Рішення № 78217276, 27.11.2018, Покровський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Красноармійський міськрайонний суд Донецької області)

Єдиний унікальний номер 235/386/18

Провадження №2/235/568/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2018 року Красноармійський міськрайонний суд Донецької області

у складі: головуючого судді Бородавки К.П.

за участю секретаря судового засідання Григор’євої С.В.

позивача – ОСОБА_1

представника позивача – ОСОБА_2

представника відповідача – ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Покровська цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про поділ спільного майна подружжя, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до суду з позовом до ОСОБА_4 (далі – відповідач), в якому просить:

- визнати спільним майном подружжя автомобіль НОМЕР_1 та виділити їй 1/2 частину автомобілю марки «Lifan Х6О», державний реєстраційний номер НОМЕР_2;

- визнати за ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, право особистої приватної власності на мікрохвильову піч, прес для тушонки, дриль електричну-перфоратор, штори шовкові в кількості 2 шт., гардини в кількості 4 шт., кухонні гардини в кількості 3 шт., скатертину льняну в кількості 2 шт., кип’ятильник, постільну білизну 5 комплектів, постільну білизну (євро), постільну білизну кольорову (7 простирадла 7 шт., наволочки 12 шт.), рушник банний, плед, плед шерстяний в кількості 2 шт., посуд (тарілки, ложки, виделки, миска металева, стакани в підстаканниках), матрац, автомобільні шини зимові в кількості 4 шт., спінінг, картину; стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію 1/2 частини вартості спільного майна подружжя у розмірі 11 492,50 грн.;

- зобов’язати ОСОБА_4 повернути ОСОБА_1 особисті речі: нижню білизну, шкарпетки в’язані, нічні сорочки в кількості 11 шт., футболки жіночі, плащ шкіряний, куртку салатового кольору, сукні в кількості 6 шт., спідниці в кількості 4 шт., обручку проби 585, светр, халат велюровий в кількості 4 шт., халат літній, фартухи, тапки, шльопанці.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що в період шлюбу за спільні кошти позивача та відповідача були придбані: мікрохвильова піч вартістю 2000 гривень, прес для виготовлення тушонки 600 гривень, дриль електрична-перфоратор - 1200 гривень, штори шовкові в кількості 2 шт. загальною вартістю 500 гривень, гардини в кількості 4 шт. вартістю 500 гривень, кухонні гардини в кількості 3 шт. загальною вартістю 75 гривень, скатертину льняну в кількості 2 шт. загальною вартістю 100 гривень, кип’ятильник - 200 гривень, постільну білизну 5 комплектів загальною вартістю 3000 гривень, постільну білизну (євро) - 900 гривень, постільну білизну кольорову (простирадла 7 шт., наволочки 12 шт.) загальною вартістю 3000 гривень, рушник банний - 160 гривень, плед шерстяний в кількості 2 шт. загальною вартістю 1200 гривень, плед - 500 гривень, посуд (тарілки, ложки, виделки, тарілка металева, стакани в підстаканниках) загальною вартістю 300 гривень, матрац - 1500 гривень, автомобільні шини зимові в кількості 4 шт. загальною вартістю 6600 гривень, спінінг - 500 гривень, картину - 150 гривень, морозильну камеру - 4320 гривень.

Все зазначене майно на теперішній час перебуває у житловому будинку за місцем проживання відповідача, де також знаходиться особисте майно позивача - нижня білизна, шкарпетки в’язані, нічні сорочки в кількості 11 шт., футболки жіночі, плащ шкіряний, куртка салатового кольору, сукні в кількості 6 шт., спідниці в кількості 4 шт., обручка проби 585, светр, халат велюровий в кількості 4 шт., халат літній, фартухи, тапки, шльопанці.

Також в 2013 році відповідач придбав у кредит автомобіль НОМЕР_1 вартістю 100 000 грн. За період з 2014 р. по 2016 р., тобто в період шлюбу, вартість автомобіля було сплачено в повному обсязі за спільні кошти та кошти, що належали особисто позивачу. Позивач вважає, що автомобіль є спільною власністю подружжя.

Посилаючись на статті 60, 61, 65, 69, 71 СК України та постанову Пленуму ВСУ від 21.12.2007 №11, позивач просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В судовому засіданні позивач та її представник позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити, навівши доводи, аналогічні викладеним в позові.

