Рішення № 78223171, 28.11.2018, Попільнянський районний суд Житомирської області

Справа № 288/911/18

Провадження № 2-а/288/38/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2018 року смт. Попільня

Попільнянський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді - Рудник М. І.,

за участю секретаря судових засідань - ОСОБА_1,

позивача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Попільня Житомирської області справу у порядку спрощеного позовного провадження за адміністративним позовом ОСОБА_2 до інспектора Управління патрульної поліції у місті Києві ОСОБА_3, третя особа: Департамент патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 (далі – позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до інспектора Управління патрульної поліції у місті Києві ОСОБА_3 (далі-відповідач), третя особа: Департамент патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, в якому вказує, що 27 червня 2018 року відповідачем було винесено постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 126 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 425 гривень 00 копійок. Відповідно до змісту постанови, що при зупинці транспортного засобу, він не пред’явив для перевірки посвідчення водія.

Позивач вважає, що дана постанова є незаконною та підлягає скасуванню, так як відповідач зупинив його за адресою: місто Київ, вулиця Саксаганського, 52, а не за адресою, яка вказана в постанові, а саме: місто Київ, вулиця Тарасівська, 152 а, так як такої адреси не існує та почав вимагати документи, не пояснивши причину зупинки. Після прохання позивача пояснити причину зупинки, інспектор пішов до патрульного автомобіля, де і виніс постанову.

Позивач пояснив, що правил дорожнього руху він не порушував, а рухався у строгій відповідності до норм чинного законодавства.

На підставі вищевикладеного позивач просить скасувати постанову серії НК № 672363 від 27 червня 2018 року, винесену інспектором роти 1, батальйону № 2, полку № 1 Управління патрульної поліції у місті Києві ОСОБА_3 про притягнення його до адміністративної відповідальності, передбаченої частиною 1 статті 126 КУпАП.

В судовому засіданні позивач доводи, викладені в адміністративному позові підтримав в повному обсязі, просив їх задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з’явився, належним чином повідомлений про слухання справи.

Представник відповідача та третьої особи в судове засідання не з’явилась надала до суду відзив (пояснення) на адміністративний позов, в якому просила в задоволенні позову відмовити в повному обсязі та надала відеозапис (а.с. 36-43).

Суд, вислухавши позивача, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що інспектором роти 1, батальйону № 2, полку № 1 Управління патрульної поліції у місті Києві ОСОБА_3 винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії НК № 672363 від 27 червня 2018 року, згідно якої позивача ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 126 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 425 гривень 00 копійок. В постанові зазначено, що 27 червня 2018 року о 01.55 годині ОСОБА_2 в місті Києві по вулиці Казимира Малевича, 84, здійснив стоянку в другій смузі руху, при перевірці документів не пред’явив посвідчення водія, чим порушив. 2.1 а ПДР України та чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 126 КУпАП, на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 гривень 00 копійок.

Вважаючи протиправними дії та постанову відповідача позивач оскаржив її до суду.

Відповідно до вимог п.1 ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: - на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Частиною першою статті 222 КУпАП визначено, що органи Національної поліції розглядають справи щодо адміністративних правопорушень передбачених статтею 126 КУпАП.

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

При цьому, уповноваженими працівниками підрозділів Національної поліції штраф може стягуватися на місці вчинення адміністративного правопорушення незалежно від розміру виключно за допомогою безготівкових платіжних пристроїв.

Крім того, Наказом Міністерства внутрішніх справ України № 1395 від 07 листопада 2015 року затверджено «Інструкцію з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», пунктом 4 якої визначено, що у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.

Пунктом 2 Розділу ІІІ даної Інструкції визначено, що постанова у справі про адміністративне правопорушення, передбачене статтею 126 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення. Вказане підтверджується також нормами статті 276 КУпАП.

Статтею 14 Закону України «Про дорожній рух» визначено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Згідно ст. 258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі. Протоколи не складаються і в інших випадках, коли відповідно до закону штраф накладається і стягується, а попередження оформлюється на місці вчинення правопорушення. У випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.

