Вирок № 78219465, 30.11.2018, Дніпровський районний суд Дніпропетровської області (до 25.04.2025 - Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області)

Справа № 175/2348/17

Провадження № 1-кп/175/158/17

Вирок

Іменем України

30 листопада 2018 року

Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Бровченка В.В.,

при секретарі Мельнику Д.П.,

за участю стопін: прокурора Носань І.О.,

захисника Пінчук Л.Л.,

обвинуваченого ОСОБА_2,

а також потерпілого ОСОБА_3 і його

представника ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у смт. Слобожанське кримінальне провадження № 12016040440001862 відносно

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, який народився у с. Кіровське Дніпропетровського району Дніпропетровської області, громадянина України, ІПН НОМЕР_1, з вищою освітою, одруженого, приватного підприємця, проживаючого за місцем реєстрації по АДРЕСА_1,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.1 ст.122 КК України,

встановив:

29 червня 2016 року близько 00.30 години ОСОБА_2 прибув на територію домоволодіння АДРЕСА_1 за місцем проживання свого сусіда ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, де на ґрунті неприязних відносин у нього раптово виник умисел, спрямований на спричинення останньому тілесних ушкоджень.

З цією метою ОСОБА_2 обома руками штовхнув ОСОБА_3 у протилежний від себе бік, внаслідок чого останній упав спиною на землю, після чого обвинувачений обома ногами умисно наніс потерпілому 3-5 ударів зі стрибками на тулуб. Після цього він сів зверху ОСОБА_3 і обома руками, стиснутими в кулаки, умисно наніс 10 ударів в область голови та 5-6 ударів долонями по обличчю. Далі ОСОБА_2 сів позаду потерпілого і, зробивши захват рукою, почав душити останнього, а потім знову обома руками, стиснутими в кулаки, умисно наніс 10 ударів в область голови та 5-6 ударів долонями по обличчю.

Потім він знову зробив захват рукою та почав душити ОСОБА_3, після чого знову обома руками, стиснутими в кулаки, умисно наніс 10 ударів в область голови та 5-6 ударів долонями по обличчю.

Далі ОСОБА_2 знову сів зверху потерпілого та, обхвативши двома руками шию, почав висловлюватися на його адресу нецензурною лайкою.

У результаті умисних злочинних дій обвинуваченого ОСОБА_2 потерпілому ОСОБА_3 буди заподіяні тілесні ушкодження у вигляді: закритого вивиху голівки лівої плечової кістки, закритого перелому передньо-нижнього краю суглобного відростку лопатки та розриву передньої суглобної губи ліворуч і синця лівого плеча, які відносяться до ушкоджень середньої тяжкості, що зумовили тривалий розлад здоров'я строком понад 3 тижні (більш, як 21 день); закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, підшкіряного крововиливу лівого ока, саден правої скроневої області та правої щоки, які відносяться до легких тілесних ушкоджень як таких, що спричинили короткочасний розлад здоров'я, тривалістю понад 6 діб, але не більше, як три тижні (21 день); а також саднин правого плечового суглобу, саднин обох гомілок і правого передпліччя та синця правої сідниці, які відносяться до легких тілесних ушкоджень, що мають незначні скороминущі наслідки.

У судовому засіданні ОСОБА_2 свою провину не визнав і пояснив, що 29.06.2016 року приблизно о 01.00-01.30 годині він почув гучне гудіння вентилятору, що лунало з двору сусіда. Через паркан він попросив вимкнути прилад, однак ОСОБА_3 у нетверезому стані не послухав його і нецензурно відреагував. Потім він подзвонив на «102» і поскаржився на сусіда, а через 15 хвилин у телефонній розмові з поліцією повідомив, що сусід уже вимкнув вентилятор. Стверджує, що окрім словесного конфлікту з ОСОБА_3, будь-які тілесні ушкодження останньому він не наносив і взагалі не заходив на територію сусідського домоволодіння. Впевнений, що ОСОБА_3 його обмовляє, однак причини таких дій йому невідомі. Про те, що ОСОБА_3 звинувачує його у побитті, він дізнався через рік після події. У зв'язку з непричетністю до вчинення інкримінованого злочину, цивільний позов потерпілого не визнає. У тому разі, коли суд визнає його винним, просив застосувати до нього Закон України «Про амністію у 2016 році» та звільнити його від відбування покарання по амністії, оскільки має двох малолітніх доньок.

