Рішення № 78225913, 28.11.2018, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

28 листопада 2018 року м. ПолтаваСправа №816/2307/17

Полтавський окружний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді – Кукоби О.О.,

суддів: Костенко Г.В., Слободянюк Н.І.,

за участю:

секретаря судового засідання – Шулик Н.І.

та представника позивача – ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Громадської ради доброчесності, третя особа без самостійних вимог на предмет спору - Вища кваліфікаційна комісія суддів України про визнання протиправними та скасування висновку та рішення,

В С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог.

ОСОБА_2 (надалі - позивач, ОСОБА_2І.) звернувся до суду з позовом до Громадської ради доброчесності (надалі - відповідач, ГРД), третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Вища кваліфікаційна комісія суддів України (надалі також ВККС), у якому просив:

визнати неправомірним та скасувати висновок ГРД, затверджений рішенням від 3.05.17 №13, про невідповідність ОСОБА_2, як кандидата на посаду судді Верховного Суду, критеріям професійної етики та доброчесності;

визнати неправомірним та скасувати рішення ГРД, оформлене у вигляді Протоколу зборів від 3.05.17 №13, в частині затвердження висновку про невідповідність ОСОБА_2, як кандидата на посаду судді Верховного Суду, критеріям професійної етики та доброчесності.

Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на те, що спірний висновок містить недостовірні відомості, прийнятий без з’ясування і оцінювання надійності джерел інформації, а тому є неправомірним та порушує права позивача.

2. Позиція відповідача.

Відповідач відзив на позов до суду не надав. Повідомлення ГРД про відкриття провадження у справі, вчинені судом процесуальні дії, дати, час та місце проведення підготовчого та судових засідань здійснено шляхом надіслання листів разом з копіями процесуальних документів, повісток про виклик до суду на електронну адресу відповідача, вказану на інформаційному порталі ГРД (info@grd.gov.ua), а також, з огляду на відсутність у відповідача офіційної поштової адреси, шляхом розміщення оголошень на офіційному веб-порталі судової влади України (adm.pl.court.gov.ua/sud1670/), як те передбачено статтею 130 Кодексу адміністративного судочинства України.

3. Позиція третьої особи.

11.06.18 судом одержані письмові пояснення представника ВККС на позов /т. 2, а.с. 120-125/, у яких представник третьої особи зазначила, що у ході проведення 15.05.17 співбесіди з позивачем заслухано доповідь представника ГРД та пояснення кандидата, а також досліджено досьє, за результатами чого встановлено невнесення ОСОБА_2, як суб’єктом декларування, у декларації за 2012-2016 роки відомостей про належне йому та членам його сім’ї майно. З урахуванням наведеного, ВККС оцінила ОСОБА_2 за критеріями "Професійна етика" та "Доброчесність" у 0 балів, що є безумовною підставою для прийняття Комісією рішення про непідтвердження здатності кандидата здійснювати правосуддя у Верховному Суді.

4. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 24.05.18 відкрито провадження у даній справі.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 23.07.18 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 7.08.18 відкладено судовий розгляд у зв’язку з необхідністю витребування доказів у справі.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 8.10.18 позивачу надано строк для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 24.10.18 позивачу поновлено строк звернення до суду з даним позовом.

Розгляд справи неодноразово відкладався у зв'язку з неявкою позивача у підготовчі та судові засідання, а також за його клопотанням, зокрема, 13.06.18, 7.08.18, 8.10.18.

У судовому засіданні 28.11.18 представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити у повному обсязі.

Відповідач явку уповноваженого представника до суду не забезпечив, про судовий розгляд повідомлений у відповідності до вимог статті 130 КАС України.

Представник третьої особи у письмових поясненнях від 11.06.18 просила справу розглядати без її участі.

Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

З урахуванням наведеного, суд визнав за можливе розглядати справу без участі представника відповідача.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Рішенням ВККС від 7.11.16 №145/зп-16 оголошено конкурс на зайняття 120 вакантних посад суддів касаційних судів у складі Верховного Суду.