Відповідач надав суду відзив на позовну заяву, за змістом якого просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Мотиви незгоди зводяться до того, що спірне майно на загальну суму 27 305 грн., зазначене в позові, ним сумісно з позивачем не придбалося, а якщо воно придбавалось позивачем, то знаходиться у її квартирі у місті Донецьку, як і її особисте майно, про яке йдеться в позові. Стосовно автомобілю НОМЕР_1, 2013 року випуску, на 1/2 частку якого позивач претендує, то він придбаний відповідачем ще до шлюбу - у 2013 році. Вважає, що перелік майна, який вказаний у позові (окрім автомобілю), є вигаданим.

В судовому засіданні відповідач підтвердив, що спірний автомобіль ним був придбаний в кредит до укладення шлюбу з позивачем, при цьому частина кредитних коштів була ним виплачена до укладення шлюбу, частина – під час шлюбу. Майно, щодо якого позивач просить визнати за ним право власності, йому не відоме, як і місце знаходження такого майна. Відповідач зауважив, що після укладення шлюбу з позивачем вони фактично разом не проживали та нічого не купували, він раз на місяць приїжджав до позивача в м.Донецьк, позивач, в свою чергу, - на два-три дні до нього, при цьому ніяких речей не привозила. Жодних особистих речей позивача, про які йдеться в позові, відповідач також не бачив, стверджує, що морозильну камеру він бачив у позивача в м.Донецьку, де вона проживає. Також відповідач зазначив, що оскільки позивач працювала директором ринку, вона могла взяти товарні чеки, копії яких долучені до позову, будь-де та коли завгодно. З приводу автомобільних шин відповідач вказав, що він їх придбав ще за 9 місяців до укладення шлюбу.

Представник відповідача просив відмовити в задоволенні позову та зазначив, що спірний автомобіль придбавався до укладення сторонами шлюбу, а речі, про які позивач зазначає, у відповідача відсутні, крім того, квитанції, надані позивачем на підтвердження вартості майна, не містять прізвищ осіб, кому саме вони були видані, що унеможливлює встановити, хто саме придбавав відповідні товари.

Ухвалою суду від 12.02.2018 за клопотанням позивача з ПАТ «Кредобанк» витребувано завірену копію кредитного договору, укладеного між ПАТ «Кредобанк» та ОСОБА_4, щодо придбання автомобілю НОМЕР_3, та відомості про сплату кредитних коштів за вказаним кредитним договором(а.с.42).

Ухвалою суду від 27.03.2018 в порядку ч.1 ст.81 ЦПК України позивача зобов’язано надати до суду до початку розгляду справи по суті докази на підтвердження твердження того, що відповідач не впускає позивача до будинку, де знаходяться її особисті речі; в порядку ст.84 ЦПК України за клопотанням позивача витребувано з відповідача свідоцтво про реєстрацію спірного транспортного засобу (а.с.98).

На підставі досліджених в судовому засіданні доказів судом встановлені такі фактичні обставини та зміст спірних правовідносин.

Шлюб між позивачем та відповідачем зареєстрований 17.06.2014, про що відділом державної реєстрації актів цивільного стану Будьоннівського районного управління юстиції у м. Донецьку складено відповідний актовий запис №264 (а.с.37).

Рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 13.08.2017 шлюб між сторонами розірваний, рішення набрало законної сили 04.10.2017 (а.с.38).

З копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії СХО 648370, наданої відповідачем на виконання ухвали суду (оригінал досліджений судом в судовому засіданні), вбачається, що відповідач є власником транспортного засобу марки Lifan, модель Х60, дата випуску 2013р., № кузова LCN64ED5XD0018447, реєстраційний номер НОМЕР_2 (а.с.115).

Спірний транспортний засіб придбаний відповідачем за договором купівлі-продажу №1 від 22.03.2013, укладеним між ПП «Гарант.Ком» та відповідачем, за змістом якого вартість товару складає 136 900 грн.; покупець самостійно вносить первісний внесок в розмірі 35% від загальної вартості 47 915 грн., іншу суму покупець сплачує за рахунок кредитних коштів банку (а.с.141-142).

З копії кредитного договору №0560.05.00.2056 від 09.04.2013, наданого ПАТ «Кредобанк» на виконання вимог ухвали суду, вбачається, що вказаний договір укладений між ПАТ «Кредобанк» та ОСОБА_4, банк зобов’язується надати у власність позичальникові грошові кошти у розмірі 91 645,65 грн., з яких 88 985 грн. на поточний рахунок ПП «Гарант.ком», 2660,65 грн. – за страхування життя позичальника на поточний рахунок ПрАТ «СК «Альфа Страхування», а позичальник зобов’язується повернути кредит і сплатити проценти за користування ними і комісію; кредит видається на строк до 01.04.2016 для здійснення повної/часткової оплати за договором купівлі-продажу транспортного засобу марки Lifan, модель Х60, дата випуску 2013р. № кузова LCN64ED5XD0018447; графік погашення заборгованості додається; виконання зобов’язань за цим Договором забезпечується заставою спірного транспортного засобу або заставою майнових прав за Договором купівлі-продажу спірного транспортного засобу (а.с.56-63).

З виписки по особовому рахунку відповідача, відкритому в ПАТ «Кредобанк», з якою погодились учасники справи, вбачається, що відповідач щомісячно здійснював повернення банку кредитних коштів за вищевказаним кредитним договором. Так, до укладення шлюбу з позивачем ним сплачено банку в рахунок погашення кредитних коштів за спірний автомобіль 43 122 грн., в період існування шлюбу - з червня 2014 р. по березень 2016 включно – 97 124,56 грн. (а.с.64-77).

З долучених до позову копій товарних чеків вбачається, що: - штори шовкові в кількості 5 шт. загальною вартістю - 500 грн. (№596 від 17.03.2014), - гардинне полотно в кількості 10 метрів загальною вартістю 500 грн. (№597 від 17.03.2014); - кухонна гардина в кількості 3 шт. загальною вартістю - 75 грн. (№ 787 від 15.06.2015); - скатертина льняна в кількості 2 шт. загальною вартістю 100 грн. (№789 від 15.06.2015); - постільний комплект в кількості 5 шт. загальною вартістю - 3000 грн. (№596 від 17.07.2013); - постільна білизна (євро) в кількості 1 шт. - 900 грн. (№546 від 15.01.2015); - постільні простирадла в кількості 7 шт. та наволочки в кількості 12 шт. загальною вартістю 3000 грн. (№1973 від 12.06.2014); - рушник банний - 160 грн. (№20 від 05.03.2016); - плед шерстяний в кількості 2 шт. загальною вартістю 1200 грн. (№ 175 від 18.10.2013); - плед в кількості 1 шт. - 500 грн. (№747 від 10.04.2014) (а.с.39-40).

Як зазначено позивачем в судовому засіданні, квитанцій на підтвердження вартості спірних мікрохвильової печі, пресу для виготовлення тушонки, дрилі, кип’ятильника, посуду, матрацу, спінінгу та картини у неї немає.

На підтвердження придбання подружжям у шлюбі спірної морозильної ларі позивачем надана видаткова накладна №1747 від 18.07.2015, за змістом якої ларь придбана покупцем ОСОБА_4, вартість дорівнює 4320 грн. (а.с.149).

На підтвердження придбання спірних автошин та дисків позивачем надана видаткова накладна №2310-15 від 23.10.2013, видана постачальником ПП «Даш», за якою вартість шин та дисків дорівнює 6800 грн., сума оплачена (а.с.148).

Зважаючи на наведені обставини та зміст спірних правовідносин, суд, вирішуючи заявлений спір, виходить з таких норм права.

За правилом ст.60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно зі ст.63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Відповідно до ч.1 ст.70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

За приписами ч.7 ст.57 СК України якщо у придбання майна вкладені крім спільних коштів і кошти, що належали одному з подружжя, то частка у цьому майні, відповідно до розміру внеску, є його особистою приватною власністю.

Суд зазначає, що конструкція норми ст.60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 24.05.2017 у справі № 6-843цс17.

Враховуючи наведені законодавчі приписи, при оцінці обставин справи суд враховує, що спірний автомобіль був придбаний частково за кошти відповідача до укладення ним шлюбу з позивачем, а саме в розмірі 47 915 грн., а частково за грошові кошти, надані відповідачу банком у кредит, які відповідач частково в розмірі 43 122 грн. виплатив банку до укладення шлюбу, а частково – в розмірі 97 124,56 грн. в період існування шлюбу з позивачем за спільні кошти подружжя.

При цьому суд зазначає, що відповідачем не надано доказів на підтвердження виплати кредитних коштів в період існування подружжя за спірний автомобіль за рахунок його особистих коштів, більш того, відповідач не заперечував факт того, що позивач в період шлюбу працювала та спільно з ним приймала участь у виплаті кредитних коштів за спірний транспортний засіб.

