Вирок № 78234969, 30.11.2018, Сумський районний суд Сумської області

Справа № 587/1/18

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2018 року Сумський районний суд Сумської області в складі:

головуючого - судді Черних О.М.

прокурора - Тимошенка Є.І.

секретаря судового засідання - Скрипка - Соіна О.О.

з участю:

потерпілого ОСОБА_1

представника потерпілого - ОСОБА_2

обвинуваченого - ОСОБА_3

його захисника - Біцан О.М.

розглянувши у судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12017200260000589 від 08 жовтня 2017 року по обвинуваченню

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, українця, громадянина України, уродженця с.Вакалівщина, Сумського району, Сумської області, працюючого робітником ФОП Колеснік, з середньо-спеціальною освітою, одруженого, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, в силу ст. 89 КК України несудимого

у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 286, ч. 1 ст. 135 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

08 жовтня 2017 року близько 18 години 30 хвилин ОСОБА_3, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, не маючи відповідних документів на право керування транспортним засобом, керуючи технічно несправним автомобілем «УАЗ 452 Д», державний номер НОМЕР_3, який належить ОСОБА_5, рухаючись по проїзній частині вул.. Майдану в с. Пушкарівка, Сумського району Сумської області у напрямку с. Битиця порушив чинні вимоги ПДР України, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001 року зі змінами та доповненнями відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №136 від 06.03.2013 року, а саме: 2.1, 2.3, 2.10, 12.3, 31.1, 31.4, 31.4.2. при виявлені зустрічного транспортного засобу, не впевнившись, що це буде безпечним і не створить перешкоду іншим учасникам руху, змінив напрямок свого руху вліво, виїхав на зустрічну смугу руху транспортних засобів, а потім на ліве узбіччя за напрямком руху допустивши зіткнення з мопедом «РИГА», без державного номера, яким керував ОСОБА_1 з порушенням чинних вимоги ПДР України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001 року зі змінами та доповненнями відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №136 від 06.03.2013 року, а саме: п.п. 2.3 «а», 2.9 «а», 11.3, 19.1 «б», 31.1, 31.3 «а», 31.4, 31.4.1 «б», 31.4.2 «б», 31.1.4.3 «а», 31.1.4.5 «б». В результаті дорожньо- транспортної пригоди ОСОБА_1 отримав тілесні ушкодження у вигляді: «ЗЧМТ, забою головного мозку, субарахноїдального крововиливу, пластичного субдурального крововиливу зліва, перелому потиличної і лобної кістки, лінійного перелому латеральної стінки лівої біти, забою м'яких тканин обличчя, волосяної частини голови, забійної рани правої лицевої ділянки», які згідно висновку судово-медичної експертизи "є тяжкими тілесними ушкодженнями, так як вони є небезпечними для життя". Допущені водієм ОСОБА_3 порушення п.10.1 Правил дорожнього руху України знаходиться в прямому причинному зв'язку з дорожньо-транспортною пригодою. Після зіткнення, ОСОБА_3, достовірно знаючи, що ОСОБА_1 внаслідок ДТП отримав тілесні ушкодження, розуміючи, що поставив потерпілого в небезпечний стан для життя, завідомо залишив його без допомоги.

Потерпілим ОСОБА_1 у кримінальному провадженні заявлено цивільний позов до обвинуваченого ОСОБА_3 про стягнення на його користь моральну шкоду, заподіяну злочином у розмірі 40000 грн.

Прокуратурою Сумської області заявлено позов до обвинуваченого ОСОБА_3 в порядку ст. 128 КПК України про стягнення на користь Головного управління Державного казначейства України в Сумській області витрат на лікування потерпілого від злочину в розмірі 20946 грн. 96 коп.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення визнав та пояснив, що 08 жовтня 2017 року до нього приїхали знайомі з с. В Чернеччина ОСОБА_6 та ОСОБА_7 і вони поїхали до с. Пушкарівка Сумського району Сумської області, де приблизно о 10 годині випили пляшку горілки на трьох. Після чого він повернувся додому. Близько 18 години, цього ж дня він пішов до родичів своєї співмешканки в АДРЕСА_2, з якими посварився. Біля їхнього двору стояла машина, власником якої є ОСОБА_8, він сів за кермо та поїхав до магазину в с. Пушкарівка купити цигарок. Приблизно о 18 - 30, вже сіріло, він рухаючись зі швидкість 20 км/год по дорозі між селом Пушкарівка та селом Битиця, Сумського району, Сумської області, яка не освітлювалась, помітив метрів за 15 силует ОСОБА_1, який рухався в зустрічному напрямку, при цьому було незрозуміло на чому він рухається, оскільки не було ніяких світлових сигналів. Зазначив, що ОСОБА_1 на своєму транспортному засобі виляв із однієї сторони в іншу і вирішив, що якщо він зараз з'їде в ліву сторону то зможе уникнути зіткнення, проте зіткнення відбулось. Зрозумівши, що він збив ОСОБА_1, він витягнув його з-під передньої частини автомобіля, останній був без свідомості, стогнав, а він злякавшись людей, які почали підходити, з місця події втік. Пішов до свого вчителя, повідомив, що посварився з дружиною і він запропонував йому залишитись у нього. Через три дні пішов до поліції. Зазначив, що його автомобіль був несправний, прав на керування транспортним засобом у нього не було. У вчиненому розкаюється, попросив вибачення у потерпілого, вказав, що не мав права залишати місце ДТП, а повинен був надати допомогу. Позовні вимоги потерпілого та прокурора визнав в повному обсязі.

Потерпілий в судовому засіданні надати покази не зміг, оскільки не пам'ятає події дорожньо-транспортної пригоди.

Органами досудового слідства надані письмові докази, які були безпосередньо дослідженні під час судового розгляду.

Висновок судової авто-технічної експертизи № 345 від 13 грудня 2017 року, згідно якого в даній дорожньо-транспортній ситуації водій автомобіля «УАЗ» повинен був діяти відповідно до вимог п.п. 2.1, 2.3.а, 2.10, 10.1, 12.3 Правил дорожнього руху України; з технічної точки зору в діях водія автомобіля «УАЗ» вбачається невідповідність вимогам п.п. 2.1, 2.3.а, 2.10, 10.1, 12.3 Правил дорожнього руху України з яких невідповідність вимогам п.10.1 знаходяться в причинному зв'язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди; водій автомобіля «УАЗ» мав технічну можливість попередити зіткнення; водій мопеду «Рига» повинен був діяти відповідно до вимог п. п. 1.2, 2.3.а, 11.3, 19.1.б, 31.1, 31.3.а, 31.4, 31.4.1.б, 31.4.2.б, 31.4.3.а, 31.4.5.б Правил дорожнього руху; в діях водія мопеду вбачається невідповідність вимогам п. п. 1.2, 2.3.а, 11.3, 19.1.б, 31.1, 31.3.а, 31.4, 31.4.1.б, 31.4.2.б, 31.4.3.а, 31.4.5.б Правил дорожнього руху з яких невідповідність вимогам п. 1.2, 11.3 Правил дорожнього руху знаходиться в причинному зв'язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди; водій мопеду «Рига» мав технічну можливість попередити зіткнення (а. кримінального провадження 67-72)

Висновок судової авто-технічної експертизи № 271 від 16 жовтня 2017 року, згідно якого місце зіткнення транспортних засобів, в поперечній площині розташоване на лівому, відносно напрямку руху автомобіля, узбіччі, на відстані близько 0,5 м від краю проїзної частини, та в поздовжній площині перед початком сліду юзу , який на схемі позначений умовною позначкою «L3», але не ближче ніж на відстані близько 6,0 м до умовної лінії повздовжнього орієнтиру, відносно напрямку руху автомобіля. На момент первинного контакту, який характерно відбувся між правою частиною переднього бамперу автомобіля та правою передньою частиною переднього щитка мопеда, на відстані не далі ніж близько 28 см від правого габариту автомобіля, кут між умовними повздовжніми осями транспортних засобів, складав близько 160 0 + 10 0 , при цьому він був розгорнутий ліворуч, проти ходу умовної годинкової, відносно умовної повздовжньої осі рами мопеда (а. кримінального провадження 111-119)

Висновок судової авто-технічної експертизи № 269 від 16 жовтня 2017 року, згідно якого на період проведення експертного огляду автомобіля «УАЗ -452Д» д.н.з. НОМЕР_3 робоча гальмівна система, ходова частина та система головного його світла знаходилася у працездатних станах, при яких в них технічних несправностей, методами, що зазначені в дослідній частині даного питання, не виявлено. На період огляду проведення експертного огляду автомобіля «УАЗ -452Д» д.н.з. НОМЕР_3 система рульового керування знаходиться у непрацездатному стану, через перевищення в ній максимально допустимої величини сумарного кутового проміжку. Виявлена технічна несправність системи рульового керування автомобіля характерна для виникнення транспортної пригоди (а. кримінального провадження 169-170)

Висновок судової експертизи технічного стану транспортного засобу №270 від 16.10.2017, згідно якого установлено, що на період проведення експертного огляду система рульового керування мопеда «Рига» знаходилася у непрацездатному стані через невідповідне кріплення рульової труби, що супроводжується непередбачуваним її зміщенням, відносно місця її конструктивного кріплення. Гальмівна система мопеда знаходилася у непрацездатному стані через понаднормований знос гальмівних накладок гальмівного механізму переднього колеса, а також через відсутність деталей гальмівного приводу та механізму заднього колеса на місцях їх конструктивного розташування. Система головного світла знаходилася у непрацезданому стані через відсутність її деталей на місцях їх конструктивного розташування. Ходова частина також знаходилася у непрацездатному стані через порушення кріплення передньої вилки, деформацію нижньої труби рами, пошкодження шини та диску заднього колеса. Виявлені технічні несправності системи рульового керування, головного світла, гальмівної системи та ходової частини у вигляді порушення кріплення передньої вилки, та пошкодження шини заднього колеса характерні для виникнення до ДТП. Несправності у вигляді деформацію нижньої труби рами та диску заднього колеса характерні для виникнення під час ДТП (а.кримінального провадження 180-185).

Протокол слідчого експерименту від 27 жовтня 2017 року проведений з ОСОБА_3, в якості свідка в присутності понятих ОСОБА_9 та ОСОБА_10, з участю спеціаліста автотехніка ОСОБА_11 згідно якого ОСОБА_3 розповів та продемонстрував на вул. Майдана в с. Пушкарівка , Сумського району, Сумської області у вечірній час, похмуро, в дощову погоду, при змішаному освітленні, як він близько 18 години 30 хвилин 08 жовтня 2017 року керував технічно не справним автомобілем «УАЗ -452Д» по дорозі вул. Майдану в с. Пушкарівка, Сумського району, Сумської області, рухаючись зі швидкістю 20 км/год в напрямку с. Битиця, Сумського району, Сумської області з увімкнутим ближнім світлом фар. Під час керування автомобілем, почував себе добре, не відволікався, але був в стані алкогольного сп'яніння. Зазначив, що проїзна частина дороги на той час була мокрою, після дощу. Рухався ближче до правого краю проїзної частини, на другій передачі. В процесі руху побачив мопед, який рухався в зустрічному напрямку по той же стороні дороги, що і він без світла фар та зі швидкістю близько 20 км/год. З метою уникнення зіткнення з мопедом він повернув кермо вліво, але мопедист також змінив напрямок свого руху зміщуючись вправо, потім вліво, а потім знову вправо. Внаслідок чого відбулось зіткнення. Зазначив, що він та водій мопеду до зіткнення не застосовували гальмування, рухались з постійною швидкістю. До протоколу додана схема ДТП. На думку ОСОБА_12 зіткнення відбулося на відстані 0.5 м. від лівого краю проїзної частини та 7.7 м. до лінії орієнтиру. Всі показники щодо відстаней та положення на проїзній частині автомобіля та мопеда, їх траєкторії та темпу руху до зіткнення відображено на схемі до протоколу слідчого експерименту (а.кримінального провадження 153-159)

Протокол огляду місця дорожньо-транспортної події від 08 жовтня 2017 року проведений за участю спеціаліста автотехніка ОСОБА_13, понятих ОСОБА_14, ОСОБА_15, яким підтверджується місце пригоди, що представляє собою проїзну частину вул. Майдан в с. Пушкарівка Сумського району. На момент огляду автомобіль «УАЗ 452 Д», державний номер НОМЕР_3, має пошкодження в передній частині та розташований на лівому узбіччі. Також на лівому узбіччі виявлено мопед «Рига» з пошкодженнями. Зафіксовано сліди транспортного засобу. З місця події вилучено транспортні засоби, які визнані речовими доказами (а.кримінального провадження 160- 173)

Висновком експерта судово - медичної експертизи № 1177 від 19 грудня 2017 року, згідно якої потерпілий ОСОБА_1 знаходився на стаціонарному лікуванні в нейрохірургічному відділенні СОКЛ з 08 жовтня 2017 року по 01 листопада 2017 року з діагнозом: ЗЧМТ, забій головного мозку, субарахноїдального крововиливу, пластичного субдурального крововиливу зліва, перелому потиличної і лобної кістки, лінійного перелому латеральної стінки лівої біти, забою м'яких тканин обличчя, волосяної частини голови, забійної рани правої лицевої ділянки. Алкогольне оп'яніння 2,4 %о. Дані ушкодження утворилися від дії тупих предметів про що свідчить їх характер та могли виникнути в результаті ДТП. Вказані тілесні ушкодження були небезпечні для життя і за цими ознаками відносяться до тяжких тілесних ушкоджень. Зазначені тілесні ушкодження могли утворитися в час, вказаний у постанові, що підтверджуються даною медичною документацією (а. кримінального провадження 174-175).

Відповідно до вимог ст. 94 КПК України, - суд оцінює кожен доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жодний доказ не має наперед встановленої сили.

Здобуті під час досудового розслідування докази були безпосередньо досліджені в судовому засіданні і суд визнає їх об'єктивними та допустимими.

Щодо визнання недопустимими доказів, а саме висновку судової авто технічної експертизи № 271 від 16 жовтня 2017 року, згідно якої експертом встановлено місце зіткнення транспортних засобів та висновку судової авто технічної експертизи № 345 від 13 грудня 2017 року, згідно якого в даній дорожньо-транспортній ситуації окрім порушення правил дорожнього руху обвинуваченим ОСОБА_3 встановлено порушення правил дорожнього руху потерпілим ОСОБА_1, а саме те, що вказані висновки були зроблені на підставі слідчого експерименту проведеного з ОСОБА_3, який суперечить іншим матеріалам справи, суд виходить з наступного.

Конституційний Суд України у рішенні № 12-рп/2011 від 20 жовтня 2011 року у справі за конституційним поданням Служби безпеки України щодо офіційного тлумачення положення частини третьої статті 62 Конституції України зазначив, що визнаватися допустимими і використовуватися як доказ в кримінальній справі можуть тільки фактичні дані, одержані відповідно до вимог кримінально-процесуального законодавства. Перевірка доказів на їх допустимість є найважливішою гарантією забезпечення прав і свобод людини і громадянина в кримінальному процесі та ухвалення законного і справедливого рішення у справі.

Аналіз положення частини третьої статті 62 Конституції України про те, що «обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом», дає підстави для висновку, що обвинувачення у вчиненні злочину не може бути обґрунтоване фактичними даними, одержаними в незаконний спосіб, а саме: з порушенням конституційних прав і свобод людини і громадянина; з порушенням встановлених законом порядку, засобів, джерел отримання фактичних даних; не уповноваженою на те особою тощо.

Кримінальний процесуальний закон не дає вичерпного переліку підстав, за наявності яких докази мають визнаватися недопустимими, а натомість надає право суду вирішувати питання їх допустимості чи недопустимості у порядку, передбаченому статтею 89 КПК.

Частиною першою статті 87 КПК передбачено, що ключовою умовою для визнання доказів недопустимими є їх отримання внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд зауважує, що отримання доказів завжди обумовлено вчиненням стороною кримінального провадження цілеспрямованих дій з метою їх збирання. Аналіз положень частини другої цієї статті, в редакції від 13 квітня 2012 року, дає підстави зробити висновок, що саме вчинення з цією метою стороною обвинувачення діянь, які істотно порушують права і основоположні свободи людини, має наслідком визнання отриманих у такий неправомірний спосіб доказів недопустимими.

