке виникло у зв'язку з недосконалістю технологій, неефективного використання засобів індивідуального захисту, тривалої роботи в шкідливих умовах праці (а. с. 11).

У цьому ж акті зазначені конкретні протоколи, якими були зафіксовані, зокрема, факти підвищеного шуму, запилення та загазованості на підприємстві (а. с. 11).

За довідкою про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у додаткових видах допомоги від 26 лютого 2010 року встановлено, що при первинному огляді ступінь втрати працездатності складає 80 % безтерміново та встановлено другу групу інвалідності і необхідність медикаментозного лікування, санаторного лікування в місцевому санаторії, лікування у пульмонолога, ЛОР, невропатолога, онколога (а. с. 12).

ІНФОРМАЦІЯ_1 (у віці 66 років) ОСОБА_5 помер від мезотеліоми плеври з субтотальним ураженням лівої легені (а. с. 14, 15, 16).

29 березня 2017 року Сумською обласною МСЕК № 1 загального профілю встановлено причинний зв'язок смерті ОСОБА_5 з професійним захворюванням (а. с. 17, 18, 19-20, 21-22).

Стаття 2 КЗпП України закріплює, зокрема, право працівників на здорові та безпечні умови праці.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 КЗпП України,- трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Згідно з ч. 2 ст. 153, 158 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Власник або уповноважений ним орган зобов'язаний вживати заходів щодо полегшення і оздоровлення умов праці працівників шляхом впровадження прогресивних технологій, досягнень науки і техніки, засобів механізації та автоматизації виробництва, вимог ергономіки, позитивного досвіду з охорони праці, зниження та усунення запиленості та загазованості повітря у виробничих приміщеннях, зниження інтенсивності шуму, вібрації, випромінювань тощо.

Шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, відшкодовується у встановленому законом порядку (ст. 173 КЗпП України).

Частиною 2 ст. 1168 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам, дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім'єю.

Пунктом 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (із відповідними змінами), розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням у кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема враховуються характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.

За таких обставин суд, частково задовольняючи позов, з огляду на вищевказані положення закону обґрунтовано стягнув з відповідача, який не забезпечив безпечних і нешкідливих умов праці, 27 000 грн. на відшкодування заподіяної позивачці моральної шкоди, яка полягає в душевних стражданнях унаслідок смерті батька та зміни звичайного способу життя. Сума заявлена позивачем у позові в розмірі 100000грн. є завеликою.

Визначений судом розмір відшкодування немайнової шкоди відповідає вимогам розумності та справедливості, глибині моральних страждань позивачки та ступеню вини відповідача у заподіянні шкоди.

Апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги про недоведеність неправомірних дій товариства, бо в акті розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання не встановлено порушень товариством нормативних актів про охорону праці, щодо незабезпечення безпечних та не шкідливих умов праці, а тому відсутні докази вини конкретних посадових осіб товариства допустивши обставини внаслідок яких у позивача виникло професійне захворювання, бо дані цього акту не свідчать про відсутність доказів вини роботодавця в спричиненні моральної шкоди позивачці, так як невиконання ним вимог ст. 153 КЗпП України підтверджується іншими даними акту, зокрема щодо обставин та причин виникнення професійного захворювання.

Вказані обставини правильно визнані судом першої інстанції, як неправомірні дії підприємства та існування причинного зв'язку між цими неправомірними діями та наступом професійного захворювання у позивача.

Доводи апеляційної скарги проте, що не доведено факт завдання моральної шкоди та відсутність підстав для відшкодування шкоди доньці померлого, оскільки вона не проживала з ним однією сім'єю і така вимога міститься в ч.2 ст. 1168 ЦК України є помилковими

Матеріалами справи доведено при наявність причинного зв'язку між наявним у її батька професійним захворюванням і наступом смерті.

За приписами цієї частини 1 ст. 1168 цього Кодексу передбачено право на відшкодування моральної шкоди, завданої смертю фізичної особи крім чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали разом з нею однією сім'єю. Отже діти мають право на відшкодування моральної шкоди незалежно від місця проживання та наявності однієї сім'ї із померлою особою.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів визнає, що суд першої інстанції всебічно і повно з'ясував обставини справи, права і обов'язки сторін, перевіривши їхні доводи і заперечення, ухвалив рішення з дотримання норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи те, що справа є малозначною (п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України), відповідно до приписів п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, постанова не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-382, 389 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання» залишити без задоволення.

Рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 19 вересня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий -

Судді: