Рішення № 78229849, 29.11.2018, Очаківський міськрайонний суд Миколаївської області

ОЧАКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 483/603/18

Провадження № 2/483/330/2018

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2018 року м. Очаків

Очаківський міськрайонний суд Миколаївської області у складі:

головуючого – судді Рак Л.М.

за участю секретаря Марчук І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду цивільну справу за позовом акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

18 квітня 2018 року публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» (далі – ПАТ КБ «Приватбанк»), яке змінило назву на акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» (далі – АТ КБ «Приватбанк») звернулося до суду із позовною заявою до ОСОБА_1 Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 15 квітня 2010 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, відповідно до якого ПАТ КБ «Приватбанк» надало відповідачці кредит в розмірі 5000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку із відсотковою ставкою 30,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки, а остання була зобов’язана щомісячно сплачувати платіж в рахунок погашення кредиту та відсотків за його користування. Однак, в порушення умов кредитного договору, відповідачка не виконувала своїх зобов’язань зі сплати обов’язкового щомісячного платежу в рахунок повернення кредиту та сплати відсотків, її заборгованість станом на 28 лютого 2018 року становить 109983 грн. 36 коп. Посилаючись на викладені обставини, позивач просив про задоволення позову.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з’явилися.

Позивач надав до суду заяву про розгляд справи за відсутності його представника, в якій, крім того, зазначив, що повністю підтримує позовні вимоги та не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідачка будучи належним чином повідомленою про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з’явилася, в силу ч. 6 ст. 128 ЦПК України вважається такою, що належним чином повідомлялася про час та місце розгляду справи.

Суд, на підставі ч. 1 ст. 280 ЦПК України, враховуючи згоду представника позивача і наявність достатніх даних для вирішення спору, вважає можливим провести заочний розгляд справи.

Дослідивши письмові докази, що є в матеріалах справи, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

15 квітня 2010 року між ПАТ КБ «Приватбанк», яке змінило назву на акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» (далі – АТ КБ «Приватбанк») та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, який складається із анкети-заяви позичальника разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами Банку. Вказане підтверджується змістом заяви позичальника, в якій вказано, що вона із вищезазначеними документами ознайомлена та погоджується, що ці документи разом із заявою складають кредитний договір (а.с. 7). Датою укладення договору є дата підписання позичальницею заяви.

На виконання умов договору, позивач надав ОСОБА_1 кредит у розмірі 5000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку в обмін на її зобов’язання по поверненню кредиту, сплаті відсотків за користування кредитом у розмірі 2,5 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Згідно з п. п. 2.1.1.5.5, 2.1.1.5.6 Умов та правил надання банківських послуг, позичальник зобов’язався погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим Договором, у разі невиконання зобов’язань за договором, на вимогу Банку виконати зобов’язання з повернення Кредиту (у тому числі простроченого кредиту та Овердрафту), оплати винагороди банку.

Крім того, при порушенні строків будь-яких із грошових зобов’язань, передбачених цим договором, більш ніж на 30 днів, позичальник зобов’язаний сплатити банку штраф в розмірі 500 грн. + 5% від суми заборгованості по кредитному ліміту (п. 2.1.1.7.6 Умов). Також відповідно до тарифів, у разі несвоєчасного погашення заборгованості, банк має право нараховувати пеню.

Відповідно до пункту 2.1.1.12.6. Умов, за користування кредитом банк нараховує процент в розмірі, встановленому тарифами банку, із розрахунку 360 календарних днів у році, якщо інше не передбачено пунктом 2.1.1.12.13.

Із заяви, підписаної ОСОБА_1 вбачається, що вона ознайомлена та погоджується з Умовами надання вказаного кредиту.

Відповідачка не виконувала своїх зобов’язань зі своєчасної сплати банку грошових коштів для погашення заборгованості за кредитом та сплати відсотків за його користування. Її заборгованість за зазначеним вище договором станом на 28 лютого 2018 року складає 109983 грн. 36 коп., з яких: 2669 грн. 68 коп. – заборгованість за кредитом; 96724 грн. 48 коп. – заборгованість по процентам за користування кредитом, 4875 грн. 71 коп. – заборгованість за пенею та комісією, а також суми штрафів 500 грн. – (фіксована частина) та 5213 грн. 49 коп. – (процентна складова). Ці обставини підтверджуються розрахунком заборгованості станом на 28 лютого 2018 року за договором від 15 квітня 2010 року (а.с. 5-6).

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором кредитор зобов'язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Відповідно до вимог ст.ст. 525, 526, 530, 612 ЦК України, зобов’язання повинні виконуватися належним чином і в строк, встановлений в договорі, одностороння відмова від зобов’язання, якщо інше не встановлено договором, не допускається. Боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов’язання, якщо він не приступив до його виконання або не виконав у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 порушила умови кредитного договору, а тому вимоги про стягнення з неї заборгованості по кредиту у розмірі 2669 грн. 68 коп., є обґрунтованими.