7.12.16 ОСОБА_2 звернувся до ВККС із заявою про проведення стосовно нього кваліфікаційного оцінювання для участі у конкурсі на посаду судді Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду /т. 3, а.с. 3-4/.

Рішенням ВККС від 13.12.16 позивача допущено до участі у вказаному конкурсі.

У межах конкурсу ВККС у лютому 2017 року проведено перший його етап - складення кандидатами анонімного письмового тестування та виконання практичного завдання, за результатами яких ОСОБА_2 сукупно набрав 121,25 балів та був допущений до другого етапу кваліфікаційного оцінювання - "Дослідження досьє та проведення співбесіди".

3.05.17 ГРД затверджено висновок про невідповідність кандидата на посаду судді Верховного Суду Дядечка І.І. критеріям доброчесності та професійної етики /т. 3, а.с. 74-76/.

4.05.17 даний висновок одержано ВККС /т. 3, а.с. 74/.

15.05.17 ВККС проведено співбесіду з позивачем, за результатами якої ухвалено рішення №74/вс-17 про визнання ОСОБА_2 таким, що не підтвердив здатності здійснювати правосуддя у Касаційному кримінальному суді у складі Верховного Суду /т. 3, а.с. 112-114/.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА

30.09.16 набув чинності Закон України від 2.06.16 №1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів", відповідно до частини другої статті 17 якого найвищим судом у системі судоустрою є Верховний Суд.

Згідно з частиною другою статті 81 названого Закону (у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин), на посаду судді Верховного Суду за спеціальною процедурою може бути призначена особа, яка відповідає вимогам до кандидатів на посаду судді, за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердила здатність здійснювати правосуддя у Верховному Суді, а також відповідає одній із вимог, визначених частиною першою статті 38 цього Закону.

Частинами першою та другою статті 82 згаданого Закону визначено, що кваліфікаційне оцінювання проводиться Вищою кваліфікаційною комісією суддів України з метою визначення здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді за визначеними законом критеріями. Критеріями кваліфікаційного оцінювання є: 1) компетентність (професійна, особиста, соціальна тощо); 2) професійна етика; 3) доброчесність.

За змістом частини першої статті 85 вказаного Закону, кваліфікаційне оцінювання включає такі етапи: 1) складення іспиту; 2) дослідження досьє та проведення співбесіди.

Відповідно до частини першої статті 87 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Громадська рада доброчесності утворюється з метою сприяння Вищій кваліфікаційній комісії суддів України у встановленні відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям професійної етики та доброчесності для цілей кваліфікаційного оцінювання.

Частиною шостою цієї статті визначено, що Громадська рада доброчесності: 1) збирає, перевіряє та аналізує інформацію щодо судді (кандидата на посаду судді); 2) надає Вищій кваліфікаційній комісії суддів України інформацію щодо судді (кандидата на посаду судді); 3) надає, за наявності відповідних підстав, Вищій кваліфікаційній комісії суддів України висновок про невідповідність судді (кандидата на посаду судді) критеріям професійної етики та доброчесності, який додається до досьє кандидата на посаду судді або до суддівського досьє; 4) делегує уповноваженого представника для участі у засіданні Вищої кваліфікаційної комісії суддів України щодо кваліфікаційного оцінювання судді (кандидата на посаду судді); 5) має право створити інформаційний портал для збору інформації щодо професійної етики та доброчесності суддів, кандидатів на посаду судді.

У відповідності до частини першої статті 88 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Вища кваліфікаційна комісія суддів України ухвалює мотивоване рішення про підтвердження або непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді. Якщо Громадська рада доброчесності у своєму висновку встановила, що суддя (кандидат на посаду судді) не відповідає критеріям професійної етики та доброчесності, то Вища кваліфікаційна комісія суддів України може ухвалити рішення про підтвердження здатності такого судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді лише у разі, якщо таке рішення підтримане не менше ніж одинадцятьма її членами.