З огляду на викладене, суд доходить висновку, що у досліджуваній правовій ситуації до спірних правовідносин підлягає застосуванню загальне правило ч.1 ст.60 СК України в частині спільно нажитого майна, яким є спірний транспортний засіб, але, враховуючи, що частина вартості автомобіля частково була сплачена відповідачем за особисті кошти – 88 376,35 грн. (47915+43122-2660,65 грн.) (страхування життя позичальника), а частина за сумісні кошти подружжя – 97 124,56 грн., суд доходить висновку, що за позивачем в порядку поділу майна подружжя підлягає визнанню право власності на 1/4 частину автомобілю марки «Lifan Х6О», дата випуску 2013р., № кузова LCN64ED5XD0018447, державний реєстраційний номер НОМЕР_2.

Вимоги щодо визнання за відповідачем права особистої приватної власності на мікрохвильову піч, прес для тушонки, дриль електричну-перфоратор, штори шовкові в кількості 2 шт., гардини в кількості 4 шт., кухонні гардини в кількості 3 шт., скатертину льняну в кількості 2 шт., кип’ятильник, постільну білизну 5 комплектів, постільну білизну (євро), постільну білизну кольорову (7 простирадла 7 шт., наволочки 12 шт.), рушник банний, плед, плед шерстяний в кількості 2 шт., посуд (тарілки, ложки, виделки, миска металева, стакани в підстаканниках), матрац, автомобільні шини зимові в кількості 4 шт., спінінг, картину, та стягнення на користь позивача 1/2 частини вартості вказаних речей задоволенню не підлягають з огляду на таке.

По-перше, частково надані позивачем квитанції суд не може взяти до уваги, оскільки вони не дають можливості ідентифікувати особу, яка такі речі купувала, а також характерні ознаки таких речей, які б дозволили дійти висновку, що саме щодо них висунуті позовні вимоги.

По-друге, відповідно до дат, наведених в наданих позивачем квитанціях, частина таких речей, в тому числі, автомобільні шини та диски, придбані до укладення шлюбу між позивачем та відповідачем, що унеможливлює застосування до них інституту спільного майна подружжя, передбаченого гл.8 СК України.

По-третє, позивачем не надано до суду жодного доказу на доведення факту наявності спірних речей у відповідача на час звернення до суду з даним позовом та розгляду справи. Між тим, відповідач заперечує факт знаходження у нього такого майна, в тому числі, морозильної камери, та зазначає, що про існування заявлених позивачем речей йому не відомо. Зміст наданих позивачем товарних чеків та видаткових накладних також не дозволяє дійти висновку щодо місцезнаходження спірних речей.

Крім того, оскільки позивачем не виконані вимоги ували суду від 27.03.2018 в частині надання до суду доказів на підтвердження твердження того, що відповідач не впускає позивача до будинку, де знаходяться її особисті речі, як-то: нижня білизна, шкарпетки в’язані, нічні сорочки в кількості 11 шт., футболки жіночі, плащ шкіряний, куртка салатового кольору, сукні в кількості 6 шт., спідниці в кількості 4 шт., обручка проби 585, светр, халат велюровий в кількості 4 шт., халат літній, фартухи, тапки, шльопанці, як не надано й жодного доказу на підтвердження знаходження таких речей у відповідача, у позові в частині зобов’язання відповідача повернути такі речі позивачеві належить відмовити, адже захисту в порядку цивільного судочинства підлягає порушене право, що не доведене позивачем в ході розгляду справи.

За правилами ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений судовий збір в розмірі 117,47 грн. (704,80:3:2).

Керуючись статтями 13, 19, 81, 141, 263-265 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4, місце проживання – Донецька область, Покровський район, с.Лисівка, вул.Польова, 23) до ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_5, місце проживання – Донецька область, Покровський район, с.Лисівка, вул.Польова, 9) про поділ спільного майна подружжя задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 в порядку поділу майна подружжя право власності на 1/4 частину автомобілю марки «Lifan Х6О», дата випуску 2013р. № кузова LCN64ED5XD0018447, державний реєстраційний номер НОМЕР_2; право власності на 3/4 частини автомобілю - залишити за ОСОБА_4.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 судові витрати у виді сплаченого судового збору в розмірі 117,47 грн. (сто сімнадцять гривень 47 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Донецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення в порядку, визначеному п.15.5 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України, до або через відповідний суд. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або в разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Дата складення повного судового рішення – 30.11.2018.

Суддя К.П.Бородавка