Разом з тим, суд вважає що банк збільшив розмір процентів в односторонньому порядку з порушенням умов договору та вимог чинного законодавства.

З розрахунку позивача вбачається, що розмір ставки для нарахування процентів збільшено з 01 вересня 2014 року – до 34,80% річних, з 01 квітня 2015 року – до 43,20% річних.

Відповідно до частини першої статті 1056-1 ЦК України (в редакції, чинній на час підписання анкети-заяви про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг) процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Згідно із частиною третьою цієї статті фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

У частині четвертій указаної статті передбачено, що в разі застосування змінюваної процентної ставки кредитор самостійно, з визначеною у кредитному договорі періодичністю, має право збільшувати та зобов’язаний зменшувати процентну ставку відповідно до умов і в порядку, встановлених кредитним договором. Кредитодавець зобов’язаний письмово повідомити позичальника, поручителя та інших зобов’язаних за договором осіб про зміну процентної ставки не пізніш як за 15 календарних днів до дати, з якої застосовуватиметься нова ставка. У кредитному договорі встановлюється порядок розрахунку змінюваної процентної ставки із застосуванням погодженого сторонами індексу. Порядок розрахунку змінюваної процентної ставки повинен дозволяти точно визначити розмір процентної ставки за кредитом на будь-який момент часу протягом строку дії кредитного договору. Кредитор не має права змінювати встановлений кредитним договором порядок розрахунку змінюваної процентної ставки без згоди позичальника.

У разі підвищення банком процентної ставки з’ясуванню підлягають визначена договором процедура підвищення процентної ставки (повідомлення позичальника чи підписання додаткової угоди тощо); дії позичальника щодо прийняття пропозиції кредитора тощо. З огляду на вищенаведене боржник вважається належно повідомленим про збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом в односторонньому порядку в тому разі, якщо банк не лише відправив на адресу такого боржника листа про зміну умов кредитного договору, а й довів факт його вручення адресатові під розписку.

Саме такий правовий висновок міститься в Постанові Верховного Суду України № 6-1374цс17 від 11 жовтня 2017 року.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази погодження з відповідачкою збільшення процентної ставки.

З врахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що з ОСОБА_1 слід стягнути проценти на прострочену заборгованість виходячи з 30,00% річних, на суму заборгованості за кредитом 2669 грн. 68 коп. за період з 01 вересня 2014 року по 28 лютого 2018 року, тобто за 1261 день, що складає 2805 грн. 39 коп. (2669 грн. 68 коп. х 30,00% : 360 х 1261). Крім того, підлягають стягненню проценти, нараховані до 01 вересня 2014 року згідно розрахунку у розмірі 1635 грн. 62 коп., а всього 4441 грн. 01 коп.

Також позивачем заявлено вимогу щодо стягнення з відповідача пені та комісії у розмірі 4875 грн. 71 коп., яка задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Пеня та комісія мають різну правову природу, так як пеня – це неустойка, яка передається кредитору у разі порушення боржником зобов’язання та обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання, а комісія – це грошова винагорода за надання банківських послуг, однак позивачем в розрахунку та позовній заяві не розмежована та не обґрунтована зазначена сума.

Крім цього, як вбачається з копії розрахунку заборгованості, ОСОБА_1 за порушення строків виконання грошових зобов’язань нараховано і пеню, і штрафи, що протирічить статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Оскільки відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, їх одночасне застосування за одне й те саме порушення є неправомірним.

Таким чином, позов підлягає частковому задоволенню у розмірі 7966 грн. 22 коп., з яких: заборгованість за кредитом – 2669 грн. 68 коп., заборгованість за відсотками – 4441 грн. 01 коп., штрафи – 500 грн. (фіксована частина) та 355 грн. 53 коп. (процентна складова у розмірі 5% від суми заборгованості за кредитом 2669 грн. 68 коп. та заборгованості за відсотками 4441 грн. 01 коп.).

Позивачем сплачено в рахунок судового збору за звернення до суду із цим позовом 1762 грн. 00 коп., що підтверджується відповідним платіжним дорученням.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому з відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати у розмірі 127 грн. 62 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 259, 263-265, 280-284 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Цивільний позов акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» в рахунок заборгованості станом на 28 лютого 2018 року за кредитним договором від 15 квітня 2010 року – 7966 (сім тисяч дев’ятсот шістдесят шість) гривень 22 копійки, з яких: 2669 грн. 68 коп. – заборгованість за кредитом; 4441 грн. 01 коп. – заборгованість по процентам за користування кредитом, а також суми штрафів 500 грн. – (фіксована частина) та 355 грн. 53 коп. – (процентна складова).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» в рахунок відшкодування судових витрат 127 (сто двадцять сім) гривень 62 копійки.

Рішення є заочним і може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідачки, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Відповідачка, якій повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку для подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, воно може бути оскаржене відповідачкою в загальному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду через Очаківський міськрайонний суд Миколаївської області протягом тридцяти днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення може бути оскаржене позивачем шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду через Очаківський міськрайонний суд Миколаївської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом зазначених вище строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Головуючий: