Рішення № 78223555, 20.11.2018, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2018 року м. Житомир справа № 806/1277/18

категорія 8.3.11

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Єфіменко О.В.,

секретаря судового засідання Коваля О.В.,

за участю представника відповідачів ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Головного управління ДФС у Житомирській області, Державної фіскальної служби України, про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, рішення про розгляд скарги, -

встановив:

12.03.2018 до Житомирського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_2, у якому він просить визнати протиправним та скасувати:

- податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Житомирській області від 22.11.2017 №164-53 про визначення суми податкового зобов'язання за платежем - податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості 18010300 за 2016 рік податковий період у сумі 9976,72 грн;

- рішення Державної фіскальної служби України від 30.01.2018 про результати розгляду скарги, яким податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Житомирській області залишено без змін та яким збільшено грошове зобов'язання по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у сумі 4988,36 грн, визначене у податковому повідомленні-рішенні, а скаргу платника податків залишено без задоволення.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 02.12.2017 ним було отримано поштою податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Житомирській області (далі - ГУ ДФС у Житомирській області) від 22.11.2017 №164-53 про визначення суми податкового зобов‘язання за платежем - податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості 18010300 за 2016 рік податковий період у сумі 9976,72 грн. На вказане податкове повідомлення рішення платником податків було подано до Державної фіскальної служби України скаргу від 10.12.2017, за результатами розгляду якої другим відповідачем прийняте рішення від 30.01.2018, яким спірне податкове повідомлення-рішення від 22.11.2017 залишене без змін, збільшене грошове зобов'язання по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у сумі 4988,36 грн, а скаргу платника податків – залишено без задоволення. Позивач вважає, що оскаржувані податкове повідомлення-рішення від 22.11.2017 №164-53 та рішення від 30.01.2018, не ґрунтуються на нормах чинного податкового законодавства, винесені (прийняті) без врахування фактичних та дійсних обставин, а відтак підлягають визнанню у судовому порядку протиправними та підлягають повному скасуванню.

Позивачем зазначено, що ні у спірному податковому повідомленні-рішенні, ні у рішенні з розгляду скарги від 30.01.2018, не пояснено та не підтверджено, яким чином та виходячи з яких ставок контролюючий орган самостійно визначив вказані суми грошових зобов'язань; не було вказано чи враховано при цьому майно, що не є об’єктом оподаткування; не було повідомлено у жодний спосіб на підставі яких даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно обчислено контролюючим органом базу оподаткування об’єктів нежитлової нерухомості; коли й ким, а також у якій формі надані ці дані контролюючому органу; не було повідомлено дату оприлюднення рішення сільської ради про встановлення ставок та пільг зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Крім того, оскільки податкове повідомлення-рішення вручене платнику податків після 01.07.2017 - контролюючий орган діяв в інший спосіб та порядок поза наявністю для цього повноважень після 01.07.2017, звідси податкове повідомлення-рішення та оскаржуване рішення є незаконними через порушення при їх прийнятті ст.19 Конституції України та п.п.16.1.4 п.16.1 ст.16, п.п.266.7.2 п.266.7 ст.266 Податкового кодексу України, і такі порушення залишені поза увагою (проігноровані) ДФС України при розгляді скарги платника податків та при прийнятті рішення про результати розгляду скарги, що у свою чергу також дає підстави для судового визнання протиправності податкового повідомлення-рішення і рішення, та їх скасування.

Також позивачем зазначено, що нові податки за податковий період - 2016 рік практично не можуть бути визнані обов'язковими до сплати, адже місцева рада офіційно не оприлюднила до 15.07.2015 рішення Горинської сільської ради від 08.07.2015 32 сесії 6 скликання «Про затвердження місцевих зборів та податків», звідси, на думку позивача, податкове повідомлення-рішення від 22.11.2017 №164-53 та рішення від 30.01.2018 є незаконними та наявні підстави для визнання їх судом протиправними та скасуванням.