Провина обвинуваченого у вчиненні вказаного судом діяння підтверджується наступними доказами.

Показаннями потерпілого ОСОБА_3, який у суді пояснив, що 29.06.2016 року після опівночі він за адресою свого проживання по АДРЕСА_1 увімкнув витяжку у ванній кімнаті та відчинив вхідні двері щоб провітрити будинок. Приблизно через 10 хвилин після незвичних звуків, у кухонній кімнаті побачив розбите скло у вікні та півцеглини. У зв'язку з цим він вирішив з ліхтариком вийти з будинку та оглянути подвір'я. В районі саду він почув шелест і коли озирнувся, побачив, що до нього біжить сусід ОСОБА_2, який на швидкості звалив його на землю та близько 3 разів ударив ногами і 3-4 рази стрибнув на нього, а потім сів зверху і наніс 15-20 ударів кулаками по голові та 15-20 ударів долонями по обличчю. Після цього обвинувачений підняв його голову, сів позаду та почав душити майже до втрати свідомості. Далі ОСОБА_2 ще два рази сідав зверху та спричиняв таку ж кількість ударів і душив. Під час третього удушення обвинувачений почав йому погрожувати, а потім залишив його і пішов додому. Після цього він заповз до будинку, а вранці того ж дня через погіршення стану здоров'я звернувся до сусідки, яка викликала швидку і його відвезли до лікарні. Умисними діями ОСОБА_2 йому завдані матеріальна та моральна шкода у розмірі 2038,56 грн. і 100000 грн. відповідно, які просить з нього стягнути, та відшкодувати суму сплаченого ним судового збору в розмірі 640 грн.

Показаннями свідка ОСОБА_5, яка в суді пояснила, що дату, коли саме не пам'ятає, після 13.00 години, працюючи фельдшером швидкої допомоги, за викликом прибула до одного з будинків у смт. Обухівка. Після огляду ОСОБА_3 і надання йому першої допомоги, було прийнято рішення про госпіталізацію останнього. ОСОБА_3 повідомив, що отримав тілесні ушкодження внаслідок побиття сусідом ОСОБА_12. Зі слів потерпілого їй відомо, що ОСОБА_2 вночі увірвався на територію домоволодіння, де проживає потерпілий, і почав його бити та душити.

Показаннями свідка ОСОБА_6, яка в судовому засіданні показала, що 29.06.2016 року приблизно о 09.30 годині вона зателефонувала своєму чоловіку ОСОБА_3, який повідомив, що його сильно побив ОСОБА_2 Оскільки чоловік не мав грошових коштів на мобільному рахунку, вона порадила йому піти до сусідки, аби та подзвонила до швидкої. Через деякий час чоловік по телефону пояснив, що його везуть до лікарні. У подальшому від ОСОБА_3 вона дізналася, що вночі після розбиття вікна він вийшов на подвір'я і в цей час із садка вийшов ОСОБА_2, який звалив його на землю та почав бити кулаками по голові та обличчю, душив його.

Показаннями свідка ОСОБА_7, яка в суді пояснила, що влітку 2016 року вранці до неї додому прийшов сусід ОСОБА_3 і повідомив, що має тілесні ушкодження через побиття ОСОБА_2, яке мало місце ввечері чи вночі, точно не пам'ятає. На її запитання ОСОБА_3 пояснив, що одразу не подзвонив до швидкої, оскільки вважав, що біль минеться. Через погіршення стану самопочуття сусіда, на його прохання, вона особисто викликала швидку, на якій його госпіталізували до лікарні. Вона звернула увагу, що у ОСОБА_3 плечі розташовувалися не на одному рівні, а саме одне з них було опущене донизу. У подальшому на тілі потерпілого вона бачила численні синці.