Частиною другою цієї статті визначено, що суддя (кандидат на посаду судді), який не згодний із рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України щодо його кваліфікаційного оцінювання, може оскаржити це рішення в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України.

Згідно зі статтею 2 Регламенту ГРД, схваленого рішенням Громадської ради доброчесності від 23.11.16 №1/2016, завданням Ради як інструменту громадськості, що встановлений Законом України “Про судоустрій і статус суддів”, є утвердження доброчесності та високих стандартів професійної етики у суддівському корпусі. З цією метою Рада сприяє Вищій кваліфікаційній комісії суддів України у встановленні відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям професійної етики та доброчесності для цілей кваліфікаційного оцінювання шляхом надання інформації про них або висновків про невідповідність судді (кандидата на посаду судді) цим критеріям.

Відповідно до пункту 1 Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення, затвердженого рішенням ВККС від 3.11.16 №143/зп-16, кваліфікаційне оцінювання – це встановлена законом та цим Положенням процедура визначення Вищою кваліфікаційною комісією суддів України здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді або оцінювання відповідності судді займаній посаді за визначеними законом критеріями.

Пунктом 12 глави 2 розділу ІІ названого Положення передбачено, що відповідність судді критерію доброчесності оцінюється (встановлюється) за такими показниками: відповідність витрат і майна судді та членів його сім’ї задекларованим доходам; відповідність способу життя судді та членів його сім’ї задекларованим доходам; відповідність поведінки судді іншим вимогам законодавства у сфері запобігання корупції; наявність обставин, передбачених підпунктами 9– 12, 15– 19 частини першої статті 106 Закону; наявність фактів притягнення судді до відповідальності за вчинення проступків або правопорушень, які свідчать про недоброчесність судді; наявність незабезпечених зобов’язань майнового характеру, які можуть мати істотний вплив на здійснення правосуддя суддею. Показники, передбачені пунктами 12.1– 12.6 цієї глави, оцінюються за результатами співбесіди та дослідження інформації, яка міститься у суддівському досьє, зокрема: 1) інформації, наданої центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, який забезпечує формування та реалізує державну антикорупційну політику, органом державного фінансового контролю в Україні, іншими органами державної влади; 2) декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування; 3) результатів повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (за наявності); 4) декларації родинних зв’язків судді та декларації доброчесності судді; 5) результатів регулярного оцінювання; 6) результатів перевірки декларації родинних зв’язків судді та декларації доброчесності судді (за наявності); 7) висновків Громадської ради доброчесності (за наявності); 8) іншої інформації, що включена до суддівського досьє.

Водночас, Законом України від 6.07.10 №2438-VI ратифіковано Конвенцію про захист осіб у зв'язку з автоматизованою обробкою персональних даних від 21.01.81. Статтею 5 названої Конвенції передбачено, що персональні дані, що піддаються автоматизованій обробці, повинні: a) отримуватися та оброблятися сумлінно та законно; b) зберігатися для визначених і законних цілей та не використовуватися в спосіб, не сумісний із цими цілями; c) бути адекватними, відповідними та ненадмірними стосовно цілей, для яких вони зберігаються; d) бути точними та в разі необхідності оновлюватися; e) зберігатись у формі, яка дозволяє ідентифікацію суб'єктів даних не довше, ніж це необхідно для мети, для якої такі дані зберігаються.

Відповідно до частини першої статті 6 Закону України "Про захист персональних даних" мета обробки персональних даних має бути сформульована в законах, інших нормативно-правових актах, положеннях, установчих чи інших документах, які регулюють діяльність володільця персональних даних, та відповідати законодавству про захист персональних даних.

Пунктом третім частини першої вказаної статті Закону встановлено, що у разі зміни визначеної мети обробки персональних даних на нову мету, яка є несумісною з попередньою, для подальшої обробки даних володілець персональних даних повинен отримати згоду суб’єкта персональних даних на обробку його даних відповідно до зміненої мети, якщо інше не передбачено законом.