Крім того, позивач посилається на те, що відсутні будь-які доведені ГУ ДФС у Житомирській області дані та відомості про те, що відповідачем встановлено: інше призначення нерухомого майна, щодо якого позивачеві як власнику об'єктів нежитлової нерухомості 18010300 визначенні суми податкового зобов'язання за платежем - податок на нерухоме майно, аніж для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності; що у позивача, який має у власності, як фізична особа будівлі, споруди, призначені для використання їх безпосередньо у сільськогосподарській діяльності, у розумінні п.п.«ж» п.п.266.2.2 п.266.2 ст.266 Податкового кодексу України слід відносити до сільськогосподарського товаровиробника, включно через облік позивача в Малинській ОДПІ фізичною особою-підприємцем та видів діяльності у такого ФОП; що позивач, як фізична особа, а не виключно через реєстрацію ФОП, маючи у власності об'єкти нежитлової нерухомості 18010300 і без зміни їх призначення - не може розглядатися у цілях оподаткування як сільськогосподарський товаровиробник; або ж ту чи іншу належну позивачеві нерухомість не можна віднести до будівель промисловості. Таким чином, оскільки, ГУ ДФС у Житомирській області не врахувало вказані положення підпункту є) та ж) підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, так само як і ДФС України при розгляді скарг платника податків та при прийнятті рішення про результати розгляду скарг, то спірні рішення є повністю незаконними та підлягають визнанню протиправними і скасуванню.

Після усунення позивачем недоліків позовної заяви, ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 24.04.2018 відкрите провадження у даній справі та призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання на 14.05.2018 на 15 год. 00 хв.

Через перебування судді Єфіменко О.В. у відпустці підготовче судове засідання, призначене на 14.05.2018 на 15:00 відкладено на 06.06.2018 на 14:00 (а.с. 27).

27.05.2018 на адресу суду електронною поштою від першого відповідача надійшов відзив на адміністративний позов за вх.№10469/18 (а.с. 37-39).

У підготовчому судовому засіданні 06.06.2018 розгляд справи відкладено на 04.07.2018 на 14:00 у зв’язку з задоволенням клопотання представника першого відповідача про відкладення розгляду справи та клопотання представника позивача про витребування доказів (а.с. 61).

04.07.2018 від представника позивача надійшла заява про зміну підстав позову (а.с. 94-105). Зазначає, що складання оскаржуваного податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС у Житомирській області про визначення суми податкового зобов'язання за платежем - податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2016 податковий період суперечить нормам Податкового кодексу України, а отже вказані рішення є такими, що винесені з порушенням вимог п.п.12.3.4 п.12.3 ст.12 та п.12.5 ст.12, пп.17.1.8 п.17.1 ст.17, пп.20.1.43 п.20.1 ст.20, пп.75.1.2 п.75.1 ст.75, пп.266.3.2 п.266.3, п.266.4, пп.266.5.1 п.266.5, ч.2 пп.266.7.1 п.266.7 ст.266 та пп.266.7.4 п.266.7 ст.266 Податкового кодексу України. Крім того, представником позивача зазначено про відсутність, без проведення контролюючим органом відповідної перевірки платника податків, правових підстав для винесення у 2017 році оскаржуваного податкового повідомлення-рішення за податковий звітний період 2016 року, оскільки закон покладає на відповідача позитивний обов’язок здійснити до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком), надіслання (вручення) позивачу відповідних рішень.

На думку представника позивача, оскільки відповідачем оскаржуване податкове повідомлення-рішення, було надіслано (вручено) платнику податків після 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком), то за таких умов визначення суми податкового зобов'язання за платежем - податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у відповідній сумі за 2016 податковий період могло бути тільки у порядку призначення та проведення у встановленому порядку контролюючим органом принаймні документальної невиїзної перевірки позивача.

Як наслідок, обчислення та нарахування відповідачем після 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком), суми податку з об’єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності позивача, за 2016 податковий період, не у порядку призначеної і без проведеної відповідно з вимогами п.79.2 ст.79 п.102.1 ст.102 Податкового кодексу України перевірки, призводить до незаконності та відсутності правових наслідків, а саме - компетенції у відповідача на прийняття актів індивідуальної дії, у даному випадку оскаржуваного податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС у Житомирській області.

Крім того, відповідачем не встановлювалося на момент прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відносно позивача, а також не доведено і по сьогоднішній день, що рішення Горинської сільської ради від 08.07.2015 «Про затвердження місцевих зборів та податків» оприлюднювалося не тільки до 15 липня 2015 року, а й взагалі було оприлюднене.

