Рішення № 78223488, 30.11.2018, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2018 року м. Житомир справа № 240/4844/18

категорія 10.3

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Єфіменко О.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, Житомирського обласного військового комісаріату, про визнання протиправним та скасування п.2 рішення, визнати протиправним та скасувати наказ, зобов'язання вчинити певні дії, -

встановив:

10.10.2018 до Житомирського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1, у якому він просить:

- визнати протиправним і скасувати п.2 рішення Міністерства оборони України про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, як особі звільненій з військової служби, у зв’язку із встановленням інвалідності 2 групи, з 26.12.2011 внаслідок захворювання, пов’язаного з виконанням обов’язків військової служби при виконанні інтернаціонального обов’язку, у розмірі меншому ніж встановлено п.2 Порядку №499 в сумі 22174,50 грн, оформленого протоколом засідання комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 06.07.2018 №70, з урахуванням висновків викладених у абзацах 31-33 постанови Верховного Суду від 04.10.2018 у справі №583/3021/15-а;

- зобов’язати Міністерство оборони України виплатити ОСОБА_1 недоплачену частину одноразової грошової допомоги, як особі звільненій з військової служби, у зв’язку із встановленням інвалідності 2 групи з 26.12.2011 внаслідок захворювання, пов’язаного з виконанням обов’язків військової служби в сумі 80999,40 грн, з урахуванням висновків викладених у абзацах 31-33 постанови Верховного Суду від 04.10.2018 у справі №583/3021/15-а;

- визнати протиправним і скасувати наказ Військового комісару Житомирського обласного військового комісаріату від 18.07.2018 №299 в частині виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, як особі звільненої з військової служби, у зв’язку із встановленням інвалідності 2 групи, з 26.12.2011 внаслідок захворювання, пов’язаного з виконанням обов’язків військової служби при виконанні інтернаціонального обов’язку, у розмірі меншому ніж встановлено п.2 Порядку №499, в сумі 22174,50 грн, з урахуванням висновків викладених у абзацах 31-33 постанови Верховного Суду від 04.10.2018 у справі №583/3021/15-а;

- зобов’язати Житомирський обласний військовий комісаріат виплатити ОСОБА_1 недоплачену частину одноразової грошової допомоги, як особі звільненій з військової служби, у зв’язку із встановленням інвалідності 2 групи з 26.12.2011 внаслідок захворювання, пов’язаного з виконанням обов’язків військової служби в сумі 80999,40 грн, з урахуванням висновків викладених у абзацах 31-33 постанови Верховного Суду від 04.10.2018 у справі №583/3021/15-а.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що постановою Солом'янського районного суду міста Києва від 28.12.2016 у справі №760/15692/16-а, залишеною без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 10.05.2018 визнано протиправним і скасовано рішення Міністерства оборони України про відмову ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням інвалідності 2 групи з 26.12.2011 внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при виконанні інтернаціонального обов'язку, оформлене протоколом засідання комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби від 12.08.2016 №65. А також зобов'язано Міністерство оборони України нарахувати та виплатити ОСОБА_1, як інваліду 2 групи, внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при виконанні інтернаціонального обов'язку, одноразову грошову допомогу, у розмірі 30 місячного грошового забезпечення на день встановлення інвалідності, а саме 26.12.2011, відповідно до порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 №499, зі змінами згідно постанови Кабінету Міністрів України від 25.07.2011 №815.

Позивач вказує, що на виконання постанови Солом'янського районного суду міста Києва від 28.12.2016 у справі №760/15692/16-а Міністерство оборони України прийняло пункт 2 рішення від 06.07.2018 №70 про призначення йому одноразової грошової допомоги як інваліду 2 групи з 26.12.2011 у розмірі 30-місячного грошового забезпечення у сумі 22174,50 грн. Згідно з наказом Військового комісару Житомирського обласного військового комісаріату від 18.07.2018 №299 йому було виплачено одноразову грошову допомогу у вищезазначеній сумі 22174,50 грн. Однак, позивач вважає, що відповідачі призначили та виплатили позивачу одноразову грошову допомогу у зв’язку з встановленням йому 2 групи інвалідності у розмірі меншому, ніж передбачено законодавством, чим порушили його право на належну грошову допомогу, встановлене постановою Солом'янського районного суду міста Києва від 28.12.2016 у справі №760/15692/16-а, а тому він звернувся з даним позовом до суду.

Після усунення позивачем недоліків позовної заяви, ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 31.10.2018 відкрите провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.

16.11.2018 на адресу суду від відповідача - Житомирського обласного військового комісаріату (далі - Житомирський ОВК) надійшов відзив на адміністративний позов від 16.11.2018 вх. №22561/18 (а.с. 65-67). В обґрунтування заперечень останній зазначив, що Житомирський ОВК не уповноважений самостійно приймати та не приймав рішення щодо виплати, відмови у виплаті, нарахуванні або будь-якій зміні розміру одноразової грошової допомоги ОСОБА_1, а лише реалізував рішення Міністерства оборони України та направив до Департаменту фінансів Міністерства оборони України висновок щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1, при цьому Житомирським ОВК не визначався розмір зазначеної допомоги.