Матеріалами кримінального провадження № 12016040440001862, а саме:

- протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення (або таке, що готується) від 29.06.2016 року, зареєстрованим у той же день в Журналі єдиного обліку заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події під № 7521, в якій ОСОБА_3 просить притягнути до відповідальності ОСОБА_2, який цього дня приблизно о 00.30 годині на території домоволодіння АДРЕСА_1 спричинив йому тілесні ушкодження (а.к.п.7);

- довідкою Дніпропетровської шостої міської клінічної лікарні від 29.06.2016 року, із якої убачається, що цього дня до лікарні звернувся ОСОБА_3 з тілесними ушкодженнями та госпіталізований до першого хірургічного відділення (а.к.п.10);

- протоколом проведення слідчого експерименту від 05.05.2017 року, відповідно до якого потерпілий ОСОБА_3 у присутності понятих і спеціаліста СМЕ розповів та на статисті показав про обставини події 29.06.2016 року, при яких ОСОБА_2 спричинив йому тілесні ушкодження (а.к.п.49-50);

- висновком експерта № 1586е від 12-25 травня 2017 року, відповідно до якого у ОСОБА_3 виявлені тілесні ушкодження у вигляді: закритого вивиху голівки лівої плечової кістки, закритого перелому передньо-нижнього краю суглобного відростку лопатки та розриву передньої суглобної губи ліворуч та синця лівого плеча, які відносяться до ушкоджень середньої тяжкості, що зумовили тривалий розлад здоров'я строком понад 3 тижні (більш, як 21 день); закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, підшкіряного крововиливу лівого ока, саден правої скроневої області та правої щоки, які відносяться до легких тілесних ушкоджень як такі, що спричинили короткочасний розлад здоров'я, тривалістю понад 6 діб, але не більше, як три тижні (21 день); а також саднин правого плечового суглобу, саднин обох гомілок і правого передпліччя та синця правої сідниці, що відносяться до легких тілесних ушкоджень, які мають незначні скороминущі наслідки. Враховуючи характер та локалізацію цих пошкоджень, можливо вказати, що ушкодження могли утворитися від дії не менш як 9-10 механічних дій тупого твердого предмету (предметів) та отримані незадовго до звернення до медичного закладу, тобто можливо і в термін на який вказує обстежений та слідчий у постанові. Характер і локалізація виявлених тілесних пошкоджень не суперечать механізму їх спричинення, на який указав потерпілий ОСОБА_3 05.05.2017 року при проведенні слідчого експерименту (а.к.п.52-55).

Розглянувши повно і всебічно кримінальне провадження, проаналізувавши та оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості та достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку, перевіривши та оцінивши усі доводи учасників судового провадження, суд дійшов висновку, що за обставин, викладених у обвинувальному акті від 30 червня 2017 року було вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується ОСОБА_2, і це кримінальне правопорушення вчинено саме ним, і його умисні дії кваліфікує за ч.1 ст.122 КК України як умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статі 121 цього Кодексу, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров'я потерпілого.

Доводи ОСОБА_2 про свою непричетність до інкримінованого злочину, суд розцінює як спосіб захисту від обвинувачення з метою уникнення покарання та відшкодування шкоди потерпілому, оскільки ці його доводи спростовуються сукупністю покладених в основу вироку доказів, зокрема показаннями потерпілого ОСОБА_3 і свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6 і ОСОБА_7, які дають підстави для висновку про причетність саме ОСОБА_2 до вчинення цього злочину.

Послідовні показання потерпілого і вказаних свідків у ході кримінального провадження повністю узгоджуються з іншими доказами, і, на думку суду, логічно вписуються в картину події злочину.