Можливість притягнення до відповідальності особи, яка здійснила збирання доказів шляхом істотного порушення прав та свобод людини, внаслідок чого такі відомості були отримані, про що йдеться у частині третій статті 87 КПК у редакції від 13 квітня 2012 року, також вказує на те, що такі діяння мають бути неправомірними.

Разом з тим, судом встановлено, що висновки вказаних експертиз є допустимими, проведеними на підставі постанов слідчого, при цьому суд звертає увагу, що під час проведення експертиз експертом ОСОБА_11 досліджувались всі матеріали кримінального провадження внесені до Єдиного реєстру досудового розслідування за № 1207200260000589 і під час роз'яснення своїх висновків в судовому засіданні експерт ОСОБА_11 зазначив, що виконані експертизи є повними та такими, що проведені у відповідності до вимог чинного законодавства. Вказав, що експертизи проводяться за технічним аналізом не лише об'єктивних, а й суб'єктивних даних, тобто ті дані, що були на час проведення експертизи, і вразі, якщо суб'єктивні дані суперечать об'єктивним, експерт аналізує суб'єктивні дані. При цьому зазначив, що експерт передбаченими методиками має можливість оцінювати дії водіїв, в тому числі і по критичним значенням. Підкреслив, що мопед рухався по зустрічній смузі, чим порушив п. 1.2 ПДР України і умови небезпечні для руху були створені саме водієм мопеду, крім того перед виїздом на зустрічну смугу водій повинен надати перевагу в русі транспортним засобам, які рухаються по цій смузі, проте водієм мопеду вимоги п. 11.3 ПДР України не був виконаний.

При цьому суд звертає увагу на те, що покази обвинуваченого не були спростовані і самим потерпілим, оскільки він взагалі не пам'ятає будь - яких фактичних обставин справи.

Крім того, суд вважає, що слідчий експеримент проведений з ОСОБА_3, в якості свідка, є також допустимим виходячи з наступного.

Так, згідно з вимогами частини першої статті 18 КПК жодна особа не може бути примушена визнавати свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення або примушена давати пояснення, показання, які можуть стати підставою для підозри, обвинувачення у вчиненні нею кримінального правопорушення, а відповідно до вимог частини другої цієї статті - кожна особа має право не говорити нічого з приводу підозри чи обвинувачення проти неї, у будь-який момент відмовитися відповідати на запитання, а також бути негайно повідомленою про ці права.

Тобто законодавцем заборонено стороні обвинувачення вчиняти дії, спрямовані на примушування будь-якої особи до визнання винуватості або говорити з приводу підозри чи обвинувачення, а вчинення дій всупереч цій забороні має визнаватися істотним порушенням прав людини і основоположних свобод.

Так, пунктом 6 частини другої статті 87 КПК, в редакції від 13 квітня 2012 року, передбачено, що суд зобов'язаний визнати істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод діяння з отримання показань від свідка, який надалі буде визнаний підозрюваним чи обвинуваченим у цьому кримінальному провадженні.

Зміст цієї норми права вказує на те, що вона має застосовуватися за умови, коли на час отримання показань від свідка уже існували дані, що його буде визнано підозрюваним чи обвинуваченим, але, всупереч наявності у такої особи права на мовчання та свободи від самовикриття, слідчий чи прокурор вчиняє дії, спрямовані на отримання показань від неї. Саме такі дії, а не власне факт отримання показань від свідка, який надалі був визнаний підозрюваним чи обвинуваченим, мають визнаватися істотним порушенням прав людини і основоположних свобод.

Суд вважає за потрібне звернути увагу й на те, що в самій назві статті 87 КПК законодавець визнання доказів недопустимими обумовив їх отриманням внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.

Вирішуючи питання, чи були відомості про обставини дорожньо-транспортної пригоди, надані ОСОБА_3, як свідком під час проведення слідчого експерименту з його участю, такими, що отримані внаслідок вчинення слідчим діянь, які б мали ознаки істотного порушення його права на мовчання та свободи від самовикриття, суд бере до уваги наступне.