22.11.2018 на адресу суду від відповідача - Міністерства оборони України надійшов відзив на адміністративний позов від 19.11.2018 вх. №23008/18 (а.с. 69-75). В обґрунтування заперечень останній зазначив, що розмір одноразової грошової допомоги обчислюється з розміру грошового забезпечення на день звільнення військовослужбовця незалежно від дати встановлення групи інвалідності. При цьому, збільшення розміру грошового забезпечення для військовослужбовців, що проходять службу в Збройних Силах України, яке відбулось після звільнення позивача з військової служби, для обчислення одноразової грошової допомоги не враховується. Крім того, відповідачем зазначено, що питання призначення одноразової грошової допомоги позивачу, виходячи з грошового забезпечення, визначеного у довідці Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 24.11.2015 №10111/03-21 - вже було предметом спору під час розгляду справи №806/201/16. Суд не має права зобов’язувати виконувати рішення суду шляхом ухвалення нового судового рішення, оскільки порушуються процесуальні норми КАС України. Просив відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у зв'язку з безпідставністю і необґрунтованістю.

Відповідно до положень ч.5 ст.262, ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд дійшов висновку про те, що позов не підлягає задоволенню із таких підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу у Збройних Силах України і звільнений у запас відповідно до наказу Міністра оборони України від 04.12.2002 №728 за станом здоров’я та згідно з наказом командира військової частини А3120 від 16.12.2002 №239 виключений зі списків особового складу частини (а.с. 14).

Свідоцтвом про хворобу ВЛК військової частини А3120 від 05.11.2002 затвердженим 9 ВЛК Міністерства оборони України 06.11.2002 встановлено, що отримані позивачем захворювання, ТАК, пов’язані з виконанням обов’язків військової служби при виконанні інтернаціонального обов’язку (а.с. 15-16).

06.02.2003 Житомирською обласною медико-соціальною експертною комісією №1 ОСОБА_1 встановлено ІІІ-тю групу інвалідності з 06.02.2003 безстроково, яка настала внаслідок травми, пов’язаної з виконанням обов’язків військової служби при виконанні інтернаціонального обов’язку, що підтверджується довідкою Житомирського обласного МСЕК №1 серія МСЕ №001051 від 06.02.2003 (а.с. 18).

Позивачу, як інваліду 3-ї групи, не призначалося і не виплачувалося страхове відшкодування з обов’язкового особистого страхування військовослужбовців Міністерства оборони України або одноразова грошова допомога.

27.12.2011 Житомирською обласною медико-соціальною експертною комісією №2 ОСОБА_1 встановлено ІІ-гу групу інвалідності з 26.12.2011 довічно, яка настала внаслідок захворювання, пов’язаного з виконанням обов’язків військової служби при виконанні інтернаціонального обов’язку, що підтверджується довідкою Житомирського обласного МСЕК №2 серія 10 ААА №732981 від 27.12.2011 (а.с. 5).

Для реалізації свого права на одноразову грошову допомогу, передбачену ч.2 ст.16 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” у зв’язку із встановленням позивачу II групи інвалідності з 26.12.2011 у червні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача із відповідною заявою (а.с. 19), проте отримав відмову, що оформлена витягом з протоколу комісії МО України від 12.08.2016 року №65 (а.с. 20).

Постановою Солом’янського районного суду міста Києва від 28.12.2016, залишеною без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 10.05.2018, у справі №760/15692/16-а, визнано протиправним і скасовано рішення Міністерства оборони України про відмову позивачу у призначенні одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням інвалідності 2 групи, з 26.12.2011 внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при виконанні інтернаціонального обов'язку, оформлене протоколом засідання комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби від 12.08.2016 №65. Зобов'язано Міністерство оборони України нарахувати та виплатити ОСОБА_1, як інваліду 2 групи, внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при виконанні інтернаціонального обов'язку, одноразову грошову допомогу, у розмірі 30 місячного грошового забезпечення на день встановлення інвалідності, а саме 26.12.2011, відповідно до порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 №499, зі змінами згідно постанови Кабінету Міністрів України від 25.07.2011 №815. (а.с. 21-33).

20.04.2016 позивач повторно звернувся до першого відповідача через Житомирський ОВК для виплати йому належної одноразової грошової допомоги, як інваліду ІІ-ї групи, виходячи з грошового забезпечення на день встановлення інвалідності 2 групи, а саме 26.12.2011 та додав усі документи визначені п.3 Порядку №499 (а.с. 35).

На повторне звернення позивача перший відповідач прийняв рішення, оформлене протоколом засідання комісії МО України від 06.07.2018 №70, про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги як інваліду 2 групи з 26.12.2011 у розмірі 30-місячного грошового забезпечення у сумі 22174,50 грн (а.с. 36).

Наказом військового комісара Житомирського ОВК від 18.07.2018 №299 позивачу виплачено одноразову грошову допомогу як інваліду 2 групи з 26.12.2011 у розмірі 30-місячного грошового забезпечення у сумі 22174,50 грн (а.с. 37-38).

