Рішення № 78217258, 30.11.2018, Покровський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Красноармійський міськрайонний суд Донецької області)

Провадження № 2/235/2347/18

Справа № 235/6699/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2018 року м. Покровськ

Красноармійський міськрайонний суд Донецької області

у складі: головуючого – судді Назаренко Г.В.

за участю секретаря Полуянчик В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства "Шахтоуправління "Покровське" про відшкодування моральної шкоди, завданої професійним захворюванням, -

ВСТАНОВИВ:

В жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "Шахтоуправління "Покровське" (далі - ПрАТ "Шахтоуправління "Покровське") про відшкодування моральної шкоди, завданої професійним захворюванням.

В обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що 07.02.2017р. висновками лікарсько-експертної комісії йому було надано третю групу інвалідності із втратою працездатності 65%.

Відповідно до трудової книжки він має багаторічний підземний стаж на підприємствах вугільної промисловості. З 22.09.2014р. по 07.11.2016р. працював в ПрАТ «Шахтоуправління 2Покровське», де працював в якості машиніста гірничих виїмкових машин 5, 6 розрядів підземним з повним робочим днем в шахті, звільнений за власним бажанням за ст.38 КЗпП України у зв’язку з виходом на пенсію.

Під час роботи у відповідача він захворів на професійне захворювання.

Згідно медичного висновку Центральної лікарсько-експертної комісії про наявність (відсутність) професійного характеру захворювання від 07 лютого 2018 року № 4/96 останнє його місце роботи - ПрАТ «Шахтоуправління «Покровське». Стаж в шкідливих умовах праці - 17 років 7 місяців. Діагноз вперше виявленого професійного захворювання: хронічна радикулопатія L5, S1 ліворуч в стадії затухаючого загострення з помірним статико- динамічними порушеннями та больовими компонентами. Хронічний бронхіт II ст, фаза затухаючого загострення, прикореневий та базальний пневмосклероз, ЛН-І-ІІ ст.( першого-другого ст.).

Окрім цього, актом розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 20 квітня 2018 року, проведеного комісією ПрАТ «Шахтоуправління «Покровське» ОСОБА_1 у зв’язку з діагнозом хронічна радікулопатія L5, S1 ліворуч в стадії затухаючого загострення з помірним статико-динамічними порушеннями та больовими компонентами; хронічний бронхіт II ст., фаза затухаючого загострення, прикореневий та базальний пневмосклероз, ЛН-І-ІІ ст.( першого-другого ст.). на підставі повідомлення, яке надійшло від органів Державної служби України з питань праці - 16.02.2018, встановлено, що професійне захворювання виникло у зв’язку з тривалим періодом роботи в шкідливих умовах обумовленим впливом шкідливого фактора -пил, робоча поза, обумовлених впливом шкідливого фактору - важкість праці. Причина професійного захворювання: фізичне динамічне навантаження за участю м’язів нижніх кінцівок та тулубу - фактична величина 97,7Вт при нормативному значенні 90Вт; фізичне динамічне навантаження за участю м’язів рук та плечового поясу - фактична величина 53,ЗВТ, при нормативному значені 45ВТ; маса вантажу, що підіймається та переміщується - фактична величина 15 кг при нормативному значенні 30 кг. Пил переважно фіброгенної дії, вугільно-породний при вмісті вільного діоксину кремнію до 5% - фактична величина 91,1мг\м3, при нормативному значені 10 мг\м . Тривалість дії упродовж зміни 85,0%. Робоча поза: перебування у наклоному положенні до 30 град. - фактичне значення 63% зміни при нормативному значенні 25%; нахили корпусу (кількість за зміну) - фактична величина - 70 при нормальному значені 100; переміщення у просторі (переходи) - фактичне значення 1,4 км при нормативному значені до 10 км.

Згідно висновку МСЕК йому встановлено 65% втрати професійної працездатності та 3 групу інвалідності безстроково.

Оскільки втрата працездатності спричинила йому фізичні та моральні страждання, призвела до порушення нормальних соціальних зв'язків, необхідності додавання додаткових зусиль для організації життя, необхідності постійно лікуватися, йому заподіяна моральна шкода, яку позивач просить відшкодувати йому за рахунок відповідача шляхом стягнення одноразової грошової компенсації в розмірі 100000 грн., а також відшкодувати витрати на правничу допомогу в сумі 4000 грн.

У встановлений судом строк представник відповідача ОСОБА_2 надав відзив, в якому зазначив, що МСЕК покладено обов'язок щодо встановлення факту спричинення моральної шкоди.