Представником позивача також зазначено, що через відсутність на момент прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення у відповідача встановленої дати офіційного оприлюднення рішення органу місцевого самоврядування та, як наслідок, відсутності юридичного факту - набрання у встановленому порядку і спосіб чинності рішенням Горинської сільської ради від 08.07.2015 32 сесії 6 скликання «Про затвердження місцевих зборів та податків», то за податковий період - 2016 рік відсутній встановлений відповідний місцевий податок, звідси оскаржуване податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Житомирській області є незаконним та наявні усі підставі для його визнання судом протиправним і скасування.

04.07.2018 у підготовчому судовому засіданні розгляд справи відкладено на 08.08.2018 на 11:00 у зв’язку з зміною представником позивача підстав позову для надання часу відповідачам для підготовки відзиву (а.с. 115).

08.08.2018 на адресу суду від представника першого відповідача надійшов відзив на заяву про зміну підстав позову (а.с. 119-120).

08.08.2018 у підготовчому судовому засіданні оголошено перерву до 28.08.2018 до 14:00 для надання представнику позивача часу на ознайомлення з відзивом на заяву про зміну позовних вимог (а.с. 121).

28.08.2018 на адресу суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив (а.с. 127-131).

28.08.2018 у підготовчому судовому засіданні оголошено перерву до 09.10.2018 до 11:00 для отримання додаткових доказів від представника відповідачів (а.с. 133-134).

09.10.2018 суд ухвалою закінчив підготовче провадження та перейшов до розгляду справи по суті, що внесено секретарем судового засідання у протокол судового засідання від 09.10.2018 та призначив судове засідання на 07.11.2018 на 10:00 (а.с. 143-144).

У судовому засіданні 07.11.2018 оголошено перерву до 20.11.2018 до 14:00 для надання представникам сторін часу на підготовку до судових дебатів (а.с. 159).

Представник позивача у судове засідання 20.11.2018 не прибув, про причини свого не прибуття суду не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений вчасно та належним чином (а.с. 161). У попередніх судових засіданнях позовні вимоги підтримував повністю та просив задовольнити з підстав, що викладені у позовній заяві та у заяві про зміну підстав позову (а.с. 91-105).

Представник відповідачів у судовому засіданні 20.11.2018 позов не визнав, просив відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав, що зазначені у відзиві на адміністративний позов (а.с. 37-39) та відзиві на заяву про зміну підстав позову (а.с. 119-120). В обґрунтування заперечень пояснив, що для здійснення господарської діяльності позивачем протягом 2016 року використовувалось нежиле приміщення у вигляді комплексу будівель і споруд №10, яке у розумінні ст.266 Податкового кодексу є об’єктом оподаткування на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки. Горинською сільською радою на 32 сесії 6 скликання №169 від 08.07.2015 прийняте рішення «Про затвердження місцевих податків та зборів» та встановлено ставку податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, для об'єктів нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, у розмірі 1,5 відсотка від розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року за 1м2 бази оподаткування. Вказане рішення оприлюднене 13.07.2015, не оскаржувалось, судом не визнавалось недійсним, а тому є чинним та підлягає застосуванню. Таким чином, позивачу нараховано податок у розмірі 14965,08 грн (724 х 1378 х 1,5%).

22.11.2017 ГУ ДФС у Житомирській області на підставі пп.54.3.3 п.54.3 ст.54 п.п.266.7.2 п.п.266.7.2 п.266.7 ст.266 Податкового кодексу України, прийняте податкове повідомлення-рішення форми «Ф» №164-13, яким визначено ОСОБА_2 зобов'язання зі сплати податку на нерухомість у розмірі 9976,72 грн, яке на думку представника відповідача винесене на підставі чинного законодавства та у порядку встановлених законом повноважень і є правомірним.

Стосовно оскаржуваного позивачем рішення за результатами розгляду скарги від 30.01.2018, то представником відповідачів зазначено, що вказане рішення не є рішенням суб’єкта владних повноважень у розумінні ст.19 Кодексу адміністративного судочинства України і не породжує правовідносин, які можуть бути предметом спору, оскільки наслідком його винесення податковим органом є обов’язок відповідного територіального органу ДФС прийняти податкове повідомлення-рішення, що і було зроблено і яке у свою чергу в даний час оскаржується у судовому порядку. Отже, мотивація, спосіб її викладення, прийняття рішення у процесі адміністративного оскарження, визначеного нормами Податкового кодексу України, є досудовим порядком вирішення спору, а тому не підлягає оцінці судом.

У зв’язку з чим, на думку представника відповідачів, спірні рішення винесені правомірно.

Вислухавши представника відповідачів, перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд дійшов висновку про те, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що відповідно до даних Державного реєстру прав на нерухоме майно фізична особа ОСОБА_2 є власником комплексу №10 загальною площею 724 кв.м. за адресою: Житомирська область, Малинський район, сільська рада Горинська (а.с. 70-71).

Рішенням Горинської сільської ради від 08.07.2015 32 сесії 6 скликання «Про затвердження місцевих податків і зборів» ставка податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки становить 1,5 відсотки розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року за 1 квадратний метр бази оподаткування (а.с. 74-77).

ГУ ДФС у Житомирській області проведено розрахунок податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2016 рік (а.с. 69) та винесене податкове повідомлення-рішення від 22.11.2017 №164-53, яким ОСОБА_2 визначено суму податкового зобов’язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в розмірі 9976,72 грн (а.с. 10).

Не погодившись з вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його в адміністративному порядку до ДФС України від 10.12.2017 (а.с. 11-13). Рішенням ДФС України від 26.12.2017 №17258/Я/99-99-11-02-01-14 строк розгляду скарги продовжено до 10.02.2018 включно. Рішенням ДФС України від 30.01.2018 №1307/Я/99-99-11-02-01-14 про результати розгляду скарги податкове повідомлення-рішення від 22.11.2017 №164-53 залишене без змін, та збільшене грошове зобов’язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у сумі 4988,36 грн, визначене у податковому повідомленні-рішенні від 22.11.2017 №164/53, а скаргу ОСОБА_2 – залишено без задоволення (а.с. 14-15).

Не погодившись із податковим повідомленням-рішенням та рішенням за результатами розгляду скарги, ОСОБА_2 звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Стосовно позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 22.11.2017 №164-53 суд зазначає наступне.

Правовідносини у даній справі регулюються Податковим кодексом України (далі – ПК України) у редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до п.10.3 ст.10 ПК України місцеві ради в межах повноважень, визначених цим Кодексом, вирішують питання відповідно до вимог цього Кодексу щодо встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) та встановлення збору за місця для паркування транспортних засобів, туристичного збору.

До повноважень сільських, селищних, міських рад та рад об’єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, щодо податків та зборів належать: встановлення ставок місцевих податків та зборів в межах ставок, визначених цим Кодексом (підпункт 12.4.1 пункту 12.4 статті 12 ПК України).

Згідно з п.п.12.4.3 п.12.4 ст.12 ПК України до початку наступного бюджетного періоду прийняття рішення про встановлення місцевих податків та зборів, зміну розміру їх ставок, об'єкта оподаткування, порядку справляння чи надання податкових пільг, яке тягне за собою зміну податкових зобов'язань платників податків та яке набирає чинності з початку бюджетного періоду.

Офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та зборів є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, який набирає чинності з урахуванням строків, передбачених підпунктом 12.3.4 цієї статті (п.12.5 ст.12 ПК України).

Відповідно до п.п.12.3.4 п.12.3 ст.12 ПК України рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Рішення Горинської сільської ради 32 сесії 6 скликання №169 від 08.07.2015 не оскаржувалось, судом не визнане недійсним, а тому є чинним та підлягає застосуванню.

Крім того, Верховною Радою України прийнято Закон України від 24.12.2015 №909-VІІІ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році» (далі – Закон України №909-VІІІ), що набрав чинності 01.01.2016.

Відповідно до п.4 розділу II «Прикінцеві положення» Закону України №909-VІІІ визначено, що у 2016 році до прийнятих рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів на 2016 рік не застосовуються вимоги, встановлені підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 ПК України та Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».

Пунктом 7 розділу II «Прикінцеві положення» Закону України №909-VІІІ рекомендовано органам місцевого самоврядування у місячний строк з дня набрання чинності цим переглянути прийняті на 2016 рік рішення щодо встановлення місцевих податків і визначених статтею 10 ПК України.

Відповідно до п.10 ст.59 Закону України від 21.05.1997 №280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними у судовому порядку.

Обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів оподаткування фізичних осіб здійснюється контролюючим органом за місцем реєстрації платника податку (п.п.267.6.1 п.267.6 ст.267 ПК України).

22.11.2017 ГУ ДФС у Житомирській області, на підставі п.п.54.3.3 п.54.3 ст.54, п.п.266.7.2 п.п.266.7.2, п.266.7 ст.266 ПК України прийняте податкове повідомлення-рішення форми «Ф» №164-53, яким визначено ОСОБА_2, зобов'язання зі сплати податку на нерухомість у розмірі 9976,72 грн.

Положеннями статті 19 Конституції України передбачено обов'язок державних органів діяти лише на підставі у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України, а отже, і обов’язок виконання Закону України від 28.12.2014 №71-VІІІ "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" та рішення Горинської сільської ради.

Відповідно до п.п.266.1.1 п.266.1 ст.266 ПК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Підпунктом 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України встановлено, що об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

База оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності (підпункти 266.3.1, 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПК України).

Як видно з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об’єктів нерухомого майна щодо суб’єктів право власності на нерухоме майно (комплекс будівель та споруд №10) ОСОБА_2 набув 04.09.2008 №23035955 (на звороті а.с. 70).

З наведеного видно, що нежитлові приміщення за адресою: Житомирська область, Малинський район, сільська рада Горинська, Комплекс будівель та споруд №10 є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, оскільки позивач є їх власником, то зобов'язаний сплачувати вказаний податок відповідно до вимог ПК України.

Стосовно доводів представника позивача щодо того, що витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно сформовано відповідачем тільки 03.07.2018, а тому податкове повідомлення-рішення від 22.11.2017 №164-53 прийняте без дотриманого встановленого порядку та без наявності всієї необхідної інформації та документів, суд дійшов висновку про їх безпідставність, оскільки податкове повідомлення-рішення від 22.11.2017 №164-53 прийняте на основі відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, які залишались актуальними та незмінними до 03.07.2018.

Щодо посилань представника позивача на незаконність дій контролюючого органу, що полягали у складенні податкового повідомлення-рішення від 22.11.2017 №164-53 без виконання вимог ПК України та визначення (обчислення) відповідачем після 1 липня 2017 року суми податку з об’єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності позивача, за 2016 податковий період, не у порядку призначеної і без проведеної відповідно до вимог п.79.2 ст.79 п.102.1 ст.102 ПК України перевірки, суд зазначає наступне.

Згідно з абзацом першим підпункту 266.7.2. пункту 266.7 статті 266 ПК України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).

Підпунктом 266.10.1 пункту 266.10 статті 266.10 ПК України встановлено, що податкове зобов’язання за звітний рік з податку сплачується, зокрема фізичними особами - протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.

Абзацом першим пункту 102.1 статті 102 ПК України встановлено, що контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Таким чином до визначення контролюючим органом сум грошових зобов'язань платника податків застосовуються загальні строки давності, встановлені п.102.1 ст.102 Податкового кодексу України, редакція якого у цій частині не зазнала змін.

Отже, контролюючий орган, відповідальний за нарахування сум податкових зобов'язань з податку на майно, у листопаді 2017 року мав право визначити податкове зобов'язання з такого податку за 2016 рік.

Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку, що встановлені ПК України строки контролюючим органом не порушені, як помилково вважав позивач.

Разом з тим, відповідно до абзацу «ж» п.п.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України не є об’єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.

У ПК України поняття «сільськогосподарський товаровиробник» визначено п.п.14.1.235 п.14.1 ст.14, де зазначено, що сільськогосподарський товаровиробник для цілей глави 1 розділу XIV цього Кодексу - юридична особа незалежно від організаційно-правової форми або фізична особа-підприємець, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власно виробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.

Разом з тим, статтею 1 Закону України від 23.09.2008 №575-VI «Про сільськогосподарський перепис», визначено правові, організаційні та економічні основи підготовки і проведення сільськогосподарського перепису, оброблення, узагальнення, поширення та використання його результатів, а також регулює відносини суб'єктів сільськогосподарського перепису, визначає їх права, обов'язки та відповідальність, установлює гарантії держави щодо захисту конфіденційної інформації, отриманої у процесі проведення сільськогосподарського перепису, виробники сільськогосподарської продукції визначаються як юридичні особи всіх організаційно-правових форм господарювання та їх відокремлені підрозділи, фізичні особи (фізичні особи-підприємці, домогосподарства), які займаються сільськогосподарською діяльністю, передбаченою класифікацією видів економічної діяльності, мають у володінні, користуванні або розпорядженні землі сільськогосподарського призначення чи сільськогосподарських тварин. Виробники сільськогосподарської продукції відповідно до статті 1 цього Закону - юридичні особи всіх організаційно-правових форм господарювання та їх відокремлені підрозділи, фізичні особи (фізичні особи-підприємці, домогосподарства), які займаються сільськогосподарською діяльністю, передбаченою класифікацією видів економічної діяльності, мають у володінні, користуванні або розпорядженні землі сільськогосподарського призначення чи сільськогосподарських тварин.