Зазначена норма права вказує на те, що постанова у справі про адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена статтею 126 КУпАП виноситься на місці вчинення правопорушення. А відтак не потребує додаткового роз’яснення про час та місце розгляду справи про притягнення до адміністративної відповідальності. У такому випадку не здійснюється провадження у справі про адміністративне правопорушення у порядку та за правилами, встановленими Розділом ІV КУпАП.

Пунктом 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст. 283, 284 КУпАП. У ній зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилається правопорушник, чи наведених останнім доводів.

Відповідно до частини першої статті 126 КУпАП керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п’яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно п.3 постанови Кабінету Міністрів України від 08 травня 1993 року №340 з наступними змінами «Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами», для керування автомобілями, дозволена максимальна маса яких не перевищує 3500 кг, необхідно посвідчення водія категорії В.

ОСОБА_2 не пред'явив посвідчення водія на право керування ТЗ, чим порушив п. 2.1 а) ПДР. Вказаним пунктом ПДР передбачено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Відповідно до ст. 15 Закону України «Про дорожній рух» право на керування транспортними засобами відповідної категорії підтверджується посвідченням водія транспортного засобу.

Як вбачається з п. 2.4 Правил дорожнього руху України на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також: а) пред'явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1.

Вказане підтверджується також нормами статті 16 Закону України «Про дорожній рух» де визначено, що водій зобов’язаний мати при собі та на вимогу поліцейського пред’явити для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках передбачених законодавством – страховий поліс.

Згідно пунктів 9, 10 Розділу ІІІ Інструкції, розгляд справи розпочинається з представлення поліцейського, який розглядає цю справу. Поліцейський, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз’яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов’язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення (якщо складення протоколу передбачається КУпАП), заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання. Під час розгляду справи потерпілого може бути опитано як свідка. Поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Крім того позивачем не надано жодного доказу, який би підтверджував те, що правопорушення він не вчиняв або що його вина у цьому відсутня.

Доводи адміністративного позову обґрунтовані виключно посиланням на формальні підстави для скасування спірної постанови, проте такі не підтверджені жодним належним допустимим доказом.

Норми статті 280 КУпАП визначають, що посадова особа при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов’язаний з’ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності.

Статтею 251 КУпАП України визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Статтею 72 КАС України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими та електронними доказами; висновками експертів показаннями свідків.

Відповідно до ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Вчинення позивачем адміністративного правопорушення підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Крім того в судовому засіданні було оглянуто відеозапис DVD – R- диску (а.с. 43, 72) здійснений поліцейським, на якому зафіксовано та з якого вбачається, що ОСОБА_2 порушив ПДР України, а саме: здійснив стоянку у другій смузі для руху, а тому працівники поліції наздогнали ОСОБА_2 До нього підійшли працівники поліції та попросили пред’явити для перевірки документи, а саме: посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії. Позивачу було роз’яснено, що він здійснив стоянку у другій смузі для руху, чим порушив Правила дорожнього руху України. Проте позивач відмовився надати посвідчення водія, крім того вів себе зухвало, сперечався з працівника поліції та виражався в їхній бік нецензурною лайкою. З відеозапису вбачається, що інспектор поліції неодноразово звертався до ОСОБА_2 із законною вимогою пред’явити посвідчення водія відповідної категорії, на що правопорушником було проігноровано.

Також представником третьої особи Департаменту патрульної поліції надано до суду рапорт інспектора 1 роти 2 батальйону 1 полку Управління патрульної поліції у м. Києві ДПП ОСОБА_4, з якого вбачається, що 27.06.2018 року під час несення служби біля них проїхав транспортний засіб «Шкода Суперб» д.н.з. НОМЕР_1, який здійснив зупинку в крайній лівій смузі безпідставно, автомобіль здійснив зупинку на декілька хвилин. Коли працівники поліції підійшли до даного автомобіля, водій автомобіля почав швидкий рух від них. Сівши до службового автомобіля, працівники поліції наздогнали вищевказаний автомобіль та зупинили згідно ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію», а саме: за порушення ПДР України п. 15.4. Коли вони підійшли до автомобіля то водію було роз’яснено причину зупинки та згідно вимог п.п. 2.1 а) ПДР України попросили пред’явити посвідчення водія та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, на що водій відмовився та почав використовувати нецензурну лексику в їхній бік, розмовляв грубо та зухвало. На неодноразові вимоги про пред’явлення документів водій не реагував, при цьому був попереджений про порушення статті 126 КУпАП. Особа водія була вставлена по обліково – реєстраційній базі «АРМОР». Було встановлено, що водієм є ОСОБА_2, який назвав адресу проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1 а, квартира 52. Працівниками поліції був розпочатий розгляд адміністративної справи, в ході якої водій неодноразово намагався завадити даному розгляду.

Зупинка і стоянка транспортних засобів на дорозі повинні здійснюватись у спеціально відведених місцях чи на узбіччі (пункт 15.1 ПДР).

Згідно із статтею 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань, зокрема, регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично – дорожній мережі.

Для забезпечення публічної безпеки і порядку, охорони життя і здоров’я людей, та на підставі пункту першого частини першої статті 35 Закону України «Про Національну поліцію» , який говорить про те, що поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі, якщо водій порушив ПДР, відповідачем було прийнято рішення про зупинення «Skoda Superb», д.н.з. НОМЕР_1.

Крім того надано було реєстраційну картку транспортного засобу ОСОБА_2, постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, відносно ОСОБА_2, Картку обліку адміністративного правопорушення де вказана адреса ОСОБА_2: місто Київ, вулиця Виборська, 91 А, квартира 52. Із постанов про накладення адміністративного стягнення (а.с. 66-71) вбачається, що ОСОБА_2 неодноразово притягується до адміністративної відповідальності і належних висновків для себе не зробив та продовжує вчиняти адміністративні правопорушення.

Суд дійшов висновку про те, що відповідач відповідно до ст. 77 КАС України навів підтверджуючі докази правомірності прийняття ним оскаржуваної постанови тим самим спростував доводи позивача.

Отже, аналізуючи вищевикладене розгляд справи про адміністративне правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху та притягнення особи до відповідальності за ч.1 ст.126 КУпАП передбачає, зокрема, фіксацію адміністративного правопорушення і накладання адміністративного стягнення на правопорушника безпосередньо на місці його вчинення.

Таким чином, ОСОБА_2, керуючи транспортним засобом «SKODA SUPER B» д.н.з. НОМЕР_1, не пред'явивши для перевірки посвідчення водія відповідної категорії порушив п. 2.1 а) Правил дорожнього руху України, що є адміністративним правопорушенням, передбаченим ч. 1 ст. 126 КУпАП.

Судом не встановлено порушень відповідача при розгляді справи щодо адміністративного правопорушення вчиненого позивачем. Жодних доказів, заявлених клопотань під час розгляду справи, ОСОБА_2 не надано.

Суд, оцінивши зібрані у справі докази, проаналізувавши норми діючого законодавства, приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до інспектора Управління патрульної поліції у місті Києві ОСОБА_3, третя особа: Департамент патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.

Згідно статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Керуючись «Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України № 1395 від 07 листопада 2015 року та зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 року за № 1408/27853; статтями 19, 55 Конституції України; Законами України «Про Національну поліцію», «Про дорожній рух»; статтями 33, 126, 251, 258, 268, 278, 283, 284 КУпАП; статтями 2, 5, 7, 9, 72, 77, 90, 229, 241-246, 250, 251, 255, 257, 286 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_2 до інспектора Управління патрульної поліції у місті Києві ОСОБА_3, третя особа: Департамент патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - відмовити за безпідставністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У разі проголошення в судовому засіданні скороченого рішення суд надсилає учасникам справи копію повного судового рішення протягом двох днів із дня його складання в електронній формі у порядку, встановленому законом (у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси), або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса у особи відсутня.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду.

Відповідно до пункту 15.5 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя Попільнянського

районного суду ОСОБА_5