На день встановлення позивачу інвалідності 2 групи розмір його місячного грошового забезпечення складав 3439,13 грн, що підтверджується довідкою ГУ ПФУ в Житомирській області від 24.11.2015 №10111/03-21 (а.с. 34).

Як розраховує представник позивача - одноразова грошова допомога як інваліду 2 групи у розмірі 30-місячного грошового забезпечення у сумі дорівнює 103173,90 грн (3439,13 х 30). Таким чином, недоплата відповідачами належної позивачу одноразової грошової допомоги, як інваліду 2 групи з 26.12.2011, складає 80999,40 грн (103173,90 грн - 22174,50 грн).

На підставі того, що відповідачі призначили та виплатили позивачу одноразову грошову допомогу у зв’язку із встановленням йому 2 групи інвалідності у розмірі меншому, ніж передбачено законодавством, чим, на думку позивача, порушили його право на належну грошову допомогу відповідно до ст.16 Закону України №2011-XII та Порядку №499, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Надаючи оцінку правовідносинам у даній справі, суд зазначає про таке.

Як видно з матеріалів справи, підставою для подання позову, який розглядається, стало судове рішення у справі №760/15692/16-а про зобов’язання Міністерство оборони України нарахувати та виплатити ОСОБА_1, як інваліду 2 групи, внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при виконанні інтернаціонального обов'язку, одноразову грошову допомогу, у розмірі 30 місячного грошового забезпечення на день встановлення інвалідності, а саме 26.12.2011, відповідно до порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 №499, зі змінами згідно постанови Кабінету Міністрів України від 25.07.2011 №815.

Вказаним судовим рішеннями, яке набрало законної сили підтверджено і встановлено право позивача на отримання одноразової грошової допомоги передбаченої ст.16 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” та Порядком №499.

Позивачем обрано спосіб захисту свого права шляхом подання позову про визнання протиправним рішення щодо призначеної одноразової грошової допомоги у розмірі 22174,50 грн, в обґрунтування якого він посилається на неналежне виконання рішення суду у справі №760/15692/16-а. Тобто, позивач вважає, що йому обчислено грошову допомогу не в тій сумі.

Однак, позивачем не враховано, що спірні правовідносини між сторонами уже вирішені судом із встановленням обставин та перейдено до стадії виконання судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст.370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов’язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Згідно з ч.2 ст.372 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.

За змістом ст.254 КАС України, якщо судове рішення є незрозумілим, для осіб, стосовно яких воно ухвалене, так і для тих, що будуть здійснювати його виконання, то такі особи мають право звернутися із заявою про роз’яснення такого судового рішення.

Крім того, відповідно до ст.383 КАС України визначаються спеціальні способи судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, зокрема, особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб’єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Отже, законом встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов’язати відповідача належним чином виконати рішення суду.

При цьому, у порядку здійснення судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах не передбачено звернення позивача з окремим позовом щодо зобов’язання виконання судового рішення по іншій справі.

Тобто, якщо позивач вважає протиправними рішення, дії чи бездіяльність відповідача, вчинених на виконання рішення суду у справі №760/15692/16-а або порушення його прав, свобод чи інтересів, то він повинен був звернутись до суду у порядку ст.383 КАС України із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідача, а не пред’являти новий позов.

Таким чином, оскільки позивачем по суті заявлено позовну вимогу щодо захисту своїх прав, які фактично стосуються питання повного належного виконання постанови Солом’янського районного суду м. Києва від 28.12.2016 у справі №760/15692/16-а, то, відповідно, позивачем невірно обрано спосіб захисту свого порушеного права.

Суд не має права зобов’язувати виконувати рішення суду шляхом ухвалення нового судового рішення.

Згідно з частиною 4 статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

З огляду на те, що постанова Солом'янського районного суду міста Києва від 28.12.2016 та постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 10.05.2018 у справі №760/15692/16-а 10.05.2018 набрали законної сили і у силу статей 14, 370 КАС України є обов’язковими до виконання, а також, те що обставини встановлені судовими рішеннями відповідно до ч.4 ст.78 КАС України не доказуються при розгляді іншої справи у і якій беруть участь ті самі особи, то позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають, оскільки позовні вимоги заявлені у рамках даної справи уже були предметом дослідження та розгляду та судами їм було надано відповідну правову оцінку.

Керуючись статтями 77, 78, 90, 139, 242-246, 250-251, 295, 370, 372 КАС України, -

вирішив:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 10005, ідентифікаційний код НОМЕР_1) до Міністерства оборони України (проспект Повітрофлотський, 6, м. Київ-168, 03168, код ЄДРПОУ 00034022), Житомирського обласного військового комісаріату (вул. Сергія Параджанова, 4, м. Житомир, 10001, код ЄДРПОУ 07873079) про визнання протиправним та скасування п.2 рішення, визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення виготовлено: 30 листопада 2018 року.

Суддя О.В. Єфіменко