Належних доказів, які б могли свідчити про факт обмови ОСОБА_2, у ході судового розгляду не встановлено, а тому суд приходить до висновку про достовірність і об'єктивність показань потерпілого та свідків.

Суд не посилається у вироку та не оцінює показання свідків ОСОБА_8 і ОСОБА_9, оскільки даних щодо предмету доказування вони не містять.

Аналіз усіх доказів по справі дає суду підстави для висновку про повну доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого злочину та необхідність призначення покарання, передбаченого законом.

При визначенні виду й міри покарання, суд враховує характер і ступінь тяжкості скоєного злочину, обставини справи та особу ОСОБА_2, - один раз притягався до кримінальної відповідальності, але в силу ст.89 КК України вважається не судимим, задовільно характеризується за місцем проживання, на обліку у лікарів нарколога і психіатра не перебуває.

Обставин, що пом'якшують його покарання, суд не вбачає.

Обставиною, що обтяжує покарання, суд визнає вчинення злочину відносно особи похилого віку.

Згідно з ч.1 і ч.2 ст.50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Виходячи з цих вимог закону і положень ст.ст.65-67 КК України, враховуючи обставини справи і особу ОСОБА_2, його ставлення до наслідків умисного злочину проти життя та здоров'я особи, який призвів до погіршення стану здоров'я потерпілого, а також позиції прокурора щодо виду покарання, суд вважає за необхідне призначити реальне покарання у виді обмеження волі на максимальний строк, передбачений санкцією ч.1 ст.122 КК України, вважаючи, що таке покарання буде справедливим, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів як ним, так і іншими особами.

07 вересня 2017 року набрав чинності Закон України «Про амністію у 2016 році» від 22 грудня 2016 року.

Згідно з пунктом «в» статті 1 цього Закону підлягають звільненню від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, особи, які визнані винними у вчиненні умисного злочину, що не є тяжким чи особливо тяжким… не позбавленні батьківських прав, які на день набрання чинності цим Законом мають дітей, яким не виповнилося 18 років…

Приймаючи до уваги, що ОСОБА_2 вчинив до набрання чинності Законом кримінальне правопорушення, яке ч.3 ст.12 КК України віднесене до категорії злочинів середньої тяжкості, має малолітніх доньок ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_5, та ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_6, відносно яких не позбавлений батьківських прав, що підтверджується довідкою Служби у справах дітей Дніпровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області від 06 листопада 2018 року № 1077/10-24/50 з додатками до неї (а.с.п.147-149) і в усній формі дав згоду на застосування амністії, він підпадає під дію ст.1 п. «в» Закону України «Про амністію у 2016 році» і підлягає звільненню від відбування покарання по амністії.

Під час досудового розслідування обвинуваченому запобіжний захід не обирався.

У підготовчому судовому засіданні потерпілий ОСОБА_3 заявив цивільний позов про стягнення з обвинуваченого завданої злочином матеріальної та моральної шкоди, який в ході судового провадження уточнив і просив стягнути з ОСОБА_2 матеріальну шкоду у розмірі 2038,56 грн., моральну шкоду у розмірі 100000 грн. і судові витрати у розмірі 640 грн. (а.с.п.54-61,68-69,120).

Дослідивши надані потерпілим і його представником докази на обґрунтування позову у частині відшкодування матеріальної шкоди, суд вважає його підлягаючим частковому задоволенню з наступних підстав.

Так, відповідно до ч.1 ст.1166, ч.1 ст.1177 ЦК України майнова шкода, завдана злочином, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до копій квитанцій, долучених до цивільного позову, потерпілий ОСОБА_3 витратив на лікування грошові кошти на загальну суму 1538,56 грн. (а.с.п.59,95-98).

З огляду на вимоги ст.13 ЦПК України, яка покладає обов'язок доказування на позивача, суд вважає необхідним задовольнити позов в частині витрат на лікування в розмірі 1538,56 грн.

Крім цього, потерпілий також просить стягнути з обвинуваченого вартість заміни скла у вікні та вартість заміни шиферу на даху, які він оцінює в 200 грн. і 300 грн. відповідно.

