Постанова № 78225957, 01.10.2018, Кам'янка-Бузький районний суд Львівської області

Справа № 446/402/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.10.2018 року Кам'янка-Бузький районний суд Львівської області

в складі:

головуючого - судді Самсін М. Л.

за участі секретаря судового засідання Груба Л.М.

позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Кам»янка-Бузького районного суду Львівської області справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання дій протиправними та зобов’язання до вчинення дій,

в с т а н о в и в:

позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання дій протиправними та зобов’язання до вчинення дій, в якому просив визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (правонаступника Кам»янка-Бузького об’єднаного управління Пенсійного фонду України Львівської області) щодо відмови йому у виплаті пенсії у зв’язку з втратою годувальника, як інваліду з дитинства третьої групи відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». Зобов’язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області відновити йому виплату призначеної пенсії у зв’язку з втратою годувальника, як інваліду з дитинства третьої групи відповідно до закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування» з 27.07.2016 року. Стягнути з Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області на його користь судові витрати.

В обґрунтування позову вказує, що він перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області (правонаступника Кам»янка-Бузького об’єднаного управління Пенсійного фонду України Львівської області).

27.07.2016 року йому призначено пенсію у зв’язку з втратою годувальника, як інваліду з дитинства третьої групи відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування. На даний час він працює на посаді начальника відділу контролю в аграрній галузі, екології та природокористування Західного офісу Держаудитслужби (до реорганізації начальник відділу інспектування в агропромисловому комплексі та сфері використання природних ресурсів Держфінінспекції у Львівській області.

27.07.2016 року відповідачем виплату вищевказаної пенсії йому призначено та водночас припинено на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України». З цього приводу 13.10.2016 року позивач звернувся до Кам»янка-Бузького об’єднаного управління Пенсійного фонду України Львівської області про поновлення пенсії у зв’язку з втратою годувальника, як інваліду з дитинства третьої групи відповідно до Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування». Листом від 26.10.2016 р. Т-12/кв відповідач повідомив про відсутність правових підстав для поновлення пенсії, оскільки Законами України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 р. №213 від 24.12.2015 року № 911 встановлено особливий порядок виплати пенсій працюючим пенсіонерам. Вважає такі дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (правонаступника Кам»янка-Бузького об’єднаного управління Пенсійного фонду України Львівської області) протиправними та такими, що порушують його конституційні права.

В судовому засіданні позивач вимоги позову підтримав та просилив його задовольнити посилаючись на те, що відповідачем без правових підстав, без належного вирішення питання щодо наявності та відсутності підстав для задоволення заяви прийнято незаконне рішення.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_2 просила у позові відмовити, пояснила, що 02 березня 2015 року прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», яким змінено порядок виплати пенсії працюючим пенсіонерам. Після звільнення з посади виплату пенсії буде поновлено.

Суд, заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, приходить до наступних висновків.

Частиною 1 ст.6 КАС України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси. Аналіз даної процесуальної норми свідчить про те, що особа може звернутися до суду за захистом своїх порушених прав, свобод або інтересів зі сторони суб'єкта владних повноважень, які можуть проявлятися у формі рішень, дій або бездіяльності.

Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (ч.1 ст.11 КАС України).

Відповідно до загального правила ч.2 ст.11 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу і не може виходити за межі позовних вимог. Вихід за межі позовних вимог можливий лише у виключних випадках.

Згідно ч.2 ст.69 КАС України докази суду надають особи, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її позовні вимоги та заперечення. Між цим, за нормою ч.2 цієї статті, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області (правонаступник Кам»янка-Бузького об’єднаного управління Пенсійного фонду України Львівської області) та йому була призначена пенсія у зв’язку з втратою годувальника, як інваліду з дитинства третьої групи відповідно до ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Позивач працює на посаді начальника відділу контролю в аграрній галузі, екології та природокористування Західного офісу Держаудитслужби та є державним службовцем.

З 01 квітня 2015 року набули чинності норми «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року № 213-VIII, відповідно до якого у період з 01 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року особи, на посадах, які дають право на призначення пенсії/щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених законами України «Про статус народного депутата України», «;Про державну службу», «;Про судоустрій і статус суддів», «Про прокуратуру» пенсії, призначені відповідно до ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не виплачуються. В зв'язку з чим позивач не отримав виплату пенсії.

Пунктом 1 ч.1 ст. 8, ч.2 ст.30 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування» передбачено, що право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають: громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші передбачені цим Законом. Пенсія по інвалідності призначається незалежно від того, коли настала інвалідність: у період роботи, до влаштування і після припинення роботи.

Постановою Кабінету Міністрів України № 821 від 08.11.2017 р. «Деякі питання функціонування органів Пенсійного фонду України», якою передбачено реорганізацію Кам'янка-Бузького об"єднананого управління Пенсійного фонду України Львівської області шляхом приєднання до головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області.

На виконання вказаної Постанови КМУ 01.03.2018 р. до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис про припинення юридичної особи: Кам'янка-Бузьке об'єднане управління Пенсійного фонду України у Львівській області, шляхом приєднання до головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області.

13 жовтня 2016 року позивач звернувся до відповідача з письмовою заявою про роз'яснення причин невиплати пенсії, на що 26.10.2016 року отримав від відповідача відповідь про відсутність правових підстав для поновлення пенсії, де відповідач посилався на Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року № 213 від 24.12.2015 р. № 911 встановлено особливий порядок виплати пенсій працюючим пенсіонерам.