П.3.8 Порядку встановлення медико-соціальними експертними комісіями ступеня втрати професійної працездатності у відсотках працівникам, яким заподіяно ушкодження здоров’я, пов’язане з виконанням трудових обов’язків, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров’я України від 22.11.1995р. № 212, зареєстрованого в Мінінстерстві юстиції України 22.03.1996р. за № 136/1161 зі змінами та доповненнями, передбачено, що підставою для відшкодування моральної шкоди є висновок медичних органів. Такого висновку позивач не надав.

Одна з найважливіших підстав для настання відповідальності в спричиненні моральної шкоди позивачу, пов'язаної з отриманим захворюванням, не вказана і встановлених законодавчо доказів про її наявність не надано.

Укладаючи з відповідачем трудовий договір відповідно до ст. 29 КЗпП України позивачеві було роз'яснено під розпис його права і обов'язки, про умови праці, наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров'я, його права на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору, при цьому позивач свідомо приймав запропоновані йому умови праці і усвідомлював можливість ушкодження його здоров'я та його наслідки.

Ця ж вимога при розгляді справ про відшкодування шкоди роз'яснена і в постанові Пленуму Верховного Суду України від 31.03.95 року, за яким звертається увага судів на необхідність з'ясування питань: у зв’язку з якими неправомірними діями або бездіяльністю з боку відповідача заподіяна втрата працездатності позивачу, ступінь вини відповідача, чи мали місце порушення правил охорони праці, правил безпеки, інструкцій і паспортів з експлуатації механізмів і машин підприємством.

Згідно аналізу судової практики у справах про відшкодування моральної шкоди, завданої у зв’язку з ушкодженням здоров’я під час виконання трудових обов’язків, встановлено що за інформацією судів Донецької області, якими враховано правову позицію Верховного Суду України, розмір моральної шкоди визначався відповідно до відсотків втрати працездатності, встановлених МСЕК: при 10 % дорівнював 3 000 грн. при 30 % - 9 000 грн, при 80 % - 24 000 грн.

Постанова Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995р. № 4 також передбачає, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд повинен наводити в рішенні відповідні мотиви.

Таким чином вважає, що вимоги позивача щодо стягнення з Відповідача 100 000 грн., враховуючи обставини отримання травми та ступінь втрати працездатності (65%), не відповідає вимогам розумності і справедливості та практиці, що склалась в судах Донецької області. Просив відмовити в позові. Також просив відмовити у відшкодуванні витрат на правничу допомогу к зв’язку з відсутністю доказів їх понесення позивачем, а також завищенням її розміру.

Дослідивши письмові докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково.

Судом встановлені такі фактичні обставини та відповідна суть спірних правовідносин.

Позивач працював в ПрАТ "Шахтоуправління "Покровське" в якості машиніста гірничих виїмкових машин 5, 6 розрядів підземним з повним робочим днем в шахті з 22.09.2014р. по 07.11.2016р. в якості машиніста гірничих виїмкових машин 5, 6 розрядів підземним з повним робочим днем в шахті, звільнений з роботи за власним бажанням у зв’язку з виходом на пенсію за ст.38 КЗпП України (а.с.10-12).

Згідно медичного висновку Центральної лікарсько-експертної комісії про наявність (відсутність) професійного характеру захворювання від 7 лютого 2018 року № 4/96 позивачу вперше встановлено професійні захворювання – хронічна радикулопатія L5, S1 ліворуч в стадії затухаючого загострення з помірним статико- динамічними порушеннями та больовими компонентами. Хронічний бронхіт II ст., фаза затухаючого загострення, прикореневий та базальний пневмосклероз, ЛН-І-ІІ ст.( першого-другого ст.).

Як зазначене в акті розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 20 квітня 2018 року, затвердженого начальником головного управління Держпраці у Донецькій області 23 квітня 2018 року, професійне захворювання у позивача виникло у зв'язку з тривалим періодом роботи в шкідливих умовах обумовленим впливом шкідливого фактора – пил, робоча поза.

За висновком МСЕК 12 ААА від 21 червня 2018 року позивачу вперше встановлено за сукупністю 65% втрати професійної працездатності з 15.06.2018 року безстроково (40% за хронічним радикулітом, 25 % за хронічним бронхітом) у зв’язку із встановленим професійних захворювань, а також 3 групу інвалідності безстроково, протипоказана важка фізична праця, робота в підземних умовах, рекомендовано «Д» огляд невролога.

Згідно ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає зокрема у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.

Правовідносини сторін регулюються статтею 273-1 КЗпП України, за якою відшкодування власником або уповноваженим ним органом працівникові моральної шкоди провадиться тоді, коли порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Моральна шкода відшкодовується працівникові безпосередньо роботодавцем за таких умов: наявності факту порушення роботодавцем законних прав працівника; у разі виникнення у працівника моральних страждань або втрати нормальних життєвих зв'язків, або виникнення необхідності для працівника додаткових зусиль для організації свого життя; за наявності причинного зв'язку між попередніми умовами.