Оскільки органом досудового розслідування не зафіксовано пошкодження елементів будинку під час вчинення ОСОБА_2 інкримінованого злочину, а надані ОСОБА_3 фотознімки не підтверджують факту такого пошкодження саме 29.06.2016 року, то позовні вимоги ОСОБА_3 у цій частині не підлягають задоволенню.

Його ж вимоги про відшкодування моральної шкоди у розмірі 100000 грн. підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Так, згідно з ч.1 ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої порушенням її прав.

Така шкода, виходячи з п.1 та п.2 ч.2 ст.23 ЦК України, може проявлятися у фізичному болі та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів. При визначені розміру відшкодування враховуються вимоги розумності та справедливості.

Згідно ч.4 ст.23 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

Частиною 1 статті 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Виходячи із зазначених положень закону та обставин справи, характеру, глибини та тривалості душевних, емоційних, фізичних і моральних страждань, які переніс потерпілий у зв'язку з незаконними умисними діями ОСОБА_2, враховуючи принципи розумності та справедливості, суд приходить до висновку, що сума у розмірі 30000 грн., на думку суду, компенсує завдану моральну шкоду.

Згідно з п.2 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» № 3674-VI від 08 липня 2011 року позивачі - у справах про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також смертю фізичної особи, звільнені від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях.

Вимогами п.6 цієї ж частини ст.5 вказаного Закону також передбачено звільнення позивачів від сплати судового збору у справах про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення будь-якого кримінального правопорушення, незалежно від об'єкту посягання.

Вказані правові норми не містять суперечностей і підлягають застосуванню щодо позовів про відшкодування будь-якої шкоди (матеріальної і моральної), завданої у результаті заподіяння тілесних ушкоджень або смерті, незалежно від того, настали такі наслідки в результаті вчинення кримінального правопорушення або інших дій чи бездіяльності, за які відповідач несе цивільну відповідальність згідно Закону.

Виходячи з наведеного, цивільні позивачі у кримінальних провадженнях звільняються від сплати судового збору з позовів про відшкодування будь-якої шкоди, завданої в результаті вчинення кримінального правопорушення, а тому судовий збір, самостійно сплачений потерпілим у розмірі 640 грн., підлягає поверненню ОСОБА_3 (а.с.п.46).

Витрати на залучення експерта для проведення експертизи стороною обвинувачення не заявлялися.

Речові докази у даному кримінальному провадженні відсутні.

Керуючись ст.ст.369, 374, 376 КПК України, суд -

ухвалив:

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.1 ст.122 КК України та піддати кримінальному покаранню у виді обмеження волі строком 3 (три) роки.

На підставі пункту «в» статті 1 Закону України «Про амністію у 2016 році» від 22 грудня 2016 року звільнити обвинуваченого ОСОБА_2 від відбування призначеного покарання по амністії.

Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1) на користь потерпілого ОСОБА_3 (ІПН НОМЕР_2) 1538,56 грн. (одну тисячу п'ятсот тридцять вісім гривень 56 копійок) у рахунок відшкодування матеріальної шкоди та 30000 грн. (тридцять тисяч гривень) у рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої злочином.

У задоволенні позову ОСОБА_3 в іншій частині - відмовити.

Сплачений судовий збір у розмірі 640 грн. відповідно до квитанції № 0.0.830754473.1 від 18.08.2017 року (одержувач платежу: УДК у Дніпровському районі Дніпропетровської області, банк отримувача: ГУ ДКСУ у Дніпропетровській області, МФО 805012, р/р 31212206700079, код 37976087), - повернути потерпілому ОСОБА_3 (ІПН НОМЕР_2).

Копію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченому і прокурору.

На вирок сторонами може бути подана апеляція до Дніпровського апеляційного суду через Дніпропетровський районний суд протягом 30 діб з моменту його проголошення.

Суддя В.В. Бровченко