ОСОБА_3, викладаючи власну версію щодо обставин дорожньо-транспортної пригоди, розповідав та демонстрував обставини дорожньо-транспортної пригоди. Такі його твердження слідчий, відповідно до вимог частини другої статті 9 КПК, зобов'язаний був всебічно, повно і неупереджено дослідити та у разі їх підтвердження прийняти процесуальне рішення про закриття цього кримінального провадження за реабілітуючими обставинами. Саме з метою перевірки й уточнення наданих ОСОБА_3 відомостей щодо обставин ДТП, за його згодою, був проведений слідчий експеримент. Його проведенню передувало роз'яснення ОСОБА_3 права не свідчити проти себе і відмовитися давати показання, що можуть стати підставою для підозри чи обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення. Під час цієї слідчої дії ОСОБА_3 була надана можливість висловити свою власну точку зору з приводу причин ДТП і в такий (законний) спосіб вплинути на вирішення справи стосовно себе, що не суперечить засаді верховенства права.

У матеріалах кримінального провадження відсутні дані, які б давали підстави вважати, що при проведенні цього слідчого експерименту слідчим були вчинені діяння, якими були б порушені права чи свободи ОСОБА_3, або слідчий у будь-якій формі примушував би ОСОБА_3 до визнання своєї винуватості у ДТП. Не було у слідчого й достатніх даних вважати, що надалі ОСОБА_17 буде визнано підозрюваним чи обвинуваченим.

На підставі викладеного та системного тлумачення зазначених норм права, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, суд приходить до висновку про відсутність істотного порушення прав та свобод як потерпілого так і обвинуваченого.

Здобуті під час досудового розслідування і досліджені в судовому засіданні докази суд визнає об'єктивними та допустимими.

Таким чином, суд приходить до переконання, що вина ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень за обставин, викладених у вироку, доведена в повному обсязі та його протиправні дії кваліфікує за

ч. 2 ст. 286КК України, так як він керуючи транспортним засобом порушив правила безпеки дорожнього руху, що заподіяло потерпілому ОСОБА_1 тяжкі тілесні ушкодження;

ч. 1 ст. 135 КК України, як завідоме залишення без допомоги ОСОБА_1, який перебував в небезпечному для життя стані і позбавлений можливості вжити заходів до самозбереження внаслідок безпорадного стану, будучи особою яка сама поставила потерпілого в небезпечний для життя стан.

За змістом закону (ст. 50 КК України), покарання має на меті не тільки кару, а має бути необхідним і достатнім для виправлення особи, яка вчинила злочин, та попередження вчиненню нею нових злочинів.

При призначенні ОСОБА_3 покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, сукупність всіх обставин, що характеризують цей злочин, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

При цьому, суд, враховує тяжкість злочину, який відповідно до ст.. 12 КК України є тяжким злочином, що форма вини до наслідків необережна, особу обвинуваченого, який, в силу ст.. 89 КК України несудимий, характеризуючі дані обвинуваченого, згідно представлених суду документів - за місцем проживання та роботи характеризується позитивно, на обліках в наркологічному і психоневрологічному диспансерах не перебуває, прав на керування транспортними засобами немає .

Відповідно до ст. 66 КК України суд визнає пом'якшуючі обставини справи: щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, в добровільному порядку відшкодував повністю матеріальну шкоду та частково моральну, те що дорожньо-транспортна пригода сталася за обоюдної вини як обвинуваченого так і потерпілого, те, що потерпілий ОСОБА_1 керував транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння

Відповідно до ст.. 67 КК України, обставиною, що пом'якшує покарання суд визнає вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння.

Враховуючи вищевикладене суд вважає, що покарання у виді позбавлення волі, без позбавлення прав керувати транспортними засобами буде необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_3, та попередження вчиненню ним нових злочинів

Разом з тим, виконуючи вимоги ст. ст. 50, 65 КК України, які узгоджуються із роз'ясненнями Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 "Про практику призначення судами кримінального покарання" суд приходить до висновку про можливість виправлення ОСОБА_3 без реального відбування призначеного йому покарання, а тому вважає за необхідне застосувати до нього положення ст.75 КК України та звільнити його від відбування покарання з випробуванням, встановивши йому іспитовий термін три роки.

Крім того, суд вивчивши матеріали кримінального провадження вважає, що позовні вимоги потерпілого про відшкодування йому моральної шкоди в розмірі 40000 грн та позовні вимоги прокурора про відшкодування витрат на лікування потерпілого в розмірі 20946 грн. 96 коп. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно з пунктами 2, 3-4, 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27 березня 1992р. "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" із змінами, шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.