Визначення поняття сільськогосподарського товаровиробника, наведене у статті 1 Закону України «Про особливості страхування сільськогосподарської продукції з державною підтримкою» від 09.02.2012 № 4391-VI, відповідно до якої сільськогосподарський товаровиробник юридична особа незалежно від організаційно-правової форми, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі з власно-виробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з постачання.

Таким чином, правовою підставою для застосування до особи пільги зі сплати податку на нерухоме майно у вигляді звільнення його від сплати є одночасна сукупність наступних умов: 1) використання споруди безпосередньо у сільськогосподарській діяльності; 2) особа має бути сільськогосподарським товаровиробником.

Матеріали справи не містять жодних доказів фактичного здійснення позивачем сільськогосподарської діяльності та використання безпосередньо у такій діяльності комплексу будівель та споруд №10, розташованого за адресою: Житомирська область, Малинський район, сільська рада Горинська.

У матеріалах справи також відсутні відомості про реєстрацію ОСОБА_2 як фізичної особи-підприємця, а отже відповідно до статті 1 Закону України "Про сільськогосподарський перепис", яка визначає поняття виробника сільськогосподарської продукції, він не є таким виробником.

Позаяк, підсумовуючи вищенаведене у його сукупності та наявні у матеріалах справи докази, суд встановив, що позивач не є сільськогосподарським товаровиробником, комплекс будівель та споруд №10, що належать йому на праві власності не використовуються ним у сільськогосподарській діяльності, а тому позивач не може підпадати під пільгу визначену підпунктом «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України.

Оскільки, у даному випадку, судом встановлено наявність об’єкта оподаткування податком на нерухоме майно, то податкове повідомлення-рішення від 22.11.2017 №164-53, яким ОСОБА_2 визначено податкове зобов’язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у розмірі 9976,72 грн, є правомірним та таким, що прийняте у відповідності до норм податкового законодавства.

Стосовно позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення ДФС України від 30.01.2018 №1307/Я/99-99-11-02-01-14 про результати розгляду скарги, суд зазначає наступне.

Позивач зазначив, що ним було подано скаргу до ДФС України на оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 22.11.2017 №164-53.

За наслідками розгляду скарги ДФС України прийняло рішення від 30.01.2018 про результати розгляду скарги, яким податкове повідомлення-рішення від 22.11.2017 №164-53 залишене без змін, збільшено грошове зобов’язання по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у сумі 4988,36 грн, визначене у податковому повідомленні-рішенні, а скаргу платника податків залишено без задоволення.

Суд погоджується з доводами представника відповідачів щодо того, що рішення ДФС України від 30.01.2018 №1307/Я/99-99-11-02-01-14 за результатами розгляду скарги платника податків, не є рішенням суб’єкта владних повноважень у розумінні ст.19 КАС України і не породжує для платника податків правовідносин, які можуть бути предметом спору, оскільки останнім зобов’язано ГУ ДФС у Житомирській області прийняти податкове повідомлення-рішення, яким здійснити перерахунок суми податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки та на збільшену суму податку винести окреме податкове повідомлення-рішення відповідно до норм чинного законодавства, яке наразі вже оскаржується позивачем у судовому порядку.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім того, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідачі у спірних правовідносинах діяли відповідно до наданих їм повноважень та у встановленому законом порядку тому позовні вимоги не належать до задоволення.

У зв'язку з відмовою у задоволенні позовних вимог судові витрати, понесені позивачем, не підлягають відшкодуванню.

Керуючись статтями 77, 90, 139, 242-246, 250-251, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

вирішив:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 (с. Буки, Малинський район, Житомирська область, 11653, РНОКПП/ЄДРПОУ: 276570936) до Головного управління ДФС у Житомирській області (вул. Юрка Тютюнника, 7, м. Житомир, 10003, РНОКПП/ЄДРПОУ: 39459195), Державної фіскальної служби України (Львівська площа, 8, м. Київ-53, 04053, РНОКПП/ЄДРПОУ: 39292197) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, рішення про розгляд скарги - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Повне судове рішення складене 30 листопада 2018 року.

Головуючий суддя Єфіменко Ольга Володимирівна