Згідно з роз'ясненнями, даними в п.13 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4 зі змінами, внесеними постановою Пленуму Верховного Суду України від 25 травня 2001 року № 5, відповідно до ст.273-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок відшкодування моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Відповідно до ч.1 ст.153 КЗпП України на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці, забезпечення яких частиною 2 указаної статті цього Кодексу покладено на власника або уповноважений ним орган.

Судом установлено, що позивач працював у ПрАТ «Шахтоуправління «Покровське», яке створене для підземного видобутку вугілля, і умови праці під землею є небезпечними та шкідливими. Втрата професійної працездатності позивача настала внаслідок професійного захворювання та трудового каліцтва, отже роботодавець не забезпечив створення нешкідливих не небезпечних умов праці.

Відповідно до ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Факт спричинення моральної шкоди позивачу, яка полягає в душевних стражданнях, яких він зазнав і зазнає у зв'язку з ушкодженням здоров'я, пов'язаним із виконанням трудових обов'язків, неможливість його відновлення, порушенні нормальних життєвих зв'язків внаслідок неможливості продовжувати активне життя, обмеженням умов праці, у судовому засіданні доведений дослідженими письмовими доказами по справі: копіями трудової книжки, акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання, виписками з медичної карти стаціонарного хворого, медичного висновку про встановлення професійних захворювань, довідок МСЕК, висновком МРТ, епікризом.

При встановленні розміру грошового відшкодування моральної шкоди, завданої позивачу, суд виходить з принципів розумності та справедливості, враховує фактичні обставини справи: тяжкість ушкодження здоров'я, глибину, характер і тривалість страждань, наявність вимушених змін у його життєвих стосунках, потребу в медикаментозному та санаторно-курортному лікуванні, вік позивача, а також роботу позивача на інших підприємствах вугільної промисловості.

З урахуванням конкретних обставин справи, суд вважає, що сума, яку просить стягнути позивач, надмірна, і визначає розмір грошової компенсації за спричинену моральну шкоду в 30000 грн.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.137 ЦПК України витрати, пов’язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Як передбачено п.3 ч.2 ст.141 ЦПК України інші судові витрати, пов’язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову – на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

В підтвердження понесення позивачем витрат на правничу допомогу суду надані наступні документи: договір про надання правової допомоги, укладений 1 жовтня 2018 року між адвокатом ОСОБА_3, яка діє на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 4850 від 26.07.2017 року, та ОСОБА_1 (а.с.24,25), акт наданих послуг за договором від 1 жовтня 2018 року, складений 29.10.2018р., згідно якого адвокатом ОСОБА_3 надано правову допомогу ОСОБА_1 з зазначенням вартості юридичної послуги на загальну суму 4000 грн., а саме: зустріч, консультація клієнта, узгодження правової позиції – 828,40 грн., отримання доказів для позовної заяви, виготовлення копій документів – 704,80 грн., підготовка та подання позовної заяви – 1762 грн., представництво та захист інтересів в суді (відвідання судових засідань) – 704,80 грн. (а.с.31), попередній розрахунок судових витрат, згідно якого адвокат ОСОБА_3 надала правову допомогу ОСОБА_1 з зазначенням вартості юридичної послуги на загальну суму 4000 грн. (а.с.29 ,30).

Процесуальним законодавством передбачено, що відшкодуванню підлягають витрати, понесені стороною у зв’язку з наданням йому правної допомоги адвокатом.

Доказів внесення позивачем плати адвокату ОСОБА_3 суду не надано. На підставі наведеного, витрати на правничу допомогу відшкодуванню не підлягають.

Згідно ст.141 ЦПК України підлягає стягненню з відповідача в дохід держави судовий збір в розмірі 704,80 грн.

Відповідно до ст.23 ЦК України, ст. ст.153, 237-1 КЗпП України, керуючись ст. ст. 13, 19, 141, 263-265 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Шахтоуправління "Покровське" на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди, завданої професійними захворюваннями та їх наслідками, 30000 (тридцяти тисяч) гривень. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Шахтоуправління "Покровське" в дохід держави судовий збір в розмірі 704 (семисот чотирьох) гривень 80 копійок.

В іншій частині позову відмовити за необґрунтованістю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку учасниками справи, а також особами, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов’язки, повністю або частково до Донецького апеляційного суду через Красноармійський міськрайонний суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або в разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Позивач: ОСОБА_1, м. Мирноград Донецької області, мікрорайон МолодіжнийАДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1.

Відповідач: Приватне акціонерне товариство «Шахтоуправліня «Покровське», м. Покровськ Донецької області, площа Шибанкова, 1а, ЕДРПОУ 13498562.

Суддя Г.В. Назаренко