Згідно з частинами п’ятою та восьмою статті 6 названого Закону обробка персональних даних здійснюється для конкретних і законних цілей, визначених за згодою суб'єкта персональних даних, або у випадках, передбачених законами України, у порядку, встановленому законодавством. Персональні дані обробляються у формі, що допускає ідентифікацію фізичної особи, якої вони стосуються, не довше, ніж це необхідно для законних цілей, у яких вони збиралися або надалі оброблялися.

Пунктом 1.1 Порядку формування і ведення суддівського досьє, затвердженого Рішенням ВККС від 15.11.16 №150/зп-16 встановлено, що суддівське досьє формується і ведеться з метою використання інформації стосовно судді відповідно до Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

У той же час, пунктом 1.1 Порядку формування і ведення досьє кандидата на посаду судді, затвердженого Рішенням ВККС від 15.11.16 №150/зп-16 визначено, що досьє формується і ведеться з метою використання інформації стосовно кандидата на посаду судді відповідно до Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

ОЦІНКА СУДОМ ОБСТАВИН СПРАВИ

Системно проаналізувавши наведені вище положення чинного законодавства, колегія суддів зауважує, що особою, відповідальною за проведення кваліфікаційного оцінювання судді (кандидата на посаду судді) є Вища кваліфікаційна комісія суддів України, до повноважень якої віднесено ухвалення рішення про підтвердження або непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді.

У правовідносинах, що склалися між сторонами, в рамках даного спору, колегія суддів оцінює повноваження Громадської ради доброчесності, що утворена зі складу представників громадських об’єднань, якими є сприяння ВККС у встановленні відповідності кандидата на посаду судді Верховного Суду критеріям професійної етики та доброчесності для цілей конкурсного оцінювання шляхом надання інформації про кандидатів або висновків про невідповідність кандидата на посаду судді встановленим критеріям.

Участь ГРД у процедурах конкурсного оцінювання кандидатів на посаду судді та кваліфікаційного оцінювання судді є інструментом забезпечення участі громадськості у таких процедурах.

При цьому, колегія суддів наголошує на розмежуванні понять та цілей процедур, а також мети обробки персональних даних кандидатів на посаду судді та суддів для забезпечення проведення різних процедур у межах проведення конкурсу на заняття вакантних посад суддів Верховного Суду та проведенні кваліфікаційного оцінювання суддів на відповідність займаній посаді.

Так, до повноважень ГРД, окрім іншого, віднесено надання, за наявності відповідних підстав, ВККС висновку про невідповідність кандидата на посаду судді критеріям професійної етики та доброчесності, який долучається до матеріалів досьє кандидата на посаду судді, є його складовою частиною та не може бути використаний в інших цілях в силу положень Закону України "Про захист персональних даних".

Аналізуючи правову природу відповідного висновку, колегія суддів виходить з такого.

Харківський апеляційний адміністративний суд у постанові від 6.03.18 у цій справі дійшов висновку, що Громадська рада доброчесності бере участь у формуванні суддівського корпусу, впливає на суддівську кар'єру та наділена з цією метою відповідними владними повноваженнями. Висновки Громадської ради доброчесності, затверджені відповідним рішенням, як одностороннє владне волевиявлення, є обов'язковими для розгляду іншим суб'єктом, зокрема, Вищою кваліфікаційною комісією суддів України, та є правовим актом індивідуальної дії, на підставі якого виникають публічно-правові відносини.

Колегія суддів зауважує, що правовий акт індивідуальної дії – це виданий суб'єктом владних повноважень документ, прийнятий з метою реалізації положень нормативно-правового акта (актів) щодо конкретної життєвої ситуації, що не містить загальнообов'язкових правил поведінки та стосується прав і обов'язків чітко визначеного суб'єкта (суб'єктів), якому (яким) він адресований.

За визначенням, наведеним у пункті 19 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

У правозастосуванні, серед іншого, виділяють ненормативні індивідуальні акти - індивідуальні акти, звернені до окремого суб'єкта, що застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію.

Зважаючи на встановлену чинним законодавством процедуру проведення конкурсу, колегія суддів зазначає, що висновок ГРД про невідповідність кандидата на посаду судді критеріям професійної етики та доброчесності можливо розцінювати виключно як ненормативний індивідуальний акт. При цьому колегія суддів виходить з того, що такий висновок є джерелом інформації неправового характеру, одержаної з відкритих джерел, а оцінка такої інформації віднесена до повноважень іншого компетентного органу - ВККС, який за результатами розгляду такої інформації наділений повноваженнями на її відхилення.

За змістом пункту 2 частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Таким чином, підставою для звернення до суду є наявність у особи суб'єктивного переконання у порушенні її прав індивідуальним актом суб'єкта владних повноважень.

Разом з цим, ухвалення судом рішення про задоволення позову особи-позивача має гарантувати ефективне поновлення прав та законних інтересів такої особи.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач стверджує про те, що оспорюваним висновком ГРД порушені його права, оскільки виключно наведена у такому висновку інформація слугувала підставою для ухвалення ВККС рішення про визнання ОСОБА_2 таким, що не підтвердив здатності здійснювати правосуддя у Касаційному кримінальному суді у складі Верховного Суду.

Крім того, представник позивача в судовому засіданні наполягав на скасуванні вищевказаного висновку посилаючись на те, що останній впливатиме на подальше оцінювання позивача в рамках проведення ВККС кваліфікаційного оцінювання судді на відповідність займаній посаді.

Однак, колегія суддів зазначає, що по-перше інформація, наведена у висновку ГРД від 3.05.17, в силу приписів пункту 12 глави 2 розділу ІІ Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення, є одним з численним джерел, за результатами розгляду якого ВККС встановлює відповідність кандидата на посаду судді критерію доброчесності.

У свою чергу, з ухваленням ВККС рішення від 15.05.17 №74/вс-17, яким ОСОБА_2 визнано таким, що не підтвердив здатності здійснювати правосуддя у Касаційному кримінальному суді у складі Верховного Суду, оспорюваний висновок є фактично реалізованим, у зв'язку з чим вичерпав свою дію.

А відтак, скасування такого висновку не призведе до відновлення прав позивача та не сприятиме їх ефективному захисту.

По-друге, стосовно посилань представника позивача на те, що відомості, наведені у висновку ГРД від 3.05.17, можуть бути враховані ВККС під час проведення інших процедур кваліфікаційного оцінювання ОСОБА_2, колегія суддів виходить з такого.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" розрізняє кілька окремих процедур кваліфікаційного оцінювання. Зокрема, це: 1) кваліфікаційне оцінювання судді на відповідність займаній посаді, що проводиться ВККС у відповідності до підпункту 4 пункту 161 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України; 2) кваліфікаційне оцінювання кандидата на посаду судді у разі подання ним заяви про участь у конкурсі; 3) кваліфікаційне оцінювання судді у зв'язку із застосуванням до такого судді дисциплінарного стягнення у виді подання про тимчасове (від одного до шести місяців) відсторонення від здійснення правосуддя - з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді та обов'язковим направленням судді до Національної школи суддів України для проходження курсу підвищення кваліфікації, визначеного органом, що здійснює дисциплінарне провадження щодо суддів, та подальшим кваліфікаційним оцінюванням для підтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді.

Спірні відносини стосуються проведення кваліфікаційного оцінювання ОСОБА_2 у зв'язку з поданням ним заяви про участь у конкурсі на зайняття вакантних посад суддів касаційних судів у складі Верховного Суду.

Висновок ГРД від 3.05.17 наданий у межах проведення такого конкурсу та містить твердження про невідповідність ОСОБА_2 критеріям доброчесності та професійної етики саме як кандидата на посаду судді Верховного Суду, про що прямо зазначено у такому висновку /т. 3, а.с. 74/.