Згідно з ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Частина 2 ст.1167 ЦК України передбачає, що моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Відповідно до роз'яснення постанови пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової шкоди)» зі змінами, відповідно до яких під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних, тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення,тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуючи стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках. При цьому, суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

В результаті ДТП, яке мало місце з вини ОСОБА_3, потерпілий ОСОБА_1 отримав тілесні ушкодження, які відповідно до висновків судово-медичних експертиз відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, по ознаці, що були небезпечними для життя.

Внаслідок вчиненого ОСОБА_3 потерпілому ОСОБА_1 було завдано також і моральну шкоду.

З урахуванням того, що ОСОБА_3 позов визнав в повному обсязі і не оспорював розмір моральної шкоди, суд приходить до висновку, що відповідач ОСОБА_3, як особа, яка безпосередньо керувала цим автомобілем на момент заподіяння шкоди, повинен нести відповідальність за завдану потерпілому шкоду, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 підлягаю задоволенню.

Крім того, на підставі ст. 128 КПК України і ст.1206 ЦК України, суд вважає за необхідне задовольнити позов прокуратури Сумської області, який подано в інтересах держави, в особі Головного управління державного казначейства України в Сумській області, повністю та стягнути з ОСОБА_3 на користь Головного управління державного казначейства України в Сумській області 20946 грн. 96 коп. в рахунок відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого від кримінального правопорушення.

Відповідно до положень ч.9 ст.100 КПК України, питання про долю речових доказів, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження, а тому речові докази :

- автомобіль «УАЗ» який знаходиться на зберіганні в Сумському ВП, повернути законному володільцю - ОСОБА_8, знявши арешт накладений ухвалою слідчого судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 11жовтня 2017 року ;

- мопед «РИГА», який знаходиться на зберіганні в Сумському ВП,повернути власнику - ОСОБА_1, знявши арешт накладений ухвалою слідчого судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 11жовтня 2017 року ;

- чохол із керма та сидіння автомобіля «УАЗ» які знаходиться на зберіганні в Сумському ВП - знищити, знявши арешт накладений ухвалою слідчого судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 11жовтня 2017 року.

Керуючись ст.ст. 100,128, 370, 373, 374, 376 КПК України, ст.ст. 263,265,ЦПК України , суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 286 КК України та ч. 1 ст. 135 КК України та призначити йому покарання

-за ч. 2 ст. 286 КК України у виді 3 (трьох) років позбавлення волі без позбавлення прав керування транспортними засобами

-за ч. 1 ст. 135 КК України у виді одного року позбавлення волі

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити покарання у виді позбавлення волі строком 3 (три) роки без позбавлення права керувати транспортним засобом.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням строком три роки.

На підставі ст. 76 КК України зобов'язати ОСОБА_3 періодично з'являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженими органом з питань пробації.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1, на користь потерпілого ОСОБА_1 40000грн. на відшкодування моральної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1, на користь Головного управління державного казначейства України в Сумській області 20946 грн. 96 коп. в рахунок відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого від кримінального правопорушення.

Речові докази :

- автомобіль «УАЗ» який знаходиться на зберіганні в Сумському ВП, повернути законному володільцю - ОСОБА_8, знявши арешт накладений ухвалою слідчого судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 11жовтня 2017 року ;

- мопед «РИГА», який знаходиться на зберіганні в Сумському ВП,повернути власнику - ОСОБА_1, знявши арешт накладений ухвалою слідчого судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 11жовтня 2017 року ;

- чохол із керма та сидіння автомобіля «УАЗ» які знаходиться на зберіганні в Сумському ВП - знищити, знявши арешт накладений ухвалою слідчого судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 11жовтня 2017 року.

Запобіжний захід у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017200260000589 від 08 жовтня 2017 року відносно обвинуваченого ОСОБА_3 не обирався.

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Сумської області через Сумський районний суд Сумської області протягом 30 (тридцяти) діб з моменту проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку вручити обвинуваченому, потерпілому та прокурору після його проголошення.

Суддя О.М.Черних