Як вбачається з матеріалів справи, копії Довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 10 ААВ № 890175, виданої 05.02.2016 року ОСОБА_1 є інвалід з дитинства третьої групи.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом».

За загальним правилом установленим ч.1 ст. 58 Конституції України, закони та інші правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 8 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування» право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають: громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші передбачені цим Законом.

Частиною 2 ст. 30 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування» пенсія по інвалідності призначається незалежно від того, коли настала інвалідність: у період роботи, до влаштування і після припинення роботи.

Статтею 36 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» передбачено матеріальне, соціально-побутове і медичне забезпечення інвалідів, яке здійснюється у вигляді грошових виплат (пенсій, допомоги, одноразових виплат), забезпечення медикаментами, технічними й іншими засобами, включаючи друковані видання із спеціальним шрифтом, звукопідсилюючу апаратуру та аналізатори, а також шляхом надання послуг по медичній, соціальній, трудовій і професійній реабілітації, побутовому та торговельному обслуговуванню.

Посилання відповідача на ст. 47 Закону України ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» є безпідставним, оскільки вказана норма розповсюджується на осіб, яким пенсія призначена відповідно до Законів України «Про статус народного депутата України», «;Про державну службу», «Про прокуратуру», «;Про судоустрій і статус суддів». Статтею 36 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» передбачено, що матеріальне, соціально-побутове і медичне забезпечення інвалідів, яке здійснюється у вигляді грошових виплат (пенсій, допомоги, одноразових виплат), забезпечення медикаментами, технічними й іншими засобами, включаючи друковані видання із спеціальним шрифтом, звукопідсилюючу апаратуру та аналізатори, а також шляхом надання послуг по медичній, соціальній, трудовій і професійній реабілітації, побутовому та торговельному обслуговуванню.

Частиною 1 ст.64 Конституції України встановлено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків передбачених Конституцією України.

Отже, відповідно норм прямої дії Конституції України та чинного законодавства, органи державної влади та органи місцевого самоврядування повинні сприяти забезпеченню прав інвалідів нарівні з іншими громадянами, які не можуть бути обмежені крім випадків передбачених Конституцією України.

3 01 квітня 2015 року набули чинності норми Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року, відповідно до якого у період з 01 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року особам, на посадах, які дають право на призначення пенсії/щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених Законами України «Про статус народного депутата України», «;Про державну службу», «;Про судоустрій і статус суддів», «;Про прокуратуру» пенсії, призначені відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не виплачуються. Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24 грудня 2015 року, продовжено особливий порядок виплати пенсій у 2016 році. Пунктом 5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року передбачено, що у разі неприйняття до 01 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 01 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до Законів України «Про державну службу», «;Про прокуратуру», «;Про судоустрій і статус суддів», «;Про статус народного депутата України», «;Про Кабінет Міністрів України», «;Про судову експертизу», «;Про Національний банк України», «;Про службу в органах місцевого самоврядування», «;Про дипломатичну службу», Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України.

До 01 червня 2015 року Верховною радою України закон щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах не прийнято.

Починаючи з 15 квітня 2015 року на позивача ОСОБА_1 не поширюється положення ст.47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки ця норма розповсюджується на осіб, яким пенсія призначена у порядку та на умовах, передбачених спеціальними Законами. А отже, з 15 квітня 2015 року, відповідно до п. 5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року, у відповідача відсутні правові підстави для невиплати позивачу ОСОБА_1 призначеної пенсії по інвалідності (третя група, інвалід дитинства). Незаконними діями відповідача безпосередньо порушено право позивача ОСОБА_1 на соціальний захист, гарантований ст.46 Конституції України, обмеження якого неможливе, враховуючи положення норм проаналізованого чинного законодавства.

Частиною 2 ст. 19, ч.2 ст.22 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав та свобод.

Абзацом 4 п.3 Рішення Конституційного Суду України від 03 жовтня 1997 року за № 4-зп встановлено, що конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше.

З урахуванням викладеного, суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог.

Частиною 1 ст. 94 КАС України встановлено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі. Згідно ч.1 ст. 87 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. При подачі адміністративного позову до суду ОСОБА_1 було сплачено 320 грн. судового збору, який документально підтверджений квитанцією від 06.03.2017 року.

Керуючись ст.ст. 69-72, 158-163, 185, 186 КАС України, суд, -

постановив:

адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання дій протиправними та зобов’язання до вчинення дій задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (правонаступника Кам»янка-Бузького об’єднаного управління Пенсійного фонду України Львівської області) щодо відмови ОСОБА_1 у виплаті пенсії у зв’язку з втратою годувальника, як інваліду з дитинства третьої групи відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Зобов’язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області відновити ОСОБА_1 виплату призначеної пенсії у зв’язку з втратою годувальника, як інваліду з дитинства третьої групи відповідно до закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» з 27.07.2016 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, на користь позивача суд присуджує з Державного бюджету України витрати по сплаті судового збору

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 КАС України та може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені ст. 186 КАС України, до Львівського апеляційного адміністративного суду через Кам»янка-Бузький районний суд Львівської області.

Суддя :