Аналізуючи релевантні джерела права, колегія суддів дійшла висновку, що у процесі проведення конкурсу на заняття вакантних посад у новоствореному Верховному Суді та проведенні кваліфікаційного оцінювання судді на відповідність займаній посаді Комісією формується два різних досьє. У першому випадку формується досьє кандидата на посаду судді, у другому випадку – досьє судді. При цьому, порядок формування таких досьє є різним і регулюється різними Положеннями.

Обробка персональних даних – це будь-яка дія або сукупність дій, таких як збирання, реєстрація, накопичення, зберігання, адаптування, зміна, поновлення, використання і поширення (розповсюдження, реалізація, передача), знеособлення, знищення персональних даних, у тому числі з використанням інформаційних (автоматизованих) систем.

Отже, зібрана ГРД інформація стосовно ОСОБА_2 може бути використана лише з метою, з якою таку інформацію зібрано, а саме – проведення кваліфікаційного оцінювання у межах конкурсу на посади суддів Верховного Суду.

Оскільки висновок ГРД від 3.05.17 не стосується проведення кваліфікаційного оцінювання відповідності ОСОБА_2 займаній посаді судді Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області, останній не може бути використаний у межах процедури кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді.

До того ж, колегія суддів акцентує увагу на тому, що суд під час розгляду справи надає оцінку виключно відносинам, які склались на момент розгляду спору у суді. Судове рішення не може регулювати відносини на майбутнє. Оскільки спірний висновок ГРД від 3.05.17 є фактично реалізованим шляхом ухвалення ВККС рішення від 15.05.17 №74/вс-17, яким ОСОБА_2 визнано таким, що не підтвердив здатності здійснювати правосуддя саме у Касаційному кримінальному суді у складі Верховного Суду, у зв'язку з чим вичерпав свою дію, підстави для скасування такого висновку у суду відсутні.

А тому, у задоволенні позову ОСОБА_2 в цій частині належить відмовити.

Так само колегія суддів не знаходить підстав для задоволення позову в частині визнання неправомірним та скасування рішення ГРД, оформленого у вигляді Протоколу зборів від 3.05.17 №13, про затвердження висновку про невідповідність ОСОБА_2, як кандидата на посаду судді Верховного Суду, критеріям професійної етики та доброчесності, оскільки відповідний протокол є формою документування діяльності ГРД, містить виключно інформацію про результати голосування членів ГРД з того чи іншого питання.

Колегія суддів з вищезазначених причин відхиляє доводи представника позивача про порушення ГРД процедур під час зібрання відомостей про особу-кандидата на посаду судді Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду. Так, у наданих суду поясненнях представник позивача звертав увагу на лист, направлений ГРД електронною поштою позивачу /т. 4, а.с. 107/ У вказаному листі помилково зазначено іншого кандидата на посаду судді Верховного Суду, однак колегія суддів вважає, що вказаний лист не може бути беззаперечним доказом того, що кандидат на посаду судді Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду ОСОБА_2 був позбавлений можливості надавати інформацію та коментарі щодо своїх статків, наявних про нього публікацій у відкритих джерелах, а також надавати будь-які інші дані, що спростовують неправдиву інформацію про кандидата, якщо така інформація публічно поширювалася.

Зважаючи на встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими урегульовано спірні відносини, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 повністю.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

З огляду на ухвалення судом рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, за відсутності доказів понесення судових витрат відповідачем та третьою особою, підстави для їх розподілу відсутні.

Керуючись статтями 2, 3, 5-10, 72-77, 241-246, підпунктом 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України, Полтавський окружний адміністративний суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 до Громадської ради доброчесності, третя особа без самостійних вимог на предмет спору - Вища кваліфікаційна комісія суддів України про визнання протиправними та скасування висновку та рішення відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Полтавський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 30 листопада 2018 року.

Головуючий суддя О.О. Кукоба

суддя Г.В. Костенко

суддя Н.І. Слободянюк